Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

307

Коли необхідно зупинити кровотечу, зафіксувати тампони або дренаж у рані, попередити евентрацію 

внутрішніх  органів  при  глибоких  ранах  у  ділянці  черевної  стінки  тощо,  застосовують  провізорні,  або 
тимчасові, шви. 

До них відносяться обвивний і часто вузловий шви. Після того, як цей шов виконає свою функцію, його 

знімають і на рану накладають необхідний шов. 

Інколи  рана  може  бути  дуже  довгою  або  мати  непрямолінійну  форму.  Тому,  застосовуючи  звичайні 

шви,  неможливо  досягнути  правильної  коаптації  (з'єднання)  країв  рани.  У  цьому  випадку  застосовують 
коректурні шви. Коректурні шви накладають у тих випадках, коли необхідно виправити положення тканин 
рани з метою їх правильної коаптації. До них відносяться: петлеподібні, ситуаційні, а інколи і вузлові шви. 

У залежності від глибини рани накладають одноповерхові і багатоповерхові шви. Одноповерхові - це 

шви, якими з'єднують тканини на всю глибину рани однією лігатурою. їх застосовують у тих випадках, коли 
рани неглибокі. 

Багатоповерхові  шви  застосовують  у  тих  випадках,  коли  доводиться  зашивати  глибокі  рани,  що 

складаються  з  різних  за  своєю  структурою  тканин  (наприклад,  рану  черевної  стінки).  Внаслідок 
неоднакового скорочення цих тканин, після їх розтину утворюються кишені, порожнини, що утруднюють 
анатомічну реконструкцію оперованої ділянки, сприяють накопиченню в них крові, лімфи та ексудату. Ці 
явища доводиться спостерігати при розсіканні м'язової тканини в перпендикулярному до волокон напрям-
ку. Перерізані апоневрози й фасції також виявляють схильність до розходження країв рани. Накладанням у 
цих  випадках  багатоповерхових  швів  прагнуть  з'єднати  однорідні  тканини  для  відновлення  анатомічної 
будови оперованої ділянки й усунути порожнини й кишені. Зрозуміло, що поверхи швів розташовуються на 
різній глибині, відповідно положенню тієї тканини, рану якої закривають. 

Вони  бувають  двоповерховими,  триповерховими  і  більше.  При  їх  застосуванні  перший  поверх 

накладають, наприклад, на фасції, дру

308

гий - на м'язи, третій - на шкіру. Багатоповерхові шви накладають таким чином, щоб лігатурою наступного 
поверху захоплювати тканини попереднього. Це роблять з тією метою, щоб між поверхами зашитих тканин 
не утворювалися порожнини (рис. 98). У них розрізняють заглибні і поверхневий шви. 
Поверхневий - де шов на шкіру. Для його накладання застосовують переривчасті шви з матеріалу, що не 
розсмоктується, стібки якого в подальшому знімають. 

Заглибні шви накладають на фасції і м'язи, 

застосовуючи при цьому, як 

правило, безперервні шви, які не знімають. 

„ гГо тж" ~ " 

Г

ттт

 „ . . - Рис. 98. Двоповерховий

Шовний матеріал і способи накладання ба- 

шов

гатоповерхових швів можуть бути різні. Наприклад, 

при накладанні заглибних 

швів на тканини черевної стінки очеревина може бути 

зашита безперервним швом 

з кетгуту, м'язи і фасції - безперервним швом із шовку, 

а шкірна рана - 

переривчастим швом з шовку. 

При  загоєнні  рани  заглибні  шви  інкапсулюються 

або 

відторгаються 

як 

сторонні  тіла,  шляхом  утворення  нориць.  Ці  обставини  спонукають  хірурга  дотримуватися  наступних 
вимог:  а)  оперувати  суворо  асептично;  б)  якомога  менше  травмувати  тканини;  в)  на  м'язову  тканину 
накладати  шви  перпендикулярно  до  м'язових  волокон  і  застосовувати  шовний  матеріал,  що  не 
розсмоктується, лише у випадках крайньої необхідності; г) зшивати тільки однорідні за будовою тканини; 
д)  під  час  закріплення  стібків  уважно  стежити  за  правильною  коаптацією  країв  рани;  е)  при  значному 
розходженні тканин накладати перші стібки в місці найменшої напруги тканин. Необхідно пам'ятати, що у 
випадку занурення в тканини нестерильних лігатур дуже легко утворюються лігатурні нориці, які 
будуть існувати доти, поки не відбудеться відторгнення лігатур мимовільно чи шляхом оперативного 
втручання! 

Переривчасті шви 

До переривчастих відносяться усі види швів, при накладанні яких потрібна окрема лігатура для кожного 

стібка  шва.  Використовують  вузловий,  ситуаційний,  обвивний,  зменшуючий  напруження  тканин,  з 
валиками, петлеподібні, вісімкоподібний шви і дужки Міиіеля. 

309

Вузловий шов - найбільш уживаний з  усіх видів швів,  якими користуються в сучасній хірургії. Його 

застосовують як основний шов для зближення країв найрізноманітніших ран і з'єднання всіх видів тканин. 
Не менше значення він має і як допоміжний шов при зашиванні клаптевих ран, коли необхідно усунути 
утворення порожнин, сприяти утворенню спайок шкіри з підлягаючими тканинами, попередити зміщення 
тканин і зменшити їх напругу. Для накладання вузлового шва  необхідно мати хірургічні голки, лігатури 
довжиною 10- 15 см. У залежності від рухливості й товщини тканин, а також виду тварини, укол і викол 
голки роблять на відстані 0,5-1,5 см від країв рани. Щоб полегшити уведення голки через щільну шкіру, 
особливо у великих тварин, необхідно захопити один край рани хірургічним пінцетом і зробити укол голки 
перпендикулярно до шкіри. Після цього проводять голку поблизу дна або під дном рани (рис. 99) і роблять 
викол на протилежному її боці. Голку поблизу вістря захоплюють голкотримачем і ривком, описуючи дугу, 
витягують з тканин, одночасно звільнюючи її від лігатури. Для цього кінець лігатури фіксують великим і 
вказівним  пальцями  лівої  руки  біля  уколу  голки.  Голка,  як  правило,  легко  проникає  в  тканини,  якщо 
нанизувати їх на неї пінцетом. Після видалення голки стягують краї рани кінцями лігатури, допомагаючи 
двома пінцетами, до повного зіткнення їх між собою (рис. 100). Для більш рівномірного 

накладання  стібків  і  кращої  коаптації  країв  рани,  асистент 
захоплює  хірургічним  пінцетом  тканини  поблизу  кутів  рани  і 
розтягує  її  за  довжиною.  Якщо  рана  має  значну  довжину,  то 
необхідно  перший  і  другий  стібки  накласти  поблизу  кутів  рани  і 
після  цього  розтягти  її  за  допомогою  кінців  лігатури.  При 
зав'язуванні лігатур варто уникати занадто сильного стягування

> а 

Рис. 99. Техніка накладання вузлового шва: І 

- проведення лігатури: а - правильне; б - 

неправильне; II - правильне положення стібка; 

III - неправильне положення стібка 

Рис. 100. Вузловий шов 

ІШШІІІ: 

310

тканин,  тому  що  це  неминуче  призводить  до  анемії  та  некрозу  тканин  країв  рани  й  небезпеки  розвитку 
ранових ускладнень! 

Кожен  стібок  зав'язують  морським  або  хірургічним  вузлом.  Закривши  всю  рану  швами,  обрізають 

лігатури  ножицями  з  таким  розрахунком,  щоб  їхні  кінці  були  довжиною  0,5-1,0  см.  Для  економії  масу 
можна зав'язувати стібки після того, як буде повністю накладений шов на всю довжину рани. Зав'язування 
кожного  стібка  після  його  накладання  вимагає  більших  затрат  часу.  При  можливому  розходженні  країв 
рани, необхідно перед зав'язуванням другого вузла притиснути кінчиком пінцета перший, щоб він не встиг 
розпуститися,  або  користуватися  хірургічним  вузлом.  Вузли  повинні  знаходитися  збоку  від  країв  рани, 
поблизу уколу чи виколу, щоб уникнути розсовування ними країв рани, розладу кровообігу від тиску на них 
і болючості при знятті швів. Усі наступні стібки накладають на відстані 0,5- 1,5 см один від одного. 

Вузловий  шов  є  найбільш  простим  і  зручним.  Він  дозволяє  знімати  окремі  стібки  за  бажанням,  дає 

можливість  у  випадку  розвитку  інфекції  зняти  частину  швів  і  створити  умови  для  стоку  ексудату,  не 
побоюючись розходження країв всієї рани. Ослаблення однієї лігатури внаслідок прорізування тканин або 
розрив  однієї  лігатури  не  послаблює  всіх  інших  стібків.  Правильно  накладений  вузловий  шов  менше 
порушує кровообіг у тканинах рани й утримує її краї набагато міцніше в порівнянні з іншими швами. 

Вузловий  шов  можна  використовувати  як  коректурний.  При  завертанні  країв  рани  всередину  укол  і 

викол потрібно зробити по можливості ближче до країв, а лігатуру провести далі від її стінок (рис. 101; І). 
При такому способі накладання шва шкіра буде витримувати мінімальне стискання, а тканини в глибині 
рани - максимальне. 

При вивертанні країв рани назовні укол і викол потрібно зробити далі від її країв, а лігатуру провести 

якомога ближче до стінок рани (див. рис. 101; II). 

Поряд з позитивними якостями, вузловий шов не позбавлений недоліків. Насамперед, слід зазначити, 

що для накладання вузлового шва потрібні більші затрати часу і шовного матеріалу. Якщо шов залишають 
на  тривалий  час,  то  при  наявності  навіть  незначного  набряку,  окремі  стібки  легко  прорізують  тканини  і 
викликають зяяння каналу шва і рани. 

Ситуаційний  шов  застосовують  у  тих  випадках,  коли  необхідно  заздалегідь  встановити  положення 

ранових поверхонь і майбутніх 

311

Ситуаційний  шов  є  різновидністю  вузлового.  Різниця  полягає  в  тому,  що  перший  стібок  при  довгій 

лінійній  рані  починають  накладати  не  з  кута  рани,  а  з  її  середини.  Наступні  стібки  накладають  з  таким 
розрахунком, щоб кожна половина рани була розділена на дві рівні частини (рис. 102). Інші чотири стібки 
повинні  лежати  на  рівних  відстанях  між  накладеними.  Для  більш  рівномірного  розподілу  стібків  після 
зав'язування вузла необхідно використовувати кінці 
лігатур для натягу всієї лінії розрізу й обрізати їх ножицями тільки після закінчення накладання шва. 

Якщо рана має неправильну форму, перший стібок шва накладають у тому місці, де 

найбільше розходження країв рани. Наступні стібки шва накладають, чергуючи від першого зліва і справа, 
до повного закриття рани. 

Обвивний шов застосовують для зупинки кровотечі з ран у ділянці голови. Його також використовують 

у  польових  умовах,  наприклад,  коли  в  ділянці  черевної  стінки 
глибока  рана  і  є  загроза  випадіння  внутрішніх  органів,  а 
інструменти  для  накладання  швів  відсутні.  Для  цього  шва 
потрібні: ін'єкційні голки або цвяхи, шматки дроту; лігатури або 
волосся  з  хвоста  чи  гриви.  З'єднання  країв  рани  роблять  таким 
чином. Голками чи цвяхами проколюють послідовно краї рани

стібків шва. Найчастіше в цьому виникає необхідність при зашиванні клаптевих ран з нерівними краями і 

великих лінійних ран, де при звичайному накладанні шва можуть легко утворитися шкірні складки 

внаслідок неправильного з'єднання країв. Тому він відноситься до коректурних швів. 

Рис. 101. Коректурний вузловий шов: І - накладання шва при завертанні шкіри всередину: а - шкіра; б - підшкірна клітковина; II - 

накладання шва при вивертанні 

шкіри назовні 

Рис. 102. Ситуаційний шов