Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

419

органа,  далі  на  нього  завертають  виступаючий  край  вільного  кінця  бинта,  який  фіксують  наступними 
двома-трьома циркулярними турами. 

4.  Правила  бинтування.  Бинт  повинен  рівно  і  щільно  прилягати  до  поверхні  тіла,  бути  весь  час 

натягнутим,  не  утворювати  поперечних  і  поздовжніх  складок.  Величина  ступеня  натягу  повинна 
забезпечити, з одного боку, надійну фіксацію лежачих нижче форм перев'язувального матеріалу, а з іншого 
- не перешкоджати крово- і лімфообігу в ділянках тіла, на які накладають пов'язки. 

5.  Закінчення  накладання  пов  'язки.  При  закінченні  накладання  бинтової  пов'язки  виконують  кілька 

циркулярних  турів,  кінець  бинта  розрізають  ножицями,  утворені  шворки  повертають  у  протилежних 
напрямах і зав'язують. 

Як початок, так і кінець бинтової пов'язки потрібно розміщувати на боці, протилежному місцю 

ушкодження! 

Бинтові пов'язки 

Ці  пов'язки  застосовують  на  дистальному  відділі  кінцівок  (до  зап'ястного  і  заплеснового  суглобів 

включно), хвості, голові, а в дрібних тварин, крім того, в ділянці грудної й черевної стінок. 

420

Загальні бинтові пов'язки 

За способом накладання загальні бинтові пов'язки поділяють: на 

циркулярні, спіральні, спіральні з перегинанням і повзучі (змієподібні; рис. 157). 

Циркулярну  пов'язку  накладають  у  вигляді  кількох  циркулярних  турів  бинта,  причому  кожен 

наступний тур бинта повністю перекриває попередній. Її, як правило, застосовують для накладання на неве-
ликі ділянки тіла. 

Спіральна  пов'язка.  Після  накладання  фіксуючих 

турів  бинта,  бинтування  продовжують  у  скісному 
(спіральному)  напрямі  доверху.  ІІри  цьому  кожен 
наступний тур бинта перекриває попередній на одну або дві 
третини  його  ширини.  Застосовують  при  закриванні 
великої ділянки тіла. 

Спіральну пов'язку з перегинанням накладають при 

бинтуванні  нерівномірних  за  товщиною  (конічної  форми) 

частин  тіла  тварини.  Для  цього  на  боці,  протилежному 
місцю  ушкодження,  бинт  ведуть  трохи  більш  скісно 
доверху,  потім  великим  або  вказівним  і  середнім 
пальцями  лівої  руки  притримують  його  верхній  край  і 
перегинають  у  напрямі  до  себе  так,  щоб  верхній  край 

бинта  став  нижнім,  тобто  повертають  бинт  на  180°.  Далі  бинтують  трохи  скісно  і  донизу.  Перегини 
повторюють при кожному турі бинта таким чином, щоб вони лягали по одній лінії, на одному і тому ж боці. 

Повзучу,  або  змієподібну  пов'язку  застосовують,  головним  чином,  для  фіксації  підкладкового 

матеріалу (сіра вата) при накладанні іммобілізуючих пов'язок. Бинтують спіралеподібно знизу доверху так, 
щоб кожний наступний тур був віддалений від попереднього приблизно на одну третину ширини бинта. 

Спеціальні бинтові пов'язки 

їх  використовують  при  накладанні  тільки  на  певні  ділянки  тіла.  До  спеціальних  бинтових  пов'язок 

належать: вісімкоподібна (хресто- 

Рис. Г57. Загальні бинтові пов'язки: Г -- циркулярна; 2 - 

спіральна; 3 - спіральна з перегинанням; 4 - повзуча 

421

Вісімкоподібну  пов'язку  накладають  на  зап'ястний  або  путовий  суглоби.  Бинтування  починають 

нижче  суглоба з  фіксації вільного кінця  бинта. Далі  бинт  направляють  скісно  доверху і роблять  два-три 
фіксуючі циркулярні тури над суглобом, знову скісно ведуть донизу і виконують циркулярні тури. Таким 
чином, чергують циркулярні (вище і нижче суглоба) і скісні тури бинта, поступово покриваючи останніми 
всю поверхню суглоба. 

Черепахоподібну пов'язку накладають на заплесновий суглоб. Вона може бути збіжна і розбіжна. 
Розбіжну черепахоподібну пов'язку починають циркулярними фіксуючими турами суворо посередині 

заплеснового суглоба (початкові тури бинта проходять через п'ятковий горб і середину згинальної поверхні 
суглоба). Далі в ділянці п'яткового горба тури почергово зміщують доверху й донизу на одну третину або на 
половину ширини бинта, тоді як на згинальній поверхні всі тури лягають на ії середину. 

Збіжна черепахоподібна пов'язка починається циркулярними турами на межі нижнього краю суглоба. 

Потім від середини згинальної поверхні бинт направляють  скісно доверху, обрамляючи межу верхнього 
краю суглоба. Всі наступні тури проходять через середину згинальної поверхні суглоба. З протилежного 
боку вони почергово, зверху і знизу, перекривають попередні тури на дві третини або на половину ширини 
бинта, збігаючись у ділянці п'яткового горба. Закінчують пов'язку накладанням циркулярних турів бинта в 
центрі суглоба. 

подібна), черепахоподібна (збіжна і розбіжна), пов 'язки на ріг, хвіст, копито, вухо тощо (рис. 158). 

Рис. 158. Спеціальні бинтові пов'язки: 1 - на роговий відросток; 2 - на хвіст; З - вісімкоподібна; 4 - черепахоподібна: а - розбіжна; б - 

збіжна; 5 - на копитця у великої рогатої худоби; 7 - на копито; 6, 8 - захисна пов'язка на копито й копитце; 9 - колоскоподібна 

422

Бинтову  пов'язку  на  ріг  починають  накладати  кількома  циркулярними  турами  на  неушкодженому 

роговому  відростку.  Далі  бинт  ведуть  навхрест,  перетинаючи  потиличний  (міжроговий)  гребінь  лобної 
кістки, до ушкодженого рогового відростка. При потребі роговий відросток покривають складкою бинта 
(марлевим  компресом,  салфеткою).  Бинтують  спіральними  з  перегинами  турами  від  основи  до  верхівки 
рога, закривають складкою бинта верхівку рога, і пов'язку продовжують вниз до основи рога. Після цього 
бинт  переводять  (знову  навхрест)  на  неушкоджений  роговий  відросток,  на  основі  якого  закінчують 
накладання пов'язки циркулярними турами. 

Бинтову  пов'язку  на  хвіст  накладають  як  при  його  пошкодженнях,  так  і  для  попередження 

забруднення  ран  в  ділянці  крупа,  стегна,  промежини.  Спочатку  вільнолежачу  волосяну  частину  хвоста 
загортають на ріпицю. Бинтування починають накладанням циркулярної пов'язки на основу хвоста.  Далі 
спіральними (спіральними з перегинами) турами бинт ведуть донизу до утвореної волосяної петлі, пото-
вщений кінець якої (з отвором) залишають відкритим. Для попередження сковзання бинта при накладанні 
пов'язки  на  хвіст,  після  кожного  туру  на  бинт  поміщають  невелику  петлю  з  волосся,  яку  фіксують 
наступним туром. Утворені петлі мають бути на одному рівні на неушкодженому боці. Залишена на кінці 
хвоста велика волосяна петля може використовуватись для його фіксації в одному з бокових положень. Для 
цього  один  кінець  довгої  шворки  протягують  і  прив'язують  до  петлі,  а  інший  перекидають  і  зав'язують 
навколо шиї, користуючись вузлом, який не затягується. 

Бинтову пов'язку на копито починають з накладання циркулярної пов'язки над копитом, залишаючи 

на плантарній (волярній) поверхні вільний кінець бинта довжиною 20-25 см. Підошовну поверхню копита 
виповнюють  ватою.  Далі  бинт  ведуть  по  підошві,  перекидають  через  середину  зачепа  і  навскіс 
повертаються до залишеного вільного кінця. У подальшому кожен тур закріплюватиметься (шляхом пере-
хоплення) за даний вільний кінець. Наступні тури накладають віялоподібно, почергово відступаючи вправо 
і вліво від першого туру, таким чином, повністю покриваючи підошву й стінку копита. 

Бинтова  пов'язка  на  вушну  раковину.  У  коней  перед  застосуванням  бинтової  пов'язки  всередину 

вушної раковини кладуть ватно- марлевий тампон, а зовнішню поверхню накривають марлевою салфеткою. 
Починають  бинтування  циркулярними  турами  на  основі  вушної  раковини.  Потім  бинт  ведуть  навколо 
голови через тім'я, гортань, безпосередньо позаду нижньої щелепи. Повернувшись до вушної раковини, її 
бинтують спіралеподібними або спіралеподібними з перегинами турами до верхівки і в зворотному напрямі. 
Ще  раз  обводять  бинт  навколо  голови  і  закінчують  пов'язку  накладанням  циркулярних  турів  на  основу 
вушної  раковини.  Кінець  бинта  фіксують  вузлом  або  пришпилюють  булавкою.  При  цьому  не  можна 
стискати основу вушної раковини, тому що стискуванням можна порушити кро- во- і лімфообіг. 

У  великої  рогатої  худоби  додаткові  закріплювальні  тури  бинта  ведуть  не  навколо  голови,  а 

вісімкоподібно, навколо рогових відростків. 

У собак вушну раковину обгортають салфеткою, кладуть на потилицю й закріплюють спіралеподібною 

бинтовою пов'язкою навколо голови й шиї. 

423

Спеціальні небинтові пов'язки 

До  спеціальних  небинтових  пов'язок  належать:  косинкові,  пращо-  подібні,  клейові,  лігатурні,  типові 

пов'язки,  еластичні  сітчасто-  трубчасті  бинти,  бандаж,  суспензорій  тощо.  їх  виготовляють  з  полотна, 
зшитої удвоє марлі відповідно до розміру окремих частин тіла тварини. 

Косинкові пов'язки. Довжина основи стандартної косинки 180 см, висота (перпендикуляр від верхівки 

до основи) - 65 см. Її можна використовувати в розгорнутому і згорнутому виглядах. Косинкові пов'язки 
рекомендують накладати майже на всі ділянки тіла тварини - голову, потилицю, шию, холку, грудну стінку, 
круп (рис. 159). На кінцівках вони успішно можуть конкурувати з бинтовими пов'язками