ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7807
Скачиваний: 7
Найпоширенішою самодійською мовою є ненецька
(юрако-самоїдська). Нею спілкуються 24 тис. осіб у зоні
тундри від Кольського півострова до правобережжя Єні-
сею. Писемність із 1932 р. — на основі латинської, а з
1937 р. — на основі кириличної графіки.
Нганасанська (тавгійська, тавгійсько-самоїдська) мо-
ва локалізована на півострові Таймир. У 1979 р. нею спіл-
кувалося приблизно 800 осіб. Писемності не має.
Енецька (єнісейсько-самоїдська) мова використовує-
ться приблизно 200 особами на правобережжі нижньої те-
чії Єнісею. Писемності не має.
Селькупською (остяко-самоїдською) мовою розмов-
ляють приблизно 2 тис. осіб, на північному сході та на
сході Західного Сибіру. Писемність створена в 30-х роках
XX ст. на основі латиниці, а пізніше — кирилиці, однак
із 50-х років XX ст. не використовується.
В останні роки в мовознавстві панує думка, що само-
дійські мови споріднені з фінно-угорськими, тому їх ста-
ли об'єднувати в одну велику уральську сім'ю.
ТЮРКСЬКІ МОВИ
Тюркська сім'я мов (109 млн. 965 тис. носіїв) функ-
ціонує в середньоазіатських державах, Закавказзі, Росії,
Ірані, Афганістані, Монголії, Китаї, Румунії, Болгарії, Юго-
славії, Албанії та Україні. Існує думка, що тюркські мови
генетично пов'язані з алтайськими. Є також гіпотеза, згід-
но з якою тюркські та інші алтайські мови (монгольські,
тунгусо-маньчжурські) разом із фінно-угорськими мова-
ми утворюють урало-алтайську макросім'ю.
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 87
Серед тюркських мов виділяють п'ять груп: булгарсь-
ку, кипчацьку, огузьку, карлукську й уйгурську (східну).
БУЛГАРСЬКА ГРУПА
До неї належать татарська, башкирська, чуваська й
мертві булгарська, хазарська та печенізька мови.
Татарська мова поширена у Татарській Автономній Рес-
публіці та суміжних територіях Росії. Нею розмовляють при-
близно 8 млн. осіб. Пам'ятки писемності належать до XIII ст.
Писемність до 1927 р. — на основі арабської графіки, з 1927 р.
до 1939 р. — на основі латиниці, а з 1939 р. — кирилиці.
Башкирською мовою користуються 920 тис. башки-
рів, які проживають у Башкирській Автономній Респуб-
ліці та Оренбурзькій, Челябінській, Самарській, Курган-
ській, Єкатеринбурзькій областях Росії. Літературна мо-
ва сформувалася на початку XX ст. Писемність до
1928 р. — на основі арабської графіки, з 1929 р. — лати-
ниці, а з 1939 р. — на основі кирилиці.
Татарська й башкирська мови мають багато спільного
з кипчацькими мовами.
Чуваська мова поширена в Чуваській Автономній Рес-
публіці і на суміжних територіях Росії. Розмовляють нею
приблизно 1,5 млн. осіб. Перша граматика чуваської мови
видана в 1769 р. Старочуваська писемність використовувала
кирилицю, а новочуваська була створена в 1871 р. І.Я. Яко-
влевим та існувала до 1933 p.; 1933 p. замінена кирилицею.
Булгарська мова існувала у Великій Булгарії до VII ст.
Відомостей про цю мову дуже мало. Вважають, що вона по-
кладена в основу чуваської мови. У VII ст. частина булгар
перейшла за Дунай, асимілювалася із слов'янським насе-
ленням, а їх мова увійшла як субстрат до болгарської мови.
Хазарська мова була близькою до болгарської і функ-
ціонувала з VII до середини X ст. у Хазарській державі
(територія сучасних Дагестану, Прикубання, Приазов'я і
Північного Причорномор'я). Відомості про цю мову зберег-
лися в арабських, візантійських та єврейських джерелах.
КИПЧАЦЬКА ГРУПА
До неї належать кримсько-татарська, карачаєво-
балкарська, караїмська, казахська, ногайська, каракалпа-
цька, киргизька, кумицька, алтайська та половецька мови.
