Файл: Костюк.pdf

101

Види циклів:

1) 

малі

 (цикли Кітчина) – тривають 2–4 роки. Ці цикли, як правило, 

відбуваються під час оновлення кон’юнктури товарів і базуються на 
зміні величини запасів;

2) 

середні 

(цикли Жуглара) – тривають 7–12 років і основною причи-

ною їх виникнення є активність інвестиційного процесу, тобто поліп-
шення чи погіршення інвестиційного процесу призводить до зростан-
ня чи спаду основних макроекономічних показників;

3) 

будівництва

(цикли Кузнєца) – тривалість їх становить 20 років. 

Теорія цих циклів ґрунтується на тому, що збільшення капітальних 
вкладень у приватне житлове будівництво призводить до збільшення 
ВВП;

4) 

довгі 

(цикли Кондратьєва) – тривають 40–60 років. Матеріальною 

основою є зміна базових технологій. Під час таких циклів порушу-
ються три основні рівноваги:

а)  ринкова рівновага між попитом і пропозицією, коливання – триваліс-

тю 3–5 років;

б)  рівновага, в яку приходить макроекономічна система під час міжгалу-

зевого переливу капіталу, коливання – тривалістю 7–12 років;

в)  рівновага запасів основного капіталу.

Антициклічне регулювання економіки

 – це свідомі і цілеспрямовані 

дії держави, а частково – могутніх корпорацій і наднаціональних органів 
на промисловий цикл з метою зменшення циклічних криз, стабілізації 
господарської кон’юнктури і темпів економічного зростання. Найважли-
вішу роль у цьому регулюванні відіграє держава.

В основі антициклічного регулювання лежить антикризове регулю-

вання, яке включає такі методи:
- 

проведення жорсткої грошово-кредитної політики, що полягає у зни-
женні відсоткової ставки за кредитами (під час депресії і кризи дер-
жава знижує ставку відсотків і здешевлює кредит. Це зумовлюється 
тим, що встановлена центральним банком норма відсотка впливає 
на розмір відсотків, за якими банки надають позики своїм клієнтам). 
Перевага – дуже оперативне застосування, але важливо точно визна-
чити час підвищення чи зниження відсоткової ставки;

- 

розширення інвестиційної діяльності – держава у фазах кризи і депре-
сії знижує ставки оподаткування прибутків та зарплати, надає пільги 
за умов прискореного списання вартості основних фондів, що є засо-
бом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під 
час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень, насамперед 
у галузях економічної і соціальної інфраструктури. У фазі піднесен-
ня держава збільшує податки, відсоткові ставки, скасовує податкові 
пільги, зменшує обсяги прямих вкладень, що послаблює суперечність 

102

між виробником і споживачем, згладжує різкі коливання при пере-
ході від однієї фази промислового циклу до іншої.
Антициклічне регулювання здійснюється економічними і адміністра-

тивними методами.

До 

адміністративних методів

 відносять: зміну законодавства, амор-

тизаційних правил, прийняття нових законів про податки або поправок 
до діючих директивних документів центрального уряду.

Окрім цього, держава проводить уніфіковану промислову, структур-

ну, податкову, амортизаційну та іншу форму політики, що є важливим 
фактором антициклічного регулювання.

9.2. Безробіття та зайнятість

Безробіття

 – соціально-економічне явище, за якого частина пра-

цездатного населення не може знайти роботу, стає відносно над лишковою, 
поповнюючи резервну армію праці.

За визначенням Макконала і Брю, 

безробіття

 – це неспроможність 

держави забезпечити всіх бажаючих робочими місцями.

Є такі види безробіття

1) 

технологічне – 

спричинене витіснен ням працівників внаслідок впро-

вадження нової, переваж но автоматизованої техніки;

2) 

фрикційне – 

пов'язане з плинністю ро бочої сили, зумовленої її про-

фесіональними, віковими та регіональними переміщеннями. Вини-
кає внаслідок зміни роботи чи переїзду на інше місце проживання. 
Цей вид безробіття триває до 2-х тижнів;

3) 

структурне – 

зумовлене структурни 

ми змінами в економіці, що 

спричиняють невідповідність між галузями економіки і професійною 
підготовкою найманих працівників. Виникає внаслідок розвитку тех-
нологій. Структурне безробіття більш довготривале і потребує пере-
кваліфікації безробітного;

4) 

циклічне – 

спричинене спадом економічної кон’юнктури всередині 

країни – економічними циклами і насамперед кризами;

5) 

конверсійне – 

зумовлене закінченням військових дій, значним скоро-

ченням виробництва війсь кової продукції;

6) 

регіональне – 

пов'язане з недостатнім розвитком промисловості в 

окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо;

7) 

інституційне 

– цей вид безробіття пов’язаний із недосконалою орга-

нізацією роботи самого ринку праці, тобто відсутність інформації за 
регіональними ринками праці не дає можливості ефективно розподі-
ляти трудові ресурси по регіонах;

8) 

добровільне 

– в кожній країні існує прошарок людей, які не бажають 

працювати через ряд психологічних причин.

103

Природний рівень безробіття

 – це сума фрикційного та структурного 

безробіття, при чому циклічне безробіття дорівнює 0. Природний рівень 
безробіття – це той рівень, при якому виробляється потенційний ВВП.

Закон Оукена

: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природ-

ний рівень безробіття на 1%, то країна втрачає 2,5% ВВП.

Технологічна концепція безробіття 

виникла в середи ні 50-х років XX 

ст. Згідно з нею, причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни 
у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям, на думку її ав-
торів, мож на лише через обмеження технологічного прогресу, його спо-
вільненням.

