Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6913
Скачиваний: 1
15
меніння
клітор
сприймає
нервово
-
сексуальні
подразнення
і
може
рефлекторно
посилювати
чи
,
навпаки
,
послаблювати
моторику
матки
.
Пальпацією
через
пряму
кишку
м
’
язового
препарату
статевих
органів
можна
знайти
шийку
матки
,
тіло
,
міжрогову
борозну
,
обхо
-
пити
рукою
і
підтягнути
роги
матки
;
потім
пропальпувати
яйцепро
-
води
та
яєчники
,
наявні
у
них
фолікули
й
жовті
тіла
.
Розправивши
широкі
маткові
зв
’
язки
,
що
прикріплені
до
рогів
уздовж
усієї
малої
кривизни
і
підвішують
їх
до
верхньої
стінки
тазо
-
вої
порожнини
,
легко
виявити
маткові
судини
.
Якщо
зробити
ножи
-
цями
поздовжній
розріз
від
верхнього
кута
вульви
до
шийки
матки
,
можна
розглянути
окремі
шари
стінки
:
слизову
оболонку
,
м
’
язовий
шар
та
пухку
сполучну
тканину
навколо
переддвер
’
я
чи
серозну
обо
-
лонку
в
ділянці
піхви
.
При
цьому
чітко
видно
межу
між
перед
-
двер
’
ям
піхви
та
власне
піхвою
,
а
також
розміщені
тут
поперечну
складку
слизової
оболонки
й
отвір
сечовивідного
каналу
.
У
корів
і
меншою
мірою
у
свиней
,
овець
та
кіз
отвір
сечівника
розділений
поперечною
складкою
на
дві
частини
:
власне
отвір
і
сліпий
мішок
—
дивертикул
.
У
м
’
ясоїдних
ця
складка
іноді
повністю
перекриває
просвіт
піхви
і
під
час
тічки
секрети
не
виводяться
назовні
,
а
скуп
-
чуються
у
піхві
,
розтягують
цю
складку
і
вона
випинається
із
стате
-
вої
щілини
у
вигляді
наповненого
рідиною
міхура
.
На
бічних
стін
-
ках
переддвер
’
я
,
дещо
позаду
сечівника
,
є
вивідні
отвори
бар
-
толієвих
залоз
,
що
виділяють
слизовий
секрет
,
особливо
у
значних
кількостях
під
час
тічки
.
Відшукавши
ці
залози
,
відпрепаровують
і
розрізають
їх
.
При
цьому
вдається
виявити
секрет
.
Знайшовши
парні
великі
вестибулярні
(
бартолієві
,
дорзальні
)
залоз
,
їх
відпрепаровують
,
розрізають
і
розглядають
муциновий
се
-
крет
,
яким
зволожується
слизова
оболонка
переддвер
’
я
піхви
.
Дещо
ззаду
і
з
боків
отвору
сечовивідного
каналу
розміщені
численні
ви
-
відні
протоки
малих
вестибулярних
залоз
.
М
’
язовий
шар
стінки
переддвер
’
я
піхви
складається
переважно
з
гладеньких
поздовжніх
м
’
язів
,
а
зовнішній
шар
—
з
пухкої
сполуч
-
ної
тканини
,
яка
переходить
у
тканини
промежини
,
прямої
кишки
та
сечового
каналу
.
Довжина
переддвер
’
я
піхви
у
корів
та
кобил
8 – 14
см
,
у
овець
і
кіз
4 – 5
см
,
у
свиней
5 – 10
см
.
Клінічне
дослідження
зовнішніх
статевих
органів
самок
.
Зафік
-
сувавши
тварину
в
станку
,
обмивши
її
зовнішні
статеві
органи
,
від
-
вівши
хвіст
убік
(
у
кобил
і
корів
краще
корінь
хвоста
забинтувати
),
звертають
увагу
насамперед
на
форму
,
колір
,
розмір
,
положення
,
напруження
статевих
губ
,
загострення
їх
кутів
,
наявність
виділень
та
їх
характер
.
