ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 798
Скачиваний: 1
Аналгетичні методи: локальна кріотерапія, СУФ-опромінення (еритемні дози), зовнішня аерозольтерапія (анестетиків), діадинамо-, ампліпульстерапія, електрофорез анестетиків, електросонтерапея, ТЭА.
Репаративно-регенеративні методи: місцева дарсонвалізація, інфрачервона лазеротерапія, СУФ-опромінення (гипереритемні дози), СВЧ-терапія, низькочастотна магнітотерапія, високочастотна магнітотерапія (місцево), електрофорез вітамінів, грязьових препаратів, метаболітів, адреналіну, некогерентне монохроматичне опромінення, парафіно-, оксигенобаротерапія, пов'язки з фотоактивованими оліями.
2.Методи реабілітації при гінекологічних захворюваннях.
3.Методи реабілітації при ортопедичних захворюваннях.
4.Методи реабілітації при психічних розладах.
Основнi методики використовуються у першу чергу при неврастенії розом iз загальнозмiцнюючим лiкуванням. При властивих неврастенiї головних болях i безсоннi показана гiпнотерапiя, при психогеннiй iмпотенцiї i фригiдностi — роз’яснювальнi бесiди, самонавiювання з АТ i сеанси гiпносугестiї, при iпохондричному синдромі — рацiональна психотерапiя, АТ i продовжений гiпноз. При неврозi нав’язливих станiв показана рацiональна психотерапiя, мета якої — запевнити хворого у необгрунтованостi його страху i навчити системи самонавiювання за однiєю з релаксацiйних методик АТ. Симптоми «розумової жуйки», агорафобiї i клаустрофобiї, кардiофобiї, канцерофобiї, так як i багато iнших нав’язливих розладiв, краще за все пiддаються аутогенному лiкувальному впливовi. Також, всупереч категоричним запереченням психоаналiтикiв, ефективна i сугестiя..
Особливе мiсце належить психотерапiї у системi лiкувальних заходiв, здiйснюваних у санаторно-курортних установах. Поєднання гелiотерапiї, бальнеотерапiї i таласотерапiї iз іншими методами фiзiотерапiї i механотерапiї, лiкувальної гiмнастики, лiкуванням мiнеральними водами створює умови для ефективного застосування психотерапiї, яка у свою чергу пiдвищує дiю перерахованих методiв. Необхiдно поєднувати психотерапiю iз психогiгiєною i психопрофiлактикою. При цьому особливого значення набувають профiлактичнi заходи, мета яких не допустити переростання субклiнiчних нервово-психiчних порушень у клiнiчно виражену патологiю..
5.Методи реабілітації при хворобах ЛОР органів
Масаж
1. Фізіологічний вплив розминання та вібрації на організм та загальні методичні вказівки.
Розминання - це основний масажний прийом, у виконанні він вважається найскладнішим. Розминанню надають дуже велике значення. У загальній схемі виконання масажу розминання займає 60-75 відсотків загального часу виконання масажу.
Розминання полягає в стисканні, захоплюванні, сдвиганні, розтиранні, здавлюванні, підведенні, перетиранні, віджиманні
Види розминання: не переривчасте, переривчасте
Додаткові прийоми розминання: щипцеподібне, зміщення, накочування, стискання, розтягування, посмикування, натискання, гребенеподібне, валяння.
Вібрація - це передача коливальних рухів ділянці тіла, які робляться рівномірно, але з різною амплітудою і швидкістю. Вібрація надає різноманітний вплив на глибоко розташовані кістки, нерви, тканини. Рухи рук масажиста при вібрації повинні бути безболісними, м'якими і ніжними. Вібрація викликає відповідні реакції по типу вісцеро-вісцеральних, моторновісцеральних і шкіровісцеральних рефлексів.
Вібрацію виконують:долонною поверхнею, кулаком, дистальними фалангами одного пальця, великого і вказівного, великого і інших пальців.
Види вібрації:непереривчаста (лабільна і стабільна), переривчаста.
Рекомендації з виконання прийомів масажу
Масаж потрібно починати з погладжування, завдяки якому за рахунок приємних відчуттів відбувається розслаблення мускулатури. Після погладжування виконують розтирання і вижимання, потім - розминання і вібрація. Між усіма прийомами масажу робиться погладжування, яким і закінчується сама процедура масажу.
