ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 794
Скачиваний: 1
УЛЬТРАЗВУКОВА ТЕРАПІЯ - заснована на використанні механічних коливань упругой середовища з частотою, що лежить вище межі чутності людським вухом (понад 16 Гц). Ультразвукові коливання проникають на глибину 4 - 6 см. Механіческіе коливання передаються клітинам і тканинам у формі мікромасаж за рахунок кавітаціонного ефекту. В області впливу рефлекторно розширюються судини, в ніх посилюється кровотік, підвищується інтенсивність біохімічних і обмінних процессов, місцева температура. Значно підвищується лімфо-кровообіг в тканях, прискорюються процеси регенерації, розсмоктуються набряки, інфільтрати, екссудати, крововиливи. Відбувається більш ніжне рубцювання або розсмоктування рубцовой тканини. При введенні за допомогою ультразвуку лікарської речовини достігается більший знеболюючий і протизапальний ефект
світлотерапії - лікування деформуючого остеоартрозу з допомогою електромагнітних коливань оптичного діапазону (світла), що включає інфракрасное, видиме, ультрафіолетове випромінювання та лазерне випромінювання.
Інфрачервоне випромінювання - це спектр електромагнітного випромінювання з довжиною волни від 400 нм до 760 нм. Частіше використовується довжина хвилі від 2 мкм до 760 нм. Ці лучі поглинаються на глибині до 1 см. Довші ІЧ - промені проникають на 2-3 см.
Видиме світло (ВІ) - це спектр електромагнітних коливань довжиною волни від 760 до 400 нм, дуже близько по біологічній дії до інфрачервоного ізлученію. Лікування видимим спектром випромінювання отримало назву хромотерапії.
Лазеротерапія у фототерапії варто дещо відособлено по відношенню до другім спектрам фотоізлученій. Лазерне випромінювання відрізняється від ІК і ВІ свойствамі світлового потоку в оптичній прозорою середовищі:
Теплолікування
Застосовуються практично всі види теплоносіїв: грязі, сапропелі, парафін, озокерит, глина і т.д. Пелоїди мають високу теплоемкостью і малу теплопровідність. Нагріті пелоїди, накладені на тіло, медленно віддають тепло, що обумовлює їх легку переносимість. Механічне воздействіе обумовлено тиском маси і тертям частинок про шкіру, хімічна действіе обумовлено наявністю газів, органічних і мінеральних речовин. У основе механізму дії теплоносіїв надається значення не тепловому, а хіміческому фактору.
Разом з тим, теплової фактор підсилює хімічна вплив і викликає загальні реакціі організму
ВОДОЛІКУВАННЯ - при деформуючому остеоартрозі засноване на поєднанні раздраженій термічного, хімічного, механічного факторів.
В результаті покращується крово - лімфообіг у тканинах, посилюється їх трофіка, знижується м'язовий тонус зменшується біль, створюються сприятливі умови. Температура води використовується індиферентна (34 - 35 С) або тепла (36 - 37 С). Під впливом термічного подразнення в організм посилюються обмінні процеси, збільшується швидкість течії біохіміческіх реакцій, мікроциркуляція.
2. Фізична реабілітація при гострих порушеннях мозкового кровообігу в післялікарняний період
Реабілітаційні заходи
У лікарняний період лікувальну фізичну культуру призначають у постільному (розширеному постільному) режимі, який поділяється на А (2а) і Б (26). Протипоказана вона у суворо постільному режимі, при серйозних порушеннях серцевої діяльності і дихання, коматозному стані. Однак з перших днів, коли тонус м'язів уражених кінцівок не понижений і він не перейшов у спастику, застосовують лікування положенням, що має велике значення у боротьбі з контрактурами ноги і руки, що формуються. Паралізованим кінцівкам надають положення, що протилежне позі Верніке-Манна. Укладання уражених кінцівок проводять в положенні лежачи на спині і здоровому боці і через кожні 1,5-2 год змінюють розгинальне положення кінцівки на згинальне і навпаки. Лікування положенням переривається під час їди, сну, масажу і лікувальної гімнастики. Його припиняють при появі болю і підвищенні еластичності м'язів
Комплекси лікувальної гімнастики складаються з простих активних і пасивних вправ для здорових і пасивних - для уражених кінцівок, а також з дихальних вправ і на розслаблення, пауз для відпочинку. Пасивні рухи починають з проксимальних відділів кінцівок, поступово переходячи до дистальних (плечовий - ліктьовий - променево-п'ястковий суглоби й суглоби пальців; кульшовий - колінний - гомілковостопний суглоби й суглоби пальців). Виконують вправи у повільному темпі, плавно з максимально можливою амплітудою, суворо ізольовано у кожному суглобі і повторюють спочатку 3-4 рази, а згодом - 6-10 разів
Лікувальний масаж націлений на покращання периферичного крово- і лімфообігу, зменшення застійних явищ, підвищення функціонального стану. У постільному руховому режимі масажують нижні кінцівки, а у наступних — ще спину, ділянку сідниць, руки, використовують сегментарно-рефлекторний масаж.
Фізіотерапію застосовують для активізації периферичного кровообігу, зменшення проявів гіпоксії та застійних явищ, стимуляцію обмінних процесів, покращання коронарного кровообігу і трофічних процесів.
Працетерапія націлена на попередження розвитку психопатологічних станів, підняття психоемоційного настрою пацієнта, розширення побутових дій. Використовують трудові операції та цілісні дії, що сприяють максимально можливому відновленню професійних та побутових навичок або оволодінню іншими.
3. Фізична реабілітація при хронічних порушеннях мозкового кровообігу.
Реабілітаційні заходи
У лікарняний період лікувальну фізичну культуру призначають у постільному (розширеному постільному) режимі, який поділяється на А (2а) і Б (26). Протипоказана вона у суворо постільному режимі, при серйозних порушеннях серцевої діяльності і дихання, коматозному стані. Однак з перших днів, коли тонус м'язів уражених кінцівок не понижений і він не перейшов у спастику, застосовують лікування положенням, що має велике значення у боротьбі з контрактурами ноги і руки, що формуються. Паралізованим кінцівкам надають положення, що протилежне позі Верніке-Манна. Укладання уражених кінцівок проводять в положенні лежачи на спині і здоровому боці і через кожні 1,5-2 год змінюють розгинальне положення кінцівки на згинальне і навпаки. Лікування положенням переривається під час їди, сну, масажу і лікувальної гімнастики. Його припиняють при появі болю і підвищенні еластичності м'язів
Комплекси лікувальної гімнастики складаються з простих активних і пасивних вправ для здорових і пасивних - для уражених кінцівок, а також з дихальних вправ і на розслаблення, пауз для відпочинку. Пасивні рухи починають з проксимальних відділів кінцівок, поступово переходячи до дистальних (плечовий - ліктьовий - променево-п'ястковий суглоби й суглоби пальців; кульшовий - колінний - гомілковостопний суглоби й суглоби пальців). Виконують вправи у повільному темпі, плавно з максимально можливою амплітудою, суворо ізольовано у кожному суглобі і повторюють спочатку 3-4 рази, а згодом - 6-10 разів
Лікувальний масаж націлений на покращання периферичного крово- і лімфообігу, зменшення застійних явищ, підвищення функціонального стану. У постільному руховому режимі масажують нижні кінцівки, а у наступних — ще спину, ділянку сідниць, руки, використовують сегментарно-рефлекторний масаж.
Фізіотерапію застосовують для активізації периферичного кровообігу, зменшення проявів гіпоксії та застійних явищ, стимуляцію обмінних процесів, покращання коронарного кровообігу і трофічних процесів.
Працетерапія націлена на попередження розвитку психопатологічних станів, підняття психоемоційного настрою пацієнта, розширення побутових дій. Використовують трудові операції та цілісні дії, що сприяють максимально можливому відновленню професійних та побутових навичок або оволодінню іншими.
