Але основною привабливістю для підлітків спиртних напоїв посилюється популяризацією вживання алкоголю в кіно, телепередачах, рекламних роликах і проспектах.

У зв'язку з різким зменшенням числа позашкільних дитячих і юнацьких установ, падінням престижу діяльності суспільних організацій, завищеною платнею за всілякі додаткові освітні послуги більшість підлітків випробовує надлишок вільного часу. Об'єднані в компанії, не зайняті корисною діяльністю підлітки, як правило, починають вживати спиртні напої. Круг активного соціального життя обмежується проблемами і інтересами алкогольної компанії, в якій іноді можна зустріти осіб, раніше судимих, що перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх. Новий член такого мікроколективу майже приречений на проходження обов'язкової програми, що починається з хуліганських дій в стані сп'яніння, а закінчується нерідко і серйозними правопорушеннями.[4]

Вживання спиртного стає патологічно необхідним атрибутом проведення часу, розширяється число мотивів і мотивів пияцтва. Вживання алкоголю стає мало не основним значенням життя.

Тому, психологічною передумовою розвитку алкоголізму у дітей часто стають відхилення від норми психічного здоров'я або патологи, утрудняючи соціальну адаптацію особи. Незалежно від причин появи дефекту у дитини порушуються гармонійні відносини з соціумом, формується неадекватність самооцінки. Алкоголь в таких випадках є компенсуючим чинником, що дозволяє згладити наявну дезадаптацію особи дитини, забезпечити його безболісне входження в групу однолітків, подолати скутість і боязкість, підвищити мовну активність, проявити приховані можливості..

1.2 Соціально-педагогічна робота по профілактиці схильності до

алкоголізму.

Серед молодих людей пияцтво виникає частіше у осіб з, так званими, труднощами характеру. Ці люди своїми незвичними переживаннями і відповідно важкою поведінкою випадають із середовища ровесників. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до конфліктів, інші - хворобливою сором'язливістю, ранимістю, душевною напруженістю з приводу своєї "малоцінності", "нікчемності", треті - в'ялістю, примітивністю духовних зацікавлень, ослабленою волею. Нерідко вони починають пом'якшувати труднощі характеру вином. Спочатку це ніби допомагає: зникає на деякий час злість, сором'язливість, виникає впевненість у собі. У багатьох з них алкоголізм протікає злоякісно.

Хронічний алкоголізм – токсикоз - органічний процес, який пошкоджує перш за все ті мозкові структури, з якими пов'язана духовна, моральна індивідуальність, тобто те неповторне чим людина відрізняється від іншої людини.

Соціальна профілактика - це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу студентської молоді методом, головний зміст якого в опосередкуванні через його особистість інформаційно - відновлюючи впливів та заходів.[8]

---

Сьогоднішня профілактика пияцтва і алкоголізму ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах. Перший - це виховання установки в людей на абсолютну тверезість і другий - виховання здатності людини досягати творчого натхнення в праці, захопленнях, в спілкуванні з людьми і природою, тобто відчувати і переживати ту насолоду життя, заради якої хочеться жити тверезо без винного й іншого дурману. Досвід показує, що саме другий момент є найважливішим в психопрофілактиці пияцтва, особливо у молодих людей із труднощами характеру.

Переважна більшість дітей із труднощами характеру - це акцентуйовані особи. Вони, на відміну від основної маси ровесників, виявляють не патологічні, але все ж суттєві труднощі характеру і поведінки, які виникають у звичайній життєвій обстановці. Це пов'язано з їх особистісним реагуванням на звичайні обставини. Вони більш вразливі в плані виникнення у них різних хворобливих розладів при травмуючих обставинах, ніж ті здорові підлітки, які живуть без суттєвих труднощів у переживаннях і поведінці, якщо не виникають справді важкі (в загальноприйнятому розумінні) і для них ситуації.

Профілактика пияцтва творчим самовираженням є одним із прийомів, яким треба керуватися в роботі з важкими підлітками. Творче самовираження - це емоційно-стресова психотерапія. Термін "стрес" не повинен вводити в оману. Будь-який душевний, духовний підйом, який викликаний певними обставинами життя, має біологічною основою стрес, як адаптаційний генералізований підйом життєвих сил організму. Фундатор вчення про стрес канадський патолог Г.Сельє говорить, що стрес - це будь-яка більш чи менш відчутна, пристосувальна по своїй суті, напруженість сил організму. Вона може пошкодити, але може бути зцілюючою, яка приносить задоволення. Стрес - це не просто нервове напруження. Стрес - не завжди результат пошкодження і тому стресу не слід уникати.[9]

Тому, виділяють такі види профілактики:

1. Профілактика творчим спілкуванням з літературою, мистецтвом,

наукою. Для цього необхідно на заняттях демонструвати слайди картин художників, слухати твори композиторів, вірші поетів. Підлітки самі підбирають вдома уривки із художніх творів, особливо близькі і співзвучні їм, і через них знову і знову показують себе в групі, класі і глибше себе пізнають в порівнянні з іншими.