При проведенні процедури масажу необхідно чергувати всі прийоми, не роблячи між ними перерв, один прийом повинен плавно переходити в інший. Також не варто масажувати лімфатичні вузли.
Починати масаж потрібно ніжно і м'яко, потім поступово посилювати прийоми, а в кінці процедури знову повторювати розслаблюючі, м'які прийоми. Кількість повторення тих чи інших масажних прийомів залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та інших факторів (стан здоров'я, вік і т. п.). Деякі прийоми масажу потрібно повторювати до 4-5 разів, а інші - набагато рідше.
Основні масажні прийоми
Дозування і сила масажу мають величезне значення. Неритмічні, квапливі, безсистемні і грубі рухи, а також надмірна тривалість виконання масажу можуть викликати навіть больові відчуття, перезбудження нервової системи, роздратування кори головного мозку і судорожні скорочення м'язів. Такий масаж може принести тільки шкоду.
Необхідно також пам'ятати, що всі масажні рухи повинні бути спрямовані в бік найближчих лімфатичних вузлів по ходу лімфатичних шляхів.
Не варто також починати масаж раптово і закінчувати різкими рухами. Перші сеанси масажу не повинні бути занадто інтенсивними та тривалими, м'язам потрібна спеціальна підготовка до інтенсивного впливу. М'язи пацієнта повинні бути при цьому максимально розслаблені. Важливо уважно фіксувати виникаючі відчуття у пацієнта і періодично міняти силу тиску пальців на тіло.
Дозування і сила масажу мають величезне значення. Неритмічні, квапливі, безсистемні і грубі рухи, а також надмірна тривалість виконання масажу можуть викликати навіть больові відчуття, перезбудження нервової системи, роздратування кори головного мозку і судорожні скорочення м'язів. Такий масаж може принести тільки шкоду.
Необхідно також пам'ятати, що всі масажні рухи повинні бути спрямовані в бік найближчих лімфатичних вузлів по ходу лімфатичних шляхів.
2.Фізіологічний вплив масажу на кровообіг та лімфо систему.
Масаж викликає розширення функціонуючих капілярів, розкриття резервних капілярів, завдяки чому створюється приток крові до всіх внутрішніх органів, у результаті чого відбувається посилений газообмін між кров'ю і тканиною( киснева терапія). У спокої в 1мм2 поперечного переріза м'яза працює 31 капіляр, а після масажу їхня кількість збільшується до 1400! Розкриття резервних капілярів під впливом масажу сприяє поліпшенню перерозподілу крові в організмі, що полегшує роботу серця.
Масаж, надаючи великий вплив на циркуляцію лімфи, прискорюючи її відтік. З одного боку це збільшує приплив живильних речовин до тканин масажованої ділянки шляхом збільшення гідростатичного тиску, а з іншою звільняє клітини від продуктів обміну і розпаду. При цьому стимулюється струм лімфи через лімфатичні вузли, де вона інтенсивно очищається і збагачується лімфоцитами. Це наводить до загального підвищення імунітету, посилення фільтраційних і бар'єрних функцій організму.
Масажні лінійні рухи необхідно проводити, в основному, по напряму струму лімфи – тобто від периферії тіла до місць впадання лімфатичних проток у венозну систему (приблизно на рівні верхнього краю лопаток). Поблизу крупних лімфатичних вузлів (привушних, піднижньочелюсних, надключичних, пахових) масаж має бути направлений до цих вузлів. Самі лімфатичні вузли не масажують.
3. Фізіологічний вплив масажу на м'язову систему.
Соматична м'язова система людини включає близько 550 м'язів, розташованих на тілі в декілька шарів і побудованих з поперечнополосатої м'язової тканини. Скелетна мускулатура інервується передніми і задніми гілками спинномозкових нервів, що відходять від спинного мозку, і управляється командами з вищих відділів центральної нервової системи – кори головного мозку і підкіркових центрів екстрапірамідної системи. Завдяки цьому скелетні м'язи є довільними, тобто здатними скорочуватися, покоряючись усвідомленій вольовій команді. Ця команда вигляді електричного імпульсу поступає з кори головного мозку до вставних нейронів спинного мозку. Які на основі екстрапірамідної інформації моделюють активність рухових нервових клітин, аксони яких закінчуються безпосередньо на м'язах. Аксони рухових нейронів і дендрит чутливих нервових клітин, що сприймають відчуття від м'язів і шкіри, об'єднані в нервові стволи (нерви).
Під впливом точкового масажу нервових стволів або масажу самих м'язів, що обхвачує і лінійного, кількість і діаметр розкритих капілярів в м'язах збільшується.
При масажі, рівно як і при фізичних навантаженнях, підвищується рівень змінних процесів. Чим вище обмін речовин в тканині, тим більше в ній функціонуючих капілярів. Було доведено, що під впливом масажу число розкритих капілярів в м'язі досягає 1400 на 1 мм2 поперечного перетину, а кровопостачання її збільшується в 9-140 разів.
Крім того масаж, на відміну від фізичного навантаження, не викликає утворення молочної кислоти в м'язах. Навпаки, він сприяє вимиванню кенокситів і метаболитів, покращує трофіку, прискорює відновні процеси в тканинах.
У результаті масаж надає загальнозміцнюючу і лікувальну (у випадках міозитів, гіпертонусу, атрофія м'язів і так далі) дію на м'язову систему. Під впливом масажу підвищується еластичність і тонус м'язів, покращується і скоротлива функція, зростає сила, підвищується працездатність, зміцнюються фасції.
Особливо великий вплив прийомів розминки на м'язову систему. Розминка є активним подразником і сприяє максимальному підвищенню працездатності утомлених м'язів, оскільки масаж є свого роду пасивною гімнастикою для м'язових волокон. Підвищення працездатності спостерігається і при масажі м'язів, що не брали участь у фізичній роботі. Це пояснюється генерацією під впливом масажу чутливих нервових імпульсів, які, потрапляючи в центральну нервову систему, підвищують збудливість центрів управління масажованих і сусідніх м'язів. Тому при стомленні окремих м'язових груп доцільно масажувати не лише стомлені м'язи, але і їх анатомічні і функціональні антагоністи.
4. Фізіологічний вплив масажу на нервову систему.
Нервова система перша сприймає дію масажу, тому що в шкірі знаходиться величезна кількість нервових закінчень. Змінюючи силу, характер, тривалість масажу, можна знижувати або підвищувати нервовузбудливість, підсилювати й оживляти втрачені рефлекси, поліпшувати трофіку тканин, а також діяльність внутрішніх органів.Глибокий вплив робить масаж на переферическую нервову систему, послабляючи абоприпиняючи болю, поліпшуючи провідність нерва, прискорюючи процес регенерації при його ушкодженні, попереджаючи або зменшуючи вазомоторні чуттєві і трофічні розлади. При ніжному повільномупоглажуванню знижується збудливість масуючих тканин, і це впливає на нервову систему, при енергійному і швидкому поглажуванню підвищується подразливість тканин. Дуже важлива для впливу на нервову систему атмосфера проведення масажу, тепле повітря, приглушений світло, приємна спокійна музика допомагають підсилити лікувальний ефект масажу.
5. Масаж при протезуваннi
ТМФВ
1. Класифікація фізичних вправ та визначення ознак, що лежать в їх основі.
Всі фізичні вправи поділяються на:
1) швидкісно-силові види вправ, які характеризуються максимальною інтенсивністю або потужністю зусиль (спринтерський біг, метання, стрибки, піднімання штанги і т. д.);
2) види вправ, які потребують переважного проявлення витривалості в рухах циклічного характеру (біг на середні-довгі дистанції, лижні гонки, ходьба, плавання, веслування);
3) види вправ, які потребують головним чином координаційних та інших здібностей в умовах суворо заданої програми рухів (гімнастичні та акробатичні вправи, стрибки у воду, фігурне катання, синхронне плавання);
4) види вправ, які потребують комплексного проявлення фізичних якостей в умовах змінних режимів рухової діяльності, безперервної зміни ситуацій і форм дій (боротьба, бокс, фехтування, спортивні ігри тощо).
