Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

312

її перпендикулярному напрямку, а потім навколо них обвивають 4-5 разів лігатуру у вигляді вісімки, кінці 
якої зав'язують вузлом (рис. 103), потім знову вводять голку на відстані 1— 1,5 см і роблять так само. При 
необхідності видалення шва голки витягують, а 

разом  з  ними  відпадають  і 

лігатури.  Після  того,  як  кровотеча  зупинилася, 

або  лікар  підготувався  до 

накладання  необхідних  швів,  його  знімають. 

Тому цей шов відноситься до 

провізорних швів. 
Шов, зменшуючий напруження тканин. Його 

застосовують  при  зашиванні 

ран,  що  мають  значне  напруження  тканин, 

схильність 

до 

зяяння, 

зміщення  країв  рани  внаслідок  нерівномірного 

скорочення 

ушкоджених 

тканин. 

Найчастіше 

показаннями 

для 

застосування  цього  шва  є 

глибокі,  довгі  рани,  розташовані  в  найбільш 

рухливих 

частинах 

тіла, 

наприклад,  у  ділянці  стегна,  гомілки,  нижньої 

третини  шиї.  Основна  мета 

цього  шва  -  зменшити  натяг  країв  рани, 

запобігти 

прорізуванню 

тканин лігатурою, розриву самих лігатур. 

Шов,  зменшуючий  напруження  тканин, 

накладають  за  типом  вуз-

лового й використовують  товсті номери шовного матеріалу. Укол і викол голки повинні знаходитися на 
відстані 2—4 см від країв та кута рани. Стібок від стібка повинен бути на такій самій відстані. Оскільки 
закривати всю рану швом, зменшуючим напруження тканин, не потрібно, його, як правило, комбінують з 
простим вузловим. Спочатку накладають шов, зменшуючий напруження, а між його стібками - 2- 3 стібка 
вузлового (рис. 104). 

Шов з валиками є різновидністю шва, що зменшує напруження тканин, і має однакові з ним показання. 

Для накладання шва необхідно мати заздалегідь приготовлені і простерилізовані марлеві валики або краще 
відповідної  величини  гумові  чи  поліхлорвінілові  трубки.  Розмір  валиків  повинен  відповідати  ступеню 
напруги тканин і зяяння рани. Чим бі

Рис. 103. Обвивний шов 

і І 

Рис. 104. Шов, зменшуючий напруження тканин 

313

льше зяяння рани, тим товстіші повинні бути валики. Найбільш уживані валики довжиною 1 см і товщиною 
0,5 см. Кількість валиків повинна бути вдвічі більшою, ніж число передбачуваних стібків. 

Рекомендують брати замість коротких гумових або поліхлорвіні- лових трубок по одній довгій трубці 

на кожен край рани. 

Для накладання шва з

 валиками

 використовують товсті номери шовного матеріалу. Укол і викол голки 

роблять на такій же відстані від країв рани, як і при простому вузловому шві, чи вдвічі більшій. Для того, 
щоб накласти стібок шва з валиками, необхідно мати в голці лігатуру з однаковими за довжиною кінцями. 
Зробивши укол, а потім викол, видаляють голку.

 Таким

 чином, біля уколу будуть лежати два вільних кінці 

лігатури, а біля виколу - петля. Асистент бере пінцетом валик і уводить його

 в

 петлю, а хірург підтягує кінці 

лігатури. Потім між кінцями ниток біля місця уколу вкладають другий валик, а хірург зав'язує вузол так 
туго, щоб краї рани були добре зближені між собою (рис. 105; І). Кінці лігатур необхідно зав'язувати мор-
ським  вузлом.  Якщо  рана  сильно  зяє,  то  для  послаблення  напруги  тканин  асистент  повинен  натиснути 
пальцями на шкіру в бік країв рани. Так само роблять при

 накладанні

 кожного наступного стібка. 

При накладанні шва з валиками не завжди досягається повна коа- птація країв рани, тому необхідно в 

усіх, без винятку, випадках комбінувати його з вузловим,

 накладаючи

 їх по черзі (див. рис. 105;

 II).

Петлеподібними швами закривають зяючі чи схильні до розходження країв рани. Цими швами нерідко 

користуються для закриття  грижового кільця при оперативному лікуванні гриж,  де  накладання  простого 
вузлового шва іноді веде до прорізування тканин, розход

Рис. 105. Шов з валиками: І: а - вид зверху; б - вид на поперечному розрізі; II - комбінований шов 

314

ження країв грижового кільця й розвитку рецидиву захворювання. Петлеподібні шви накладають також на 
м'язи,  коли  вони  розсічені  перпендикулярно  або  паралельно  ходу  волокон.  Петлеподібні  шви  в  даному 
випадку є заглибними. Однак їх використовують і при накладанні швів на шкіру, особливо в тих випадках, 
коли є схильність до завертання країв рани всередину чи вивертання їх назовні. Розрізняють петлеподібні 
горизонтальний і вертикальний шви. 

Петлеподібний  горизонтальний  шов  застосовують  у  тих  випадках,  коли  краї  рани  завернуті 

всередину або при накладанні на м'язи як заглибний шов при поперечному розрізі їх волокон. Його наклада-
ють таким чином. Укол голки роблять з одного боку рани, а викол - з протилежного, відступивши від її краю 
1,5  см.  Потім,  не  знімаючи  лігатури,  змінюють  напрямок  голки.  Наступний  укол  роблять  на  боці 
попереднього виколу голки, відступивши від нього вздовж рани 1,0 см, а викол  -  з протилежного. Після 
закріплення вузлом центральна частина лігатури та її кінці будуть лежати зовні, паралельно до країв рани 
(рис. 106, а). При його застосуванні тканини в глибині рани витримують більший тиск, ніж на її поверхні, 
внаслідок чого шкіра буде займати нормальне положення. 

