Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6906
Скачиваний: 1
10
Стінка
сечостатевого
каналу
складається
з
трьох
шарів
—
слизово
-
го
,
судинного
та
м
’
язового
.
У
слизовій
оболонці
є
численні
дрібні
уре
-
тральні
залози
,
в
судинному
—
велика
кількість
кавернозних
розши
-
рень
,
наповнення
яких
кров
’
ю
зумовлює
зяяння
каналу
під
час
ерек
-
ції
.
У
сечостатевий
канал
відкриваються
вивідні
протоки
додаткових
статевих
залоз
—
міхурцеподібної
,
простати
та
цибулинних
.
Парні
міхурцеподібні
залози
(glandulae vesicularis)
розміщені
над
шийкою
сечового
міхура
з
боків
ампул
сперміопроводів
.
Це
складні
трубчасто
-
альвеолярні
утворення
,
що
відкриваються
в
сечо
-
статевий
канал
однією
,
рідше
—
двома
вивідними
протоками
.
У
бу
-
гая
,
барана
,
козла
вони
досить
щільні
,
з
горбкуватою
поверхнею
,
у
кнура
—
гладенькі
.
Секрет
залоз
у
бугая
,
барана
,
цапа
та
кнура
во
-
дянистий
,
в
жеребця
—
густуватий
.
Простатична
(
передміхурова
)
залоза
(glandula prostata) —
це
за
-
лозисте
утворення
,
що
складається
з
тіла
(
у
бугая
у
вигляді
невели
-
чкої
стрічки
),
яке
лежить
на
початку
сечостатевого
каналу
,
й
роз
-
сіяної
частини
,
розміщеної
у
стінці
сечостатевого
каналу
.
Тіло
зало
-
зи
найкраще
розвинене
у
жеребця
,
кнура
та
пса
,
розсіяна
частина
—
у
бугая
та
кнура
;
у
барана
і
цапа
є
лише
розсіяна
частина
.
Цибулинні
(
бульбо
-
уретральні
,
цибулинно
-
сечівникові
,
Куперові
)
за
-
лози
(glandulae bulbo-urethralis) —
парні
,
розміщені
на
згині
сечостате
-
вого
каналу
під
цибулинно
-
пече
-
ристим
м
’
язом
.
Найкраще
вони
роз
-
винені
у
кнура
(
довжина
12 – 18
см
,
ширина
3 – 4,
товщина
2 – 3
см
),
тоді
як
у
барана
та
бугая
вони
розміром
з
лісовий
горіх
,
жеребця
—
з
грецький
горіх
.
У
пса
вони
відсутні
.
Уретральні
залози
(glandulae ure-
thralis)
розсіяні
в
товщі
слизової
обо
-
лонки
тазової
частини
сечівника
.
Статевий
член
(
прутень
, penis) —
орган
парування
,
в
якому
роз
-
різняють
корінь
,
тіло
й
головку
.
Двома
ніжками
(
коренем
)
він
при
-
кріплений
до
сідничних
кісток
.
Тіло
його
розміщується
між
загальними
піхвовими
оболонками
сім
’
яників
під
черевною
стінкою
і
переходить
у
го
-
ловку
,
що
знаходиться
у
препуцій
-
ному
мішку
перед
мошонкою
.
В
бу
-
гая
,
барана
та
цапа
головка
статево
-
Рис
. 4.
Головки
статевих
членів
:
а
—
бугая
;
б
—
барана
;
в
—
цапа
:
1
—
відросток
сечостатевого
каналу
на
голо
-
вці
члена
;
2
—
ковпачок
головки
;
3
—
вінчик
головки
;
4
—
горбик
з
лівого
боку
;
5
—
шийка
головки
;
6
—
препуцій
;
7
—
шов
препуція
;
8
—
шов
головки
б
а
в
7
11
го
члена
загострена
(
рис
. 4),
на
її
шийці
є
спрямована
вліво
зв
’
язка
,
яка
під
час
еякуляції
натягується
і
кінцева
частина
статевого
члена
описує
майже
повне
коло
діаметром
12 – 14
см
.
У
цапа
і
барана
се
-
чівник
у
вигляді
відростка
виходить
на
3 – 4
см
за
межі
статевого
члена
,
причому
у
барана
він
зігнутий
,
у
цапа
—
прямий
.
У
кнура
кінець
статевого
члена
штопороподібно
зігнутий
,
що
сприяє
введен
-
ню
його
в
канал
шийки
матки
.
У
м
’
ясоїдних
головка
статевого
члена
циліндричної
форми
,
в
її
основі
є
кістка
,
яка
у
великих
собак
сягає
довжини
8 – 10
см
і
часто
є
причиною
ущемлення
статевого
члена
кавернозними
тілами
переддвер
’
я
піхви
і
затягування
статевого
ак
-
та
до
45
хв
.
