Файл: Костюк.pdf

81

Закон конкуренції

 — об'єктивний економічний закон, що вира жає 

внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між відособлени ми товаро-
виробниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результативність 
виробництва), з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого, вна-
слідок чого підприємці змушені знижува ти витрати виробництва, поліп-
шувати якість товарів і послуг тощо.

Види конкуренції

:

1) 

внутрішньогалузева

 – конкуренція між виробниками аналогічних то-

варів, що задовольняють одну і ту ж саму потребу, але мають відмін-
ності у ціні, якості і дизайні;

2) 

міжгалузева (функціональна)

 – боротьба ведеться між товарами різ-

них галузей, які задовольняють різні споживчі та виробничі потреби;

3) 

цінова

 – це конкуренція між виробниками, що здійснюється за раху-

нок зниження чи підвищення ціни;

4) 

нецінова

 – конкуренція яка ведеться не за рахунок зміни цін, а за ра-

хунок підвищення якості продукції, реклами, дизайну. Найбільш по-
ширена у сучасному світі.

5) 

недосконала конкуренція

 – конкуренція між великими компаніями і 

малими і середніми фірмами.

6) 

вільна конкуренція 

– конкуренція для якої характерні велика кіль-

кість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний до-
ступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Методи конкурентної боротьби

 – це діяльність суб’єктів ринку, спря-

мована на поліпшення якості товарів і послуг, оновлення асортименту 
товарів, дизайн, надання гарантій і після продажних послуг, тимчасове 
зниження цін, умов оплати тощо.

На думку економіста Портера, підприємство веде конкурентну бо-

ротьбу трьома шляхами:
1)  продаж товарів за нижчою ціною, ніж конкуренти;
2)  вироблення товарів з вищими якісними характеристиками (диферен-

ціація продукту);

3)  вироблення товарів з особливими властивостями, що задовольняють 

потреби вузького кола споживачів (глибока спеціалізація виробни-
цтва).

82

Тема 8. ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА БІЗНЕС

8.1. Еволюція та визначення понять “підприємництво” та “бізнес”.
8.2. Суб’єкти підприємницької діяльності.
8.3. Взаємозв’язок форм власності та підприємництва.
8.4. Менеджмент і маркетинг.

8.1. Еволюція та визначення понять “підприємництво” та “бізнес”

Згідно з законодавством України, „

підприємництво 

– це самостійна 

ініціатива на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, ви-
конанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з ціллю отримання 
прибутків”.

Бізнес

 – це діяльність спрямована на отримання певного прибутку 

шляхом створення та реалізації продукції, робіт чи послуг.

Усі види бізнесу поділяють на дві групи: 1) специфічні види бізнесу; 

2) загальні.

До 

специфічних видів бізнесу

 відносять:

1) 

споживчий бізнес

 – його суть полягає в тому, що кожний споживач на-

магається спожити найбільшу кількість товару, за найменшою ціною 
і найвищої якості;

2) 

трудовий бізнес

 – суть полягає у тому, що кожний СПД намагається 

здобути найбільший прибуток, при найменших затратах праці.

Загальний бізнес

 представлений:

1) 

виробничий бізнес

 – направлений на виробництво товарів (матеріаль-

них і духовних благ), надання послуг (побутових, інформаційних), 
виконання робіт (будівельних, ремонтних);

2) 

комерційний бізнес

 – змістом такого бізнесу є товарно-грошові від-

носини та торгівельно-обмінні операції. Такі операції здійснюють у 
вигляді купівлі-продажу товарів та послуг;

3) 

посередницький бізнес

 – суть полягає в пошуку та задоволенні потреб 

виробника та споживача, тобто посередницький бізнес виступає як 
сполучник між різними СПД;

4) 

фінансовий бізнес

 – різновид комерційного бізнесу, де об’єктом 

купівлі-продажу виступають цінні папери, гроші, валюта.

5) 

страховий бізнес

 – необхідність створення цього виду бізнесу, 

пов’язаного із існуванням ризику як невід’ємної частки підприєм-
ницької діяльності;

6) 

консалтинговий бізнес

 – суть даного бізнесу полягає у наданні кон-

сультацій, щодо відкриття, ведення, закриття бізнесу, розробленні 
бізнес-планів та рекомендацій щодо успішного ведення справ, розро-
бленні маркетингових програм, надання посередницьких послуг;

83

7) 

інноваційний бізнес

 – це процес створення і комерційного викорис-

тання техніко-технологічних нововведень;

8) 

інформаційний бізнес

 – суть його полягає в збиранні, обробленні та 

продажу інформації.

Підприємницький простір

 – це територіальна цілісність в межах якої 

певні фактори чинять вплив на професійну діяльність підприємця або 
підприємець повинен враховувати ці фактори і будувати під них свою 
діяльність.

Підприємницький простір складається з трьох сфер: 1) правової; 2) 

соціальної; 3) економічної.

Правова сфера

 – це „правила гри”, які суспільство встановлює для 

про функціонування підприємця, це закони та підзаконні акти, які регу-
люють ділову активність та відносини, які виникають між підприємцями 
та суспільством. Це основа всього підприємництва.

Соціальна сфера

 – складовими елементами є:

1)  домінуюча в суспільстві концепція суспільного побуту, тобто уява 

суспільства про те, як воно повинно розвиватися, до якої цілі воно 
прагне та історичний досвід нації;

2)  національні традиції та звичаї;
3)  освітній рівень нації та рівень професійної підготовки спеціалістів;
4)  відношення оточуючого середовища до підприємницької діяльності 

та підприємців;

5)  наявність інфраструктури необхідної для ефективного ведення бізнесу;
6) відношення державного апарату до підприємницької діяльності та під-

приємців.

Економічна сфера

 – являє собою умови конкуренції у вибраній під-

приємцем галузі. Конкурентна боротьба та її характеристика грунтується 
на таких показниках:
1) рівень цін;
2)  розмір кредитних ставок;
3) ставки оподаткування.

Умови конкуренції мають кількісну та якісну ознаки.

Кількісна ознака

 – характеризується розміром частки ринку, якою во-

лодіє підприємець. Вона може зменшуватися і зростати.

Якісна ознака

 – характеризується високим, середнім або низьким 

ступенем задоволення попиту покупця, у зв’язку з придбанням ним това-
рів, які були вироблені підприємцем.

Внутрішні фактори впливу на підприємницьку діяльність:

1)  професійна підготовка засновника;
2)  забезпеченість фірми початковим капіталом;
3)  рівень організації та менеджменту в середині фірми;
4)  моральний клімат на фірмі.

84

8.2. Суб’єкти підприємницької діяльності

Згідно з Законом України «Про підприємництво», 

суб'єктами під-

приємницької діяльності (підприємцями)

 на території України можуть 

бути: громадяни України, інші держави, необмежені законом у право-
здатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власнос ті, передба-
чених Законом. Не допускаються до заняття підприємниць кою діяльніс-
тю такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів 
прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, держ-арбітражу, 
державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які 
покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть 
бути зареєстровані як підприємці і виступати співзасновниками підпри-
ємницької організації, а також займати в них керівні посади, пов'язані з 
матеріальною відповідальністю, особи, які мають непогашену судимість 
за крадіжки, хабарництво та інші-корисливі злочини.

До 

суб’єктів підприємницької діяльності

 відносять таких учасників ринку:

1) 

підприємець

 – це людина, яка свідомо іде на ризик шляхом самостій-

ного прийняття інноваційних, підприємницьких рішень, зміст яких 
зводиться до виробництва та постачання таких товарів, робіт і послуг, 
які здатні принести підприємницький дохід. Він повинен володіти 
такими якостями: а) віра в себе і в свої здібності; б) вміння зважено 
оцінювати свої ідеї (експертна оцінка); в) бачення свого місця в зо-
внішньому середовищі; г) вміння створити потрібну команду праців-
ників; д) культура праці; є) здатність до творчості; ж) здатність взят-
тя на себе відповідальності.

2) 

партнер

 – це юридична чи фізична особа, яка є співвласником спіль-

ного підприємства або компаньйоном у виконуваних роботах. Парт-
нерські взаємозв’язки класифікують наступним чином:

а) 

довготермінові

 (постійні) – ця форма використовується тоді, коли 

підприємець планує постачання на ринок конкретного товару протя-
гом довгого періоду;

б) 

короткотермінові

 (на визначений термін) – така форма використо-

вується в таких випадках: 1) коли підприємець хоче дослідити ринок 
на сприйняття нового товару; 2) коли підприємець не впевнений у 
своєму майбутньому партнері; 3) коли підприємець постачає на ри-
нок товар, що користується обмеженим попитом або коли надходить 
індивідуальне замовлення;

в)  випадкові – зв’язки, які виникають спонтанно і приносять підприєм-

ству чи підприємцю додатковий прибуток;

3) 

найманий працівник

 – це працездатна особа, що бере участь у вироб-

ничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду, що 
носить назву заробітна плата;

85

4) 

домогосподарства

 – це особа або група осіб, об’єднаних з метою забез-

печення всього необхідного для їх життєдіяльності, тобто об’єднаних 
спільним веденням домашнього господарства. Функції домогоспо-
дарств: а) є постачальником на ринок ресурсів; б) виступає спожива-
чем ресурсів; в) заощаджує доходи; г) інвестор доходів;

5) 

держава

 – виступає організатором економічної, політичної, правової 

та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечуєть-
ся її цілісність, безпека, здійснюється виконання загально-людських 
та класових соціально-економічних функцій. Держава вмішується в 
економічний процес і є активним суб’єктом ринкової економіки.
Позиції держави по відношенню до підприємницької діяльності: а) 

гальмо підприємництва – держава все контролює і забороняє; б) каталі-
затор підприємницької діяльності; в) невтручання в економічні процеси.

У ролі каталізатора економічних процесів держава повинна викону-

вати такі функції:
1) 

загальноосвітня

 – сприяння побудові системи загального теоретич-

ного економічного знання та знань зі специфічних дисциплін;

2) 

законотворча

 – законодавча база, що забезпечує ефективний розви-

ток і сприяння розвитку ринку через конкуренцію;

3) 

фінансова підтримка

 – через надання пільг при наданні кредитів та 

оподаткуванні, кредити і зменшені податки;

4) 

створення відповідної ринкової інфраструктури

.

8.3. Взаємозв’язок форм власності та підприємництва

Законом України „Про власність” регламентовано функціонування 

в Україні 4 форм власності, відповідно до яких функціонують і окремі 
види підприємств.
- 

Державна форма власності:

державні підприємства

 – засновані на державній формі власності. 

Оскільки вона поділяється на загально державну та комунальну, відпо-
відно розрізняють загаль нодержавні та комунальні підприємства.
- 

Колективна форма власності:

колективні трудові підприємства – 

засновані на власності трудово-

го колективу, їх поділяють на колектив ні трудові підприємства (народ-
ні підприємства), коопера тивні, підприємства громадських організацій 
тощо (кооператив);

колективні (або акціонерні) капіталістичні підпри ємства – 

засновані 

на власності кількох власників капі талу, які наймають робочу силу (ко-
мандитне товариство, ТОВ, ТзПВ, господарське товариство, корпорація, 
акціонерне товариство).
- 

Приватна форма власності: