ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7760
Скачиваний: 7
її, ми — нас; нім. ich — mich, sie — ihr, wir — uns, англ.
/ — me, she — her, we — as; фр. je — me.
В індоєвропейських мовах спосіб суплетивізму вико-
ристовується також при творенні ступенів порівняння
прикметників зі значенням "гарний" і "поганий": укр. до-
брий — кращий, рос. хороший — лучше, нім. gut — besser,
англ. good — better, фр. bon — meilleur.
Способи вираження граматичних значень 289
Аналітичні способи
вираження граматичних значень
До аналітичних способів належить вираження грама-
тичного значення за допомогою службових слів, інтонації
та порядку слів.
СПОСІБ СЛУЖБОВИХ СЛІВ. Службовими словами, які вира-
жають граматичні значення, є артиклі, прийменники,
післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, "пус-
ті слова", сполучники та частки. І
Артиклі вживаються в арабській, романських та rep-*
манських мовах. Вони виконують такі функції:
а) виступають засобом частиномовного позначення.
Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять
неіменні слова в іменники (явище конверсії): нім. schreiben
"писати" — das Schreiben "письмо", англ. to play "грати" —
the play "гра", фр. diner "обідати" — le diner "обід";
б) розрізняють граматичні категорії означеності/
неозначеності: нім. der Knabe "визначений, певний хло-
пець" — ein Knabe "якийсь хлопець", англ. the man "певна
людина" — о man "якась людина", фр. le table "певний
стіл" — ип table "якийсь стіл";
в) виражають категорію роду: нім. der Deutsche
"німець" — die Deutsche "німкеня"; der Frieden "мир, спо-
кій", die Lampe "лампа", das Fenster "вікно";
г) виражають категорію числа: das Fenster "вікно" —
die Fenster "вікна", das Buch "книга" — die Biicher "книги";
ґ) служать способом вираження відношень між слова-
ми в реченні, тобто мають функцію вираження категорії
відмінка: нім. наз. відм. der Tisch, род. des Tisches, дав.
dem Tisch, знах. den Tisch. Крім препозитивних, у деяких
мовах (болгарській, шведській, румунській) є постпози-
тивні артиклі. Див. болг.: езикьт, земята, небото.
Прийменники виражають відношення між словами в
мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок імен-
ника. Пор. їду в метро (місцевий відмінок), піду до метро
(родовий відмінок). Таку ж функцію виконують післяймен-
ники. Відмінність між прийменниками й післяйменника-
ми в тому, що післяйменники знаходяться не перед імен-
ником, а після нього. Післяйменники — один з найваж-
ливіших граматичних показників у тюркських, фінно-
угорських, монгольських і японській мовах. Наприклад:
азерб. Йер балалар УЧУН "місце дітей для", татар. Мин
трамвай белэн барам "я трамвай на їду"; лат. Отпіа теа
290 Граматика
тесит porto "Все своє ношу з собою" (тесит буквально
"мною з"); угор. a hdz melletti kert "сад біля дому" (букваль-
но "дому біля сад").
У російській мові як післяйменник вживається слово
ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи ради
тощо. У німецькій мові постпозитивно можуть вживатися
прийменники zu, nach, gegeniiber, entlang та ін.
Допоміжні дієслова служать для творення складних
(аналітичних) дієслівних форм і використовуються як гра-
матичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу,
стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах. На-
приклад: укр. я буду читати, ти будеш читати, ми бу-
демо читати; англ. / shall read "я буду читати", / am
reading "я читаю", І have read "я читав"; нім. ich bin
gegangen "я пішов", ich habe gelesen "я прочитав", schwarz
werden "чорніти", schwarz machen "чорнити".
Слова ступеня виступають як спосіб творення ступе-
нів порівняння якісних прикметників і прислівників у
мовах різних родин. Такими словами в українській мові є
більш, менш, дуже, вельми (зручний — більш зручний,
вигідний — менш вигідний, цікавий — дуже, вельми ціка-
вий), у російській — более, менее, очень (красивый — бо-
лее красивый, удачный — менее удачный, большой — очень
большой), в англійській more, most (interesting "цікавий" —
more interesting "цікавіший" — most interesting "най-
цікавіший").
Пусті слова — це повнозначні слова, які супроводжують
інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх гра-
матичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), shecat
(вона-кіт, "кішка"), укр. рись-самець, рись-самка, рос.
ворон-самец, ворон-самка.
Сполучники виражають граматичні відношення між
словами в реченні і між предикативними частинами ре-
чень.
Частки передають різні модальні значення, а також
деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, за-
перечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в укра-
їнській та російській мовах використовується для творен-
ня (і вираження) умовного способу (читав би, пел бы).
СПОСІБ ІНТОНАЦІЇ. Інтонація є засобом вираження грама-
тичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інто-
нації виражаються:
а) модальність речення (впевненість, запитання, сум-
нів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він го-
Способи вираження граматичних значень 291
ворить тощо). Пор.: Він прийшов. Він прийшов? Він при-
йшов! Він ... прийшов;
б) групування членів речення. Пор.: Читати довго/не
міг. Читати/довго не міг. Казнить, /нельзя помиловать.
Казнить нельзя, /помиловать;
в) розрізнення простого й складного речення. Пор.:
Бачу матір в садочку. Бачу: /матір — в садочку;
г) розрізнення сурядності й підрядності. Пор.: Хмари-
ться, дощ буде і Хмариться — дощ буде (у першому ви-
падку сурядність, у другому — безсполучникове речення
з різнотипними частинами);
ґ) актуальне членування речення (див. про це в темі
"Словосполучення і речення");
д) виділення вставних слів і речень. Пор. Він безпе-
речно має рацію і Він, безперечно, має рацію; Он может
быть здесь і Он, может быть, здесь.
СПОСІБ ПОРЯДКУ СЛІВ. Цей спосіб у деяких мовах у певних
випадках розрізняє:
а) підмет і додаток. Пор.: Буття визначає свідомість
і Свідомість визначає буття; Якір зачіпає ланцюг і Лан-
цюг зачіпає якір; рос. Мать любит дочь і Дочь любит
мать; Дом загораживает флигель і Флигель загоражива-
ет дом;
б) означення й означуване. Пор.: глухі вчені і вчені
глухі. Див. ще англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone
"стінний камінь", table tennis "настільний теніс", tennis
table "тенісний стіл".
Історична змінність способів і засобів
вираження граматичних значень
Способи й засоби вираження граматичних значень не
є статичними, а протягом історії постійно змінюються. Ці
зміни стосуються:
1) граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
Наприклад: укр. назустріч (перетворення прийменника
й іменника в прислівник), би (за походженням ця частка є
колишньою формою минулого часу дієслова бути, формою
аориста), рос. печь із пекти, де -кти —> чь, яке стало пока-
зником інфінітива); прислівники босяком, временами (за-
кінчення перетворились у суфікси); человек—люди (різні
лексичні одиниці закріпилися за певною числовою фор-
мою);
292 Граматика
2) зміни морфемної структури слів, зумовленої проце-
сами опрощення, ускладнення і перерозкладу.
Опрощення — злиття в одну морфему двох або декіль-
кох морфем. Так, слово сусід утворене з префікса су "поруч"
і кореня сід і мало значення "той, хто сидить (живе, меш-
кає) поруч". Згодом колишній префікс злився з колишнім
коренем в одну морфему — корінь сусід (сусідка, сусіди-
ти, сусідній, сусідський, сусідство). Слово червоний утво-
рене з кореня черв (червона фарба виготовлялась із чер-
в'яків) і суфікса -он-, однак тепер у цьому слові виділяєть-
ся тільки корінь червон (червоний, червонавий, червоняс-
тий, червоненький, червонити, червоніти, червоніння, чер-
воність). У слові подушка виділяють корінь подуш, хоч
колись воно мало префікс под- і корінь уш ("те, що клали
під вушко"). Російське вкус етимологічно складається з
префікса в- і кореня кус (від кусати; те, що добре куса-
лося, тобто їлося, було вкусным "смачним"), тепер ці дві
морфеми злиті в одну — корінь вкус (вкусный, вкусняти-
на). У слові счастье етимологічно виділяється корінь част'
і префіксе- із съ "гарний", звідки первинне значення "гарна
частина, доля; спільна участь". На сучасному етапі ечаст
є одним коренем.
Ускладнення — процес, протилежний опрощенню. Так,
запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд.
zondek) було розділене у свідомості українців на зонт- і
-ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо.
Див. ще клинок (із голланд. kling), валець (із нім. Walze).
Перерозклад — перерозподіл меж між морфемами
("зсув морфемного шва"). Так, у словах бідняк, залізняк,
утворених від прикметників на -н- бідний, залізний, -н-
відділилося від основи і відійшло до суфікса (бідняк, за-
ліз-няк; ці слова стали сприйматися як утворення від імен-
ників біда, залізо). Перерозклад відбувся в таких російсь-
ких словах, як внушить, внутрь, снискать, де префік-
сальне н відійшло до кореня (раніше були такі префікси,
як вън-, сън-)\
3) зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в ро-
сійській мові нормативними були форми опенок — опен-
ки, але теленок — телята. Оскільки пара теленок —
телята є більш звичною для російської мови, то і в парі
опенок — опенки множина набула в розмовному мовленні
суфікс -ят (до недавнього часу літературно правильною
вважалася лише форма опенки, в останньому орфоепічно-
Способи вираження граматичних значень 293
му словнику дається як нормативна і варіантна форма опя-
та). У рос. слові отворить генетично виділяється пре-
фікс от- ____________і корінь вор (пор. ворота, воротник). За аналогі-
єю до слова творить відбувся перерозклад: отворить, за-
творить, рас-творить, при-творить.
Змінюються не тільки способи й засоби вираження гра-
матичних категорій, а й самі категорії (в українській, як
і в більшості інших слов'янських мов, зникла двоїна, змі-
нилася видо-часова система дієслова, скоротилося число
відмін іменників та ін.).
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 152 —169.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 203 — 211.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 263-312.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 101—
105.
5. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С 117—
138.
ДОДАТКОВА
1. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 214—
219.
2. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 80—
93.
3. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С. 242—
245.
4. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973 —
С. 204—214.
5. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 212—226.
6. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,
1999. — С. 113-118.
7. Ющук І.П. Вступ до мовознавства. — К., 2000. — С. 106—108.
Граматика
Запитання. Завдання
1. Що ви розумієте під способом вираження граматичних значень?
2. Які способи вираження граматичних значень називають синтетич-
ними? Назвіть основні синтетичні способи вираження граматичних зна-
чень.
3. Опишіть усі різновиди афіксального способу вираження граматич-
них значень. До кожного з них наведіть приклади.
4. Чим відрізняється фузія від аглютинації?
5. Які синтетичні способи вираження граматичних значень викорис-
товуються в іноземній мові, яку ви вивчаєте?
6. В яких мовах поширені такі синтетичні способи вираження грама-
тичних значень, як внутрішня флексія і редуплікація?
7. Для якої мови великою мірою характерне словоскладення?
8. Назвіть випадки використання суплетивізму для вираження гра-
матичних значень в українській та іноземній мові, яку ви вивчаєте.
9. Які аналітичні способи вираження граматичних значень вам відо-
мі? Розкажіть про них і наведіть приклади.
10. Які аналітичні способи вираження граматичних значень пошире-
ні в іноземній мові, яку ви вивчаєте?
11. Розкажіть про історичну змінність способів і засобів вираження
граматичних значень.
4.4. Частини мови
Поняття частин мови.
Критерії виділення частин мови
Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю
загального граматичного значення і його формальних показників.
Частини мови — одне з найважливіших понять у гра-
матиці. Без нього неможливо вивчати граматичну будову
будь-якої мови. Крім того, частини мови є важливим дже-
релом пізнавальної діяльності людини. За допомогою час-
тин мови людина диференціює речі, їх якості, процеси,
дії і стани та їх ознаки, виявляє відмінності в реальному
світі й здійснює його категоризацію. Частини мови, та-
ким чином, є важливим способом розуміння й інтерпрета-
ції дійсності.
Однак на питання, що таке частини мови, до цього
часу немає однозначної відповіді. Одні вважають, що це
лексичні розряди слів, другі — граматичні класи слів, а
треті — лексико-граматичні групи слів, тобто змішані: лек-
сичні й граматичні одночасно. Відповідно дискусійним за-
лишається питання основних критеріїв наукової класифі-
кації частин мови. На сучасному етапі використовують
такі три основні критерії: семантичний, морфологічний і
синтаксичний.
СЕМАНТИЧНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, який передбачає
віднесення до однієї частини мови слів із спільним за-
гальним граматичним значенням, як, наприклад, предме-
тність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значенням
предметності утворюють клас іменників, хоча до такого
класу, як іменники, в українській мові належать слова,
які позначають предмет (стіл, книжка), якість (краса, си-
ла), дію (ходіння, крик), кількість (сотня, тисяча) та ін.,
але більшість непохідних іменників позначає саме пред-
мети. Ця закономірність дає змогу говорити про загальне
значення предметності в іменнику як частині мови, по-
ширюючи цю семантичну характеристику й на іменники,
які позначають якість, дію, стан тощо. Отже, граматичні
значення частин мови не рівнозначні поняттям, що вира-
жаються словами, не рівнозначні й логічним узагальнен-
ням цих понять. Олівець, білизна, чорнота, біг, п'ятірка,
сотня, тисяча, краса, розум, крик, шум — це не предмети
296 Граматика
чи речі, а предметність, важливою ознакою якої є незале-
жність. Ці поняття є самостійними, а не ознаками яки-
хось інших. Пор.: білий як ознака чогось, ходити як дія,
яка кимсь здійснюється. Тут передбачається наявність
якогось предмета, носія ознаки чи дії, тоді як білизна,
краса, розум, крик тощо не залежні від якихось предме-
тів, виражені в абстрагуванні від їх носіїв, самі є опред-
меченими.
Щоб пояснити це явище, потрібно виходити із того,
що мова не тільки відображає дійсність, а й інтерпретує
її. Предметно, логічно радість, радісний, радіти, радіс-
но — це одне й те саме. Розрізняються ці слова "не логіч-
но, а виключно як акти розуміння одного й того самого
явища" (О.Ф. Лосев). У першому випадку факт дійсності
розуміється як субстанція, в другому — як якість, у тре-
тьому — як дія, в четвертому — як спосіб дії. З цього
погляду іменник є розуміння будь-чого в дійсності як суб-
станції: будинок, дерево, квіти, вода — субстанція, сприй-