Педагогу важливо самому досить глибоко знати душевні особливості художника із його творів, біографічних і автобіографічних робіт, щоб допомогти дітям знайти в мистецтві своє, порадити звернути увагу на того чи іншого письменника, художника. Клас після деяких підготовчих занять може відправитися в художній музей, на виставу, в філармонію чи на екскурсію, присвячену архітектурним пам'ятникам. При цьому не слід забувати головного: що це не просто розвага, невпорядковане пізнання нового, а пошук себе в мистецтві, виявлення себе в індивідуальності. Не потрібно втискувати в себе те поетичне, живописне, що не йде в душу або йде з трудом, потрібно шукати радість співзвуччя, коли спілкування з твором мистецтва стає таким же легким, вільним, як із самим собою. А інший твір по можливості слід вивчити, щоб розуміти інших, з ким живеш поруч.

---

2. Профілактика із залученням до творчих колекціонувань.

Творчі колекції дають в певній мірі опору в місці і часі невпевненій у собі людині, яка в'яло відчуває життя. Так альбом із значками міст, в яких побував в такому-то році, дає відчуття прожитих років, значки з гербами, пов'язують нас духовно з минулим. Але головне, щоб кожен значок, календарик, кожна сірникова етикетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.

3. Профілактика творчим заглибленням в минуле.

Суть її полягає в набутті індивідуальності через пошук співзвуччя в своєму особистому минулому (в дитинстві), в минулому свого народу, Землі, Всесвіту.

Для зміцнення своєї особистості, пізнання себе і своїх співвітчизників через історію, духовні особливості свого народу, важливо читати не тільки історичні художні і наукові твори, але й вивчати мову, обряди, звичаї. творчим самовираженням якраз і несе в собі той одухотворений стрес життя, який Сельє радить перенести кожній людині і яким нерідко живуть своє довге життя художники, артисти, вчені і інші, закохані в свою професію люди.

Отже, розглянемо деякі методики профілактики творчістю. На ділі, вони переплетені між собою і ніби розчинені одна в одній: 1) створення власних творів; 2) творче спілкування з природою; 3) творче спілкування з літературою, мистецтвом, наукою; 4) творче колекціонування; 5) творче заглиблення в минуле; 6) ведення щоденника, записної книжки; 7) творчі мандри; 8) творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті.

Термін "творчий" у кожній методиці означає свідоме привнесення у будь-яку справу своєї індивідуальності. Мета прийому - допомогти людині стати духовно багатшою в розумінні усвідомлення своєї індивідуальності, відчути свою причетність до світу, найти найбільш корисне застосування своїх здібностей.

4. Профілактика шляхом ведення щоденника і записних книжок. Записування своїх роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе,

своє місце серед інших людей. Тут прозова творчість «зливається» із заглибленням у минуле, з творчим спілкуванням з літературою, з мистецтвом. Ці записи відрізняються тим, що в них є внутрішня свобода, незакінченість і незалежність. Важливо усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось своє, неповторне. Цього ніхто, ніде і ніколи не напише.

5. Профілактика творчими мандрівками.

Тут важливо готуватися до мандрівки, читати, виписувати з довідників і словників відомості про місця, куди людина відправляється, щоб більше там побачити, глибше зрозуміти побачене і головне з'ясувати своє ставлення до нового, зміцнити свою індивідуальність.

6. Творчий пошук одухотвореності в повсякденному житті. Незвичайне в повсякденному можна розгледіти лише завдяки своїй індивідуальності, оригінальності сприйняття.

---

Можливо, це квінтесенція всіх інших методик. Це той момент коли людина починає цінити кожну мить свого життя, усвідомлює, що неможливо жити планами на майбутнє і мріями, а потрібно жити тепер, радіти тепер, шукати і знаходити себе тепер. Все це проявляється в яскравому сприйнятті буденних явищ, які самі по собі неповторні, як і все життя. І своїми оригінальними поглядами на те чи інше явище потрібно ділитися і обговорювати їх.

Боротьба з такими тенденціями впливає, насамперед, шляхом здоровлення сімейно-побутовими умовами. Тут, вкрай, важливо ефективно впливати на батьків-п'яниць, утягувати старших у родині в систему протиалкогольної освіти в школі і поза школою.