Кримсько-татарська мова функціонує в Автономній Рес-
публіці Крим (Україна), а також в Узбекистані та інших
88 Загальні питання мовознавства
країнах Середньої Азії. Кількість носіїв цієї мови досягає
700 тис. Писемні пам'ятки збереглися з XIII ст. Сучасна
літературна мова сформувалася р першій половині XX ст.
Писемність до 1929 р. — на основі арабської графіки, по-
тім — на основі латиниці, а з 1938 р. — кирилиці.
Карачаєво-балкарська мова поширена в Кабардино-
Балкарській Автономній Республіці та Карачаєво-
Черкеській автономній області Росії. Нею розмовляють
понад 190 тис. карачаївців і балкарців. Літературна мо-
ва сформувалася на початку XX ст. Писемність у 1924—
1926 pp. — на основі арабської графіки, в 1926 —
1937 pp. — на основі латиниці, а з 1937 р. — кирилиці.
Караїмською мовою в 1979 р. розмовляло всього 535
осіб у Криму, Галицькому районі Івано-Франківської об-
ласті, Литві та Польщі. Має три діалекти: кримський, тра-
кайський і галицький. Єдиної літературної мови немає. Ка-
раїми користуються давньоєврейським, латинським і ки-
риличним алфавітами. Збереглися рукописні переклади
Біблії з XIV ст.
Казахська мова — офіційна мова Казахстану. Поши-
рена також на сусідніх територіях Росії, Узбекистану,
Туркменії та Киргизії, частково в Китаї, Монголії, Іра-
ні, Афганістані, Пакистані та Туреччині. Користуються
нею 8 млн. осіб. Літературна мова сформувалася в XIX ст.
Писемність до 1930 р. — на основі арабської графіки, по-
тім — на латиниці, а з 1940 р. — кирилиці.
Ногайська мова поширена в Чечні, Ставропольському
і Краснодарському краях Росії. Налічує 60 тис. носіїв.
Дуже близька до казахської і каракалпацької. Літератур-
на мова склалася в першій половині XX ст. Писемність
сформована на основі кириличної графіки.
Каракалпацька мова функціонує в Каракалпацькій
Автономній Республіці Росії, а також в окремих районах
Узбекистану та Казахстану. Кількість її носіїв становить
350 тис. Писемність нині — на основі кирилиці.
Киргизька мова — офіційна мова Киргизії. Поширена
також у сусідніх державах Середньої Азії, в Китаї, Мон-
голії, Афганістані та Пакистані. Загальна чисельність її
носіїв — майже 2,4 млн. Писемність створена в 1924 р. на
основі арабського алфавіту, у 1926 р. переведена на лати-
ницю, а в 1940 р. — на кирилицю.
Кумицькою мовою розмовляють 224 тис. осіб у Дагес-
тані, Чечні, Інгушетії та Північній Осетії (Росія). Літера-
турна мова сформувалася в першій половині XX ст. на
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 89
основі хасав'юртівського і буйнацького діалектів. Писем-
ність нині — на основі кирилиці.
Алтайська (ойротська) мова локалізована в Алтайсь-
кому краї Росії. Розмовляють нею приблизно 60 тис. осіб.
Дуже близька до киргизької. Писемність — на основі ки-
рилиці з 1939 р.
Половецька (куманська) мова — мертва мова кип-
чаків-половців, які жили в південно-руських степах у
XI—XIV ст. Збереглися писемні пам'ятки з XIII ст. (ла-
тинсько-персько-половецький словник, переклад уривків
із Нового заповіту, молитви, загадки). Вважають, що на її
основі утворилися карачаєво-балкарська, караїмська,
кримсько-татарська й кумицька мови.
ОГУЗЬКА ГРУПА
До неї належать турецька, туркменська, азербайджан-
ська й гагаузька мови.
Турецька мова — офіційна мова Турецької Республі-
ки та (як і грецька) Республіки Кіпр. Поширена також у
Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Югославії та Болгарії.
Розмовляють нею 59 млн. осіб. Літературна мова склала-
ся в середині XIX ст. Пам'ятки арабською графікою фік-
суються з XIII ст. Сучасна писемність (з 1928 р.) — на
основі латинської графіки.
Туркменська мова функціонує в Туркменії та сусідніх
країнах — Узбекистані, Таджикистані, Казахстані, Росії,
Ірані, Туреччині, Іраку. Спілкуються нею майже 4 млн.
