Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

4

Рис. 5. Інструменти для розтину м'яких тканин: 1 - скальпелі: а - прямий, б - черевастий, в - гострокінцевий, г- ґудзикуватий 

прямий, д - ґудзикуватий зігнутий, е - серпоподібний, є - тенотом, ж - герніотом, з - скальпель із змінними клинками, і - скальпель 

для глибоких ран; 2 - хірургічні ножі: а, б - резекційні, в - ампутаційний; З - двосторонній перфоративний ніж; 4 - троакар; 5 - 

ланцюговий екразер 

Гострокінцевий скальпель має гостре вістря. Лезо і спинка клинка сходяться під гострим кутом по 

відношенню до поздовжньої осі. За- 

44

стосовують  його  для  проколювання  (перфорація;  розтин  абсцесів  тощо)  і  препарування  тканин.  Щоб 
виконати прокол на необхідну глибину, клинок скальпеля обмежують пальцями. 

Ґудзикуватий  скальпель  на  кінці  клинка  має  потовщення  (ґудзик).  Його  застосовують  для  розтину 

нориць, зв'язок, сухожилків і грижових воріт. Він буває прямим або серпоподібним. 

Серпоподібний скальпель. Клинок цього ножа має вигнуту форму по відношенню до поздовжньої осі. 

Він може бути гострокінцевим або тупокінцевим. Гострокінцевий серпоподібний скальпель застосовують 
для проколювання тканин (розтин абсцесів), а тупокінцевий - для розтину сухожилків, зв'язок. 

Тенотом - це хірургічний ніж, у якого клинок заточений на обмеженій ділянці (див. рис. 5; 1, є). Назва 

інструменту  (tenon-  сухожилля  +  tomia-  розсікати)  указує  на  застосування  його  при  розтині  сухожилків, 
коли  необхідно  зробити  розріз  тільки  одного  сухожилка,  не  пошкодивши  ним  інших  тканин.  Він  буває 
гострокінцевим або ґудзикуватим. 

Герніотом  -  це  хірургічний  ніж,  у  якого  клинок  має  серпоподібний  вигляд  і  заточений  на  дуже 

обмеженій  ділянці  (див.  рис.  5;  1,   ж ) .   Такий  ніж  дає  можливість  запобігти  пошкодженню  органів  і 
тканин, які лежать глибоко в ділянці розрізу. Його застосовують при грижо- розтині для розрізу грижового 
кільця. 

Нині  в  хірургічній  практиці  застосовуються  скальпелі  із  змінними  клинками  (див.  рис.  5;  1,  з).  У 

комплекті  до  ручки  є  клинки  різної  форми,  які  замінюють  по  ходу  операції  при  виконанні  необхідного 
оперативного прийому. 

Скальпель  для  глибоких  ран  (див.рис.  5;  1,  і  )  має  довгу  ручку  і  короткий  клинок,  лезо  якого 

закінчується у вигляді овалу, розміщеного поперек поздовжньої осі інструмента. Використовується для роз-
тину тканин у глибоких ранах, порожнинах. 

У  сучасній  хірургії  широко  застосовують  одноразові  скальпелі  різної  конструкції.  Ці  ножі  мають 

клинок, виготовлений з металу, а ручку - з пластмаси. 

Резекційний ніж (див. рис. 5; 2, а, б) значно масивніший від скальпеля. Клинок у нього короткий, але 

широкий, лезо випукле. Його застосовують для розтину щільних тканин (хрящі, сухожилки) і суглобів. 

Ампутаційний  ніж  (див.  рис.  5;  2,  в)  має  найбільшу  довжину.  Його  клинок  у  2-3  рази  довший  від 

ручки. Це дає можливість зробити

46

одномоментно глибокий і довгий (циркулярний) розріз. Цей ніж застосовують виключно при ампутаціях 
кінцівок, для розтину м'яких тканин навколо кісткової. 

Перфоративний  ніж  є  односторонній  і  двосторонній.  Його  ріжуча  частина  має  форму  циліндра, 

діаметром 20-30 мм (див. рис. 5; 3). Застосовують для видалення рогових горбиків у телят для попередження 
росту рогів при створенні комолих стад. 

