Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

322

операції на порожнистих органах. Другий поверх шва накладають, відступивши від першого 0,2-0,6 см. 

Серозно-м'язовий шов може бути накладений двома способами. 
Шов  Ламбера  -  основний  кишковий  шов,  який  застосовують  у  вигляді  вузлового  чи  безперервного 

шва. Для накладання шва Ламбера голку уколюють з боку серозної оболонки на відстані 0,4-0,8 см від краю, 
і на цьому ж боці рани її виколюють на відстані 0,2-0,4 см від краю. Слизову оболонку не проколюють. На 
протилежному боці рани діють у зворотному порядку - голку уколюють, відступивши 0,2-0,4 см від краю, а 
виколюють - на відстані 0,4-0,8 см від нього (див. рис. 115; 1, 2; 116). При затягуванні шва і зав'язуванні 
кінців лігатури краї рани завертаються у порожнину органа, а серозні оболонки обох країв рани стикаються 
між собою. 

Шов  Плахотіна-Садовського  дещо  нагадує  матрацний,  але  відрізняється  напрямком  проведення 

лігатури  в  тканинах.  Перший  стібок  розміщують  за  межами  рани  так,  щоб  в  утворену  серозно-м'язову 
складку міг повністю зануритись перший поверх шва. Після цього укол і викол голки роблять паралельно 
краю  рани  на  одному  її  боці,  а  потім  так  само  на  іншому. 

Відстань  між  уколом  і 

виколом  голки  становить  0,3-0,5  см.  На  відміну  від 

матрацного  шва,  кожен 

наступний  стібок  на  протилежному  боці  розміщують, 

відступивши  назад  на  1/3 

довжини по відношенню до попереднього (див. рис. 115; 4). 

Цей 

шов 

усуває 

можливість  розриву  стінки  кишки,  а  при  його  стягуванні 

забезпечує 

заглиблення 

обох поверхів шва та з'єднання серозних оболонок. 

Крім  вищезгаданих,  при  з'єднанні  кишок  дуже  часто 

використовують 

швацький, кисетний шви та діагональний шов Султана. 

Діагональний 

шов 

Султана 

застосовують 

як 

серозно-м'язовий, 

при 

колотих ранах кишечнику, для створення глухої його кукси і 

накладають 

його 

наступним чином. Укол і викол голки роблять з одного боку 

від  ранового  отвору,  а 

потім переходять на протилежний бік, і проти попереднього 

уколу  роблять  другий,  а 

викол також буде знаходитися один проти одного. При цьому 

центральна 

частина 

лігатури  проходить  у  косому напрямку над стінкою, її  кінці 

обернені  у  протилежні 

боки (рис. 117). 

Рис. 116. Шов 

Ламбера 

323

Показаннями  до  застосування  кишкових  швів  є  рани  кишечнику  та  його 

резекція. Невеликі рани на стінці кишечнику зашивають серозно-м'язовим швом 
(кисетним, діагональним). ГІри його затягуванні пінцетом впра- вляють краї рани 
в просвіт кишок, щоб сероз- 

Рис. 117. Діагональний

 ні оболонки щільно стикались. 

Поздовжні 

шов Султана

великі рани зашивають двоповерховим киш 

ковим  швом.  Перший  поверх  шва  повинен  починатися  і  закінчуватися, 
відступивши  0,2-0,5  см  від  кута  рани,  а  другий  поверх  -  перевищувати  за 

довжиною  перший.  Щоб  запобігти  звуженню  просвіту  кишки,  рани  зашивають  у  поперечному 
напрямку! 

У гуманній медицині широко застосовують прилади для накладання швів на кишечник. 

Кишкові анастомози 

Після резекції кишечнику його кукси з'єднують методом "кінець у кінець", "кінець у бік" та "бік у бік". 
З'єднання  "кінець  у  кінець"  (осьове,  або  пряме  сполучення)  застосовують  при  достатньому  просвіті 

кишки  (переважно  у  великих  тварин).  Кукси  кишки  фіксують  за  допомогою  кишкових  жомів  чи  "три- 
малок"  з  лігатур.  Кукси  прикладають  одну  до  одної  боковими  поверхнями.  Для  того,  щоб  зробити 
"трималки",  прошивають  з  одного  боку  стінку  однієї  кукси,  а  потім  другої  з  обох  кінців  біля  місця 
прикріплення до них брижі, і лігатуру обрізають, залишаючи кінці довгими. Так само прошивають стінки 
обох кукс з протилежного боку. За утворені таким чином "трималки" фіксують куксу кишки. Після цього 
з'єднують  внутрішні  стінки  швацьким  швом  через  всі  оболонки  (рис.  118;  1).  Кишку  повертають  і  на 
зовнішні стінки накладають шов Шмідена як продовження швацького так, щоб вона була зашита повністю 
(див.  рис. 118; 2). Зверху накладають  другий поверх, але  вже  тільки серозно-м'язовим швом Ламбера  чи 
Плахотіна-Садовського (див. рис. 118; 3). 

Можна також на перший та другий поверхи накладати переривчасті шви (рис. 119). 
З'єднання "кінець у бік" застосовують у випадках, коли виконали резекцію на межі тонкого відділу 

кишечнику із товстим, тобто при з'єднанні кишок різного діаметру. Перед виконанням даного типу

324

118.  З'єднання  кишки  „кінець  у 
кінець" у три прийоми (пояснення 
в тексті)

гана;  див.  рис.  117,  120). 
Після  цього  від  кукси 
відступають на 1,0- 2,0 см і 
на  боці тонкого кишечнику 
роблять  розріз  за  розміром 
довжини просвіту кукси 

g

r>

«gr jgssg^/ 

ні "кінець у кінець'^ (рис. 