Проведення протиалкогольних профілактичних заходів у школі повинно базуватися на розумінні педагогами того, що спиртне у свідомості деяких неповнолітніх виступає як фактор, що сприяє виникнення в питущого почуття «емоційного благополуччя, розв'язання проблем. Шкільна профілактика повинна включати два основних напрямки роботи: перше - „витиснення" зі свідомості батьків, учнів питаних традицій як способу задоволення ряду людських потреб, друге - нейтралізація „факторів ризику" раннього прилучення до алкоголю, причому, найбільш істотним тут є зусилля по заміні будови й ієрархії мотивів поводження неповнолітніх, поведінкові реакції яких, всиляють педагогові побоювання.

Учневі, що вживає спиртне, необхідно роз'яснити шкідливість усіх видів алкогольних напоїв, у тому числі і пива. Для «питущого школяра» варто створити умови, що сприяють виявленню його інтересів і схильностей, постійно направляти ці інтереси в соціально прийняте русло, наприклад, у рамках групового організованого і контрольованого дозвілля.

Види та форми соціально-педагогічної профілактики алкоголізму:

1. наукова робота з визначення факторів, що впливають на характер процесу алкоголізму, і розробка науково обгрунтованих рекомендацій щодо соціально-педагогічної профілактики;

2. організаційно-педагогічні заходи щодо створення середовища, яке виховує, за місцем проживання дітей і молоді (робота консультаційних пунктів профілактики алкоголізму з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування тощо);

3. педагогічне втручання в ситуацію збоченого проалкогольним фоном розвитку окремої особистості і популяційної групи;

4. соціально-педагогічний моніторинг, аналіз, надання рекомендацій, проведення заходів щодо реалізації державних, регіональних, галузевих програм з профілактики алкоголізму;

5. залучення різних соціальних інститутів у процес соціалізації дітей і молоді, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових профілактичних свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій);

6. організація соціально-педагогічної та освітньої роботи з дітьми з сімей групи ризику (індивідуальна та групова робота з батьками й дітьми, з різними категоріями молоді);

7. сприяння установам освіти, комітетам у справах неповнолітніх, спорту, культури та іншим організаціям діяльності з профілактики негативних явищ серед молоді, в організації здорового способу життя неповнолітніх і молоді.

---

Важливі елементи короткої консультації, яку має надати фахівець, можна узагальнити у п'ятьох пунктах:

1. Поцікавитися, випиває чи ні людина на даний момент, і якщо так , то чи хоче вона кинути пити.

2. Порадити й розповісти про необхідність припинення вживання алкоголю та про ризик для здоров'я через продовження пити.

3. Проаналізувати мотиви стосовно припинення пити.

4. Допомогти кинути пити. Для цього необхідно визначити день і повністю припинити пити саме в цей день. Проаналізувати минулі спроби припинення вживання алкоголю і визначити, що цьому допомагало, а що заважало. Скласти індивідуальний план дій по припиненню. Виявити можливі проблеми і спланувати, як їх подолати. Попросити підтримки у родини та друзів. Доповнити консультацію можна інформаційними матеріалами.

5. Організувати подальші консультації або направити до спеціалістів по припиненню вживання алкоголю. Це дуже важливо для підтримання мотивації і надання постійної підтримки. Подальші консультації створюють також умови для надання допомоги у разі зриву.

Головні передумови у боротьбі з цим фактором ризику є висока інформованість медиків, психологів, педагогів та соціальних працівників і усвідомлення ними їхньої ролі у наданні цієї інформації.

Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо споживання спиртного у підлітків можуть сформуватись неправильні уявлення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не досить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Отже, важливо говорити з дитиною про шкідливий вплив алкоголю ще до того, як вона спробує його. Така інформованість, можливо, і не втримає підлітка від споживання спиртного, проте надасть йому можливість сформувати свій погляд на алкоголь і підвищити здатність протистояти тискові з боку інших.

Зміст соціально-педагогічної профілактики алкоголізму:

- формування установок (відношень, мотивів, моделей поведінки) на життя без алкоголю;

- поширення профілактичної інформації (друкована продукція, засоби масової інформації, міжособистісні стосунки, інші форми соціальної роботи);

- формування умінь і навичок здорового способу життя,

- застереження формування про алкогольних моделей поведінки;

- ініціювання педагогічно-змістовної діяльності з профілактичної роботи;

- організація заходів щодо виконання програми нормальної поведінки;

- включення до міжнародних проектів питань з профілактики алкоголізму, поширення передового міжнародного досвіду з зазначеної проблеми;

- превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму серед неповнолітніх і молоді;

- пропагандистські заходи до міжнародних свят, Всесвітніх днів без алкоголю (програма ВОЗ).

1.3 Основні прояви у поведінці підлітка схильного до алкоголізму.

---

Смотрите также файлы

• Меріме КАРМЕН.doc

• Документ Microsoft Word.doc

• Корекційна програма.doc

• Роб. зошит с.г. машини.doc

• 1.doc