Файл: Костюк.pdf

31

Технологічний спосіб виробництва – інструментально-ручний. Орга-
нізаційних форм процесу виробництва до появи феодалізму не існує. 
А в період феодалізму з’являються перші цехи.
З кінця ХVІІІ ст. до поч. ХІХ ст. – індустріальний етап розвитку сус-

пільства. Цей етап поділяється на три етапи: а) до індустріальний; б) 
індустріальний; в) постіндустріальний.
Індустріальний етап характеризується тим, що наука стає активним 

учасником виробництва, ручна праця замінюється на машинну. Осно-
вними організаційними формами в доіндустріальний період стають ма-
нуфактури, в індустріальний та в постіндустріальний – фабрики і заво-
ди.

Сучасна цивілізація – інформаційна цивілізація.

32

Тема 3. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ. РУШІЙНІ 

СИЛИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЦТВА

3.1. Суть та характеристика людських потреб і благ.
3.2. Характеристика суспільного продукту та його основні форми.
3.3. Економічна ефективність суспільного виробництва.
3.4. Суть і види економічного прогресу.

3.1. Суть та характеристика людських потреб і благ

Потреба 

– це об’єктивна умова існування людини. Зміст цієї катего-

рії полягає в такому:
1)  потреба – це категорія, що відображає відносини між людьми і умови 

їхньої життєздатності;

2)  потреби мають об’єктивно-суб'єктивний характер.

На сучасному етапі найбільш популярною класифікацією потреб є 

теорія Абрахама Маслоу. Ця теорія називається Ієрархією потреб Мас-
лоу (рис. 3.1).

Абрахам Маслоу визначив два типи потреб:

1) 

первинні 

– це потреби, які виникають із народженням, без задоволен-

ня яких людина взагалі не може нормально функціонувати. До таких 
потреб відносять фізіологічні потреби та потреби в захисті;

2) 

вторинні 

– це потреби, що виникають як продовження і розвиток 

первинних потреб. До них відносять соціальні потреби, потреби в са-
мореалізації та творчості. Виникнення таких потреб зумовлене роз-
витком цивілізації.
Вторинні потреби не можуть бути задоволені без задоволення пер-

винних потреб.

Потреба

у

творчості

 – 

це

бажання

людини

показати

найкращі

якості

, 

розвиватися

творчо

Самовираження

 (

потреба

в

зростанні

й

повазі

) – 

сюди

відносяться

інтелектуальний

розвиток

, 

професійний

розвиток

, 

кар

’

єра

.

Соціальні

потреби

 – 

це

потреби

в

спілкуванні

, 

наявності

друзів

, 

наявності

інформаційного

забезпечення

для

людей

Потреби

в

захисті

 – 

до

них

відносять

потреби

в

роботі

, 

задоволенні

матеріальних

благ

, 

потреби

в

безпеці

життя

та

соціальному

захисті

Фізіологічні

потреби

 – 

це

потреби

, 

які

даються

разом

з

народженням

і

не

залежать

від

спадковості

. 

Це

потреба

в

їжі

, 

світлі

, 

воді

і

т

. 

д

. 

Рис. 3.1. Ієрархія потреб Маслоу

потреби

Вторинні

33

Основним недоліком цієї теорії є те, що вона не враховує національ-

ного менталітету та психології окремо взятих людей.

За ступенем реалізації розрізняють:

1) 

абсолютні потреби

 – формуються відповідно до загального світового 

рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий 
у світовій економіці рівень задоволення потреб людини (ті потреби, 
які можуть бути досягнуті у світі);

2) 

реальні потреби

 – ті, що можуть бути задоволені при певному розви-

тку виробництва;

3) 

платоспроможні потреби

 – потреби, які людина може оплатити від-

повідно до свого матеріального стану;

4) 

задоволені потреби

 – потреби, які фактично задовольняються існую-

чими на ринку благами і послугами.
У механізмі відтворення економічні й соціальні потреби взаємо-

пов’язані та рівнозначні.

Економічні потреби

 – це бажання споживачів придбати і використати 

різні товари і послуги, які приносять їм користь.

Соціальні потреби

 – стосуються потреб особистого розвитку, потреба 

у здобутті освіти, самореалізації і творчої діяльності.

Виділяють три 

етапи розвитку потреб

:

1)  матеріально-речові потреби – розвиток даного етапу відбувається до 

середини 50-х років ХХ ст. Людина прагне задовольнити свої матері-
альні потреби;

2)  розвиток соціальних потреб або розвиток „економіки споживання” – 

цей напрям формується із середини 50-х років до початку 80-х років 
ХХ ст. В цей період почали формуватися такі соціальні потреби: по-
бутове обслуговування, медицина, спорт, відпочинок;

3)  початок 80 років ХХ ст. характеризується зародженням інформа-

ційної революції і зростанням зацікавленості в духовних потребах, 
пов’язаних з творчістю і духовним розвитком особистості.
На цьому етапі в структурі потреб відбуваються такі принципові змі-

ни:
1)  перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціаль-

них потреб;

2)  від задоволення елементарних потреб до задоволення потреб на осно-

ві індивідуалізованого виробництва;

3)  від речової структури споживання до переважання в ній послуг гума-

нітарного характеру, які направлені на розвиток особистості.
Усе те, що задовольняє людські потреби, називають благами (рис. 3.2).

34

БЛАГА

За

економічним

відношенням

За

формою

За

суб

’

єктами

використання

За

ступенем

готовності

За

власністю

- 

вільні

- 

економічні

- 

речові

- 

послуги

- 

виробничі

- 

споживчі

- 

початкові

- 

проміжні

- 

кінцеві

- 

приватні

- 

суспільні

Рис. 3.2. Класифікація благ

Оскільки запаси виробничих благ суспільства обмежені, то в державі 

можна виробити лише певну визначену кількість благ.

Крива виробничих потужностей

 відображає всі можливі комбінації 

максимальних об’ємів випуску благ, які можуть бути вироблені в сус-
пільстві при певних запасах виробничих факторів.

Цей закон схематично показаний на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Крива виробничих потужностей

Будь-яка точка на кривій показує максимальний об’єм виробництва.
Якщо точка 

F

 знаходиться під кривою виробничих потужностей, то це 

означає, що в державі виробничі блага використовуються неефективно.

Якщо точка 

К

 знаходиться поза кривою, то ця точка не може існу-

вати, оскільки такої кількості виробничих благ немає в розпорядженні 
виробника, єдиний шлях – знайти нові виробничі блага.

При застосуванні нових технологій крива виробничих можливостей 

пересувається вправо в криву А

1 

А.

Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб 

отримати деяку кількість іншого продукту, називається альтернативною 
вартістю цього продукту.

Благо 1

А

1

А 

. 

K

. 

F

Благо 2

35

Закон зростання альтернативної вартості

 полягає в тому, щоб отри-

мати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні від-
мовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.

Економічні інтереси

 – це категорія, що виражає усвідомлені еконо-

мічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, які ви-
являються у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх 
досягнення. Саме через інтереси як спонукальні мотиви і проявляються 
виробничі відносини, тому інтереси розглядають як рушійну силу еконо-
мічного прогресу.

3.2. Характеристика суспільного продукту та його основні форми

Суспільний продукт (СП)

 – це сума усіх матеріальних і духовних благ, 

створених суспільством за певний проміжок часу, як правило за рік.

Однією з форм суспільного продукту є 

валовий суспільний продукт 

(ВСП).

Валовий суспільний продукт (ВСП)

 – це вартість усіх вироблених 

товарів та послуг у країні, включаючи і проміжні за певний період часу. 
Такі підрахунки проводять для того, щоб визначити, яка загальна кіль-
кість товарів суспільства є проміжними і кінцевими. Такий показник ви-
користовується як 

кінцевий суспільний продукт (КСП).

Кінцевий суспільний продукт (КСП)

 – це вся маса виробленої за пев-

ний час готової продукції, яка надходить у виробниче або особисте спо-
живання, на відновлення спожитих засобів праці та нагромадження в го-
товому вигляді. Отже, КСП є лише частиною ВСП.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

 – це макроекономічний показ-

ник, який виражає ринкову сукупність вартостей кінцевих товарів та по-
слуг, які були вироблені всіма виробництвами за певний проміжок часу.

Валовий національний продукт (ВНП)

 – це макроекономічний показ-

ник, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів та послуг, створе-
них факторами виробництва, які є у власності громадян країни, і не лише 
в межах цієї країни, а й за кордоном.

Національний дохід (НД)

 – це чистий дохід, виміряний у цінах факто-

рів виробництва або – це макроекономічний показник сукупних доходів 
усього населення країни за певний період.

Розрізняють вироблений та використаний НД.

Вироблений НД

 – це весь об’єм заново створеної вартості товарів та 

послуг (все вироблене).

Використаний НД

 – це вироблений національний дохід за міну-

сом витрат від усіх стихійних лих, втрат при зберіганні та зовнішньо-
торгівельного сальдо (використаний).

Оскільки національний дохід визначає добробут життя в країні, то 

його поділяють на необхідний та додатковий продукт.