Петлеподібний вертикальний шов застосовують у тих випадках, коли краї рани вивернуті назовні, або 

його накладають на м'язи як заглибний шов при поздовжньому розрізі їх волокон. Накладають  його так. 
Укол  і  викол  голки  роблять  паралельно  краю  рани  з  одного  її  боку,  відступивши  від  краю  1,5  см,  з 
інтервалом  між  ними  1,0  см.  Не  знімаючи  лігатури,  міняють  напрямок  голки  й  наступний  укол  і  викол 
роблять  на  протилежному  боці  рани.  Повторний  укол  голки  роблять  проти  першого  її  виколу,  а  викол  - 
проти  попереднього  її  уколу.  Після  закріплення  вузлом  центральна  частина  лігатури  та  її  кінці  будуть 
лежати зовні, перпендикулярно до країв рани (див. рис. 106, б). 

б 

Рис. 106. Петлеподібні шви: а - петлеподібний горизонтальний; б - 

петлеподібний вертикальний 

315

Вісімкоподібний шов застосовується при зашиванні глибоких ран з різнорідними тканинами, з метою 

найкращої  їх  коаптації,  щоб  не  накладати  багатоповерховий  шрв.  Ще  більшої  уваги  він  заслуговує  при 
зближенні  країв  рани,  в  якій  утворюються  умови  для  накопичення  крові  й  лімфи.  У  цьому  випадку 
вісімкоподібний  шов  відрізняється  від  інших  видів  тим,  що  він  дає  можливість  одержати  рівномірне 
зближення ранових поверхонь, не вдаючись до заглибного шва, та уникнути утворення кишень і просторів у 
глибині рани. 

Укол голки роблять иа відстані 1,0 см від краю рани, а викол - на середині стінки цього ж її боку. Потім 

міняють  напрямок  голки  і  наступний  укол  роблять  на  середині  протилежної  стінки,  проходять  під  дном 
рани, а викол -  у тому самому місці, де був перший викол голки. Знову міняють напрямок голкгі, і укол 
роблять на середині протилежної стінки рани поряд з другим уколом, а викол  - на шкірі з протилежного 
боку навпроти першого уколу (рис. 107). 

З

НЯТҐЯ

 швів 

Знімають тільки поверхневі (цікірні) шви; заглибні шви інкапсу- люються або розсмоктуються, а

 при

нагноєнні відторгаються як сторонні тіла, шляхом утворення

 нортЩь.

Терміни зняття швів різні.  Прії загоєнні рани первинним натягом їх, як правило, видаляють  на 8-9-й 

день і ні в якому разі не раніше 7-го. У виснажених, ослаблених тварин шви знімають на 2-3 дні пізніше. 
Якщо шви знаходяться у місцях, де тканини мають значну рухливість або в ділянках із значним їх натягом, 
на інфікованих ранах (частковий шов), їх знімають не раніше 10-12-го дня. Зближувальні шви залишають до 
виповнення рагіи грануляціями (на 14-20 днів). 

Техніка  зняття  швів.  Перед зняттям шви змащують  5 %-ним спиртовим розчином йоду або іншим 

антисептиком. Хірургічним

Рис. 107. Вісімкоподібний шов 

316

пінцетом  піднімають  вузол  (або  валик),  дещо  витягують  лігатуру  з  каналу  шва  (щоб  з'явилась  світла  її 
частина)  і  перерізають  її  біля  поверхні  шкіри  ножицями  (рис.  108).  Потім  витягують  лігатуру  за  вузол  і 
таким чином не допускають протягування через канал шва 

тієї 

її 

частини, 

що 

знаходилась 

на 

поверхні 

шкіри. 

Цим 

самим 

попереджується  мікробне 

забруднення  каналу  шва  і  подальший  розвиток  інфекції. 

Це  слід  приймати  до  уваги 

й  при  знятті  безперервного  шва,  в  якому  розрізають  і 

видаляють  кожен  стібок 

окремо. Спайку рани і отвори каналів шва знову змазують 

антисептиком. 

Дужки  Мішеля  -  це  нікелеві  пластинки  1,0  см 

довжиною 

і 

0,25 

см 

шириною. Кожна пластинка на кінцях має короткі гострі 

зубчики,  якими  вона  за-

кріплюється  на  шкірі.  Дужки  Мішеля  випускаються  у 

продаж  нанизаними  на 

дротяний  стрижень.  Накладання  дужок  роблять  за 

допомогою 

спеціального 

пінцета,  на  вільних  кінцях  якого,  позаду  зубчиків,  є 

невеликі 

поперечні 

поглиблення. Перед застосуванням дужки і пінцет Мішеля 

стерилізують  кип'ятінням 

разом з інструментами. 

Зближення  країв  рани  дужками  Мішеля  роблять 

шляхом  затиснення  дужки 

за допомогою пінцета Мішеля поперек лінії розрізу (рис. 

109). 

Кожну 

наступну 

дужку  накладають  на відстані 0,75-1 см від попередньої. 

Знімають 

дужки 

спеціальним пінцетом. 

Для того, щоб вірно накласти дужки, слід спочатку в 

одну  руку  взяти  пінцет  і 

зафіксувати ним обидва краї рани так, щоб вони утворили 

валик.  Другою  рукою,  в 

якій  знаходиться  степлер  (рис.  110),  лікар  накладає  дужки  і  підтримує  їх  до  того  часу,  доки  знову  не 
захопить  краї  рани  на  відстані  10-20  мм. 

Для  того,  щоб  правильно 

накласти дужки, 

Рис. 108. Техніка 

зняття швів 

Рис. 110. Накладання дужок за 

допомогою степлера 

Рис. 109. Накладання дужок Мішеля