Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

50

го змінного кінцевика. Останній може мати різну форму - ножа, ланцета, голки, кульки. 

Електроніж чинить припалювальну, гемостатичну та антимікробну дії. Він легко розсікає тонку шкіру 

та інші м'які тканини. 

Лазерний скальпель. У сучасній ветеринарній хірургії застосовують лазерні вуглекислотні скальпелі 

("Скальпель-1", "Ромашка"). Вони мають високу потужність і використовуються для розтину м'яких тканин, 
особливо  при  гнійних  процесах,  екстирпації  новоутворень  тощо.  Лазерний  промінь,  яким  розсікають 
тканини,  чинить  високу  антимікробну  і  гемостатичну  дії.  Біологічна  дія  С0

2

-лазера  з  довжиною  хвилі 

випромінювання  10,6  мкм  зумовлена  інтенсивним  нагріванням  тканин  за  рахунок  значного  поглинання 
ними лазерного світла. 

Кровоспинні інструменти 

Кровоспинні, або гемостатичні, інструменти використовують для захоплення кровоносної судини і 

розміжчення її стінки. Конструкція цих інструментів різноманітна. 

Торзійні пінцети. За рубежем широко застосовують торзійні пінцети із замками (Фріка, Лангенбека, 

Леєра та ін.). Останні дозволяють залишати пінцети на пошкоджених кровоносних судинах зі стиснутими 
браншами. Вони мають складну конструкцію, але не дають можливості стискувати судину з різною силою. 

Гемостатичний  пінцет  Пеана.  У  1875  році  французький  хірург  Реап  вперше  запропонував 

гемостатичні пінцети, у яких вільні кінці браншів замикаються за допомогою зубчастого замка. На одному 
кінці бранші інструменту є кільця для тримання пінцета руками, а на другому - довгі або овальні губки з 
поперечними насічками на дотичних поверхнях для фіксації судини (рис. 8; 1, а-в). 

Пінцети  випускають  трьох  розмірів.  Найбільші  з  них  застосовують  при  гінекологічних  операціях, 

маленькі - при очних операціях, а середні - при всіх інших оперативних втручаннях. 

Зубчастий  замок,  що  фіксує  бранші  інструмента,  має  таку  конструкцію,  яка  дозволяє  однією  рукою 

швидко розімкнути бранші й зняти інструмент. 

Пінцет легко накладати, а стискувати судини можна з різною силою. 
Однак хірургічна практика показала, що застосування пеановсь- ких пінцетів для зупинки кровотечі на 

щільних,  фіброзних  і  склерозо-  ваних  тканинах  майже  неможливе.  Якщо  ж  судину  й  вдається  захопити 
пінцетом, то вона легко зісковзає й доводиться накладати його повторно. 

51

Гемостатичний пінцет Кохера має довгі губки, на дотичних поверхнях яких є поперечні насічки. На 

кінці однієї губки є два гострі зубчики, а на другій - один (див. рис. 8; 1, г). Завдяки такій будові хірург має 
можливість:  а)  швидко  захопити  кровоточиву  судину  навіть  у  тих  випадках,  коли  вона  знаходиться  в 
щільній тканині або безпосередньо на кістці; б) затиснути шар тканин разом із судинами, які там проходять; 
в) залишити пінцет на місці, не побоюючись його зісковзання. 

Рис. 8. Кровоспинні інструменти: 1 - гемостатичні пінцети: а, б, в - Пеана, г - Кохера, д - Блюнка, е - москіт; 2 - артеріальний жом; 3 - 

лігатурні голки Дешам- па; 4 - артеріальний гачок; 5 - кровоспинні клеми; 6 - щипці-зажими вікончасті 

52

Гемостатичний  пінцет  Елюнка  має  оригінальну  конструкцію:  кінці  губок,  якими  захоплюють 

кровоточиву  судину,  зігнуті  і  розташовані  одна  позаду  іншої  (див.  рис.  8;  1,  д).  Дякуючи  цьому,  стінка 
судини розміжчується більшою мірою, ніж це вдається зробити іншими гемостатичними інструментами. 

Гемостатичний  пінцет  типу  москіт  відрізняється  від  інших  гемостатичних  пінцетів  меншими 

розмірами та конусоподібними губками з насічками на дотичних поверхнях (див. рис. 8; 1, е). 

Артеріальний жом схожий на великий пінцет Пеана, тільки він має більші розміри і більш масивний 

(див. рис. 8; 2). 

Лігатурна голка Дешампа має різну форму (напівкругла гостра, напівкругла тупа, зігнута; див. рис. 8; 

3). На кінці вона має вушко для лігатури. Застосовують їх для накладання лігатури на кровоносні судини й 
вивідні протоки залоз. 

Артеріальний  гачок  (див.  рис.  8;  4)  складається  з  ручки  й  потовщеного  циліндричного  вістря,  яке 

дугоподібно зігнуте. Його підводять під судину або нерв і відпрепаровують ним орган від оточуючих м'яких 
тканин. 

Кровоспинні клеми. За конструкцією дещо нагадують звичайний пінцет, але з обернено розміщеними 

губками, що мають насічки на дотичних поверхнях (див. рис. 8; 5). Використовуються для перетискування 
кровоносних судин без пошкодження їх стінки. 

