Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 10022
Скачиваний: 18
Біологічний антисептичний тампон - препарат, схожий на губку. До його складу входять плазма,
желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та антимікробні препарати (антибіотики, фурацилін). Дає по-
зитивні результати при кровотечах з інфікованих ран.
Желатина медична - тваринний білок, що має велику в'язкість, забезпечує зсідання крові та швидке
утворення тромбів. При перора- льному введенні кровоспинна дія желатини проявляється повільно й не
завжди забезпечує надійний ефект, тому її частіше ін'єктують внутрішньовенно як коагулянт загальної дії.
Перед застосуванням желатину підігрівають до температури 37 °С.
Вводять підшкірно 10 %-ний розчин желатини медичної на 0,5 %- ному розчині натрію хлориду коням і
великій рогатій худобі в дозі 5,0-20,0 г.
Кетгут також можна використовувати як гемостатичний засіб. У своєму складі він містить велику
кількість тромбокінази. Його можна застосовувати як у вигляді шовного матеріалу, так і поміщати його
шматки в рану.
Пітуїтрин для ін'єкцій - екстракт задньої частки гіпофізу великої рогатої худоби, гормональний
препарат. Основні його діючі речовини - окситоцин та вазопресин. Перший спричинює скорочення м'язів
матки, другий - звуження судин, підвищує кров'яний тиск. І, крім того, діє антидіуретично. Застосовують з
метою підвищення тонусу мускулатури матки і для зупинення кровотеч у післяродовий та післяабортовий
періоди.
Випускають в ампулах із вмістом 5 або 10 ОД. Вводять під шкіру дрібній рогатій худобі й свиням у дозі
0,4-1 мл, великим тваринам - 3-5, собакам - 0,1-0,3 мл.
Пітуїтрин М - прозора, без кольору рідина. Випускають в ампулах із вмістом 50 ОД. За дією близький
до окситоцину (містить тільки сліди вазопресину).
Окситоцин - синтетичний препарат. Щодо впливу на матку рівноцінний пітуїтрину, але майже не
підвищує кров'яного тиску. Застосовують для підвищення мускульного тонусу матки та при гіпотонічних
кровотечах.
Випускають в ампулах із вмістом 5 ОД окситоцину. Ін'єктують вну грішньом'язово великим тваринам -
5-10 мл, а дрібним -1-2 мл.
Г.ргометрину малеат. Ергометрин є одним із алкалоїдів ріжок. Він підвищує тонус мускулатури, що
веде до зменшення просвіту
11 3-429
321
293
судин і швидкої зупинки кровотечі. Застосовують при кровотечі із матки. Випускають у таблетках та у
вигляді 0,2 %-ного розчину в ампулах. Всередину застосовують у дозі великим тваринам - 0,015— 0,02 г,
собакам - 0,002-0,004 г. Підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно використовують 0,02 %-ний
розчин в дозах: великим тваринам - 8-12 мл, собакам — 1 мл.
Ерготал - препарат, до складу якого входять алкалоїди ріжок, переважно ерготоксин і ергометрин у
вигляді фосфорнокислих солей. Випускають у таблетках по 1 мг суміші алкалоїдів і в ампулах по 1 мл 0,05
%-ного розчину. Застосовують при кровотечах із матки всередину, коровам у дозі 0,01-0,03 г, свиням -
0,002-0,005, собакам - 0,0006-0,001 г.
Нині, крім вище перерахованих гемостатичних засобів, застосовують: інгібітори фібринолізу - інітрол,
пантрепін, тросилол, деци- нон, пулемін, амбен; інгібітори антикоагулянтів - протаміну сульфат;
активатори зсідання крові - етамзилат і багато інших.
Надання тваринам допомоги при втраті крові
Незначні кровотечі (капілярні, із невеликих вен) припиняються самостійно, тому втрата крові у цих
випадках незначна. Такі кровотечі істотно не впливають на стан організму тварини. Зовсім інакше
складається, якщо пошкоджуються великі кровоносні судини, особливо артерії, і з кров'яного русла витікає
велика кількість крові. У таких випадках йдеться про небезпечні крововтрати, що можуть мати різні
наслідки, які залежатимуть від характеру та тривалості кровотечі, швидкості зростання крововтрати, її
величини та інших причин: виду, віку тварини, стану серцево-судинної системи, вгодованості, наявності
захворювань, а також від умов утримання та своєчасного надання допомоги.