У
бугая
статевий
член
циліндричної
форми
.
Статевий
член
бугая
,
барана
,
цапа
та
кнура
утворює
в
ділянці
промежини
S-
подібний
згин
,
від
якого
відходять
до
кореня
два
м
’
язи
,
що
втягують
його
у
препуцій
.
Зверху
статевий
член
вкритий
сполучнотканинною
оболонкою
,
від
якої
відходять
усередину
численні
перегородки
,
утворюючи
ка
-
вернозне
(
печеристе
)
тіло
.
У
спокійному
стані
прутень
буває
опа
-
лим
,
його
передня
частина
захована
в
препуційному
мішку
.
При
статевому
збудженні
печеристе
тіло
сильно
наповнюється
артері
-
альною
кров
’
ю
,
статевий
член
стає
пружним
і
висувається
з
пре
-
пуція
(
ерекція
).
Препуцій
,
чи
препуційний
мішок
(
передня
шкірка
,
крайня
плоть
), —
є
шкіряною
складкою
,
що
вкриває
кінець
статевого
члена
.
Він
складається
із
зовнішнього
та
внутрішнього
шкіряних
листків
,
з
’
єднаних
між
собою
рихлою
клітковиною
.
Між
зовнішніми
по
-
верхнями
статевого
члена
та
внутрішніми
поверхнями
препуція
є
щілинний
простір
препуція
,
в
якому
міститься
невелика
кількість
змазки
препуція
,
так
званої
смегми
.
Гістоструктура
сім
’
яника
.
Засвоївши
за
схемою
основну
будову
сім
’
яного
канальця
,
необхідно
закріпити
знання
,
розглядаючи
під
мікроскопом
гістологічний
препарат
сім
’
яника
.
Знайшовши
у
полі
зору
сім
’
яні
канальці
,
можна
побачити
,
що
їх
стінки
утворені
кліти
-
нами
різної
форми
.
По
периферії
видно
рожеві
з
темними
ядрами
довгасті
клітини
сполучної
тканини
.
Ближче
до
центру
в
1 – 2
ряди
розміщені
невеликі
темно
-
фіолетові
круглі
клітини
(
сперматогонії
).
Далі
видно
кілька
рядів
великих
клітин
з
чіткими
ядрами
і
слабо
забарвленою
протоплазмою
.
Це
сперматоцити
І
та
II
порядку
.
Над
ними
розміщені
кілька
рядів
круглих
клітин
темного
кольору
.
Це
сперматиди
.
В
центрі
канальця
видно
спермії
,
що
формуються
,
вони
занурені
головками
в
протоплазму
клітин
Сертолі
.
Простір
між
ка
-
нальцями
заповнений
паренхімою
,
клітини
якої
мають
зернисту
ци
-
топлазму
.
Це
інтерстиціальні
клітини
Лейдига
,
у
яких
синтезується
чоловічий
статевий
гормон
тестостерон
.
12
Дослідження
зовнішніх
статевих
органів
бугая
.
Фіксують
твари
-
ну
в
добре
освітленому
природним
світлом
манежі
.
Піднімають
го
-
лову
бугая
дещо
вгору
,
відводять
хвіст
убік
і
оглядають
калитку
:
спочатку
визначають
її
форму
,
характер
складок
,
консистенцію
і
чутливість
,
а
потім
,
захопивши
ззаду
(
між
задніми
кінцівками
)
оби
-
два
сім
’
яники
і
промацуючи
їх
рівномірно
зверху
донизу
,
визнача
-
ють
розмір
та
форму
сім
’
яників
,
їх
положення
у
калитці
,
рухливість
,
консистенцію
і
тургор
.
Сім
’
яники
здорових
самців
гладенькі
,
легко
переміщуються
до
-
гори
,
щільноеластичної
консистенції
,
правий
дещо
більший
за
лі
-
вий
.
При
наявності
тестиметра
можна
зробити
проміри
сім
’
яника
:
у
статевозрілих
бугаїв
він
має
висоту
12 – 20
см
,
ширину
6 – 10
і
тов
-
щину
7 – 10
см
.
Одночасно
досліджують
придатки
сім
’
яників
.
У
бу
-
гая
на
вентральному
кінці
сім
’
яника
промацується
невелике
напів
-
кругле
утворення
—
хвіст
придатка
,
на
дорзальному
—
головка
придатка
.
Пальпацією
сім
’
яних
канатиків
та
сперміопроводів
ви
-
значають
їх
товщину
,
консистенцію
,
болючість
.
Досліджуючи
препуційний
мішок
,
звертають
увагу
на
його
дов
-
жину
,
рухливість
і
чутливість
,
діаметр
препуційного
отвору
,
стан
його
слизової
оболонки
,
наявність
виділень
і
їх
характер
.
