Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf

5 

1

1.

М

ОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА

ХАРАКТЕРИСТИКА

СТАТЕВОГО

  

АПАРАТУ

СВІЙСЬКИХ

  

ТВАРИН

Місце

проведення

заняття

: 

лабораторія

кафедри

, 

навчальний

пункт

м

’

ясоком

-

бінату

чи

манеж

клініки

.

Оснащення

заняття

: 

самці

різних

видів

тварин

, 

статеві

органи

забитих

тварин

, 

схеми

, 

рисунки

, 

фотографії

, 

муляжі

, 

гістологічні

та

музейні

препарати

, 

анатомічні

кювети

, 

рукавички

, 

голки

, 

сечові

катетери

, 

шприци

, 

мікроскопи

, 

предметні

й

накри

-

вні

скельця

, 

анатомічні

та

хірургічні

пінцети

, 

анатомічні

ножі

, 

скальпелі

, 

ножиці

прямі

та

Купера

, 

хірургічні

зонди

, 

піпетки

очні

, 

скляні

палички

, 2,9 %-

й

розчин

цит

-

рату

натрію

, 

штангенциркулі

, 

лупи

, 

годинникові

скельця

. 

Короткі

методичні

вказівки

. 

Користуючись

рекомендованою

літературою

, 

рисун

-

ками

, 

схемами

, 

муляжами

та

препаратами

музею

кафедри

, 

студенти

вивчають

мор

-

фологічні

особливості

будови

статевих

органів

самців

різних

тварин

, 

зупиняючись

детально

на

будові

мошонки

 (

калитки

), 

сім

’

яників

із

придатками

та

сім

’

япроводами

, 

статевого

члена

, 

додаткових

статевих

залоз

. 

Оглядаючи

та

препаруючи

статеві

орга

-

ни

забитих

тварин

, 

уточнюють

набуті

знання

й

закріплюють

їх

, 

досліджуючи

статеві

органи

живих

тварин

. 

Одночасно

вивчають

видові

особливості

сперміогенезу

у

самців

різних

видів

тва

-

рин

, 

значення

секретів

додаткових

статевих

залоз

, 

фізіологічну

роль

придатка

сім

’

яника

та

мошонки

.  

1.1. 

Морфологічні

особливості

будови

статевих

органів

самців

Статеві

органи

самців

. 

Складаються

із

сім

’

яників

, 

розміщених

у

мошонці

, 

придатків

сім

’

яників

, 

двох

сперміопроводів

, 

додаткових

статевих

залоз

, 

сечостатевого

каналу

, 

статевого

члена

, 

препуція

(

рис

. 1). 

Вивчення

статевих

органів

та

їх

препарування

розпочинають

з

мошонки

 (

калитки

, scrotum) — 

шкірно

-

м

’

язового

випинання

черев

-

ної

стінки

, 

яка

є

місцем

розміщення

сім

’

яників

. 

Вона

захищає

їх

від

зовнішніх

шкідливих

впливів

і

виконує

терморегулюючу

функцію

, 

підтримуючи

тут

температуру

, 

на

 3 – 5 °

С

нижчу

за

температуру

че

-

ревної

порожнини

. 

Зовнішнім

шаром

мошонки

є

тонка

шкіра

, 

вкри

-

та

ніжними

волосинками

, 

багата

на

потові

та

сальні

залози

. 

Внут

-

рішній

її

шар

утворений

мускульно

-

еластичною

оболонкою

, 

яка

в

се

-

редній

частині

утворює

перегородку

мошонки

 (septum scroti), 

ділить

порожнину

мошонки

на

дві

половини

, 

в

яких

розміщені

сім

’

яники

. 

За

мускульно

-

еластичною

оболонкою

розташована

загальна

піх

-

вова

оболонка

 (tunica vaginalis communis), 

яка

утворює

навколо

сім

’

яника

всередині

кожної

половини

мошонки

піхвову

порожнину

6 

(cavum vaginale), 

що

з

’

єднується

паховим

каналом

з

черевною

поро

-

жниною

. 

На

зовнішній

поверхні

загальної

піхвової

оболонки

знахо

-

диться

м

’

яз

 — 

підіймач

сім

’

яника

 (m. cremaster externus). 

Перехо

-

дячи

на

сім

’

яник

, 

загальна

піхвова

оболонка

зростається

з

ним

і

стає

його

власне

піхвовою

оболонкою

 (tunica vaginalis propria), 

яка

міцно

зростається

з

білковою

оболонкою

сім

’

яника

 (tunica albuginea 

testis). 

