ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 2068
Скачиваний: 6
За граматичним, словотворчим і лексичним властивостям рикметники діляться на якісні та відносні.
Якісні прикметники є прямими назвами різних ознак предметів. Найчастіше вони являють собою назви таких властивостей і якостей, які безпосередньо сприймаються органами чуття: 1) солодкий, гіркий, гарячий, 2) білий, синій, червоний, 3) дзвінкий, тихий, галасливий, 4) м'який, гладкий, жорсткий, 4 ) вузький, довгий, високий і ін; позначають властивості характеру і особливості психологічного складу: мудрий, добрий, підступний, люб'язний і ін; виражають оцінку: хороший, міцний, чудовий, огидний і ін Такі ознаки зазвичай проявляються в різному ступені в різних предметах, можуть змінюватися. Ср: дуже гіркий, більш гіркий, самий гіркий і т. п. Лише деякі якісні прикметники виражають абсолютний ознака предмета, який є незмінним, постійним: глухий, кривий, одружений, піший, карий, вороний і т. п.
Відмінні ознаки якісних прикметників:
-
Морфологічні ознаки:
а) Зазвичай якісні прикметники мають і повну, і коротку форму (блідий, бліда, бліде, бліді - блідий, бліда, блідо, бліді);
б) В основній своїй масі змінюються за ступенями порівняння (гарний - гарніше, більше (менше) красивий, красивий).
2. Синтаксичний ознака:
Поєднуються з прислівниками ступеня (надзвичайно красивий, дуже блідий, цілком вихований).
-
Словотворчі ознаки:
а) На відміну від відносних якісні прикметники можуть бути непохідними (білий, кульгавий, вузький).
б) Велика частина якісних прикметників утворює прислівники на-о,-е,-і (світло, схоже, по-батьківськи).
в) Переважна більшість якісних прикметників утворює абстрактні іменники, тобто імена якості (сміливість, завзятість, новизна, чорнота, синява, синь).
г) Багато якісних прикметники утворюють форми суб'єктивної оцінки (біленький, білуватий, білий-білий)
4) Лексичний ознака.
Якісні прикметники легко вступають в антонімічні пари (дурний - розумний, низький - високий, скупий - щедрий).
Деякі прикметники мають всі названими ознаками, наприклад, бідна (непохідне) - бідний, біднішими, дуже бідний, бідність, бідненький, біднуватим, антонім - багатий. Зустрічаються прикметники, які взагалі мають тільки одну ознаку якісності - непохідними (гнідий, каурі, рябий і т. п.).
Відносні прикметники є не прямими, а опосередкованими ознаками предметів. Ознака предмета в них вказує на різноманітні відносини до предмета (пор.: залізне ліжко - ліжко з заліза, динний запах - запах дині), до лиця (пор.: мамине пальто - пальта мами, батькова шапка - шапка батька), до місця ( Ср: заміська поїздка - поїздка за місто, підземна дорога - дорога, влаштована під землею, до часу (пор.: ранкові повідомлення - повідомлення, зроблені вранці), до дії як властивості (пор.: розсувний стіл - стіл, який розсовується) та ін
Всі відносні прикметники позначають постійні, незмінні ознаки предметів: ложки не можуть бути більш-мнее дерев'яними, огорожі - самими залізними, а сік - найбільш або найменш березовим.
Морфологічно відносні прикметники відрізняються від якісних. Вони, як правило, не утворюють ступенів порівняння, коротких форм і форм суб'єктивної оцінки, не мають антонімів, не утворюють прислівників на-о,-е і т.д.
На відміну від якісних прикметників, які в основі своїй є кореневими (первісних), відносні прикметники в переважній більшості мають похідну основу, причому для них характерні особливі словотворчі суфікси (наприклад,-ан-,-ян-,-ськ-,-ов- ,-ев-та ін: піщаний, срібний, заводський, лавровий, ситцевий).