Троакар складається з ручки, гільзи і стилета (див. рис. 5; 4). У залежності від призначення троакари є 

різних розмірів. Інструмент застосовують для руменоцентезу (при тимпанії рубця), торакоценте- зу, пункції 
сичуга, книжки й кишечнику. 

Ланцюговий екразер (див. рис. 5; 5) застосовують для відщемлення тканин, які знаходяться глибоко в 

порожнинах (видалення новоутворень, яєчників у корів і кобил, сім'яників у півнів, крипторхідів тощо). 

Способи 

тримання 

хірургічних  ножів  є  різні. 
Найчастіше 

застосовують 

наступні (рис. 6): 
1)  положення  скрипкового 
смичка  застосовують  у  тих 
випадках,  коли  необхідно 
зробити  довгий,  але  негли-
бокий 

розріз, 

щоб 

не 

пошкодити 

кровоносні 

судини  і  нерви,  які  лежать 
поверхнево (див. 

Рис. 6. Способи тримання хірургічних ножів і ножиць: 

а - скрипкового смичка; б - столового ножа; в - пера для

> положення

писання; г - троакара; д - меча або ножа всією рукою;

 столового ножа 

е - тримання ножиць

використовують при

розтині щільних, малоподатливих (фіброзних) тканин, а також при 

одномоментних глибоких розрізах (див. рис. 6, б); 

3) 

положення пера для писання є основним. Ним користується 

більшість хірургів при розрізі покривних тканин, пошаровому роз'єднанні 

тканин та їх препаруванні в глибині (див. рис. 6, е); 

4) 

положення меча, або тримання ножа всією рукою. Ніж беруть у 

долоню в тих випадках, коли виникає необхідність прикласти 

47

значну  силу  при  розрізі,  наприклад,  при  розтині  шару  м'яких  тканин  значної  товщини  до  кістки  (при 
ампутації кінцівки; див. рис. 6, д); 

5)  положення  троакара.  Цим  способом,  як  правило,  користуються  при  розтині  абсцесів,  гематом, 

лімфоекстравазатів та інших патологічних порожнин з рідким вмістом (див. рис. 6, г). 

Ножиці  також  відносяться  до  числа  найуживаніших  ріжучих  інструментів.  Ними  користуються  при 

розтині м'яких тканин, препаруванні, розтині тканин у глибині, операціях на порожнистих органах, нервах, 
кровоносних судинах, накладанні швів, пов'язок, для вистригання волосяного покриву тощо. 

Форма і розміри ножиць досить різноманітні. Розрізняють прості і хірургічні ножиці. 
Прості  ножиці.  Бранші  цих  ножиць  з'єднуються  між  собою  наглухо  за  допомогою  гвинта  або 

заклепки. Ці ножиці важко піддаються чищенню, тому у хірургічній практиці їх застосовують рідко. 

Хірургічні ножиці мають спеціальний замок, який дозволяє при очищенні швидко й легко роз'єднувати 

бранші,  з'єднувати  їх  знову  без  застосування  інших  інструментів  (рис.  7;  1).  Особливо  широкого 
розповсюдження  набули  ножиці  із  замком  французького  майстра  Ко-  ленна.  Цей  замок  має  дужку,  яка 
тримає другу гілку ножиць і робить неможливим її висковзування під час роботи. 

їх також поділяють на ножиці загального і спеціального призначення. 
До ножиць загального призначення відносяться ножиці Купера і прямі (гостро- та тупокінцеві тощо). 
Ножиці спеціального призначення мають різноманітну форму й величину. До цієї групи відносяться 

ножиці  очні,  Ріхтера,  Бекмана,  пупкові,  гінекологічні,  кишкові,  ножиці  для  операції  в  порожнині  носа, 
гортані, глотки тощо. 

Найчастіше застосовуються наступні ножиці: 
1)  ножиці Купера. Бранші цих ножиць зігнуті по площині (див. рис. 7; 2, а). Ними користуються для 

вистригання  волосяного покриву, препарування тканин  у глибині (наприклад, при екстирпації  новоутво-
рень), розтину перев'язувального і шовного матеріалу. Інколи їх також застосовують у закритому  вигляді 
для тупого розшарування тканин; 

2)  ножиці  прямі  є:  гостро-  і  тупокінцеві,  ґудзикуваті  (див.  рис.  7;  2,  б-г).  Ґудзикуваті  ножиці 

застосовують переважно для розтину но- риць, тупокінцеві - при операціях у черевній або тазовій порожни-
нах, коли необхідно провести розтин перитонеальних спайок, які знаходяться в глибині, а гострокінцеві - 
для розтину і препарування м'яких тканин, спайок. 

48

3)  ножиці  Ріхтера. Бранші цих ножиць зігнуті по ребру  під тупим кутом і можуть мати ґудзикувате 

потовщення на одній з них (див. рис. 7; 3, а,б). Вони зручні для розтину бинтових пов'язок, тканин у глибині, 
очеревини, загальної піхвової оболонки при кастрації самців тощо. 

4)  ножиці Еекмана за своєю конструкцією нагадують ножиці Ріх- тера, від яких вони відрізняються 

довшими  браншами  (див.  рис.  7;  3,  в).  Вони  призначені  для  резекції  нижньої  носової  раковини.  Але  їх 
зручно  використовувати  при  багатьох  інших  операціях,  коли  доводиться  розсікати  тканини  на  значну 
довжину пошарово (наприклад, при кастрації, лапаротомії, операціях на нервах тощо). 

5)  ножиці Зібольда мають довгі, двічі зігнуті по площині гілки (див. рис. 7; 3,  г).  Ці ножиці досить 

практичні при розтині щільних тканин, які знаходяться в глибині рани; 

6)  пупкові  ножиці,  або  ножиці  зігнуті  по  ребру.  Бранші  цих  ножиць  дугоподібно  зігнуті  по  ребру 

(див. рис. 7; 3, д). їх, як правило, застосовують при оперативному лікуванні пупкових гриж; 

7)  кишкові ножиці мають одну браншу коротшу, а другу - довшу з ґудзикуватим потовщенням на кінці 

(див. рис. 7; 3, е). їх застосовують для розтину порожнистих органів. 

Рис. 7. Ножиці: 1- замок Колена; 2 - ножиці загального призначення: а - Купера, б - прямі гострокінцеві, в - прямі тупокінцеві, г - прямі 
ґудзикуваті; З - ножиці спеціального призначення: а - Ріхтера, б - Ріхтера ґудзикуваті, в - Бекмана, г - Зібольда, д - пупкові, е - кишкові 

49

Слід відмітити, що в багатьох випадках ножиці мають безсумнівну перевагу над скальпелем. Перш за 

все, ними  легше запобігти пошкодженню органів, судин і нервів,  які  лежать  у ділянці розтину, тому що 
частина  тканин,  захоплених  ножицями,  вислизає  з-під  розрізу  (чим  товстіший  шар  тканин,  тим  більша 
частина  вислизає).  Тому  розрізи,  які  потребують  великої  обережності,  завжди  роблять  ножицями,  а  не 
скальпелем. При розтині ножицями м'яких тканин кровотеча менша, ніж при розтині скальпелем, за рахунок 
часткового  роз-  міжчення  стінок  судин.  Ножиці  завжди  застосовують  при  розтині  тканин,  які  не 
скорочуються. Наприклад, сухожилки і нерви, які виступають із стінки рани при ампутації, краще обрізати 
ножицями, тому що під час розтину їх скальпелем вони знову витягнуться. 

При  триманні  ножиць  у  руці  кінцева  фаланга  великого  пальця  повинна  знаходитися  у  верхньому 

кільці інструмента, середня фаланга безіменного пальця - в нижньому кільці, середній палець - під нижньою 
гілкою ножиць, а вказівний - на замку (див. рис. 6, е). 

Електроскальпель.  Нині  в  хірургії  широко  застосовують  елект-  роножі.  Найраціональніше  його 

застосовувати в тих випадках, коли розтин тканин пов'язаний з небезпекою сильної кровотечі, дисемінації 
клітин злоякісної пухлини або при забрудненні рани дуже вірулентними мікроорганізмами. 

Він являє собою електрод, на який подається електричний струм високої частоти. Електрод складається 

з ізолюючої ручки і металево