Розкривши
пальцями
статеву
щілину
,
оглядають
слизову
оболо
-
нку
переддвер
’
я
піхви
та
клітор
,
їх
колір
,
тургор
,
звертають
увагу
на
наявність
чи
відсутність
крововиливів
,
виділень
тощо
.
16
Внутрішні
статеві
органи
самок
.
Піхва
(vagina, colpos)
нагадує
порівняно
довгу
трубку
,
що
з
’
єднує
переддвер
’
я
піхви
з
піхвовою
ча
-
стиною
шийки
матки
.
Її
стінки
досить
тонкі
,
пружні
й
еластичні
,
слизова
оболонка
вкрита
плоским
багатошаровим
епітелієм
і
утво
-
рює
велику
кількість
поздовжніх
складок
.
У
краніальній
частині
стінка
піхви
куполоподібно
розширюється
навколо
шийки
матки
,
створюючи
склепіння
.
Довжина
піхви
у
корів
до
30,
у
кобил
до
32,
у
овець
і
кіз
8 – 12
см
,
у
свиней
10 – 12
см
.
Користуючись
зондом
,
можна
знайти
гартнерові
ходи
,
що
почи
-
наються
на
межі
переддвер
’
я
та
піх
-
ви
(
дещо
вправо
і
вліво
від
середин
-
ної
лінії
)
і
продовжуються
під
слизо
-
вою
оболонкою
вперед
на
4 – 20
см
.
Матка
(uterus, hystera, metra)
складається
з
шийки
,
тіла
і
двох
ро
-
гів
.
У
корів
,
овець
та
кіз
матка
дво
-
роздільна
,
у
кобил
і
ослиць
—
дворо
-
га
,
у
кролів
та
інших
гризунів
—
по
-
двійна
з
двома
самостійними
ший
-
ками
.
Шийка
матки
(cervix)
має
форму
своєрідної
трубки
(
рис
. 6),
яка
з
’
єднує
піхву
з
маткою
і
має
зовніш
-
нє
та
внутрішнє
устя
(orificium
externum et orificium internum)
з
ву
-
зьким
каналом
між
ними
(canalis
cervicis).
У
корів
шийка
матки
чітко
відмежована
як
від
тіла
матки
,
так
і
від
піхви
,
має
довжину
8 – 12
см
(
у
великих
старих
самок
—
до
15
см
,
а
в
телиць
5 – 7
см
),
товсті
стінки
(
до
1,5
см
),
діаметр
каналу
3 – 6
см
(
у
телиць
2,5 – 3
см
).
Розміщена
шийка
матки
в
тазовій
по
-
рожнині
.
Вона
легко
промацується
через
пряму
кишку
,
тому
слугує
вихідною
точкою
при
діагностиці
вагітності
та
неплідності
.
Розрізавши
шийку
матки
уздовж
,
розглядають
уважно
її
будову
,
розвиток
окремих
шарів
,
характер
складчастості
слизової
оболонки
.
На
розрізі
можна
виявити
три
шари
:
слизовий
,
м
’
язовий
та
сероз
-
ний
.
Слизова
оболонка
шийки
матки
вкрита
циліндричним
епітелі
-
єм
і
функціонує
як
залоза
,
що
продукує
слиз
з
високими
абсорбцій
-
ними
,
бактерицидними
та
бактеріостатичними
властивостями
.
На
її
поверхні
є
велика
кількість
поздовжніх
та
поперечних
складок
різ
-
ної
висоти
:
спочатку
низькі
,
потім
значно
вищі
,
далі
менші
і
знову
вищі
і
,
нарешті
,
менші
,
що
надає
каналу
зигзагоподібної
форми
і
створює
в
ньому
3 – 4
поперечні
валики
,
які
перешкоджають
вве
-
денню
інструмента
під
час
штучного
осіменіння
і
особливо
при
6.
Шийка
матки
:
а
—
корови
:
1
—
піхва
,
2
—
зовнішній
отвір
шийки
,
3
—
канал
шийки
,
4
—
внутрішній
отвір
шийки
,
5
—
широка
зв
’
язка
,
6
—
яєчник
;
б
—
вівці
з
добре
вираженими
поперечними
складками
17
трансплантації
ембріонів
.
Останній
поперечний
валик
формує
піх
-
вову
частину
шийки
матки
,
що
виступає
в
піхву
на
3 – 4
см
.
У
старих
корів
у
вигляді
зібраної
в
складки
-
розетки
,
а
в
телиць
—
у
вигляді
випуклого
валика
,
у
центрі
якого
є
внутрішнє
устя
.
Шийка
матки
звичайно
закрита
.
Її
канал
у
корів
,
особливо
під
час
вагітності
,
бу
-
ває
заповнений
густим
в
’
язким
слизом
,
який
під
час
тічки
й
охоти
розріджується
і
витікає
через
піхву
назовні
.
Розкривається
шийка
матки
лише
під
час
тічки
та
охоти
,
родів
,
у
післяродовий
період
та
за
деяких
патологічних
станів
.
Зовні
шийка
матки
вкрита
серозною
оболонкою
.
В
овець
і
кіз
шийка
матки
меншого
розміру
(
довжина
5 – 6
см
),
її
піхвовий
виступ
має
форму
риб
’
ячого
рота
.
У
свиней
порожнина
піхви
,
поступово
звужуючись
у
краніаль
-
ному
напрямку
,
без
чітких
меж
переходить
у
довгу
(12 – 20
см
)
й
вузьку
шийку
матки
.
На
її
слизовій
оболонці
,
переважно
по
боках
,
є
численні
(14 – 20),
добре
розвинені
притуплені
виступи
,
які
,
входя
-
чи
у
вільні
проміжки
між
виступами
протилежного
боку
,
надають
цервікальному
каналу
звивистої
форми
,
щільно
закриваючи
його
.
У
кобил
шийка
матки
добре
виражена
,
але
дещо
м
’
якша
,
ніж
у
корів
;
її
довжина
5 – 6
см
,
товщина
3 – 4,5
см
.
Вона
розміщена
у
та
-
зовій
порожнині
і
легко
промацується
через
пряму
кишку
як
щільне
циліндричне
тіло
.
Піхвова
частина
шийки
матки
виступає
у
піхву
у
вигляді
втулки
.
На
слизовій
оболонці
шийки
матки
є
поздовжні
складки
.
Шийка
матки
суки
коротка
,
тверда
,
з
добре
вираженим
устям
.
М
’
язова
оболонка
шийки
матки
складається
з
трьох
шарів
:
ма
-
сивного
внутрішнього
циркулярного
,
судинного
та
зовнішнього
поз
-
довжнього
шару
.
Необхідно
звернути
увагу
на
форму
й
розміри
тіла
(corpus uteri)
та
рогів
матки
(cornua uteri),
які
в
корів
зігнуті
вниз
,
під
тіло
у
ви
-
гляді
баранячих
рогів
,
а
в
кобил
—
підвішені
до
хребта
.
Довжина
й
ширина
рогів
матки
у
самок
усіх
тварин
залежать
від
віку
,
породи
,
годівлі
,
утримання
та
фізіологічного
стану
.
Звичайно
,
довжина
рогів
матки
у
корів
16 – 20
см
(
у
старих
тварин
лівий
ріг
довший
за
правий
на
3 – 4
см
),
в
овець
і
кіз
10 – 15,
у
кобил
15 – 25,
у
сук
9 – 10
см
.
Найбільші
роги
матки
у
свиней
— 100 – 200
см
зав
-
довжки
і
2 – 3
см
завширшки
.
Роги
матки
у
кобил
плоскі
,
у
свиней
—
кишкоподібні
з
багатьма
петлями
,
а
в
сук
і
кішок
—
прямі
,
вузькі
і
розходяться
під
гострим
кутом
.