Іноді в особливий розряд виділяють присвійні прикметники (наприклад, мамин, батьків, лисячий, гусячий). Вони висловлюють ставлення одного предмета іншому. Ср: сестрин чоловік - чоловік сестри, гусяче перо - перо гусака. Огляду на специфічну семантику (значення приналежності) та особливості відмінювання окремих типів слів (слова на-ів,-ін), їх слід виділяти як особливу групу відносних прикметників. До присвійним відносяться прикметники з суфіксами-ів (-ів),-ін (-ин) \-нін: женіхова мати, Князєв двір, нянькіни казки, імператріцин фаворит, чоловіків бажання та інші. Судячи з матеріалів словників, освіти на-ін вже майже не поповнюються. Суфікс-ин не втрачає продуктивності, тільки з'єднуючись з власними іменами типу Верин, Мішин, Ванін. Рідко виникають (в основному в розмовній мові) нові слова на-ів (-ів) типу головою, інженерів, перукарів і т. п.
Значення одиничної приналежності висловлює також суфікс-ськ (ий), який поєднується в цьому випадку з прізвищами: Пушкін - пушкінський, Лермонтов - Лермонтовський, Даль - Далівський і т. п. У сучасній російській мові присвійні прикметники витісняються формами родового відмінка особистих іменників, відносними прикметниками. Ср: пастухів ріжок - ріжок пастуха, братове (братові) черевики - черевики брата і т. п.
Ступені порівняння якісних прикметників. Синтетичні й аналітичні форми ступенів порівняння .Якісні прикметники під час зіставлення предметів можуть указувати на неоднакову міру тієї самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівняння: виший і найвищий. Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий). Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають без вимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо. Є дві форми ступенів порівняння прикметників: синтетична (передається одним словом), і аналітична (передається двома словами). Українська мова надає перевагу синтетичній формі. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми додаванням префіксів най-, рідше — щонай-, якнай-: тугіший — найтугіший, коротший — найкоротший. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вживається рідко — переважно в науковому й офіційно-діловому стилях. Вона утворюється за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною формою прикметника: розвинений — більш розвинений Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою різних морфем та слів, а саме: а) префіксами пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, всесильний, б) суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн-: худющий, злючий, в) за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний. Зменшена міра якості може бути передана: а) суфіксами -уват-, -ав-: темнуватий. б) за допомогою слів трохи, ледь, не дуже: трохи вузький.
15. Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників. Відмінювання числівників. Структурні типи.
Числівник називає кількість предметів або порядок їх при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? За значенням числівники поділяються на кількісні й порядкові. Порядкові - означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? Котре? Котра? Узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку і виступають у ролі означень (десятий клас, перші промені). Кількісні числівники називають кількість предметів і відповідають на питання с к і л ь к и? До них належать:а) власне кількісні — називають кількість окремих предметів: нуль, один, три, п 'ятнадцять, сто двадцять, мільйон, трильйон, б) дробові — називають кількість частин предмета: одна десята, дві треті, сім двадцятих, пів, півтора, півтораста',в) збірні — називають кількість сукупних предметів: двоє, обидва, обоє, четверо, десятеро, г) неозначено-кількісні — вказують на приблизну кількість: багато, мало, немало, чимало, кілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот.
Типи відмінювання кількісних числівників. Числівник один відмінюється за родами, числами та відмінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання прикметників):
один одна одні
одного однієї / -ої одних
одному одній одним
Як у Н. чи Р. одну Як у Н. чи Р.
одним однією / -ою одними
(на) одному / -ім одній одних
У середньому роді числівник один відмінюється так само, як і в чоловічому, за винятком називного й знахідного відмінків, де він має форму одне (одно).
Власне кількісні неозначено - кількісні збірні
два, дві три кілька п 'ятеро
двох трьох кількох п 'ятьох
двом трьом кільком п 'ятьом
Як у Н. або Р.
двома трьома кількома п 'ятьома
(на) двох трьох кількох п 'ятьох
Лише числівники чотири (четверо) і багато в орудному відмінку мають закінчення -ма: чотирма, багатьма. Числівники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають однакові форми: обох, обом, обома.
п'ять сім вісім п ятдесят
п'яти семи восьми п 'ятдесяти
п'яти семи восьми п 'ятдесяти
Як у Н. або Р.
п 'ятьма сьома вісьма п 'ятдесятьма
(на) п'яти семи восьми п 'ятдесяти
Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -а:
сорок дев яносто сто (днів)
сорока дев 'яноста ста (днів)
сорока дев 'яноста ста (дням)
сорок дев'яносто сто (днів)
сорока дев 'яноста ста (днями)
(на) сорока дев 'яноста ста (днях)
Відмінювання кількісних числівників на позначення десятків в укр.мові. У Числівники на позначення другого десятка в усіх відмінках, крім орудного, мають наголос на складі -на- (одинадцять, одинадцяти; чотирнадцять, чотирнадцяти), а в орудному — на останньому складі (одинадцятьма, чотирнадцятьма). Числівники з кінцевою частиною -десят у називному відмінку мають наголос на останньому складі: п 'ятдесят, сімдесят, вісімдесят. У непрямих відмінках усі числівники цієї групи (крім числівників на позначення другого десятка: одинйдцять і т. д.) мають наголос на останньому складі:десяти, десятьмй; двадцяти, двадцятьма; шістдесятії, шістдесятими; вісімдесяти, вісімдесятьма".
Відмінювання кількісних числівників на позначення сотень в укр.мові. У складних числівниках від двохсот до дев'ятисот, а також у числівнику кількасот змінюються обидві частини: перша — як числівник два або п 'ять, друга — як іменник місто в множині. Пишуться вони разом:
три міста триста п' ять міст пятсот
трьох міст трьохсот п 'яти міст п'ятисот
трьом містам трьомстам п 'яти містам п'ятистам
три міста триста п 'ять міст п'ятсот
трьома містами трьомастами п 'ятьма містами п 'ятьмастами
(на) пюьох містах трьохстах п 'яти містах п'ятистах
Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрідну форму (це колишня двоїна). Числівники цієї групи в непрямих відмінках, крім орудного, мають наголос на останньому складі, в орудному — на передостанньому: сімсот — семисот, семистам, сьомастами, па семистах.
Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни й групи:
Однина Множина
нуль тисяча
нуля тисячі
нулю (-еві)тисячі
нуль тисячу
нулем тисячею нулі (-еві) тисячі
За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені.
Числівники, які мають у своєму складі лише один корінь, називаються простими: один, два, десять, сорок, сто, тисяча, кілька. До простих відносять і назви другого десятка та назви десятків, частину -(надцять трактуючи як суфікс: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять. Числівники, які пишуться одним словом, але мають у своєму складі два або більше коренів, називаються складними: п'ятдесят, шістдесят, п'ятсот, шістдесятий, стодвадцятип 'ятитисячний. Числівники, які складаються з двох або більше окремих слів, називаються складеними: двадцять один, сто сорок п 'ять, тисяча дев 'ятсот дев 'яносто перший. Сюди належать і дробові числівники: одна друга, дві треті, п 'ять десятих, сто двадцять три тисячні.
16.Займенник як частина мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенник не має свого постійного лексичного значення . Він кожного разу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом. Займенники в мові вживаються передусім для того, шоб уникнути повторення тих самих слів.
Розряди займенників за значенням. Залежно від значення займенники поділяються на дев'ять розрядів: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені й заперечні. Особові займенники вказують на особи: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа). Зворотний займенник себе вказує на діяча, якого певним чином стосується виконувана ним дія. У нього немає також граматичних значень роду й числа, бо він може вказувати на будь-яку особу чи особи. Займенник себе входить до багатьох стійких зворотів: брати себе в руки, бути самим собою. Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множини: їхній (на належність предмета третій особі однини вказують особові займенники в родовому відмінку: його, її); будь-якій особі, яка виконує дію: свій. Ці займенники співвідносні з присвійними прикметниками і, як і вони, змінюються за відмінками, родами та числами. Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки. Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Питальні займенники являють собою запитання, які ставляться до іменника: хто?що?; до прикметника: який?чий?; до числівника: скільки? котрий?Займенник хто? вживають для запитання про осіб, що? — для запитання про тварин, неістот, дії тощо: Хто такі будете?.. Хто ви, я вас питаю?!(О. Довженко). Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось.Заперечні: ніхто, нічий.Відносні: ті ж питальні, але без знаку питання: хто, чий, котрий.
Відмінювання займенників. Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній — як прикметники м'якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т. д. Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома. Інші займенники за особливостями відмінювання поділяються на три групи:
1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.