ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 795
Скачиваний: 1
ФР при хір.зах.:
1.Засоби фізичної реабілітації, які застосовуються у хворих після операцій на серці
Післяопераційний період. Завдання ЛФК: профілактика ускладнень (пневмонії, ателектазу, плевральних, плеврокардіальних спайок, флебітів, атонії кишечника, тромбозів, емболії та ін); полегшення роботи серця за рахунок мобілізації екстракардіальних факторів кровообігу; профілактика порушень постави, тугоподвіжності в лівому плечовому суглобі; адаптація серця до нових умов гемодинаміки; нормалізація діяльності основних систем організму. Протипоказання до призначення ЛФК: важкий стан хворого, кровотеча або його небезпека; стан гострої серцевої недостатності, аритмія.
Методика ЛФК після оперативних втручань на серці тісно пов'язана із захворюваннями, з приводу якого проведена операція, станом хворого в перед-і післяопераційному періодах. При операціях на серці з приводу вроджених і набутих вад серця методика лікувальної гімнастики ділиться на 3 періоди з 5 руховими режимами: І А; І Б; ІІ А; ІІ Б і ІІІ.
Період І А. ЛГ проводять у першу добу після операції. Дуже важливо проводити очищення трахеобронхіального дерева, щоб вивести якомога більше слизу. Слід пам'ятати, що навіть після добре виконаної операції хворий може загинути від асфіксії, викликаної невеликий слизовою пробкою в дихальних шляхах. У зв'язку з цим ЛГ проводять щогодини, хворий робить 3 - 4 дихальних руху і кілька послідовних кашльових поштовхів. При цьому методист ЛФК підтримує руками грудну клітку хворого з боків, уникаючи травмування в області шва, а за час видиху - здійснює незначне вібраційне здавлювання грудної клітини хворого, стимулюючи цим грудні м'язи.
Дихальні вправи поєднуються з рухами пальців стоп і рук. За допомогою методиста хворий повертається на бік і лежить 10 - 12 хв. У положенні на боці методист масажує спину оперованого. Хворі кілька разів на день надувають поліетиленові кульки, іграшки.
Період І Б. Під час процедури ЛГ хворого поступово переводять у положення сидячи в ліжку, з опущеними на лавочку ногами. Статичні дихальні вправи доповнюють динамічними з рухами дрібних, середніх і великих м'язів. Темп повільний, заняття проводять 2 - 3 рази на день індивідуально. Триває надування іграшок.
Період ІІ А. Хворий виконує вправи сидячи на стільці, включаючи руху, що охоплюють велику кількість груп м'язів, вставання. Заняття проводять індивідуально або малогрупових методом у палаті; комплекс включає 12 - 15 вправ. Протягом всієї процедури рекомендується стежити за правильною поставою хворого як у спокої, так і в русі.
Період ІІ Б. заняття проводять активніше, малогрупових методом. Хворому дозволяється вставати і з допомогою медперсоналу 2 - 3 рази на день проходити відстань 15 - 20 м.
Період ІІІ - тренувальний. Процедури проводять, об'єднуючи хворих у групи спочатку по 3 - 5, а в подальшому, перед випискою - по 8 - 10 чоловік. Заняття проводять у вихідному положенні сидячи на стільці і стоячи, тривалість їх 20 - 25 хв 1 раз на день. Допускаються вправи з невеликим напругою, обтяженням (гантелі 0,5 - 1 кг). Широко застосовуються коригуючі вправи, які зміцнюють м'язи-розгиначі корпусу, переважно у вихідному положенні стоячи і під час ходьби. Коригуючий вплив вправ посилює застосування снарядів (гімнастичні палиці, м'ячі та ін.) в заняття включають присідання, тримаючись за опору, а також вправи на розвиток координації з поступовим ускладненням узгодженості рухів. Темп вправ різний: повільний і середній, для вправ з невеликими м'язовими групами - швидкий. Ходьба в повільному, середньому і швидкому темпі з короткочасним прискоренням і уповільненням.
