ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7816
Скачиваний: 7
Якщо в українській мові є одна фонема <е>, то в англій-
ській мові є аж чотири фонеми, які нагадують за звучан-
ням українську фонему <е>: <е> (head [hed] "голова"), [ге]
(had [heed] "минулий час від дієслова have "мати"), О:>
(heard [ha:d] "минулий час від дієслова hear "чути") і О >
(teacher [ti:tfa] "вчитель"); в українській мові є одна фо-
нема <а>, тоді як в англійській мові є дві близькі за зву-
чанням до неї фонеми — <а:> (cart [ka:t] "віз") і <л> (cut
[kAt] "різати").
Наведені приклади ще раз підкреслюють, що звуки
стають фонемами, коли вони в опозиції до інших звуків,
тобто розрізняють значення морфем чи слів.
Опозиції бувають привативні, градуальні та еквіпо-
лентні.
Привативнадпозиція — опозиція, в якій один член має якусь озна-
ку, а інший її не має.
Як приклад можна навести опозицію <д> — <т>. Фо-
нема <д> має ознаку дзвінкість, якої не має фонема <т>.
Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків 161
Градуальна опозиція — опозиція, в якій члени характеризуються
різним ступенем, градацією однієї и тієї самої ознаки.
Так, зокрема, фонеми <е> і <і> характеризуються різ-
ним ступенем розкриття рота.
Еквіполєнтна (рівнозначна) опозиція — опозиція, в якій обидва
члени рівноправні.
Так, скажімо, якщо порівняти фонеми <п> і <т>, то
виявимо, що обидві мають такі ознаки, як глухість, про-
ривність, твердість, але кожна з цих фонем ще має по
одній ознаці, якої не має інша, а саме: фонема <п> має
ознаку губність, а фонема <т> — передньоязиковість.
Корелятивна опозиція — опозиція, члени якої різняться тільки од-
нією ознакою, а за іншими ознаками збігаються.
У корелятивних опозиціях знаходяться фонеми <б> і
<п>, <д> і <т>, <н> і <н'>. Перша з наведених пар має
спільні ознаки губність, проривність, твердість, а розріз-
няється ознакою дзвінкість/глухість; друга пара фонем має
спільні ознаки — передньоязиковість, проривність, твер-
дість і різниться ознакою дзвінкість/глухість; третя має
спільні ознаки сонорність, зімкнено-прохідність, передньо-
язиковість і різниться ознакою твердість/м'якість.
Своєрідність фонологічної системи кожної мови поля-
гає в загальній кількості фонем, співвідношенні голосних
і приголосних, характері опозицій, розподілі фонем за по-
зиціями, характері позицій, варіантів і варіацій фонем та
їх сполучуваності (комбінаторики).
У мові може бути від 10 до 80 фонем. Наприклад, у
гавайській мові їх 13, у литовській — 61, а в абхазькій за
одними даними — 71, а за іншими — 81 фонема.
Що стосується пропорцій голосних і приголосних, то
тут амплітуда коливань також дуже широка: в гавайській
мові 5 голосних і 8 приголосних, в українській — відпо-
відно 6 і 32, в російській — 5 і 34, в англійській — 20 і
24, у французькій — 17 і 18, у вірменській — 6 і 30, в
естонській — 27 і 24, у тайській — 35 і 20.*
Характер опозицій у різних мовах не збігається. Як-
що, скажімо, опозиція приголосних за твердістю/м'якістю
* Різні джерела дають неоднакові цифрові показники, що пов'я-
зано з різними підходами до розуміння фонеми.
162 Фонетика і графіка
в українській мові є превалюючою, то в західноєвропейсь-
ких мовах приголосні за твердістю/м'якістю опозицій не
утворюють, зате в цих мовах є опозиція голосних за корот-
кістю/довготою, якої немає в українській мові.
Слід пам'ятати, що розподіл фонем за позиціями в різ-
них мовах неоднаковий. Положення, яке в одній мові є
сильною позицією, в іншій мові може бути слабкою, як,
скажімо, позиція кінця слова навіть для таких спорідне-
них мов, як українська і російська, є нетотожною.
Що стосується варіантів і варіацій фонем, то тут роз-
біжності значні. Те, що в одній мові є окремою фонемою,
в іншій мові може бути варіантом або навіть варіацією.
Так, наприклад, <р> і <л> в українській мові є окремими
фонемами, а в корейській і китайській мовах — варіанта-
ми однієї фонеми; <і> і <и> в українській мові є окреми-
ми фонемами, а в російській мові [ы] є позиційною варіа-
цією (навіть не варіантом) фонеми <и>.
Слід зазначити, що в мовознавстві існують різні фоно-
логічні школи, в трактуванні фонем яких є деякі відмін-
ності.
Мовознавчу науку, яка вивчає фонологічні системи мов,
називають фонологією. Оскільки фонологія досліджує фун-
кціональний аспект звуків мови, то її нерідко називають
функціональною фонетикою.
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 79-87.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 57-61.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 211-227.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 32—37.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 131—
138.
ДОДАТКОВА
1. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 44—66.
2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 80—89.
Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків 163
3. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С 37—50.
4. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С 109-116.
5. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С 173—
180.
6. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С 40—50.
7. Трубецкой Н.С. Основы фонологии. — М., 1960. — 372 с.
8. Коструба П.П. Фонетика, фонологія і морфонологія // Методо-
логічні питання мовознавства. — К., 1966. — С 94—99.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте поняття "функціональний аспект вивчення звуків".
2. Що таке опозиція? Якими бувають опозиції? Наведіть приклади
двох різновидів опозицій.
3. Дайте визначення фонеми. Які функції виконують фонеми?
4. У чому полягає різниця міждиференційними й інтегральними озна-
ками фонем? Які ознаки фонем можуть виступати якдчференційні?
5. Чим різняться звук і фонема?
6. У яких позиціях можуть знаходитися фонеми в мовленнєвому по-
тоці?
7. Що таке нейтралізація протиставлення фонем?
8. Що таке варіанти і варіації фонем? Наведіть приклади варіантів й
індивідуальних, територіальних та позиційних варіацій.
9. Як встановити для певних двох звуків, чи це різні фонеми, чи варі-
анти однієї фонеми?
10. Визначіть фонемний склад слів джерело, юнак, щедрий, вість; англ.
couch "кушетка", bear "ведмідь", power "сила", though "хоча", augh "тьфу".
11. Що таке фонологічна система мови?
12. Як встановити фонологічну систему мови, її фонемний склад?
13. У яких опозиціях можуть знаходитися фонеми? Які опозиції нази-
вають корелятивними?
14. У чому полягає національно-мовна своєрідність фонологічних си-
стем?
2.5. Письмо
Значення письма в історії суспільства.
Передумови виникнення письма
Письмо — штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу
за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інфор-
мацію на відстані й закріплювати її в часі.
Справді, звукова мова, яка є одним із найгеніальні-
ших винаходів людства, обмежена в просторі й часі. За
допомогою звукової мови неможливо передати інформа-
цію на великі відстані, як і неможливо передати її безпо-
середньо майбутнім поколінням. Тому цілком природно,
що людство шукало допоміжний засіб передачі інформа-
ції, який би усунув названі перешкоди. Таким засобом
стало письмо.
Винайдення письма без перебільшення можна вважа-
ти за важливістю другим після мови винаходом людства.
Поява письма знаменувала інтелектуальну революцію. Лю-
ди отримали можливість передавати свій досвід прийдеш-
нім поколінням, а нащадки отримали можливість чути
"голос минувшини". Це вплинуло на прискорення розвит-
ку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивіліза-
ції. Досвід поколінь став загальносвітовим набутком, нау-
кові ідеї та відкриття стали загальнодоступними, зникла
необхідність відкривати уже відкрите, а все це позначи-
лося на інтенсифікації мислення й на науково-технічному
й культурному прогресі загалом.
Зросла й об'єднувальна роль мови, оскільки письмо
сприяло оптимальній організації суспільного життя, ви-
робництва, торгівлі. Адміністративні документи, суспіль-
но-політична й художня література згуртовували й етнос,
який користувався однією мовою, і цивілізовані народи
всього світу.
Навіть у наш час, коли винайдені засоби зберігання й
передачі на відстань звукового мовлення (технічні засоби
мовлення, радіо), роль письма в житті суспільства нітро-
хи не зменшилася.
Письмо виникло приблизно шість тисяч років тому.
Правда, перші примітивні спроби графічної передачі ін-
формації, віднайдені в печерах на півночі Іспанії, нале-
жать до значно ранішого періоду — 20 тис. років до н.е.,
однак достатніх підстав назвати це письмом немає.
Письмо 1 6 5
У науці трапляються твердження, що письмо з'явилося
ще до виникнення звукової мови. Однак це не є достовір-
ним, бо про що могли писати безмовні люди. Все було
якраз навпаки: між виникненням мови і винайденням
письма минуло багато часу.
Письмо виникло в епоху, коли в людей з'явилася по-
треба передати інформацію віддаленим членам роду чи ін-
шим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже
складніших суспільних відносин.
Виникненню письма передував тривалий підготовчий пе-
ріод. Спершу були спроби передачі на відстань інформації спо-
собами, які мало нагадували графічне письмо. Йдеться про
так зване "предметне письмо", або протописьмо, — оптичні
мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мов-
лення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка при-
ймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні
племена вже в епоху неоліту (VIII—III тисячоліття до н.е.).
Мнемонічним і символічним знаком міг бути предмет
чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Такі спосо-
би спілкування збереглися й до наших днів. Так, зокре-
ма, в північноамериканських індіанців передача тома-
гавка означала оголошення війни, а спільне викурюван-
ня люльки — укладення миру. В Україні символічні зна-
ки використовували в обряді сватання. Якщо дівчина по-
годжувалася вийти заміж за хлопця, що сватався, то
пов'язувала сватів рушниками, а руку нареченого хуст-
кою, коли ж ні, то вручала хлопцеві гарбуз, звідки й піш-
ли вислови гарбуза дістати, гарбуза з'їсти, які означа-
ють "відмову тієї, до кого сватаєшся; зазнати невдачі". До
предметів-символів можна віднести "хліб і сіль", певні кві-
ти (в подарунок), а до мнемонічних — пов'язаний на
пам'ять вузлик на хустині. Рудиментами "предметного
письма" можна вважати виставлені на вітрині хлібної кра-
мниці хлібо-булочні вироби, підвішений чобіт біля входу
у взуттєву майстерню тощо.