121). 

З'єднання  "бік  у  бік" 

(бокове 

сполучення) 

застосовують  при  резекції 

кишки  з  вузьким  просвітом. 

Перед 

виконанням 

даного типу з'єднання обидві 

кукси  кишки  роблять 

глухими,  так  само,  як  у 

випадку 

з'єднання 

"кінець  у  бік"  або  шляхом 

накладання 

па 

куксу 

лігатури  та  шва  Ламбера.  У 

дрібних  тварин  куксу 

кишки 

закривають 

безперервним 

двоповерховим 

швом 

Ламбера після затискання 

її  пінцетом,  через  який 

перекидають  лігатуру.  У 

подальшо- 

з'єднання кінець тонкого відділу кишечнику роблять глухим: від краю рани 
кишки відступають на 1,0 см і накладають кисегний шов на серозно-м'язову
 

і 

л »Ж 

оболонку  стінки,  куксу 
вправляють  у  просвіт 
кишечнику,  а  лігатуру 
стягують  і  зав'язують. 
Так само накладають ще 
один  поверх  (кисетний 
або  діагональний  шов 
Сул- 

Рис. 

Рис.  119.  З'єднання  кишки  „кінець  у  кінець"  за  допомогою 
переривчастих швів на перший (1) і другий (2) 

Рис. 120. Накладання кисетного шва на куксу кишечнику: а - 

вправлення кукси; б - стягування кінців лігатури кисетного шва 

325

Рис. 121. З'єднання кінців кишечнику „кінець у бік": 1 - розтин стінки кишечнику; 2 - тимчасові трималки і накладання першого 
поверху переривчастого шва; 3 - вигляд анастомозу „кінець у бік" 

му обернені у протилежні боки "глухі" кукси кишки прикладають одну до одної і зшивають безперервним 
швом, не проколюючи слизової оболонки (шов Ламбера чи Плахотіна-Садовського; рис. 122; 1). Потім на 
обох поверхнях з'єднаних кишок роблять поздовжні розрі- 

зи, які збігаються за довжиною і напрямком з накладеним швом, відступивши від 
нього на 0,5-0,8 см. Далі іншою лігатурою починають накладати швацький шов 
на  задні  (внутрішні)  краї  рани  обох  кукс  поверх  раніше  накладеного.  Цією  ж 
лігатурою  продовжують  зшивати  передні  (зовнішні)  краї  рани  швом  Шмідена 
(див. рис. 122; 2, 3). На завершення зверху останнього накладають другий поверх 
серозно- 

Рис. 123. схема анастомозу

 м'язового шва лігатурою, якою починали 

„бік у 

бік"

 (1).

 ідеальне роз-

 з'єднання кишок. На поперечному розрізі 

ташування всіх чотирьох

 анастомозу "бік у бік" розташування швів 

шарів анастомозу (І, 11, III, IV) 

^ 

г

ПО колу обох кишечних стінок

 має вигляд, як показано на рис.

 123

.

Рис. 122. З'єднання кінців кишечнику „бік у бік": 1 - накладений другий поверх шва й розтин стінки кишечнику паралельно 

поздовжній осі; 2, 3 - накладання першого поверху шва 

._. 

11І 

326

Судинний шов 

Судинний  шов  у  ветеринарній  практиці  застосовують  рідко.  Його  накладають  при  пошкодженні 

великих  магістральних  судин.  Нині  судинний  шов  застосовують  також  при  трансплантації  органів.  Він 
повинен забезпечити з'єднання ендотеліальних шарів обох кінців судини або країв її рани, які фіксують 
тримачами на розтяжку. Кінці судини звільняють від прилеглих тканин і зближують безперервним швом із 
тонкого шовку за допомогою атравматичних голок. У гуманній медицині широко застосовують апарати для 
зшивання судин. 

Кровоносні судини великого калібру, досягаючі в діаметрі 8 мм і більше, навіть коли вони перерізані в 

поперечному напрямку, можна без небезпеки їх звуження зшити безперервним швом. Анастомози судин 
виконують за типом "кінець у кінець" або "кінець у бік". 

Накладати шви починають посередині задньої стінки анастомозу, шов фіксують тут зав'язуванням. На 

кожному кінці нитки є атравмати- чна

!

 голка, тобто подвійна "арміровка". Хірург уколює голку в напрямку 

на  себе,  а  помічник (або він сам) натягує  лігатуру за  ходом накладання швів і  утримує її в натягнутому 
положенні.  Коли  на  задню стінку  наклали половину швів,  далі шов  продовжують  з  іншого боку другою 
половиною  лігатури  з  голкою.  За  допомогою  вільного  кінця  лігатури  можна  повертати  судину  в 
необхідному напрямку. Така зміна положення судини полегшує накладання шва на задню стінку (рис. 124, 
а). 
При 

накладанні 

шва 

важливо,  щоб  лігатура 

була 

постійно 

в 

натягнутому  стані  й  щоб 

натягування 

виконувалось  суворо  в 

напрямку 

швів, 

які 

накладаються.  Коли  шов 

відповідно  натягнутий, 

утворюється 

необхідна 

герметизація  в  зв'язку  з 

добрим  змиканням  країв 

анастомозу. 

Шов 

анастомозу 

закінчується 

двома 

поступово 

зближувальними на зустріч 

один  одному  швами,  які 

зав'язуються  один  з  одним 

на 

передній 

стінці 

анастомозу. 

Рис. 124. Анастомоз судини за типом „кінець у кінець". Кінці 

судини зближуються затискачами, при з'єднанні задньої 

стінки з їх допомогою судину можна перевернути (а). При 

зшиванні судин різного діаметра куксу тонкої судини можна 

розширити (б) або косо зрізати (в)