Фізичні вправи підвищують пристосувальні можливості організму, його опірність до стресових ситуацій, усувають деякі чинники ризику, покращують психоемоційний стан пацієнтів, надають впевненості у свої сили і одужання. Внаслідок систематичних тренувань підсилюється функція регулюючих систем, їх здатність координувати діяльність серцево-судинної, дихальної, м'язової та інших систем організму під час фізичних навантажень, що підвищує спроможність виконувати побутову і професійну роботу.

ЛФК використовують у лікарняний період реабілітації відповідно до призначеного хворому рухового режиму: суворо постільного, постільного, напівпостільного (палатного) і вільного. У післялікарняний період реабілітації вона продовжується згідно зі щадним, щадно-тренуючим і тренуючим режимами. При деяких захворюваннях в умовах кардіологічного санаторію, диспансеру, поліклініки виділяють ще інтенсивно-тренуючий режим, відповідно до якого призначають певні засоби і форми ЛФК.

Необхідно вчасно визначити обсяг і граничний характер допустимихнавантажень, а також форми тренуючої режиму.

Лікувальна фізкультура застосовується в післяопераційному періоді.

У гострому періоді (палатний або домашній режим) лікувальна гімнастикавиконується лежачи, потім сидячи. Поступово руховий режим розширюється:застосовується ходьба. В період одужання лікувальна фізкультура --ефективний засіб реабілітації (відновного лікування). Метапідтримує періоду - закріплення досягнутих результатів тавідновлення фізичної здатності пацієнта.

Дозована ходьба - основний вид фізичної активності, що сприяєвідновленню функції серця. Крім того, ходьба, лікувальна фізкультура іінші помірні є ефективним засобом вторинної профілактикизахворювань. Людям із захворюваннями серцево-судинної системи необхіднопродовжувати заняття фізкультурою, краще циклічними видами - ходьбою,лижами - все життя.

При розширенні рухової активності лікувальна гімнастика включаєдихальні, що розвивають і інші вправи.

ФР при зах ОРА

1.Режим праці і відпочинку при сколіотичній хворобі.

Режим праці та відпочинку - це встановлювані для кожного виду робіт порядок чергування періодів роботи і відпочинку та їх тривалість. Раціональний режим - таке співвідношення і зміст періодів роботи і відпочинку, при яких висока продуктивність праці сполучається з високою і стійкою працездатністю людини без ознак надмірного втоми протягом тривалого часу. Таке чергування періодів праці та відпочинку дотримується в різні відрізки часу: протягом робочої зміни, доби, тижня, року відповідно до режиму роботи підприємства.

2. Фізична реабілітація при дисплазії кульшового суглоба

Вроджений вивих стегна є найпоширенішою деформацією опорно-рухового апарата. Коли говорять про частоту цієї патології, то мають на увазі не тільки сформова­ний вивих стегнової кістки, а так звану дісплазію кульшових суглобів, на фоні якої з розвитком дитини формується вивих. Дисплазія (недорозвиток) кульшового суглоба — це вада розвитку, яка поширюється на всі компоненти суглоба: кульшову западину, головку стегнової кістки з навколиш­німи м'язами, зв'язками, капсулою, і полягає в їх недорозвитку. Дисплазія куль­шових суглобів зустрічається частіше, ніж вроджений вивих стегна Співвідношення за статевою ознакою: дисплазія серед дівчаток спостерігається в 5-6 разів частіше, ніж серед хлопчиків. Для визначення усіх форм недорозвитку кульшових суглобів у першому і навіть в другому півріччі життя доцільно застосовувати узагальнюючий термін «дисплазія», яку для правильного вибору методики лікування розділили на три ступені: дисплазія І ступеня — дисплазія (передвивих) у вузькому розумінні цього слова; дисплазія II ступеня — підвивих; дисплазія III ступеня — вивих. Якщо діти народжуються з розтягнутою капсулою кульшового суглоба і в них спостерігається вивихування і наступне легке вправлення головки у западину (симптом зісковзування), то такий стан називають передвивихом.

---

Лікувальну гімнастику розпочинають виконувати одразу після встановлення діагнозу і поєднують з масажем. Для усунення контрактури привідних м'язів стегна, і приближення головок стегнових кісток до кульшових западин, виконують такі вправи: дитина лежить на спині, ноги зігнуті в колінних та кульшових суглобах, долоні здійснуючого гімнастику розміщені на колінних суглобах дитини, велики пальці — на присередній поверхні стегон дитини, решта — на бічній. Повільно, плавно, без надмірних зусиль, щоб не викликати болю, а, відповідно, і напруження м'язів та негативізму дитини, коліна дитини наближують до живота, потім круговими рухами розводи сторони до площини, паралельної площині пеленального столика, а потім ніжки повертають в зворотне положення і випрямляють. Наступна вправа — при зігнутих і розведених ногах здійснюють ротаційні рухи стегон в положенні деякого стискання їх по осі для наближення головок до западин (долоні матері лежать на колінах дитини і сила їх тиску спрямована одна до одної). Ці рухи виконують 6-7 разів (сеансів) на добу при кожному пеленанні дитини, по 15-20 вправ на один сеанс.

Методика масажу наступна. Спочатку дитину вкладають на спину і виконують погладжуючий масаж рук, ніг, живота. Далі викладають дитину на живіт з розведеними ногами і виконують масаж задньої та бічної поверхонь ніг: погладжування, розтирання, потім почергове відведення зігнутих ніг дитини в сторони (як при повзанні) з фіксуванням таза. Потім масажують спину та поперекову ділянку (погладжування і розтирання), сідниці (погладжування, розтирання, тонізуючі прийоми — пощипування, пальцевий душ), ділянку кульшового суглоба (кругове погладжування, розтирання) і задньо-бічної поверхні ніг. Після цього знову повторюють почергове відведення зігнутих ніг дитини в сторони (як при повзанні) з фіксуванням таза. Далі варто зробити масаж передньо-бічної поверхні ніг: погладжування, розтирання в поєднанні з прийомами розслаблення привідних м'язів стегна — згинання ніг дитини в колінних і кульшових суглобах і м'яке, пластичне розведення стегон. При цьому зав­жди потрібно пам'ятати, що, розводячи стегна, не слід допускати різких рухів, щоб не викликати болю при рефлекторному скороченні привідних м'язів стегна і негативної реакції дитини на процедуру. Потім виконують внутрішню ротацію стегна: однією рукою треба зафіксувати кульшовий суглоб, а долонею іншої руки м'яко обхопити коліно дитини і, злегка надавлюючи на нього, поступово зробити поворот стегна по його осі досередини (цією вправою досягається м'який тиск голівки стегнової кісти на (суглобову (кульшову) западину). Потім масаж стоп: розтирання, розминання. Далі виконують рефлекторні вправи для стоп. Для тренування опорної функції стоп рекомендуються вправи в положенні дитини лежачи на животі і спині з використанням м’яча, при цьому опора для стоп створюється рукою або м'ячем. Процедура закінчу­ється масажем грудної клітки.

---

3. Фізична реабілітація при вродженій клишоногості .

Клишоногість — це стійка вроджена розгинально-привідна контрактура суглобів стопи, яка проявляється типовою клінічною картиною і викликана вродженим порушенням розвитку кісток стопи, їх суглобових поверхонь, в тому числі і гомілковостопного та піднадп'яткового суглобів, а також їх капсуло-зв'язкового та м'язового апаратів (присередньої і задньої групи зв'язок і сухожилків).

Розрізняють два типи вродженої клишоногості: типову і нетипову. Частота їх зустріваності відповідно 80% і 20% . При типовій клишоногості всі морфологічні зміни не поширюються вище межі гомілковостопного суглобу. Типові форми діляться на: а) легкі, що зустрічаються рідко і легко виліковуються; б) м'якотканинні, так звані зв'язкові (лігаментарні) форми, що спостерігаються найчастіше, з добре вираженим підшкірним жировим шаром і рухливою шкірою; в) кісткові, коли при малорухомій шкірі відзначаються кісткові виступи по бічній стороні стопи (надп'яткова кістка, збільшена бічна кісточка, горбистість V плеснової кістки). Нетипова клишоногість спостерігається при артрогрипозі, вроджених аномаліях розвитку кісток гомілки, амніотичних перетяжках тощо

Масаж проводять при кожному занятті коригуючою гімнастикою по наступній спеціальній методиці: однією рукою фіксують гомілку дитини, іншою рукою (подушечками пальців) по бічній і передній поверхні гомілки і стопи, де м'язи слабкі й розтягнуті, виконують тонізуючий масаж у швидкому, енергійному темпі, тим самим зміцнюючи їх. Застосовують розтирання (збільшує скорочувальну функцію м'язів, підвищує їх тонус), розминання (поліпшує рухливість сухожилків і зв'язкового апарата, покращує кровообіг не лише на місці масажу, а й на прилеглих ділянках).

Після виконання коригуючої гімнастики і масажу стопу дитини фіксують у коригованому положенні бинтуванням по Фінку-Еттінгену. Ширина бинта 5-6 см, довжина — 2 м. Бинт кладуть вільним кінцем на тильну поверхню бічного краю стопи, обхоплюючи передній відділ стопи циркулярно і щільно 2 рази. Після другого туру бинт по бічній поверхні гомілки переводять на стегно, утворюючи з гомілкою прямий кут, перегинають через стегно в підколінну ямку зсередини назовні, потім косо через передньо-бічну поверхню гомілки зверху і ззовні, вниз і досередини переводять на присередній край стопи: після обхоплення стопи бинт знову піднімають на стегно.

4.Фізична реабілітація при вродженій м’язовій кривошиї .

Термін «кривошия» об'єднує всі деформації шиї, що характеризуються неправильним положенням голови.

Корекцію деформації розпочинають одразу після її виявлення. Ведучим методом лікування в цей період є консервативний, що полягає в застосуванні лікувальної фіз­культури, лікувального масажу, корекції положенням та фізіотерапії.

---

Корекція положенням в цей період життя дитини є дуже важливим засобом фізичної реабілітації. Необхідно, по-перше, фіксацією дитини в правильному положенні розтягувати уражений м'яз, і, по-друге, не допустити переходу неправильного положення голови в патологічну звичку, коли дитина фіксує в підсвідомості це неправильне положення як правильне, що ще більше посилює деформацію.

Протягом перших 2-3 місяців фізичні вправи носять повністю пасивний характер. Коригуючу гімнастику доцільно виконувати по 5-7 хвилин при кожному перепеленанні дитини. Легкими плавними рухами проводять пасивну корекцію деформації шляхом повороту голови дитини в хвору сторону, а потім легкого нахилу в здорову. Після кожного руху затримуються на декілька секунд в кінцевому положенні, фіксуючи його. Таким чином ніби виконують пасивні рухи в напрямках, протилежних деформації. Так як ці заняття необхідно проводити тривало багаторазово на протязі дня, доцільно навчити їх виконанню маму.

Перед проведенням масажу з 1-1,5 місячного віку застосовують теплові процедури у вигляді солюксу, сухої грілки (мішечок з теплим піском, кухонною сіллю, насінням льону тощо) температурою 40°С на 10-15 хвилин. Для уникнення опіку шкіри дитини необхідно перед прикладанням грілки до тіла дитини перевірити її, приклавши до власної щоки. Курс застосування теплових процедур 25-30 з перервою в 1 місяць. Також можна застосовувати оліготермічні дози УВЧ, парафінові аплікації.

З метою покращення еластичності рубцево зміненого м'язу та зменшення його контрактури застосовують електрофорез розчину йодиду калію (негативний електрод з прокладкою, змоченою розчином калію йодиду, вкладають на змінений м'яз, а позитивний — на задню поверхню шиї), а також лідази чи ронідази. Процедури виконують через день або щоденно, 25-30 сеансів на курс, повторний курс через 4-6 місяців.

5. Фізична реабілітація при остеохондропатіях .

Клінічна картина при всіх видах остеохондропатій має подібні ознаки. Як прави­ло, захворювання розпочинається у дітей поступово і непомітно. Спочатку дитина скаржиться на швидку втому, потім з'являються скарги на біль в ділянці локалізації процесу, який поступово посилюється при фізичному навантаженні і повністю зникає в спокої. При огляді ознак запального процесу, а саме набряку, підвищення місцевої температури та почервоніння, як правило, не виявляють Пальпаторно виявляють болючість в ділянці патологічного процесу. Загальний стан дитини не змінений, тем­пература тіла не підвищена. Зі сторони внутрішніх органів патологічних змін не вияв­ляють. При лабораторному дослідженні крові змін немає. Підтвердити діагноз та про­вести диференціальну діагностику в більшості випадків можна лише рентгенологічно.

Методи ФР:

Вихідне положення дитини під час занять ЛФК — лежачи. В І стадії хвороби ви­конують загальнозміцнювальну гімнастику у вигляді симетричних вправ для верхніх кінцівок, дихальні вправи та вправи на розслаблення і скорочення сідничних і чоти­риголового м'язів на хворій стороні. В комплекс загальнозміцнювальних вправ вклю­чають вправи для м'язів здорової ноги та для гомілковостопного суглобу і стопи хво­рої ноги. По мірі оволодіння навичками проведення комплексу ЛФК добавляють вправи для укріплення прямих м'язів спини в положенні лежачи на животі. Доцільно застосовувати вправи на ізометричне скорочення м'язів, зокрема нижніх кінцівок. За­няття проводять по 5-10 хвилин, 3-4 рази на добу

---

Методика фізіотерапії при усіх видах остеохондропатій подібна. в І та II стадіях захворювання ре­комендують:

- діадинамотерапію ділянки вогнища ураження, (струм двотактний хвильовий, 2 хв, потім короткі і довгі періоди по 4-6 хв), щодня, всього 10-15 процедур; або ампліпульстерапію (частота 100-50 Гц, глибина її 75-100%), рід роботи III (ПН) і IV (ПЧ) по 5 хв. Замість діадинамотерапії можна застосовувати новокаїн-електрофорез поперечно, 20-30 хв (дітям 15-20 хв). Доцільне поєднання його з новокаїн-йод-електрофорезом. Курс 20-30 процедур;

- ультразвукову терапію передньої проекції головки та шийки стегнової кістки.

мікрохвильову терапію, індуктотермію або УВЧ-терапію ділянки вогнища ура­ження (з метою стимулювання регенерації кісткової тканини); доза помірна, що­дня або через день. Курс лікування 15-20 процедур;

- солюкс, інфраруж або світлову ванну на ділянку ураження 15-20 хв, 1-2 рази на день, щодня; або ножні (ручні) ванни 38-41°С, 20-30 хв, 1-2 рази на день. Курс 15 процедур.

Починаючи з III стадії захворювання вказаними авторами рекомендуються методики фізіотерапії:

- парафіно-озокеритові аплікації 45-50°С, 20 хв, або грязьові 38-42°С, 15 хв, через день або щодня. Курс 15-20 процедур. Теплолікування спочатку повинно бути обережним і поступовим.

кальцій-електрофорез ділянки вогнища ураження поперечно або поздовжньо, 20-30 хв, щодня або через день.. З метою поліпшення процесу регенерації кісткової тканини доцільно застосовувати кальцій-фосфор-електрофорез; курс до 20 процедур, 1-2 курси на рік;

• сірководневі ванни загальні, ножні або ручні (100-200 мг/л), 35-37°С, 8-12 хв або нафталанові ванни — загальні або місцеві 36-37°С, 6-12 хв, через день; всього 12-14 ванн.

ФР при зах нерв.:

1. Методи фізіотерапії в реабілітації неврологічних хворих: види, лікувальна дія.

Завданнями призначення фізіопроцедур являются:

-підвищення адаптаційно-трофічних функцій симпатичної нервової системи.

-поліпшення обміну речовин

-надання знеболюючого і розсмоктувальної дії.

-попередження прогресування дегенеративного процесу.

-попередження атрофії м'язів.

Перераховані завдання фізіотерапії виконуються за допомогою природних і преформірованних факторів як окремо, так і в комплексі. Правильність вибора фактора базується на механізмі дії кожного з них.

Гальванізація - лікування постійним струмом низької напруги (до 80 В)

Викликає ефекти:

МІСЦЕВИЙ (специфічний):

Виражається в гіперемії шкіри, посилення крово - і лімфообіг, процесів діффузіі і тканинного обміну, підвищення проникності стінок судин, прискорення процессов розсмоктування продуктів тканинного обміну, зниження больової чувствітельності.

ЗАГАЛЬНИЙ (неспецифічний) проявляється у стимуляції трофічної функції нервової сістеми з відповідними функціонально-динамічними зрушеннями всіх органів і сістем організму.

інтерференцтерапія - лікування струмами низької частоти , що утворюються в глубіне тканин за рахунок накладення (інтерференції) двох синусоїдальних форм токов середньої частоти, які підводяться до шкірним покривом за допомогою двох пар незавісімих електродів від двох незалежних генераторів.

---

Смотрите также файлы

• Документ Microsoft Office Word (3).docx

• Документ Microsoft Office Word (3).docx

• Звіт.docx

• 3 тема.docx

• 1.docx