Крізь
стін
-
ку
препуційного
мішка
можна
промацати
статевий
член
.
Рефлексологічне
дослідження
плідника
.
Із
статевим
дозріван
-
ням
у
самця
починає
виявлятися
статевий
інстинкт
,
що
виражаєть
-
ся
у
комплексі
таких
взаємопов
’
язаних
статевих
рефлексів
:
статевого
потягу
—
самець
і
самка
в
охоті
розшукують
одне
одно
-
го
за
запахом
,
звуками
,
поведінкою
тощо
;
обіймальний
—
самець
стрибає
на
самку
і
фіксується
передніми
кінцівками
на
ній
;
ерекції
—
виявляється
у
сильному
наповненні
артеріальною
кров
’
ю
печеристих
тіл
статевого
члена
,
в
результаті
чого
збільшу
-
ється
його
розмір
,
підвищується
температура
і
чутливість
,
він
стає
пружним
, S-
подібний
згин
вирівнюється
,
що
сприяє
введенню
його
в
статеві
органи
самки
;
парувальний
—
характеризується
введенням
збудженого
стате
-
вого
члена
в
піхву
і
штовхальними
рухами
крупа
,
спрямованими
на
уловлювання
рецепторами
статевого
члена
термічних
та
механіч
-
них
подразнень
,
які
виникають
при
його
терті
об
слизову
оболонку
піхви
;
еякуляції
(
виділення
сперми
) —
завершальний
у
ланцюгу
опи
-
саних
вище
рефлексів
і
є
їх
природним
підкріпленням
.
В
результаті
серії
скорочень
м
’
язів
статевого
апарата
спермії
і
секрети
додатко
-
вих
статевих
залоз
виштовхуються
з
уретри
.
Еякуляція
відбувається
послідовно
:
спочатку
виділяються
секрети
уретральних
і
куперових
залоз
,
які
очищають
сечівник
від
залишків
сечі
,
а
потім
щільна
ма
-
13
са
сперміїв
та
секрети
простати
;
в
останню
чергу
—
багатий
на
жит
-
тєво
необхідні
сполуки
секрет
міхурцеподібних
залоз
,
який
значно
збільшує
об
’
єм
еякуляту
й
сприяє
просуванню
сперміїв
по
статевих
шляхах
.
У
кожного
виду
тварин
еякуляція
супроводжується
характер
-
ними
зовнішніми
ознаками
.
У
бугая
і
барана
парувальний
рефлекс
закінчується
характерним
поштовхом
,
який
майже
завжди
закінчу
-
ється
еякуляцією
.
У
жеребця
з
початком
виділення
сперми
припи
-
няються
парувальні
рухи
й
спостерігаються
лише
ритмічні
скоро
-
чення
м
’
язів
кореня
хвоста
.
Якщо
в
цей
час
прикласти
пальці
руки
до
нижньої
поверхні
статевого
члена
біля
препуція
,
то
можна
відчу
-
ти
характерну
для
еякуляції
пульсацію
уретри
.
У
кнура
також
при
-
пиняються
парувальні
рухи
під
час
еякуляції
,
він
заспокоюється
,
його
хвіст
закручується
догори
і
не
рухається
,
сім
’
яники
підтягують
-
ся
,
калитка
буває
слабонапруженою
і
дещо
відвислою
.
Про
еякуля
-
цію
свідчить
пульсація
анального
отвору
(
відхідника
).
Під
кінець
еякуляції
хвіст
коливається
і
в
більшості
випадків
звисає
.
Зафіксувавши
в
станку
корову
чи
телицю
в
охоті
,
підвівши
до
неї
бугая
і
давши
йому
змогу
зробити
садку
,
можна
визначити
його
ста
-
теву
активність
,
послідовність
,
тривалість
та
інтенсивність
статевих
рефлексів
(
статевого
потягу
,
обіймального
,
ерекції
,
парувального
,
еякуляції
).
1.2.
Морфологічні
та
фізіологічні
особливості
органів
статевої
системи
самок
Місце
проведення
заняття
:
лабораторія
кафедри
,
навчальний
пункт
м
’
ясоком
-
бінату
,
ферма
навчального
господарства
.
Мета
заняття
:
вивчити
видові
та
анатомо
-
топографічні
особливості
будови
стате
-
вих
органів
самок
великої
рогатої
худоби
,
овець
,
свиней
та
коней
.
Оснащення
заняття
:
підручники
,
практикуми
,
методичні
вказівки
,
таблиці
,
схе
-
ми
будови
органів
розмноження
,
гістологічні
та
музейні
препарати
,
муляжі
;
свіжі
статеві
органи
забитих
корів
,
овець
,
свиней
,
кобил
,
кісткові
тази
;
анатомічні
та
хірургі
-
чні
пінцети
,
анатомічні
ножі
,
скальпелі
,
ножиці
прямі
та
Купера
,
хірургічні
зонди
,
сечові
катетери
;
кювети
для
органів
корови
,
свині
,
вівці
,
кобили
;
мікроскопи
,
стекла
предметні
та
накривні
,
піпетки
очні
, 2,9 %-
й
розчин
цитрату
натрію
,
штангенциркулі
,
лупи
,
годинникові
скельця
,
очний
скальпель
,
носові
щипці
,
ложечка
Фолькмана
.
Короткі
методичні
вказівки
.
Користуючись
рисунками
,
схемами
та
препаратами
музею
кафедри
,
студенти
під
керівництвом
викладача
ознайомлюються
з
морфологі
-
єю
і
топографією
статевих
органів
самок
—
будовою
зовнішніх
і
внутрішніх
статевих
органів
,
видовими
особливостями
їх
морфології
у
самок
різних
видів
сільськогоспо
-
дарських
тварин
,
кровопостачанням
,
лімфатичною
системою
та
іннервацією
геніта
-
лій
;
зупиняються
детально
на
будові
яєчника
та
його
основних
функціях
,
дозріванні
й
атрезії
фолікулів
,
овогенезі
,
овуляції
.
Оглядаючи
та
препаруючи
свіжі
органи
забитих
тварин
,
вивчаючи
їх
будову
на
живих
тваринах
шляхом
зовнішнього
огляду
,
а
також
застосовуючи
піхвовий
та
рек
-
тальний
методи
дослідження
самок
,
закріплюють
набуті
знання
з
анатомії
статевих
органів
.
14
Зовнішні
статеві
органи
самок
.
Статеві
органи
самок
умовно
поділяють
на
зов
-
нішні
(
статеві
губи
,
перед
-
двер
’
я
піхви
та
клітор
)
і
вну
-
трішні
(
піхва
,
матка
,
яйце
-
проводи
і
яєчники
).
Зовнішньою
частиною
статевих
органів
є
статеві
губи
(vulva)
і
розміщена
ве
-
ртикально
між
ними
статева
щілина
,
яка
є
коротким
вхо
-
дом
у
переддвер
’
я
піхви
(
рис
.
5).
Зовні
вони
вкриті
ніжною
складчастою
шкірою
,
в
якій
закладено
багато
потових
і
сальних
залоз
;
внутрішнім
шаром
слугує
слизова
оболонка
,
вистелена
багатошаровим
плоским
епітелієм
.
Між
ними
розміщений
сполучнотканинний
шар
з
кровоносними
та
лімфа
-
тичними
судинами
та
нервами
.
Дорзально
і
вентрально
статеві
губи
утворюють
кути
статевої
щі
-
лини
.
Нижній
кут
статевих
губ
у
корів
,
овець
,
кіз
,
свиней
і
сук
гост
-
рий
,
верхній
—
заокруглений
;
у
кобил
—
нижній
заокруглений
,
верх
-
ній
—
гострий
.
У
товщі
статевих
губ
є
м
’
яз
—
стискач
вульви
(m.
constrictor vulvae).
Розкривши
статеві
губи
пальцями
,
можна
оглянути
слизову
обо
-
лонку
переддвер
’
я
піхви
(
пристінок
піхви
, vestibulum vaginae)
та
розміщений
у
вентральному
куті
вульви
клітор
(clitoris, cunnus).
Переддвер
’
я
піхви
нагадує
коротку
м
’
язову
трубку
,
що
починається
від
статевої
щілини
і
закінчується
біля
отвору
сечівника
.
Слизова
оболонка
його
вкрита
плоским
багатошаровим
епітелієм
і
утворює
численні
складки
.
Клітор
є
гомологом
чоловічого
статевого
органа
.
Наймасивніший
він
у
кобил
(
довжина
його
досягає
4,
а
ширина
— 2
см
).
Під
час
осі
-
Рис
. 5.
Органи
розмноження
самок
свійських
тварин
:
а
—
кобили
;
б
—
корови
;
в
—
вівці
;
г
—
свині
:
1
—
клітор
;
2
—
статеві
губи
;
3
—
отвори
вентральних
та
дорзальних
залоз
переддвер
’
я
;
4
—
переддвер
’
я
піхви
;
5
—
отвір
сечовивідного
каналу
;
6
—
дівоча
пліва
;
7
—
піхва
(
розтята
);
8
—
сечовий
міхур
;
9
—
піхвовий
отвір
шийки
матки
;
10
—
шийка
матки
;
11
—
тіло
матки
;
12
—
спеціальна
зв
’
язка
яєчника
;
13
—
яєчник
;
14
—
яйцепровід
;
15
—
роги
матки
(
у
кобили
розтятий
лівий
ріг
мат
-
ки
,
у
корови
і
вівці
—
правий
);
16
—
широка
маткова
зв
’
язка
а
в