Цікавий факт "предметного письма" описав грецький
історик Геродот (V ст. до н.е.). Скіфи послали персам жа-
бу, мишу, птаха і п'ять стріл. Жерці перського царя Да-
рія "прочитали" це "послання" так: "Якщо ви, перси, не
вмієте літати, як птахи, стрибати по болотах, як жаби, і
ховатися під землею, як миші, ви всі будете знищені на-
шими стрілами". Розгадуючи це "послання", перси врахо-
вували й те знання "контексту", хто такі скіфи, який у
них спосіб життя, як вони воюють тощо.
166 Фонетика і графіка
Усі наведені факти — приклади мнемонічного і симво-
лічного "письма". Однак існувала, а подекуди й досі існує
умовна сигналізація, коли самі речі нічого не виражають,
а використовуються як умовні знаки. Наприклад, перуан-
ське вузликове письмо кіпу й ірокезьке черепашкове пи-
сьмо вампум.
Письмо кіпу — паличка з різнокольоровими шнурками
з вузликами. Зміст передають кольорами шнурків і кіль-
кістю та формою зав'язаних на них вузликів.
Письмо вампум — це пояс або жезл із прикріпленими
до нього різними за кольором і розміром черепашками.
Інформацію передають порядком розташування, способом
поєднання і кольором черепашок. Зрозуміло, що сторон-
ня людина не прочитає такого послання, бо про значення
такого письма необхідно попередньо домовитися.
"Предметним письмом" можна передати лише дуже
прості, елементарні повідомлення (вказівки, сигнали
лих — землетрус, наступ ворогів тощо). Пошуки форм
і способів передачі складніших повідомлень зумовили
появу графічного письма.
Етапи і форми розвитку графічного письма
Власне письмо — графічне. Воно пов'язане з викорис-
танням графічних знаків — малюнків, значків, букв, цифр.
Графічне письмо пройшло декілька етапів у своєму роз-
витку. Першим етапом була піктографія.
Піктографія (від лат. pictus "розмальований" і гр. grapho "пишу") —
відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідов-
ності малюнків (малюнкове письмо).
У піктографії мистецтво і письмо нероздільні, хоча для
функції письма художній рівень малюнків несуттєвий.
Принагідно зазначимо, що первісно значення "малювати"
і "писати" виражалися синкретично в одному слові, тобто
не диференціювалися. Та й до цього часу слово nucamu
нерідко вживається в значенні "малювати": художник пи-
ше картину. Див. ще: писана красуня (гарна, як нама-
льована), писанка (розмальоване великоднє яйце).
Найдавніші зразки піктографії належать до епохи па-
леоліту. Правда, провести чітке розмежування між живо-
писом палеоліту і власне піктографією важко.
Письмо 1 6 7
Давні пік-
тографії до цьо-
го часу зберег-
лися на стінах
печер, на ске-
лях, камінні,
рогах та кіст-
ках тварин. В
індіанців Аме-
рики, абориге-
нів Африки,
Австралії та Си-
біру піктографія
була поширена
аж до XX ст.
Як прикла-
ди наведемо
п і к т о г р а м и
"Щоденник ес-
кімоса-мислив-
ця" і "Звернен-
ня індіанців до
к о н г р е с у
СІЛА".
Мал. 1. Щоденник ескімоса-мисливця
Мал. 2. Звернення індіанців
до конгресу США.
Із "Щоденника" (див. мал. 1) можна дізнатися, що ми-
сливець пішов на полювання, здобув шкуру звіра, потім
ДРУГУ, полював на моржа, і там заночував.
Звернення індіанців (див. мал. 2) виражає значно
абстрактніший зміст: племена журавля, трьох куниць, мор-
ської людини і морського кота одностайно доручили голові
племені журавля звернутися до конгресу з проханням дати
дозвіл на переселення в район нижніх трьох озер. Щоб пе-
редати цей досить таки складний зміст, автор піктограми
вдався до різноманітних способів. Хвиляста коротка лінія
від очей журавля вперед — звернення до конгресу, а лінія,
яка йде від голови журавля до озер, указує на предмет про-
хання. Одностайність племен передана тим, що голови (ро-
зум) і серця всіх шести зображених істот з'єднані лініями з
головою й серцем уповноваженого — журавля.
Піктографічне повідомлення може складатися з одного
складного знака-повідомлення, в якому "прочитуються" його
складові елементи, і послідовності простих знаків-пікто-
грам, розгорнутих у просторі у вигляді окремих "кадрів".
За піктограмою не закріплена конкретна одиниця мо-
1 6 8 Фонетика і графіка
ви. Вона може бути "прочитана" як слово, синонім цього
слова, словосполучення, речення, декілька речень.