Враховуючи видові особливості тварин, слід відмітити, що велика рогата худоба менш чутлива
до крововтрат, ніж коні! Молоді коні при втраті великої кількості крові стають лякливими, старі ж
ведуть себе спокійніше! Особливо чутливі до втрати крові дуже молоді і старі тварини, а також
тварини, які страждають тривало перебігаючими хронічними хворобами, особливо при
гнійно-некротичних процесах!
Кінець кровотечі, перш за все, залежить від величини крововтрати і швидкості її наростання. Будь-яка
значна кровотеча негайно викликає реакцію організму. Спостерігається його адаптація до зменшення об'єму
крові. Якщо втрата крові збільшується, "спрацьовує" пристосувально-компенсаторний механізм, при якому
звужуються судини, прискорюються серцева діяльність і дихання, поповнюється об'єм крові за рахунок її
надходження з кров'яного депо і мобілізації тканинної рідини.
Отже, зважаючи на це, наслідки кровотечі залежать не тільки від величини крововтрати. Важливе
значення має також властивість організму до розвитку компенсаторних реакцій та часу, який необхідний
для їхнього розвитку.
Однак слід враховувати, що функціональні можливості механізму адаптації до крововтрат мають межу.
Втрата 30-40 % об'єму крові, як правило, не смертельна. При великих крововтратах (50-60 %) тварина, якщо
їй не влити сумісну кров або кровозамінну рідину, гине.
При сильній артеріальній кровотечі гостра анемія може настати так швидко, що механізми компенсації
крововтрат не встигнуть розвитися. Це призведе до того, що навіть при втраті 1/3 об'єму крові і нерізко
вираженому малокрів'ї, порушиться кровопостачання життєво важливих органів, і тварина загине.
294
В основі механізму смерті при втраті крові лежить два взаємопов'язаних процеси: розлади
гемодинамікц та кисневе голодування. Найбільш чутливі до нестачі кисню кора головного мозку,
підкіркові та стовбурові центри, а також нервові ганглії серця! Внаслідок гострої нестачі кисню
настає параліч дихального, судиннору- хового та інших центрів, а потім зупинка серця!
Клінічні ознаки при гострому недокрів'ї характеризуються зростаючим прискоренням пульсу й
дихання, зблідненням слизових оболонок, розширенням зіниць, зниженням температури периферичних
ділянок тіла, загальною слабкістю і порушенням координації рухів. Розвиток зазначених ознак зумовлений
зниженням кров'яного тиску, осмотичності крові, недостатньою механічною дією на рецептори судинних
зон, високою проникністю судинних мембран, порушенням живлення мозку й серця. Тварини в таких
випадках лягають, що слід розглядати як свого роду рефлекторно-захисну реакцію, яка перешкоджає
подальшому розвитку розладів.
У лежачому положенні зменшується м'язове напруження і знижується інтенсивність
внутрішньотканинного обміну. Крім того, в такому положенні за рахунок механічного впливу на черевну
стінку підвищується внутрішньочеревний тиск, що, в свою чергу, сприяє швидшій мобілізації рідини із
шлунково-кишкового тракту. У коней виявлено, що коли слизові оболонки стають блідими, пульс різко
прискорений, але відчутний, тварина відмовляється від корму й води, отже, вона втратила понад 40 % крові.
Щоб така тварина не загинула, треба негайно надати необхідну допомогу. Цри втраті певної кількості крові,
яка загрожує життю тварини, поряд із зазначеними симптомами, з'являється мимовільне сечовипускання й
дефекація. Виникають тонічні судороги, які найсильніше проявляються в ділянці голови, шиї та кінцівок.
Надання допомоги. Якщо при випадковій травмі або в процесі оперативного втручання виявляється
велика втрата крові, особливо з ознаками гострого недокрів'я, необхідно якомога швидше надати допомогу.
Насамперед зупиняють кровотечу або обмежують її, а також компенсують втрату крові. Для цього
підшкірно, внутрі- шньом'язово або внутрішньовенно ін'єктують 0,85 %-ний розчин натрію хлориду (у вену
- краще із додаванням 10-15 %-ногб розчину глюкози). Внутрішньовенно можна ін'єктувати розчин Рінгера-
Локка (натрію хлорид - 9,0, калію хлорид - 0,2, кальцію хлорид - 0,2, натрію гідрокарбонат - 0,2, глюкоза -
1,0, вода дистильована до 1000,0; коню і корові - 1-3 л, вівці, козі - 100-300 мл, теляті віком до 1 року і собаці
- 200-400, ягняті і поросяті - 25-100 мл), розчин Рінгера (натрію хлорид - 8,0, кальцію хлорид - 0,1, калію
хлорид - 0,075, натрію бікарбонат - 0,1, дистильована вода до 1000,0; дози такі ж, як і розчину
Рінгера-Локка) або розчин наступного складу: 5 %-ний розчин глюкози - 500,0 мл; 2 %-ний розчин натрію
хлориду - 500,0; етиловий спирт 96° - 100,0 мл (доза для великих тварин - 1- 3 л, дрібних - 100-300 мл).
При підшкірному введенні 0,85 %-ного розчину натрію хлориду в одну точку можна ін'єктувати 200-300
мл розчину (при умові зміни напрямків голки), а внутрішньом'язово в одне місце вводять до 2 л (крапельним
методом). Ефект від внутрішньовенного введення 0,85 %-ного розчину натрію хлориду буває нетривалим.
Це пояснюється тим, що розчин досить швидко виводиться із кровоносного русла і резорбується
зневодненими тканинами. Тому необхідно додавати до розчину натрію хлориду глюкозу або перед
введенням розчину натрію хлориду ін'єктувати 40 %-ний розчин глюкози. Внутрішньовенне введення
глюкози у таких концентраціях підвищує осмотичний тиск крові, що, в свою чергу, сприяє підвищенню
кров'яного тиску.
295
Аналогічну дію має натуроза. Тому глюкозу можна з успіхом замінити цим препаратом. При
внутрішньовенному введенні дози становлять 1-2 мл на 1 кг маси тіла.
Нині широко застосовують замінники крові В. М. Попова № 1,2 та З (табл. 10), які за своїм складом
дуже близькі до плазми крові. Вводять їх внутрішньовенно великим тваринам - 1-1,5 л, собакам - 100-200
мл.
Останнім часом при крововтратах широко застосовують синтетичні замінники крові та гідролізати.
Виходячи із лікувальної дії, на яку розраховане застосування кровозамінників, їх розділяють на три групи:
протишокові, дезінтоксикаційні і парентерального живлення.
Кровозамінники повинні відповідати наступним вимогам: молекулярна маса препарату повинна бути
достатньо високою для того, щоб він тривалий час утримувався в кров'яному руслі; препарат повинен
повністю виводитися з організму або ж вступати в обмінні процеси; він повинен володіти осмотичним
тиском, в'язкістю та іншими фізико-хімічними властивостями, постійними і близькими за величиною до
відповідних показників плазми крові; препарат не повинен бути анафілактогенним, не повинен викликати
сенсибілізації організму при повторному введенні; препарат повинен бути нетокси- чним, непірогенним,
легко стабілізуватися і тривалий час зберігатися.
Поліглюкін - 6 %-ний колоїдний розчин, полімер глюкози в 0,85 %-ному розчині натрію хлориду.
Препарат нетоксичний, непіро- генний, має високу осмотичну активність. Після внутрішньовенного
введення збільшується об'єм крові за рахунок притягування в кровоносне русло тканинної рідини. Його
можна використовувати для профілактики набряків, а також для їх розсмоктування.
Після внутрішньовенного введення поліглюкін утримується в кровоносному руслі від 3 до 7 діб.
Протягом цього часу навіть при значних крововтратах (або важкому ступені шоку) відновлюється об'єм
крові. Препарат виводиться, головним чином, нирками, а деяка кількість його через шлунково-кишковий
тракт.
При втраті крові поліглюкін сприяє підвищенню поглинання кисню тканинами, що зумовлює
компенсацію постгеморагічної гіпоксемії та підвищення судинного тонусу.
Препарат використовують при гострій втраті крові та шокових станах, спричинених механічною
травмою, опіком. Його вводять із розрахунку 15-20 мл на 1 кг маси тіла.
Гемовініл - 3,5 %-ний розчин високомолекулярного полівінілпі- ролідону. Це кровозамінна рідина, яка
має дезотоксичні властивості і високу осмотичну активність, що сприяє утриманню рідини в кровоносному
Таблиця 10 - Рецепти розчинів замінників крові за В. М. Поповим
Препарат
Склад розчинів
№ 1
№2
№3
Глюкоза
150,0
150,0
150,0
Натрію хлорид
15,0
15,0
15,0
Натрію бікарбонат
4,0
4,0
4,0
Кальцію хлорид
-
0,2
0,2
Калію хлорид
4,0
0,2
-
Спирт ректифікат
100,0
-
100,0
Дистильована вода
1000,0
1000,0
1000,0
296
руслі. Застосовують внутрішньовенно. Крім гострої втрати крові, призначають при шоці (травматичному,
опіковому та операційному), розладах гемодинаміки, зумовлених інтоксикацією.
Гемодез - 6 %-ний водно-сольовий розчин низькомолекулярного полівінілпіролідону. Це кровозамінна
рідина, яка має властивості зв'язувати токсини, що циркулюють у крові, і виводити їх з організму. 80 %
гемодезу, введеного внутрішньовенно, виводиться з організму протягом перших чотирьох годин. Вводять
внутрішньовенно, крапельним методом, по 40-50 крапель за 1 хв. Одноразова доза для великих тварин
500-1800 мл, дрібних - 200^00 мл.
Полівініловий спирт - порошок білого кольору, який добре розчиняється у воді і має виражену
гемодинамічну та дезотоксичну дії.
Полівінол (2,5 %-ний колоїдний розчин полівінілового спирту) використовують при крововтратах,
шоці, усуненні симптомів інтоксикації. Вводять внутрішньовенно в дозі дрібній рогатій худобі - 50-200 мл,
коням - 500-1500, великій рогатій худобі - 1000-2000, собаці - 50-150 мл.
Білкові гідролізати (гідролізинJ1-103, гідролізат казеїну ЦОЛІПК, амінопептид, білковий замінник
крові БК-8 та амінокровін). Широко застосовують як кровозамінні рідини. Зазначені гідролізати близькі за
своїми характеристиками, оскільки в своєму складі мають амінокислоти (в тому числі й незамінні) та
низькомолекулярні пептиди.
Гідролізати використовуються організмом як матеріал для синтезу білків, як засіб, що нормалізує
азотний баланс. Всі вони взаємозамінні. їх вводять парентерально, а при необхідності - і всередину.
У залежності від мети їх вводять внутрішньовенно великим тваринам 1-5 л в день, дрібним - 500-2000
мл; разова доза для великих тварин - 500-2500 мл, дрібних - 200-500 мл.
Інфузійна суміш Павленка складається з 1 частини сумісної ци- трованої крові і 6 частин рідини
такого складу: натрію хлорид - 9,0; натрію бікарбонат - 0,3; глюкоза - 1,5; вода дистильована - 100,0 (доза
для внутрішньовенного вливання коню 1-3 л).
Переливання крові. Тваринам переливають сумісну кров. Дози крові, яку переливають, залежно від
показань, можуть бути невеликими - 1-2 мл, середніми - 3-5, великими - 6-8 і масивними - 10 мл та більше на
1 кг маси тіла тварини. Для гемостазу використовують невеликі дози стабілізованої крові для поповнення
втрат крові, а при опіках - середні й великі.
Для стабілізації крові найчастіше використовують 5-10 %-ний розчин натрію лимоннокислого в
співвідношенні з кров'ю 1:10. Можна в таких самих концентраціях використовувати кальцію хлорид та
натрію саліцилат. Вони мають деякі переваги перед натрієм лимоннокислим; стабілізована ними кров не
має аглютинуючих властивостей, що особливо важливо в екстрених випадках переливання.
Можна також внутрішньовенно вливати сумісну кров на фізіологічному розчині: великим тваринам -
2-2,5 л, а дрібним - 200-500 мл.
З'ЄДНАННЯ ТКАНИН
Пошуки методів, які прискорюють загоєння ран, - одна із головних задач ветеринарної хірургії, тому що
швидкість відновлення працездатності у продуктивності поранених або оперованих тварин знаходиться в
прямій залежності від термінів видужування. Досвід показав, що самим ефективним способом лікування