При порушеннях мозкового кровообігу застосовують також альтернативні методи лікування:
• Рефлексотерапію, що включає:
1. Лікування запахами (ароматерапія);
2. класичний варіант голкорефлексотерапії;
3. голковколювання в рефлекторні точки, розташовані на вушних раковинах (ауріколотерапія);
4. голковколювання біологічно активних точок на кистях рук (су- Джек);
• Лікування п'явками (гірудотерапія);
• Хвойні ванни з додаванням морської солі;
• Кисневі ванни.
4. Фізична реабілітація при травмах головного мозку
У пізньому відновлювальному періоді - (4 - 5-ий тиждень після важкої травми) - при повному відновленні здоров'я вирішується завдання тренування всіх опорно-рухових навичок. Продовжують проводити дихальні вправи, лікування положенням і деякі пасивні рухи. Вправи виконуються в різних вихідних положеннях, у різному темпі, дихання 1:3 і вільне. Однак всі ці методи лише доповнюють активні рухи. У заняття включаються вправи на координацію, із предметами, у положенні вниз головою - у висі на кільцях, гімнастичній стінці, рухливі ігри. Стрибки, підскоки і біг дозволяються лікарем у кожному випадку індивідуально. В даному періоді призначається трудотерапія. [10, с.74]
Відновлювальні заходи мають ряд особливостей. Так, при виконанні дихальних вправ не допускається гіпервентиляція, що може провокувати епілептоїдні напади і підсилювати небезпеку виникнення пізніх епілептичних припадків. При стабілізації кровообігу та ліквороциркуляції значно збільшують загальне фізичне навантаження. Виявлення чіткої клінічної картини посттравматичних порушень рухів, чутливості і вищих коркових функцій, дозволяє застосовувати активні вправи спрямовані на відновлення тимчасово порушених функцій або на перебудову та компенсацію втрачених функцій.
Велику увагу приділяють активному зоровому, проприоцептивному, слуховому та іншим видам контролю з боку хворого
Залежно від тяжкості струсу або забою мозку через кілька днів (4-12) рекомендується електрофорез таких лікарських засобів, як бром, магній, еуфілін за комірковою методикою впливу, а також кальцію йоду по методу Бургипьона. При ураженні окорухового нерва можна рекомендувати електростимуляцію (12-14 процедур). При струсі головного мозку через 2-3 дні після травми застосовується трансцеребрально по Бургиньону електрофорез ноотропного препарату-пірацетама (анод у ділянці очниці) при щільності струму 0,01-0,02 мА/см2 протягом 10 хв, (3 процедури), потім - 0,04-0,05 мА/см2 протягом 15-20 хв, всього 10-12 процедур. Метод є більш ефективним, ніж гальванізація, відбувається зменшення головних болей, слабкості, тяжкості в голові, відновлення інтелектуальних і операторських функцій.
Непоганий ефект від застосування електростимуляції кисті та пальців рук у хворих дітей з геміплегією після черепно-мозкових травм через 6 тижнів і більше.
Електростимуляція розгиначів пальців і кисті проводилася щодня, до 3 разів на день, спочатку в стаціонарі, а потім вдома, що вело до зменшення контрактур. У відновлювальному періоді через 3-4 тижнів після неважкої травми та в пізньому резидуальному періоді при відсутності прогредієнтного проходження рекомендується УФО хребта окремими полями (3 поля),кожне поле опромінюють 3-4 рази 4-5 біодозами, щодня або через день
. Особливо ефективними у пізній відновлювальний період після черепно-мозкової травми є загальні ванни з додаванням хвойного екстракту при температурі води 36-34°С; тривалість процедури може бути від 10 до 20 хв, щодня або через день, всього 15-20 ванн. Хвойні ванни хворі переносять дуже добре. Вони мають освіжаючу та заспокійливу дію, регулюють дихання, кровообіг і сон. Хворим з вираженими проявами порушення можна призначати ванни з відваром з коріння “Valeriana оffiсinаlis”, при температурі 36-35°C, 12-20 хв, усього 15-20 процедур, вони також мають седативну дію.
Кисневі ванни мають сприятливу дію на функціональний стан нервової системи, усуваючи неприємні суб'єктивні скарги шляхом зниження порога збудливості.
У комплекс відновлювальних процедур при лікуванні черепно-мозкових травм поряд із вправами і водолікуванням входить масаж.
У випадку якщо після перенесеного захворювання спостерігаються головні болі, рекомендують масаж голови.
5.Фізична реабілітація при дитячому церебральному паралічі.
В останні два десятиліття загальновизнано, що систематичне комплексне лікування, що включає фізіотерапевтичне лікування, ЛФК та масаж, значно покращують стан у більшості хворих. Різке підвищення тонусу, особливо в згинах і призводять (аддукторів) м'язах, сприяє утворенню контрактур. Такі хворі ледве пересуваються, перехрещуючи ноги. Вони з працею (або не можуть) виконують точні рухи рукою (користуються ложкою, олівцем). Нерідко порушується інтелект. Хворі на ДЦП фізично і психічно відстають у розвитку від своїх однолітків. Внаслідок парезу, паралічу м'язів, кінцівок, їх укорочення, неправильної ходи, пози при сидінні, як правило, порушується постава і спостерігаються сколіози, кіфосколіози, патологічні зміни у стопі. Нерідко констатуються зміни внутрішніх органів вегетативної нервової системи і обмінних процесів. Застосування різних засобів і методів фізичної реабілітації спільно з іншими видами лікування в значній мірі знижують патологічні прояви хвороби.
Масаж при ДЦП
Дітям, які страждають на ДЦП призначають масаж з метою знизити рефлекторну збудливість м'язів, попередити розвиток контрактур, зменшити синкинезии, стимулювати функцію паретичних м'язів, поліпшити лімфо-і кровообіг, зменшити трофічні розлади.
Перед масажем необхідно забезпечити максимальне розслаблення м'язів, підібравши вихідне положення і вправи на розслаблення. Масаж проводиться диференційовано. Погладжування, розтирання, розминання скорочених м'язів з підвищеним тонусом проводиться ніжно, плавно, в повільному темпі. Більш глибокий масаж з прийомами вібрації (стьобання, биття) застосовують для розтягнутих м'язів. Обов'язковий масаж паравертебральних спинномозкових сегментів. Методика і техніка масажу такі ж, як при інсультах. Однак масажист повинен враховувати, що перед ним дитина, що цей хворий не тільки не може виконати руху, але й ніколи його не виконував і тому не має уявлення, як його виконати. Крім того, дитина не розуміє необхідності лікування, у нього менше концентрується увага, ніж у дорослого.
Слід враховувати і те, що хворі на ДЦП часто замкнуті, дратівливі. Тому масажист повинен бути витриманим, терплячим, ласкавим з дитиною, розташувати його до себе. У кабінеті повинні бути іграшки, що відповідають віку дитини. Під час масажу необхідно підтримувати контакт з дитиною розмовою, грою, створюючи позитивний емоційний фон.
Засоби лікувальної фізичної культури - фізичні вправи, масаж, загартовування, пасивна гімнастика (мануальна терапія), трудові процеси, організація всього рухового режиму хворих з ДЦП - стали невід'ємними компонентами лікувального процесу, відновного лікування в усіх лікувально-профілактичних установах і реабілітаційних центрах.
ФР при зах.внут.орг
1.Методи реабілітації при венеричних хворобах.
Венеричні захворювання — це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.
На поліклінічному етапі реабілітації використовують наступні методи фізіотерапії.
Бактерицидні методи: КУФ-опромінення, місцева аероіонотерапія, аероіонофорез антибактеріальних препаратів, електрофорез антибактеріальних препаратів, місцева аерозольтерапія антибактеріальних препаратів, місцева дарсонвалізація (іскровий розряд), місцеві ванни з перманганатом калію.
Протизапальні методи: УВЧ-терапія, СУФ-опромінення (еритемні дози), червона лазеротерапія.
Іммуностимулюючі методи: ЛОК, високочастотна магнітотерапія, загальне СУФ-опромінення (суберитемні дози), ДУФ-опромінення.