Ця

оболонка

безпосередньо

оточує

сім

’

яник

.  

У

бугая

, 

барана

та

козла

мошонка

розміщена

вертикально

між

стегнами

, 

у

жеребця

 — 

також

між

стегнами

, 

тільки

горизонтально

, 

у

кнура

 — 

позаду

стегон

горизонтально

, 

у

пса

 — 

під

сідничними

кістками

таза

і

частково

між

стегнами

.

а

б

в

г

Рис

. 1. 

Статеві

органи

самців

: 

а

 — 

жеребця

; 

б

 — 

бугая

; 

в

 — 

барана

; 

г

 — 

кнура

; 

1 

— 

нирки

; 

2

 — 

сечопроводи

; 

3

 — 

сечовий

міхур

; 

4 

— 

сім

’

яник

; 

5

 — 

придаток

сім

’

яника

; 

6

 — 

мошон

-

ка

; 

7

 — 

сім

’

яний

канатик

; 

8

 — 

спермопроводи

; 

9

 — 

міхурцеві

залози

; 

10

 — 

простатична

залоза

; 

11

 — 

тазова

частина

статевого

члена

; 

12 — 

цибулинні

(

куперові

залози

); 

13

 — 

статевий

член

 (

пеніс

); 

14

 — 

тіло

статевого

члена

; 

15

 — 

кінцева

частина

  (

голо

-

вка

) 

пеніса

; 

16

 — 

препуційний

мішок

; 

17

 — 

пряма

кишка

7 

Сім

’

яники

 (testis, didimis, orchis) — 

статеві

залози

, 

що

у

статево

-

дозрілих

тварин

виконують

дві

функції

: 

в

них

утворюються

спермії

(

сперміогенез

) 

та

виробляються

чоловічі

статеві

гормони

  (

тестосте

-

рон

, 

дигідроандростерон

, 

андростерон

і

адреностерон

). 

Після

вида

-

лення

сім

’

яників

 (

кастрації

) 

самці

стають

неплідними

, 

у

них

припи

-

няється

розвиток

вторинних

статевих

ознак

і

статевий

розвиток

мо

-

лодих

тварин

припиняється

на

тій

стадії

, 

яка

була

у

них

до

кастра

-

ції

. 

У

бугая

, 

барана

та

цапа

сім

’

яники

еліпсоїдної

, 

у

кнура

 — 

оваль

-

но

-

бобоподібної

, 

а

у

пса

 — 

овальної

форми

. 

У

більшості

тварин

сім

’

я

-

ники

 (

разом

з

придатками

) 

розміщені

в

порожнині

мошонки

верти

-

кально

, 

у

жеребця

та

пса

 — 

горизонтально

, 

а

у

кнура

 — 

під

нахи

-

лом

. 

Щоб

визначити

розміри

сім

’

яників

  (

індекс

їх

величини

), 

замі

-

рюють

їх

довжину

, 

товщину

та

ширину

і

перемножують

ці

показни

-

ки

вимірів

. 

Розрізавши

сім

’

яник

уздовж

на

дві

половини

, 

можна

по

-

бачити

його

власне

піхвову

оболонку

та

розміщену

нижче

й

зрощену

з

нею

білкову

оболонку

. 

Під

останньою

видно

сітку

кровоносних

су

-

дин

. 

Біля

верхнього

полюса

білкова

оболонка

проникає

усередину

сім

’

яника

і

утворює

середостіння

, 

від

якого

в

радіальному

напрямку

відходять

тонкі

сполучнотканинні

перегородки

, 

що

ділять

сім

’

яник

на

  300 – 400 

пірамідальних

часточок

. 

У

кожній

такій

часточці

є

по

4 – 5 

звивистих

сім

’

яних

канальців

  50 – 80 

см

завдовжки

, 

оточених

пухкою

сполучною

тканиною

; 

у

них

утворюються

та

розвиваються

чоловічі

статеві

клітини

 — 

спермії

.  

Загальна

довжина

сім

’

яних

канальців

у

дорослого

бугая

близько

5 

км

. 

Видавивши

краплю

вмісту

канальців

на

предметне

скло

, 

зро

-

бивши

тонкий

мазок

, 

висушивши

і

зафіксувавши

його

спирт

-

ефіром

та

пофарбувавши

гематоксилін

-

еозином

, 

можна

побачити

під

мікро

-

скопом

спермії

на

різних

стадіях

розвитку

.  

На

рис

. 2 

показано

, 

як

усередині

сім

’

яника

звивисті

канальці

звужуються

і

впадають

у

прямі

, 

що

утворюють

сітку

сім

’

яника

. 

Звідси

через

сперміовиносні

канальці

і

ворота

середостіння

спермії

потрап

-

ляють

у

канал

придатка

сім

’

яника

. 

Придаток

сім

’

яника

  (epididymis) 

складається

з

головки

, 

тіла

і

хвоста

. 

У

бугая

, 

барана

та

козла

масивна

головка

придатка

розміщена

на

вер

-

хньому

полюсі

сім

’

яника

, 

довге

й

то

-

нке

тіло

прилягає

до

його

кау

-

дального

краю

, 

а

хвіст

знаходиться

на

нижньому

полюсі

. 

У

жеребця

, 

кнура

й

пса

він

прилягає

до

дорзола

-

теральної

поверхні

сім

’

яника

. 

Рис

. 2. 

Схема

будови

сім

’

яника

8 

На

схемі

будови

придатка

сім

’

яника

видно

, 

що

його

головка

утворена

 13 – 15 

сперміовиносни

-

ми

канальцями

, 

а

тіло

і

хвіст

 — 

петлеподібно

покрученим

кана

-

лом

придатка

сім

’

яника

. 

При

ви

-

вченні

схеми

будови

сім

’

яника

, 

поперечного

перерізу

звивистого

канальця

та

сперміогенезу

по

-

трібно

запам

’

ятати

, 

що

процес

утворення

сперміїв

досить

склад

-

ний

і

тривалий

. 

Його

можна

роз

-

ділити

на

чотири

стадії

: 

розмно

-

ження

 (

поділу

), 

росту

, 

дозрівання

і

формування

. 

На

базальній

мем

-

брані

звивистого

канальця

знахо

-

дяться

два

типи

клітин

 — 

великі

соматичні

клітини

Сертолі

, 

про

-

топлазматичні

відростки

яких

виступають

у

просвіт

канальця

у

вигляді

полум

’

я

свічки

, 

а

між

ними

дрібні

круглі

клітини

з

великим

ядром

 — 

сперматогонії

 (

з

диплоїдним

набором

хромосом

). 

З

настанням

статевої

зрілості

сперматогонії

починають

розмножу

-

ватися

і

розміщуються

у

канальці

в

  3 – 7 

шарів

  (

рис

. 3). 

Першим

шаром

над

сперматогоніями

є

шар

дещо

більших

дочірніх

клітин

також

з

диплоїдним

набором

хромосом

 — 

сперматоцитів

І

порядку

, 

в

протоплазмі

яких

відбуваються

складні

підготовчі

процеси

до

на

-

ступного

поділу

  (

стадія

росту

). 

Далі

в

результаті

двох

поділів

дозрі

-

вання

  (

редукційного

та

екваційного

) 

утворюються

сперматоцити

 II 

порядку

й

сперматиди

вже

з

гаплоїдним

набором

хромосом

, 

що

роз

-

міщуються

над

попередніми

клітинами

. 

Наступна

стадія

формування

вже

відбувається

в

протоплазматичних

відростках

клітин

Сертолі

, 

в

розрихлену

протоплазму

яких

занурюються

сперматиди

. 

Тут

відбу

-

ваються

складні

морфологічні

зміни

сперматид

, 

що

завершуються

утворенням

сперміїв

з

властивою

для

них

будовою

. 

При

цьому

ядро

сперматиди

переміщується

у

її

верхню

частину

, 

й

вона

набуває

ова

-

льної

форми

. 

Тільця

Гольджі

стають

плоскими

і

утворюють

над

яд

-

ром

акросому

. 

Центросома

, 

що

переміщується

на

протилежний

по

-

люс

, 

ділиться

на

дві

 — 

проксимальну

й

дистальну

. 

Остання

, 

давши

початок

осьовій

нитці

спермія

, 

відокремлює

від

себе

центросомне

кі

-

льце

, 

яке

поступово

разом

з

навколишньою

протоплазмою

опускаєть

-

ся

в

напрямку

дистального

кінця

тіла

спермія

. 

З

мітохондріального

матеріалу

цитоплазми

формується

спіральна

нитка

, 

що

обмотується

Рис

. 3. 

Поперечний

розріз

сім

’

яного

ка

-

нальця

:  

1

 — 

сперматогенний

епітелій

; 

2

 — 

сполучно

-

тканинна

стінка

канальця

; 

3

 — 

просвіт

кана

-

льця

зі

сперміями

; 

4

 — 

зона

сперматид

; 

5

 — 

зона

сперматоцитів

; 

6

 — 

зона

сперматогоній

; 

7 

— 

синтицій

Сетролі

9 

навколо

джгутика

спермія

. 

Вона

вкривається

зверху

про

-

топлазматичним

чохлом

. 

Після

сформування

сперміїв

верхівка

клітини

Сертолі

розріджу

-

ється

і

її

протоплазма

разом

зі

сперміями

виливається

в

просвіт

сім

’

яного

канальця

. 

Згодом

протоплазма

клітини

Сертолі

відновлю

-

ється

, 

а

сформовані

спермії

надходять

у

просвіт

звивистих

каналь

-

ців

і

просуваються

по

них

у

прямі

канальці

, 

чудову

сітку

, 

сперміо

-

виносні

канальці

й

нарешті

в

канал

придатка

сім

’

яника

. 

Тривалість

сперміогенезу

 (

тобто

час

від

першого

поділу

сперматогоній

до

вихо

-

ду

у

придаток

сформованих

сперміїв

) 

становить

у

бугая

 51 – 55 

днів

, 

барана

 40 – 42, 

кнура

  35 – 40 

днів

. 

Рухаючись

по

каналу

придатка

, 

спермії

вкриваються

ліпопротеї

-

дом

, 

що

захищає

їх

від

шкідливих

впливів

, 

набувають

однойменного

негативного

електричного

заряду

і

під

впливом

зниженої

темпера

-

тури

та

кислого

середовища

впадають

в

анабіоз

, 

зберігаючи

тут

свою

життєздатність

до

 2 

міс

. 

Придаток

сім

’

яника

виконує

також

функ

-

цію

своєрідного

сперміосховища

. 

Загальна

довжина

каналу

придатка

сім

’

яника

у

свійських

тва

-

рин

від

 30 

до

 86 

м

. 

Тут

міститься

у

барана

від

 100 

до

 220 

млрд

, 

у

бу

-

гая

 — 

від

 50 

до

 75 

млрд

сперміїв

. 

Для

того

щоб

оглянути

під

мікроскопом

будову

сформованих

і

переміщених

у

придаток

сперміїв

, 

у

свіжому

препараті

статевих

ор

-

ганів

самця

надрізають

хвіст

придатка

сім

’

яника

, 

набирають

піпет

-

кою

краплю

вмісту

, 

наносять

його

на

чисте

предметне

скло

, 

додають

краплю

теплого

 (40 °

С

) 

фізіологічного

розчину

чи

 2,9 %-

го

розчину

натрію

цитрату

, 

накривають

накривним

скельцем

і

розглядають

під

мікроскопом

. 

Канал

хвоста

придатка

сім

’

яника

переходить

у

сперміопровід

(ductus deferens)

 — 

довгу

й

тонку

 (

до

 4 

мм

) 

трубку

, 

стінка

якої

скла

-

дається

із

серозної

оболонки

, 

м

’

язового

шару

 (

кільцевого

й

поздовж

-

нього

) 

та

слизової

оболонки

. 

У

складі

сім

’

яного

канатика

лівий

і

правий

сперміопроводи

разом

з

судинами

  (

внутрішньою

сім

’

яною

артерією

та

такою

самою

веною

), 

нервами

та

м

’

язовими

волокнами

, 

що

оточені

серозною

оболонкою

, 

піднімаються

через

пахвинний

ка

-

нал

у

черевну

порожнину

і

розміщуються

на

зовнішній

поверхні

сечового

міхура

. 

Тут

лівий

і

правий

сперміопроводи

набувають

ам

-

пулоподібної

форми

і

над

шийкою

сечового

міхура

обидві

ампули

з

’

єднуються

у

загальну

еякуляторну

протоку

, 

яка

відкривається

в

сечовивідний

канал

, 

перетворюючи

його

на

сечостатевий

канал

(canalis urogenitalis). 

Сечостатевий

канал

  (

уретра

, 

сечівник

) 

по

тазовому

зрощенню

спрямовується

у

бік

сідничної

дуги

, 

обгинає

її

і

розміщується

на

ве

-

нтральній

поверхні

статевого

члена

, 

на

головці

якого

й

закінчується

малим

отвором

.