осіб. Сучасна літературна мова сформувалася на початку
XX ст. Писемніть до 1928 р. — на основі арабської графі-
ки, пізніше — латиниці, а з 1940 р. — на основі кирилиці.
Азербайджанська мова — офіційна мова Азербай-
джану, частково поширена в Грузії, Вірменії, Ірані, Іраці
та Туреччині. Розмовляють нею приблизно 14 млн. осіб.
Літературна мова розвивається з XIII ст. Писемність до
1929 р. — на основі арабської графіки, з 1929 р. до
1939 р. — на основі латиниці, а з 1939 р. — кирилиці.
Гагаузькою мовою користуються 173 тис. гагаузів, які
проживають у Молдові та Ізмаїльському районі Одеської
області. Гагаузька мова функціонує переважно як розмов-
на. Писемність на основі кирилиці введена в 1957 р.
КАРЛУЦЬКА ГРУПА
її представляють узбецька і новоуйгурська мови.
Узбецька мова — офіційна мова Узбекистану. Функ
90 Загальні питання мовознавства
ціонує також у сусідніх державах Середньої Азії. Корис-
туються нею 18 млн. 466 тис. осіб. Має деякі спільні риси
з кипчацькими мовами. Сучасна літературна мова скла-
лася в першій половині XX ст. Писемність до 1927 р. —
на основі арабської графіки, потім — латиниці, а з
1939 р. — на основі кирилиці.
Новоуйгурська мова поширена в Китаї, частково в Ка-
захстані. Термін уйгурська мова є умовним, прийнятим на
з'їзді представників етносу в 1921 р. (до того цю мову нази-
вали татарською Західного Китаю, східнотуркестанською
та ін.). Ця мова не є спадкоємницею староуйгурської мови.
Загальна кількість її носіїв становить приблизно 6,5 млн.
Писемність у Китаї — на основі арабської графіки, а в Ка-
захстані — на основі кириличного алфавіту.
УЙГУРСЬКА (СХІДНА) ГРУПА
До неї належать якутська, тувинська, тофаларська, ха-
каська, шорська, чулимська і мертва староуйгурська мови.
Якутська мова поширена в Якутії та прилеглих до неї
територіях. За переписом населення 1979 p., розмовля-
ють нею 312,7 тис. осіб. Перша пам'ятка писемності (пе-
реклад молитви) з'явилася в 1705 р. Сучасний алфавіт —
на основі кирилиці.
Тувинською мовою користуються 185 тис. осіб в Ту-
винській Автономній Республіці Росії, а також частково в
Монголії та Китаї. Літературна мова сформувалася в 50-х
роках XX ст. Писемність з 1930 р. — на основі латинської
графіки, а з 1941 р. — на основі кирилиці.
Тофаларською (карагаською) мовою спілкувалися у
1979 р. в трьох селах Іркутської області (Росія) 474 мовці.
Писемність на основі кирилиці — з 1988 р.
Хакаська мова ____________функціонує в Хакаській автономній об-
ласті та на прилеглій до неї території (Росія). Кількість її
носіїв наближається до 60 тис. Літературна мова сформу-
валася в першій половині XX ст. Писемність на основі
кирилиці — з 1924 р.
Шорською мовою розмовляють майже 10 тис. осіб у
Кемеровській області Росії. Літературна мова сформува-
лася в 20—30-х роках XX ст. Писемність на основі кири-
лиці — з 1927 р.
Чулимською мовою спілкуються лише 500 осіб, які
живуть на берегах річки Чулим (Росія). Мова безписемна,
використовується в побутовій сфері.
Староуйгурська мова — мертва літературна мова, яка
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 91
в IX—XIII ст. була офіційною мовою держави Кочо в Схід-
ному Туркестані (нині територія Китаю). Збереглися пи-
семні пам'ятки з VIII—XVIII ст.
Монгольські МОВИ
У сім'ю монгольських мов об'єднані монгольська, бу-
рятська, калмицька, дагурська та інші мови. Монгольські
мови сформувалися внаслідок розвитку діалектів колись
(до XVII ст.) єдиної монгольської мови. Зараз монгольсь-
кими мовами розмовляють майже 6,5 млн. осіб.
Монгольська мова — офіційна мова Монгольської На-
родної Республіки. Поширена також у Китаї. Кількість
мовців становить 5 млн. Писемність — із XIII ст. (старо-
монгольське письмо). У 1945 р. введено писемність на ос-
нові кирилиці.
Бурятська мова поширена в Бурятії (Росія), на півно-
чі Монголії й на північному заході Китаю. Загальна кіль-
кість мовців становить 370 тис. Із кінця XVII ст. буряти
користувалися старомонгольською писемністю. У 1931 р.
бурятська писемність була переведена на латиницю, а в
1939 р. — на кирилицю.
Калмицька мова локалізована в Калмикії (Росія) і в
прилеглих до неї територіях. Розмовляють нею 200 тис.
осіб. З 1648 р. калмики користувалися монгольським
письмом (цим письмом створена багата література). У
1924 р. введено кириличний алфавіт, у 1931 р. — лати-
ницю, а в 1938 р. — знову кирилицю.
ТУНГУ СО-МАНЬЧЖУРСЬКІ мови
Тунгусо-маньчжурські мови — сім'я споріднених мов,
які функціонують у Сибіру й на Далекому Сході. Кіль-
кість тих, хто спілкується цими мовами, становить 4 млн.
700 тис. осіб. Тунгусо-маньчжурську сім'ю утворюють три
групи мов: сибірська (північна, евенкійська), амурська(на-
нійська)і південна.
СИБІРСЬКА ГРУПА
До цієї групи належать евенкійська та евенкська мови.
Евенкійська (тунгуська) мова поширена в тайговій зо-
ні Сибіру — від Єнісею до острова Сахалін. Розмовляють
евенкійською мовою 35 тис. осіб, із них у Китаї та Монго-
лії — 23 тис. Писемність із 1931 р. — на основі латинсь-
кої графіки, а з 1937 р. — на основі кирилиці.
: $ 2 Загальні питання мовознавства
Евенкська (ламутська) мова поширена на узбережжі
Охотського моря, а також у прилеглих районах Магадан-
ської області та Якутії (Росія). Розмовляють нею 7 тис.
осіб. Писемність уведена в 1931 р. на основі латинської
графіки, в 1936 р. переведена на кирилицю.
АМУРСЬКА ГРУПА
До цієї групи належать удегейська, нанайська, ульч-
ська, орочська та орокська мови.
Удегейською мовою спілкується приблизно 500 осіб у
Хабаровському і Приморському краях Росії. Використову-
ється лише як розмовно-побутова мова. Писемності не має.
Нанайська мова поширена в Хабаровському й Примор-
ському краях Росії, а також у Китаї. Загальна кількість її
носіїв становить 7 тис. Писемність створена в 1931 р. на
основі латинської графіки, а в 1963 р. введено кирилицю.
Ульчською мовою розмовляють приблизно 200 осіб (у
1979 р. користувалося цією мовою до 1000 осіб) у Хаба-
ровському краї Росії. Писемності не має.
Орочською мовою користується майже 500 осіб у Ха-
баровському краї. Писемності не має.
Орокська мова локалізована на острові Сахаяти. Роз-
мовляють нею 100 осіб (у 1979 р. орокську мову знали
450 осіб). Писемності не має.
ПІВДЕННА ГРУПА
До цієї групи належить маньчжурська мова, яка по-
ширена в Північному Китаї. Кількість мовців встановити
важко, бо більшість із 4,5 млн. маньчжурів утратили рід-
ну мову. Пам'ятки маньчжурської писемності відомі з
XVII ст. Зараз функціонує як побутова мова.
КИТАЙСЬКО-ТИБЕТСЬКІ МОВИ
Китайсько-тибетські мови поділяють на дві групи: тан>
китайську і тибето-бірманську.
ТАН-КИТАЙСЬКА ГРУПА
До цієї групи належать китайська і дунганська мови.
Китайська мова — офіційна мова Китайської Народної
Республіки. Поширена також в Індонезії, Камбоджі, Лаосі,
В'єтнамі та інших країнах. Одна із шести міжнародних мов,
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 93
офіційна й робоча мова ООН. Кількість її носіїв 1 млрд. 223
млн. 307 тис. Писемність ієрогліфічна. Найдавніші пам'ят-
ки сягають другої половини II тисячоліття до н.е.
Дунганська мова функціонує в окремих районах Кир-
гизстану, Казахстану й Узбекистану. Спілкуються нею
майже 50 тис. осіб. Дунгани, які проживають у Китаї