Заключний період занять з хворим за 3 - 5 днів перед випискою складається з вправ, які ведуть до профілактики порушень постави, підвищення функціональних можливостей дихальної, серцево-судинної системи, зміцнення всіх груп м'язів, підготовці хворого до обслуговування себе вдома. Велика увага приділяється ходьбі по коридору і сходами.
Час переведення хворих з одного на інший руховий режим після операції заздрості від виду природженого або набутого пороку; від успішності операції та стану хворого після операції. Так, наприклад, після усунення дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки хворого через 10 днів переводять на ІІІ режим, а після протезування клапанів - на 22 - 23-й день.
При виписці із стаціонару хворим з метою закріплення результатів лікування видається «Пам'ятка» з рекомендаціями щодо застосування фізичних вправ протягом 1 року після операції.
2.Застосування методів фізичної реабілітації у до- та післяопераційному періодах.
Передопераційний період.
Задачі ЛФК: зменшення гнійної інтоксикації, покращення функції серцево-судинної системи і зовнішнього дихання, зміцнення фізичних сил хворого та нервово-психічного статусу, оволодіння вправами, які необхідні хворому у ранньому післяопераційному періоді.
Методика ЛФК складається з урахуванням локалізації та розповсюдженості патологічного процесу, станом функції зовнішнього дихання, віку хворого, характеру захворювання, виду оперативного втручання, ступеню фізичної підготовки хворого.
П р о т и п о к а з а н н я д о Л Ф К:
1) легенева кровотеча;
2) виражена серцево-судинна недостатність;
3) інфаркт міокарда або легені в гострому періоді;
4) висока температура тіла (38–39 С), якщо вона не обумовлена затримкою харкотиння.
Лікувальна гімнастика для покращення вентиляції нижніх відділів легень, збільшення рухливості діафрагми:
Післяопераційний період
Задачі ЛФК:
1) легеневих ускладнень шляхом покращення вентиляції легень, дренування бронхів, розправлення частини легені, яка залишилась;
2) профілактика флеботромбозів;
3) профілактика порушень з боку шлунково-кишкового тракту;
4) покращення функції дихання та серцевої діяльності;
5) профілактика обмеження рухливості в плечовому суглобі на оперованому боці;
6) підготовка хворого до розширеного рухового режиму;
7) підвищення тонусу нервової системи.
Протипоказання до ЛФК:
1) загальний важкий стан хворих, зумовлений ускладненнями під час операції (велика крововтрата, шок, зупинка серця);
2) вторинна крововтрата або загроза її виникнення;
3) частий і слабий пульс при низькому максимальному артеріальному тиску.
Протипоказання мають тимчасовий характер.
До ЛФК призначають різні теплові процедури (електричну грілку, солюкс, парафін, озокерит та інші), розігріваючий масаж хворобливої зони, масаж може використовуватися разом з вібраційним або тепловим впливом. На сьогоднішній день існує безліч медичних побутових приладів, які поєднують у собі одночасно Електротерапевтичне, інфрачервоне, вібротепловое та інші види впливу.
Після ЛФК зазвичай використовуються розсмоктуючі процедури – ультразвук, лазер, магніт, тепло, електропроцедури.
Останнім часом широко став використовуватися бішофіт як противоспалительное, розсмоктуючу, мікроциркуляторне і спазмолітичний засіб. Тому його використання разом з масажем, електротерапією, магнітом і ультразвуком.
3. Застосування методів фізичної реабілітації у хворих після операцій на органах грудної порожнини.
Задачі ЛФК:
1) легеневих ускладнень шляхом покращення вентиляції легень, дренування бронхів, розправлення частини легені, яка залишилась;
2) профілактика флеботромбозів;
3) профілактика порушень з боку шлунково-кишкового тракту;
4) покращення функції дихання та серцевої діяльності;
5) профілактика обмеження рухливості в плечовому суглобі на оперованому боці;
6) підготовка хворого до розширеного рухового режиму;
7) підвищення тонусу нервової системи.
Протипоказання до ЛФК:
1) загальний важкий стан хворих, зумовлений ускладненнями під час операції (велика крововтрата, шок, зупинка серця);
2) вторинна крововтрата або загроза її виникнення;
3) частий і слабий пульс при низькому максимальному артеріальному тиску.
Протипоказання мають тимчасовий характер.
ЛФК при відсутності протипоказань можна призначити через 1–2 год. після закінчення дії наркозу. Вправи проводять 3–5 разів на день. У вихідному положення лежачи на спині хворий тренується в глибокому діафрагмально му диханні. На видиху інструктор злегка надавлює на верхній квадрант живота ближче до оперованого боку. В кінці видиху хворий кашляє, при цьому одна рука інструктора знаходиться на післяопераційній рані, інша на області підребер’я оперованого боку. Грудне дихання здійснюють за допомогою інструктора, в кінці видиху він надавлює на грудну клітину хворого синхронно з кашльовими поштовхами і добивається виведення харкотиння. В кінці першої доби головний кінець ліжка максимально піднімають і інструктор проводить повільні кругові рухи в плечовому суглобі хворого. Всі рухи виконують на повільному видиху. Потім хворий виконує дихальні вправи з відкашлюванням. Після цього доцільний легкий масаж руки і всього плечового поясу. Навантаження поступово збільшують за рахунок збільшення числа вправ, амплітуди руху, зміни вихідного положення.
На 2–3 день з вихідного положення сидячи в ліжку хворий виконує вправи з метою профілактики контрактур в плечовому суглобі з боку операції, допомагаючи хворій руці здоровою. З 3–4 дня дозволяється спускати ноги з ліжка на підставку, виконувати той самий комплекс вправ з цього положення.
При відсутності ускладнень на 4–5 день хворого переводять до звичайної палати, де він виконує комплекс фізичних вправ з вихідного положення сидячи на стільці або лежачи. Поступово амплітуда рухів і навантаження збільшують. Розширюється руховий режим. На 6–7 добу хворому дозволять на 1–2 хв. вставати, потім ходити по палаті і коридорі. В цей період з метою подальшого тренування організму збільшують амплітуду рухів і число вправ, включають спеціальні дихальні та загальнозміцнюючі вправи з комплексу передопераційної підготовки, використовують гімнастичні предмети.
Тривалість процедур складає в перші 2–3 дні 5–10 хв., на 4–7 день 10–15 хв., в наступні дні перебування хворого в стаціонарі 15–20 хв.
Після виписки хворий на протязі 1–2 місяців виконує той самий комплекс вправ під контролем лікаря поліклініки.
В день зняття швів не потрібно давати навантаження на оперований бік.
4.Застосування фізіотерапії при хірургічних захворюваннях.
Багато хірургічні захворювання є об'єктом фізіотерапії, серед них хвороби ШКТ, судинні захворювання, гнійні і запальні процеси в тканинах, а також різні ускладнення: перівісцеріта, келоїдні рубці, інфільтрати, крововиливи. Різні фізіотерапевтичні фактори при доопераційної підготовки роблять позитивний вплив на стан хворого, прпятствуют розвитку ускладнень після операції, прискорюють процес регенерації. Фізіотерапія може використовуватися і при невідкладних станах (нападах кольок, рожисте запаленні, больових синдромах). У хірургічних хворих крім класичних прийомів фізіотерапії, таких як використання електричного поля, постійного струму, лазерної терапії, ультрафіолетових променів, все ширше починають впроваджуватися могнітотерапія, фонофорез і т.д.
До ЛФК призначають різні теплові процедури (електричну грілку, солюкс, парафін, озокерит та інші), розігріваючий масаж хворобливої зони, масаж може використовуватися разом з вібраційним або тепловим впливом. На сьогоднішній день існує безліч медичних побутових приладів, які поєднують у собі одночасно Електротерапевтичне, інфрачервоне, вібротепловое та інші види впливу.
Після ЛФК зазвичай використовуються розсмоктуючі процедури – ультразвук, лазер, магніт, тепло, електропроцедури.
Останнім часом широко став використовуватися бішофіт як противоспалительное, розсмоктуючу, мікроциркуляторне і спазмолітичний засіб. Тому його використання разом з масажем, електротерапією, магнітом і ультразвуком.
5. Захворювання органів грудної порожнини та операції, які при цих захворюваннях проводяться.
До гострих гнiйно-деструктивних захворювань зараховують абсцедивну пневмонiю, гострий гнійник, гангренозний абсцес і гангрену легень.
Абсцедивна пневмонiя - це множиннi деструктивнi вогнища розмiрами 0,3-0,5 см, що локалiзовані в межах 1-2 сегментiв легенi і не мають тенденцiї до прогресування. Супровідним при цьому є виражена перифокальна iнфiльтрацiя легеневоi тканини.
Абсцес легень - гнiйний розпад легеневої тканини одного сегмента, відмежованої вiд непошкодженої паренхiми пiогенною капсулою, з формуванням порожнини, заповненої гноєм та вираженою перифокальною iнфiльтрацiєю.
Гангренозний абсцес - гнiйно-гнильний некроз легеневої тканини в межах 2-3 сегментiв, вiдмежований вiд непошкоджених дiлянок легеневої паренхiми, що має схильнiсть до прогресування та зумовлює важкий стан хворого.
Гангрена легень - гнiйно-деструктивний процес легенi або її долi , що не має тенденцiї до чiткого обмеження i приводить до швидкого, прогресивного розплавлення легеневої паренхiми.
У перші дні недуги хворі відчувають загальну кволість, головний біль, нездужання та зниження апетиту. Потім виникають сухий кашель, помірні болі в грудях, задишка. Температура тіла субфебрильна. Через 5-12 діб вона підвищується до 39-40о С і набуває гектичних перепадів. Водночас посилюється біль в грудній клітці, виникає надсадний кашель, задишка. Стан хворих погіршується. Наростає інтоксикація. Відчутний неприємний запах з рота при кашлі. Кількість харкотиння невелика, іржавого відтінку. До цього приєднується кровохаркання. Потім добова кількість харкотиння сягає 500 мл і більше (в залежності від ефективності дренування порожнини абсцесу). Запах його дуже неприємний.
Емпiєма плеври - це гнiйне запалення вiсцерального та парiєтального її листкiв , що супроводжується накопиченням гною в плевральнiй порожнинi.
Пiопневмоторакс - прорив гнiйника легенi в плевральну порожнину, що супроводжується гнiйними запаленнями листкiв плеври та колабуванням легенi.
Пневмотораксом називають наявність повітря у плевральній порожнині.
Гемоторакс - накопичення кровi в плевральнiй порожнинi.Причиною виникнення цього ускладнення є пошкодження грудної стiнки, плеври, легенi та судин.
Бронхоектатична хвороба - хронічне неспецифічне захворювання органів дихання, що характеризується розширенням бронхів, бронхітом та фіброзом легень.
ФР при ССС :
1.Основні принципи реабілітації хворих при гіпертонічній хворобі.
Реабілітація хворих ГХ повинна бути строго індивідуальною і плануватися відповідно до наступних принципів:
Лікування осіб з прикордонною артеріальною гіпертензією і хворих ГХ I стадії проводиться, як правило, немедикаментозними методами (дієта без солі, лікувальна фізкультура, аутогенне тренування і ін.). Лише за відсутності ефекту призначають лікарські засоби.
У хворих I і II стадії ведуча роль в лікуванні належить систематичній медикаментозній терапії, яка повинна носити комплексний характер. Разом з тим необхідно систематично виконувати і профілактичні заходи, серед яких істотне місце займав засоби фізичної культури.
Фізичне навантаження хворих повинне відповідати стану хворого, стадії процесу і формі захворюванні.
Використовуються вправи для всіх м'язових груп, темп виконання середній, тривалість занять 25--30 мін. Хворі з I стадією проходять лікування амбулаторно, а також в профілакторіях і санаторіях. Звичайно у осіб з прикордонною АГ і у хворих ГХ I стадії використовують навантаження, при яких ЧС не повинна перевищувати 130--140 уд/хв, а АТ -- 180/100 мм рт. ст.
При гіпертонічній хворобі III стадії і після гіпертонічних кризів заняття проходять, як правило, в умовах стаціонару.