Креветки надходять свіжомороженими, варено-охолодженими, а та­кож консервованими. Морожені креветки розморожують на повітрі при температурі 18-20°С протягом 2 год. для того, щоб розділити блок на частини. Розморожувати повністю креветки не рекомендується, оскільки голови їх потемніють і погіршиться зовнішній вигляд. Вико­ристовують у натуральному вигляді, для салатів, закусок, перших і дру­гих страв, а також ними прикрашають рибні страви.

INCLUDEPICTURE "media/image49.png" \* MERGEFORMAT

Рис. 36. Молюски: а — кальмар; б — мідії; в — морський гребінець; г — устриця

З креветок виготовляють пасту «Океан». Підготовлену масу підда­ють тепловій обробці, формують у вигляді брикетів і заморожують. Перед використанням пасту розморожують на повітрі і припускають у власному соку протягом 3—5 хв. Відходи становлять 6%. Паста має со­лодкуватий смак і характерний аромат м’яса креветок. Завдяки висо­кому вмісту білка (до 20%) і мікроелементів вона належить до цінних харчових продуктів.

Омари і лангусти — найбільші ракоподібні масою 4—10 кг. У підприємства масового харчування надходять свіжими, варено-моро- женими, розібраними (шийки в панцирі) і консервованими. Морожені ракоподібні варять у підсоленій киплячій воді (на 1 кг — 2 л води, 100 г

солі, коріння петрушки, перець горошком, лавровий лист) протягом 15—20 хв. У гарячому вигляді відокремлюють м’ясо від панцира. Ома­ри і лангусти використовують відвареними або смаженими, а з консер­вованих готують гарячі і холодні закуски.

INCLUDEPICTURE "media/image50.png" \* MERGEFORMAT

Рис. 37. Трепанг.

Кальмари — це головоногі молюски з десятьма щупальцями, розм­іщеними навколо голови. Харчову цінність має тіло кальмарів (мантія) і щупальця. М’ясо кальмарів містить білки (17-21%), до складу яких входять усі незамінні амінокислоти, а також вітаміни В2, В12, РР. У підприємства масового харчування надходять нерозібрані морожені кальмари, а також у вигляді напівфабрикатів їх розморожують у хо­лодній воді при температурі 20°С, потрошать, видаляють нутрощі, ро­гову порожнину й очі. Щоб відокремити плівку, кальмари занурюють на 3—4 хв. у гарячу воду (65—70°С), інтенсивно переміщують, потім промивають 2—3 рази у холодній воді. Щоб зменшити втрати, кальма­ри обшпарюють протягом 30 с і промивають, при цьому м’ясо набуває рожевого забарвлення. Використовують для варіння. Варені кальмари нарізають на шматочки різної форми і використовують для приготу­вання салатів, вінегретів, додають у начинки.

Морський гребінець — двійчастий молюск у черепашці, їстівна части­на — мускул і мантія. Надходить у підприємства масового харчування свіжомороженим, вареним і консервованим. Його розморожують на повітрі при температурі 18—20°С (блоки розкладають в один ряд і зали­шають на 1 — 1,5 год.) Після цього морський гребінець ретельно проми­вають холодною водою, використовують для варіння. З морського греб­інця готують холодні страви і закуски, перші, другі смажені і запечені страви, начинки. При розмороженні відходи і втрати становлять 6%.

---

Мідіїйустриці — поширений двійчастий молюск. М’ясо має висо­ку харчову цінність і приємний смак. У ньому міститься така самакількість білків, як і в м’ясі домашніх тварин, морській і річковій рибі, а мінеральних речовин і мікроелементів навіть більше. Мідії мають ліку­вально-профілактичне значення завдяки високому вмісту йоду, тому їх рекомендують для харчування хворим на атеросклероз і при пору­шенні функції щитовидної залози.

У підприємства масового харчування мідії надходять живими в че­репашках, а також варено-мороженими в брикетах і у вигляді консервів. Для приготування страв з живих і морожених устриць і мідій їх ретель­но обчищають від водоростей і піску, промивають, потім гострим но­жем розкривають стулки черепашок. Для приготування перших страв м’ясо молюсків спочатку промивають, заливають холодною водою, доводять до кипіння, додають коріння петрушки, ріпчасту цибулю, сіль і варять на невеликому вогні 7—10 хв. Відходи і втрати становлять 83%. Варені устриці подають до столу на одній із стулок черепашки, як на блюдці. Верхню стулку заздалегідь знімають, а молюск кладуть разом з другою стулкою в підсолену воду, яку охолоджують харчовим льодом.

Варено-морожені мідії розморожують у холодній воді або на повітрі і промивають. З них готують салати, холодні і гарячі закуски, начинки, перші страви. Свіжі живі устриці і мідії зберігають 3-5 год. при темпе­ратурі 15—18°С.

Трепанги мають тіло циліндричної форми, вкрите короткими щу­пальцями, колючками (шипами) (рис. 37). Смак м’яса трепангів нага­дує смак хрящів осетрових риб. У підприємства масового харчування надходять трепанги сушені, морожені, консервовані. Сушені трепанги мають світло-коричневий колір, вкриті вугільним порошком, який використовують у процесі сушіння, їх ретельно промивають теплою водою, щоб видалити порошок, після цього заливають холодною во­дою і залишають для набухання на одну добу, за цей час 2—3 рази міня­ють воду. В процесі набухання маса трепангів збільшується в п’ять разів. Після цього їх розрізають уздовж черевця, видаляють залишки нутрощів і варять 2—3 год. Використовують для приготування холодних страв, соусів, додають до перших і других страв, їх смажать, тушкуірть, запі­кають, використовують як начинки і гарніри до страв з риби і м’яса. Відходи і втрати становлять 6%.

Морська капуста — водорість коричневого або темно-зеленого ко­льору, багата на мікроелементи (йод, кобальт, нікель, титан та ін.) і віта­міни С, В2 , В12, О, А, Е, тому її використовують для приготування дієтичних страв. У підприємства масового харчування надходить су­шеною, мороженою й консервованою. Сушену морську капусту обчи­щають від механічних домішок, замочують у холодній воді, яку беруть у співвідношенні 7-8:1, протягом 12 год. і промивають. Морожену ка­пусту розморожують у холодній воді протягом ЗО хв., а потім промива­ють. Сушену і морожену капусту кладуть у киплячу воду без солі (на 1 кг 2 л води) і варять протягом 2 год. при слабкому кипінні, поки не стане м’якою. Готову капусту зберігають у відварі до наступного дня. Відвар зливають, капусту заливають холодною водою і зберігають у хо­лодильній шафі. Використовують для приготування салатів, вінегретів, соусів, супів, подають як гарнір.

---

Розділ 4

ОБРОБКА М’ЯСА І М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ

1. Хімічний склад і харчова цінність м’яса

М’ясо і м’ясні продукти — важливі продукти харчування, оскільки містять усі необхідні для організмулюдини речовини: білки —16—21 %, жири — 0,5—37, вуглеводи — 0,4—0,8, екстрактивні речовини — 2,5— 3%, мінеральні речовини — 0,7—1,3, ферменти, вітаміни — А, О, РР, групи В.

Сировиною для виробництва м’яса і м’ясних продуктів є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, дикі тварини, кролі, коні.

М’ясо — це сукупність м’язової (50—60%), сполучної (10—12%), кісткової (9—32%), жирової тканин у їх природному співвідношенні і залишкової кількості крові.

Хімічний склад і анатомічна будова різних тканин неоднакова, тому властивості і харчова цінність м’яса залежать від їх кількісного співвідношення в туші, що, в свою чергу, залежить від виду і породи тварин, їх статі, віку і вгодованості.

М’язова тканина — основна їстівна частина, яка складається з окре­мих довгих тонких волокон, вкритих тон кою напі впрозорою обол он кою (сарколемою). Найніжніше м’ясо з м’язових волокон, розміщених вздовж хребта. Його використовують для смаження. М’язи шиї, черева і нижніх кінцівок мають щільну грубоволокнисту будову. Його варять, тушкують, а також з нього готують січену масу. М ’язова тканина містить повноцінні білки: міозин, міоген, актин, міоглобін, міоглобулін, міоаль- булін, які легко засвоюються організмом. Білок міоглобін забарвлює м’я­со в червоний колір. При взаємодії з киснем повітря міоглобін змінює забарвлення від світло- до темно-червоного. Білок добре розчиняється у воді, тому заморожене м’ясо розморожують тільки на повітрі. Міоген міститься в м’язах і м’ясному соку, він зсідається при температурі 55— 66°С. Крім білків м’язова тканина містить жири, вуглеводи (глікоген) і мінеральні речовини (солі кальцію, фосфору, заліза, натрію). Глікоген (тваринний крохмаль) відкладається в м’язах і печінці. Він є запасною речовиною для поповнення крові глюкозою. Після забою тварини гліко­ген відіграє важливу роль при дозріванні м’яса.

Сполучна тканина з’єднує окремі тканини між собою і з скелетом (плівки, сухожилки, суглобові зв’язки, хрящі, окіст) і містить непов­ноцінні білки — колаген і еластин.

У холодній воді колаген набухає, а при нагріванні з водою перехо­дить у розчинний глютин, який при застиганні утворює драглі і засво­юється організмом людини.

Еластин дуже стійкий проти нагрівання, в гарячій воді він тільки набухає. Чим більше в м’ясі колагену й еластину, тим воно твердіше, а його харчова цінність нижча.

Основою сполучної тканини є колагенові й еластинові волокна. Залежно від їхнього співвідношення і розміщення розрізняють такі види сполучної тканини: пухку, щільну, еластинову і сітчасту.

Пухка сполучна тканина містить колагенові волокна, які зв’язані між собою неміцно і безладно. Вона знаходиться між м’язами в шкірі і в підшкірній клітковині, входить до складу всіх органів.

---

Щільна сполучна тканина має дуже розвинені колагенові волокна, які розміщені паралельними пучками. Вона дуже міцна, стійка проти нагрівання і механічної обробки, входить до складу сухожилків, зв’я­зок, оболонок м’язів, кісток, хрящів.

Еластинова сполучна тканина містить велику кількість еластино­вих волокон їх багато у потилично-шийній зв’язці.

Сітчаста сполучна тканина міститься в кістковому мозку, се­лезінці, лімфатичних вузлах. Вона знижує харчову цінність м’яса і ро­бить його твердим.

Жирова тканина складається з кульок жиру, оточених міцними обо­лонками сполучної тканини. Жир, який відкладається біля внутрішніх органів, називається внутрішнім, у підшкірній клітковині — підшкірним (жиром-сирцем), між м’язовими волокнами — м’язовим жиром Внутрішньом’язовий жир робить м’ясо соковитим, ніжним, поліпшує смакові якості і підвищує його харчову цінність.

Кісткова тканина — основа скелета тварин, найміцніша тканина в організмі. Вона складається з особливих клітин, основою яких є осеїн

• речовина, яка за своїм складом близька до колагену. За будовою і формою кістки бувають трубчасті (кістки кінцівок), плоскі (кістки ло­патки, ребер, таза, черепа), зубчасті (хребці).

Кістки містять жир (до 24%) і екстрактивні речовини, які при варінні переходять у бульйон і надають йому приємного смаку й аромату. Особ­ливо цінні кістки таза і пористі закінчення трубчастих кісток.Харчова цінність м’яса залежить від кількості і співвідношення білків, жирів, вітамінів, мінеральних речовин, а також ступеня засво­юваності їх організмом людини. Білки м’язової тканини засвоюються на 96%, тваринні жири — на 92,4—97,5%. Енергетична цінність м’яса залежно від виду, вгодованості і віку тварин становить у середньому 377-2046 кДж.

2. Види і класифікація м’яса

Залежно від виду забійної худоби м’ясо поділяють на яловичину, баранину, козлятину, свинину, оленину, конину, м’ясо кроликів тощо.

М’ясо великої рогатої худоби залежно від віку і статі тварин поділя­ють на яловичину дорослої худоби (м’ясо волів, корів, биків) — від тва­рин віком від 3 і більше років, яловичину молодняка — від 3 міс. до З років і телятину — від 14 днів до З міс.

М’ясо старих тварин має темне забарвлення м’язів, грубу, щільну, великозернисту будову, внутрішній жир жовтого кольору.

М’ясо волів і корів яскраво-червоного кольору, з великою кількістю підшкірного жиру від білого до жовтуватого кольору. М’язи мають бу­дову: щільну, ніжну, тонкозернисту з прошарками жиру.

М’ясо яловичини молодняка має рожево-червоний колір, м’язи тонкозернисті, жир білий, щільний, легко кришиться, прошарків жиру майже немає.

Телятина — м’ясо від світло-рожевого до сірувато-рожевого кольору, ніжної консистенції. Підшкірний жир майже відсутній, внутрішній жир щільний, білого або біло-рожевого кольору, сполучна тканина ніжна.

---

У підприємства масового харчування яловичина надходить півту- шами і четвертинами, телятина — тушами і півтушами. М’ясо викори­стовують для смаження, тушкування, варіння.

Баранина (м’ясо овець). М’ясо молодих тварин світло-червоного ко­льору, консистенція ніжна, м’язи тонкозернисті, прошарки жиру відсутні, підшкірний і внутрішній жир білий, щільний, кришиться.

М’ясо старих тварин червоного кольору, грубе, має специфічний запах, жир тугоплавкий.

Найкращим є м’ясо від молодих тварин у віці до 1 року.

Баранина надходить тушами і півтушами, її використовують для тушкування і приготування перших страв.

Козлятина (м’ясо кіз) має темніший колір, ніж баранина. Жир щільний, тугоплавкий. Сире і варене м’ясо має специфічний запах. Його тушкують і смажать. Надходить тушами і півтушами.

Свинину поділяють на м’ясо кнурів, кабанів і свиноматок. М’ясо кнурів тверде, темного кольору з твердим підшкірним жиром і непри­ємним запахом. Його використовують для промислової переробки.

М’ясо кабанів і свиноматок за віком поділяють на свинину, м’ясо підсвинків і м’ясо поросят-молочників.

Свинину дістають від тварин, які мають забійну масу більш як 34 кг. М’ясо — від світло-рожевого до червоного кольору, м’язи ніжні, з прошарком жиру, внутрішній жир білий, підшкірний — рожевого відтінку.

М ’ясо молодих свиней, забійна маса яких від 12 до 38 кг, називають м’ясом підсвинків. Воно ніжніше, ніж свинина, світлого кольору.

М’ясо поросят-молочників одержують від тварин забійною масою від 3 до 6 кг. Воно має дуже ніжні м’язи, колір від блідо-рожевого до білого. Свинина надходить тушами і півтушами, її використовують для смаження, тушкування, варіння.

Оленину ділять на м’ясо від дорослих тварин (віком більш як два роки), м’ясо молодняка (від 5 міс. до 2 років) і м’ясо оленят (від 14 днів до 5 міс.).

Залежно від віку тварин м’ясо буває від блідо-червоного до черво­ного кольору, м’якої консистенції, міжм’язовий і підшкірний жир відсутній, відкладання жиру є в задній частині туші. Внутрішній жир білий, щільний. Сполучна тканина пухка.

Конина. М’ясо коней за віком тварин поділяють на конину (віком від 1 року і старше), м’ясо лошат (до 1 року). Залежно від вікових особ­ливостей м’ясо буває від світло- до темно-червоного кольору, від ніжно­го до грубоволокнистого з незначними жировими відкладеннями. Жир м’який, жовтого кольору. Конина на повітрі набуває синюватого відтінку7.

М’ясо кроликів відрізняється дрібнозернистими м’язами, буває віл блідо- до рожевого кольору, сполучна тканина слаборозвинута. Залеж­но від вгодованості тварин жир може відкладатися на чубку у вигляді товстих смуг або біля нирок. Жир білого кольору, м’який або мажучої консистенції. Тушки мають бути добре оброблені, без синяків, залишків шкіри, ретельно вимиті. В кулінарії використовують для варіння, туш­кування, смаження.

---

Смотрите также файлы

• ПЛАН.doc

• 6370_Komplexni_situatsiyni_zavdannya.doc

• GOS_bakalavr_13r.doc

• Metodichki_3_K-N.doc

• Kursovaya.doc