Треба
звернути
увагу
на
міжрогову
борозенку
—
місце
злиття
рогів
матки
,
яке
переходить
у
біфуркацію
(
місце
роздвоєн
-
ня
рогів
матки
).
Цю
борозенку
легко
пальпувати
через
пряму
ки
-
шку
,
що
має
велике
значення
для
діагностики
вагітності
та
неплі
-
дності
.
18
Слизова
оболонка
матки
(endometrium)
вкрита
одношаровим
ци
-
ліндричним
війчастим
епітелієм
,
ворсинки
якого
спрямовані
у
бік
піхви
.
В
її
товщі
є
численні
звивисті
трубочки
(
у
корів
їх
понад
100
тис
.).
Це
маткові
залози
.
У
великої
і
дрібної
рогатої
худоби
на
сли
-
зовій
оболонці
тіла
й
рогів
матки
є
від
80
до
120
бородавчастих
ви
-
ступів
—
карункулів
,
які
у
невагітних
корів
мають
довжину
4 – 14
мм
,
ширину
3 – 9
і
висоту
1,2 – 4
мм
.
До
карункулів
прикріп
-
люється
судинна
оболонка
плода
.
З
настанням
вагітності
карункули
значно
збільшуються
і
легко
промацуються
через
пряму
кишку
,
що
слугує
діагностичним
тестом
при
визначенні
тільності
.
Форма
карун
-
кулів
у
корів
овально
-
випукла
,
в
овець
—
увігнута
.
М
’
язова
оболонка
матки
(myometrium)
складається
з
масивного
внутрішнього
циркулярного
та
значно
слабшого
поздовжнього
зов
-
нішнього
шарів
,
між
якими
міститься
судинний
шар
.
Серозна
обо
-
лонка
матки
(perimetrium) —
це
її
зовнішня
оболонка
,
яка
вкриває
матку
з
усіх
боків
.
Розрізавши
обидва
роги
матки
вздовж
великої
кривизни
,
можна
оглянути
характер
шарів
стінки
,
знайти
карункули
на
слизовій
оболонці
,
розглянути
їх
будову
,
підрахувати
їх
кількість
,
визначити
розміри
.
На
першому
-
другому
місяці
вагітності
важливо
звернути
увагу
на
жовтуватий
секрет
між
карункулами
.
Це
ембріотроф
(«
ма
-
ткове
молочко
») —
продукт
секреції
маткових
залоз
.
Яйцепроводи
(
маткові
труби
, tuba uterina, tuba Fallopii, oviduc-
tus, salpinx) —
це
парні
звивисті
трубочки
,
розміщені
у
складці
оче
-
ревини
,
якими
яєчники
з
’
єднуються
з
рогами
матки
.
При
їх
деталь
-
ному
огляді
можна
виявити
перешийок
яйцепроводу
(
на
межі
з
ро
-
гом
матки
),
ампулу
та
лійку
яйцепроводу
,
за
допомогою
тонкого
зон
-
да
знайти
вхідний
та
вихідний
отвори
яйцепроводу
.
Нерівні
зубчас
-
ті
краї
лійки
яйцепроводу
називаються
каймою
.
Слизова
оболонка
яйцепроводу
утворює
численні
добре
розвинені
складки
,
вкриті
ци
-
ліндричним
миготливим
епітелієм
,
війки
якого
спрямовують
рух
рідини
в
напрямку
до
матки
.
М
’
язовий
шар
складається
із
зовніш
-
ніх
поздовжніх
та
внутрішніх
циркулярних
волокон
.
Довжина
яйце
-
проводів
у
корів
25 – 30
см
,
у
кобил
14 – 30,
в
овець
і
кіз
9 – 18,
у
свиней
12 – 23,
в
ослиць
20 – 25
см
.
Якщо
в
черевний
кінець
яйцепроводу
препарату
статевих
орга
-
нів
забитої
тварини
вставити
спеціальну
яйцевловлювальну
піпет
-
ку
,
зафіксувати
її
лігатурою
,
а
в
матковий
кінець
вставити
тонку
голку
малого
шприца
і
ввести
3 – 5
мл
рідини
,
промити
яйцепровід
і
перенести
зібрану
рідину
в
малу
бактеріологічну
чашку
і
розгляну
-
ти
під
мікроскопом
,
то
протягом
1 – 3
днів
після
овуляції
тут
можна
знайти
яйцеклітину
чи
зиготу
.
Відпрепаровують
другий
яйцепровід
,
промивають
його
так
само
і
досліджують
промивну
рідину
під
мік
-
роскопом
.
19
Яєчники
(oophoron, ovaria)
є
парними
статевими
залозами
,
в
яких
утворюються
яйцеклітини
та
виробляються
жіночі
статеві
гормони
.
Їх
розмір
і
форма
зале
-
жать
від
виду
тварини
та
стадій
статевого
циклу
.
Зверху
яєчни
-
ки
вкриті
білковою
оболонкою
,
внутрішня
поверхня
якої
висте
-
лена
зародковим
епітелієм
(
рис
. 7).
У
корів
яєчники
оваль
-
но
-
видовженої
форми
, 2 – 4
см
завдовжки
і
1 – 2
см
зав
-
ширшки
.
У
кобил
форма
та
розмір
яєчників
значно
змі
-
нюються
відповідно
до
фаз
ста
-
тевого
циклу
.
До
тічки
й
охоти
кожен
яєчник
у
них
має
бобопо
-
дібну
форму
із
зародковою
вирі
-
зкою
(
овуляційною
ямкою
),
до
-
вжина
його
5 – 8
см
,
товщина
2,5 – 4
см
.
У
фазі
охоти
яєчник
збільшується
до
15
см
і
набуває
грушеподібної
чи
округлої
форми
.
В
овець
і
кіз
яєчники
овальної
фо
-
рми
,
довжиною
0,5 – 1
см
,
шириною
0,3 – 0,5
см
,
у
свиней
—
горбку
-
ваті
,
довжиною
від
1
до
10
см
,
у
сук
—
овальної
форми
, 1 – 2
см
в
діаметрі
.
На
розрізі
яєчника
помітно
два
шари
:
зовнішній
—
корковий
,
або
фолікулярний
,
і
внутрішній
—
мозковий
,
або
судинний
.
У
корково
-
му
шарі
можна
виявити
фолікули
на
різних
стадіях
дозрівання
:
пе
-
рвинні
(
примордіальні
),
вторинні
й
порожнинні
(
третинні
або
граа
-
фові
пухирці
).
Ще
під
час
внутрішньоутробного
періоду
самки
в
ембріональних
зародках
її
статевих
залоз
закладається
велика
кількість
овоцитів
(
ооцитів
) —
первинних
яйцеклітин
.
У
постфетальний
період
упро
-
довж
росту
,
статевого
дозрівання
і
аж
до
клімактеричного
періоду
безперервно
утворюються
овоцити
із
зародкового
епітелію
яєчника
.
Яйцеклітина
(
яйце
) —
одна
з
найбільших
клітин
організму
.
Вона
має
кулясту
форму
,
її
діаметр
0,12 – 0,14
мм
.
За
об
’
ємом
вона
більша
за
спермій
у
10 – 20
тис
.
разів
,
а
за
довжиною
—
удвічі
.
В
яєчниках
самок
відбувається
овогенез
—
процес
розвитку
і
до
-
зрівання
яйцеклітин
.
У
цьому
процесі
розрізняють
три
стадії
:
роз
-
множення
,
росту
й
дозрівання
.
Рис
. 7.
Схема
будови
яєчника
:
1
—
зачатковий
епітелій
;
2
—
первинні
фоліку
-
ли
;
3
—
судинна
зона
;
4
—
кровоносні
судини
;
5
—
дозріваючий
фолікул