Виділяють також групи вправ за їх конкретним тренувальним призначенням. При цьому виділяють підготовчі та основні вправи, а перші, в свою чергу, підрозділяють на загально-підготовчі та спеціально-підготовчі.
Існує також класифікація вправ по їх приналежності до видів спортивної спеціалізації: гімнастики, спортивних ігор і туризму, легкої та тяжкої атлетики та ін.
Всі фізичні вправи звично реалізуються під впливом певних факторів, які можуть бути сприятливими (наприклад, для спортивних досягнень) або несприятливими. Група факторів, які визначають вплив фізичних видів:
1. Індивідуальні особливості тих, хто займається вправами (вікові, статеві, стан здоров'я, рівень підготовленості, режим праці, навчання, відпочинку, стан побуту).
2. Особливості самих фізичних вправ, тобто їх складність, новизна, важкість навантаження, емоційність.
3. Особливості зовнішніх умов (метеорологічних та географічних факторів, якість обладнання та знаряддя, гігієнічний стан місць занять та ін.).
2. Характеристика групи методів наочного сприймання та розкриття особливостей їх застосування у фізичному вихованні.
Забезпечуючи наочність у фізичному вихованні, передбачають не тільки широку опору на зорово сприйняту інформацію, а й спрямовану активізацію всіх органів почуттів, що поставляють в комплексі багату чуттєву інформацію про реальні умови і параметри рухової діяльності. Особливе значення в реалізації принципу наочності має адекватне використання засобів і методів наочного впливу стосовно закономірностям початкового і поглибленого розучування рухових дій, оптимальне поєднання комплексного та виборчого впливу на функції аналізаторів руху. Передбачається також поєднання безпосередньої і опосередкованої наочності у системі заходів, що забезпечують удосконалення рухової діяльності. Чим повніше чуттєвий образ знову розучуваного рухової дії, тим сприятливіші передумови до його формування, до становлення нового рухового уміння. Створюючи ці передумови на початку розучування дії, доводиться долати відому методичну труднощі: щоб по-справжньому «відчути» координаційну структуру, кінематичні та динамічні параметри дії, його необхідно виконати, але зробити це не дозволяє відсутність або недостатність відповідних відчуттів. Обумовлене цим об'єктивна суперечність долається двома основними шляхами, по перше, шляхом дотримання раціональної послідовності в навчанні руховим діям, завдяки чому руховий досвід, набуття на попередніх етапах, служить опорою в становленні нових рухових дій, розучуємо на наступних етапах, по друге це має безпосереднє відношення до розглянутого принципом, шляхом комплексного використання різноманітних демонстраційних засобів і способів забезпечення наочності (показ дії вміє виконувати його, застосування наочних посібників, кіно - і відеодемонстраціонной техніки і т. д.) в поєднанні з імітаційними та іншими підводять вправами. Поряд з традиційними общепедагогических засобами і методами забезпечення наочності у процесі розучування і подальшого вдосконалення рухових дій використовують спеціалізовані засоби і способи спрямованого впливу на функції сенсорних систем, які інформують виконує дію про умови, параметрах, динаміці і результатах його виконання. Важливу роль в оптимізації процесу становлення та налагодження дій грають як взаємопов'язані, так і диференційовані впливу на функції різних сенсорних систем, причому не лише зовнішніх (зорової, слухової, тактильної), а й внутрішніх, без яких неможлива саморегуляція рухів (проприорецепторов м'язів, зв'язок, суглобів, рецепторів вестибулярного апарату). Можливості ефективно здійснювати такі дії досить великі. У сучасній методиці фізичного виховання вони досить повно реалізуються, зокрема, завдяки застосуванню технічних засобів сенсорного лідирування та термінової корекції рухів по ходу їх виконання (світла - і звуколідеров, допомагають дотримуватися просторові, тимчасові, ритмічні параметри рухів; приладів, екстрено інформують про дотримання заданих параметрів рухів або відхилення від них, і т. д.), а також різного роду тренажерних пристроїв, що дозволяють «відчути» руху в заданій формі на основі спрямованого формування кинестетических відчуттів.