Щипці-зажими вікончасті для фіксації судин. Мають трикутної форми вікончасті губки з насічкою 

(див. рис. 8; 6). Застосовуються для захоплювання стінки судин при накладанні міжсудинних анастомозів. 

Інструменти для остеотомії та остеосинтезу 

Для  остеотомії  (роз'єднання  кісткової  тканини)  застосовують  кісткові  пилки,  долота,  распатори, 

елеватори, кісткові щипці й ножиці, трепани тощо (рис. 9, 10). 

Кісткові  щипці  є  ріжучі,  щипці-кусачки  та  фіксуючі.  Ріжучі  і  щип-  ці-кусачки  використовують  для 

скушування гострих країв кісток, збільшення трепанаційного отвору тощо.

53

Рис. 9. Кісткові інструменти: 1 - кісткові щипці: а - Лістона, б - 

щипці-кусачки, в - реберні; 2 - реберні ножиці: а - гільйотинні, б - 

зігнуті; 3 - кісткові щипці фіксуючі; 4 - щипці секвест- ральні; 5 - 

кісткові пилки: а-листова, б - ножова, в - дугова, г - дротяна, д - дискова 

№ б 

54

Кісткові щипці Пістона (див. рис. 9; 1, а) сконструйовані за типом ножиць, але відрізняються від них 

більшою  масивністю  і  короткими,  порівняно  з  ручками,  браншами.  Цей  інструмент  розсікає  кістку  з 
великою  силою,  тому  їх  часто  застосовують  для  видалення  ос-  теофітів,  невеликих  екзостозів  і  резекції 
ребер. Недоліком цих щипців є те, що вони не тільки розсікають кістку, але інколи й розміжчують її. Якщо 
вони недостатньо гострі, тоді на кістці з'являються поздовжні тріщини. 

Реберні щипці Дуайєна (див. рис. 9; 1, в) також застосовують при резекції ребер. 
Реберні  ножиці  гільйотинні  і  зігнуті  (див.  рис.  9;  2,  а,  б)  використовують  для  резекції  ребер. 

Перерізаючи кістку, вони одночасно здавлюють її й цим сприяють зупинці кровотечі із внутрішньокістко- 
вих судин. 

Кісткові  щипці  фіксуючі  за  конструкцією  бувають  дво-,  чотири-  та  багатозубі  (див.  рис.  9;  3)  і 

застосовуються для захоплення та утримання трубчастих кісток, видалення кісткових секвестрів. 

Щипці  секвестральні  на  губках  мають  косі  насічки,  інколи  виїмку  (див.  рис.  9;  4),  що  забезпечує 

надійну фіксацію секвестрів, відламків кісток, металевих осколків при їх видаленні з рани. 

Кісткові пилки можуть бути листові, ножові, дугові, дротяні, ланцюгові, дискові (див. рис. 9; 5, а-д). 
Листові пилки найбільш уживані. Більшу перевагу мають листові пилки з подвійними зубцями, тому 

що вони не защемлюються в тканинах. 

Дугова пилка має додаткові змінні полотна різної ширини, що дозволяє їх замінювати та установлювати 

в різних площинах по відношенню до дуги. 

Дротяна  пилка  Жіглі  складається  із  сталевого  шорсткого  дроту,  який  на  кінцях  має  вушка,  за 

допомогою яких він з'єднується з ручками. Пилка підводиться під кістку за допомогою спеціального про-
відника або зонда, а інколи через отвір, попередньо зроблений в кістці трепаном. При роботі цією пилкою 
необхідно слідкувати за тим, щоб її кінці утворювали тупий кут, інакше вона ламається. 

Дротяні,  рідше  ланцюгові,  пилки  застосовуються  в  основному  при  резекції  остистих  і  виличних 

відростків, носових раковин і ребер, ампутації рогового відростка та інших операціях, коли рухи дугової або 
листової пилки неможливі чи досить затруднені. 

Дискова  пилка  приводиться  в  рух  за  допомогою  електродвигуна.  Нею  можна  витончено  і  швидко 

випиляти шматок кістки будь-якої величини. Її широко застосовують при трепанаціях та остеопластич- них 
операціях на кінцівках. 

Кісткові долота. Ці інструменти мають різноманітну форму і розміри (див. рис. 10; 1, а-д). Вони є двох 

різновидностей.  Одні  діють  подібно  клину  і  немовби  розколюють  кістку,  інші,  подібно  рубанку,  ріжуть 
кістку. Найчастіше застосовують ріжучі долота. 

Долото  використовують  у  тих  випадках,  коли  необхідно  порушити  цілісність  кістки  на  обмеженій 

ділянці або доводиться виконувати операцію в глибині тканин, коли неможливо застосовувати пилку чи 
інший кістковий ріжучий інструмент, при екстирпації скостенілих копитних хрящів, екзостозів тощо. 

Остеотомічне долото на ребрі має поділки в сантиметрах, щоб знати глибину, на яку воно проникло. 
Жолобувате долото має напівкруглу виїмку. 
Пряме долото застосовують при трепанації додаткових пазух носа і черепа. 
Кутове долото використовують для видовбування в кістці жолобка будь-якої глибини й форми.