Кейнсіанська теорія безробіття 

причиною безробіття називає недо-

статній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощаджен-
ня та недостатніми сти мулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що 
ліквіду вати безробіття можна, якщо держава стимулюватиме по пит та 
інвестиції.

Монетаристська концепція безробіття 

пояснює його високим рів-

нем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну 
плату. Неокласична школа вва жає безробіття природним явищем.

Марксистська теорія безробіття 

посилається на зако 

номірності 

капіталістичного способу виробництва, насампе ред закони конкурент-
ної боротьби, які змушують капіталіс тів збільшувати інвестиції, вдоско-
налювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на засо-
би виробниц тва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює 
зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє 
також пов'язане з циклічними процесами нагромадження капіталу й осо-
бливостями відтворення.

Сучасні методи боротьби з безробіттям

:

1)  зменшення робочого дня і робочого тижня;
2)  підписання угод між роботодавцями, профспілками та державою про 

стабільність зарплати;

3)  державне фінансування підприємств та фірм, які надають робочі міс-

ця поза необхідною нормою.
В Україні на 1 жовтня 2007 року зареєстровано: 27 000 000 чол. пра-

цездатного населення, близько 900 000 безробітних (3,1%) та 11 000 000 
чол. за кордоном.

9.3. Інфляція. Причини інфляції в Україні

Інфляція

 – це невідповідність між грошовою та товарною масою, яка 

виражається у піднятті цін; або: 

інфляція

 – це здешевлення національної 

валюти, яке призводить до зростання цін на всі товари.

Види інфляцій:

за темпами її розвитку

:

104

1) 

повзуча

 – до 10% за рік;

2) 

галопуюча

 – від 10 до 100 % за рік;

3) 

гіперінфляція

 – від 100 до 1000 % за рік;

4) 

супергіперінфляція

 – 50% за тиждень.

за причинами виникнення

:

1) 

інфляція витрат

 – інфляція, яка спричинена збільшенням собівар-

тості продукції, що призводить до підняття цін. Основні причини 
збільшення собівартості: а) застарілі технології всередині країни; б) 
зниження продуктивності праці; в) різке підняття цін на імпортовані 
ресурси.

2) 

інфляція попиту

 – інфляція, яка викликана перевищенням плато-

спроможного попиту над наявною пропозицією;

3) інфляційні очікування;

щодо прояву її в економіці

:

1) 

прихована

;

2) 

явна

.

Причини інфляції в України в 1991

–

1995 років

:

1)  різка лібералізація цін надала можливість розвиватися інфляції (лі-

бералізація – відсутність контролю над цінами);

2)  дефіцит державного бюджету;
3)  монополізація економіки України, збільшення витрат на імпортовані 

енергоносії, непрофесійність урядів;

4)  чинники, які знаходяться поза економічною сферою (поза сферою 

грошового обігу).
Інфляція вимірюється показником – 

індексом інфляції

.

Для визначення індексу інфляції найчастіше беруть індекс цін спо-

живчого кошика, який розраховують за такою формулою:

Ціна споживчого кошика (фактичного періоду)

Іцін = 

Ціна споживчого кошика (базового періоду)

Темп інфляції

 – дорівнює різниці індекса цін фактичного року та ін-

декса цін попереднього року до індекса цін попереднього року, помноже-
не на 100%:

Іцф – Іцп

Темпи інфляції = 

ќ

 100 %.

 Іцп

Для підрахунку рівня інфляції можна також застосувати 

„правило 

70”

. Згідно з ним, поділивши число 70 на щорічний темп збільшення рів-

ня цін, дізнаємося через скільки років ціна буде подвоєна.

105

Тема 10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ 

ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

10.1.  Кейнсіанська теорія регулювання економіки та причини її виник-

нення.

10.2.  Державне регулювання економіки: суб'єкти, об'єкти, мета та функції.
10.3.  Методи державного регулювання економічних процесів.
10.4.  Соціальна політика держави.

10.1. Кейнсіанська теорія регулювання 

економіки та причини її виникнення.

Існування вільного (нерегульованого) ринку на початку ХХ ст. дове-

ло його неспроможність ефективно забезпечувати постійне виробництво 
товарів та послуг. Розширення виробництва, його глобалізація, призво-
дить до того, що збій в одній ланці призводить до кризи в усій системі. 
Доказом цього стали економічні кризи, які почали виникати в 1825 році. 
Розуміння того, що держава повинна втручатись в вільну економіку, 
прийшло під час великої депресії 1929–1933 років. Це означало, що рин-
ковий механізм виявився нездатним ефективно функціонувати з таких 
причин:
1)  в економічній системі підприємств з’являються нові елементи, без 

яких вільна система вже існувати не може, але вони дуже дорогі для 
більшості підприємств (наукові відкриття, інформація);

2)  зміни в системі продуктивних сил – в робочій силі, в навколишньому 

середовищі (екології), в засобах виробництва;

3)  не спроможність системи вільної економіки рівномірно розподіляти 

виробництва за регіонами;

4)  зміна спеціалізація, кооперування, концентрації виробництва (поява 

нових галузей);

5)  ускладнення відносин власності, що викликає необхідність створен-

ня єдиної нормативної бази для всіх форм власності та всіх підпри-
ємств;

6)  необхідність проведення єдиної політики економічного зростання 

держави;

7)  неспроможність вільної ринкової економіки ефективно боротися з 

монополізмом, що призводить до заперечення існування ринку.
Саме з цих причин виникає нагальна потреба державного регулюван-

ня економіки. Наприкінці 30-х років виникає теорія державного регу-
лювання, засновником якої стає 

Джон Кейнс

. Надалі теорія державного 

регулювання дістала назву кейнсіанської теорії.

Основні 

заслуги цієї школи

: