ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 758
Скачиваний: 1
ЯЩУР– це гостро перебігаюче, дуже контагіозне захворювання ссавців, яке характеризується утворенням везикулярних висипань на слизових оболонках ротової порожнини, шлунково-кишкового тракту і шкірних покривах. Збудник хвороби – РНК-вміщуючий вірус з родини Picornaviridae, який має 7 типів (А, С, С, Sat-1, Sat-2, Sat-3, Азія-1) і більше 60 сероваріантів.
ПатоморфологіяКлініко-морфологічно розділяють 2 форми ящуру: доброякісну і злоякісну.Специфічною ознакою доброякісної форми ящуру є утворення афт та ерозій на безволосый дылянцы шкіри і слизових оболонках ротової порожнини, стравоходу, рубця. Процес на шкірі може ускладнюватися гнійною мікрофлорою з розвитком гнійного пододерматиту і гнійного маститу. Часто розвивається катаральний гастроентерит. У свиней уражаються переважно кінцівки та п’ятачок, а у свиноматок, крім того, вим’я.При злоякісній формі розвиваються вогнищевий альтеративний міокардит і міозит, які завершуються некрозами. В міокарді на тьмяному сіруватому фоні різко виділяються сіро-жовті численні вогнища, плями і смужки, різні за формою і розмірами, що надає міокарду пістрявого вигляду. В скелетних м’язах виявляють сіро-жовті некротичні вогнища різного розміру, симетрично розташовані в однойменних м’язах. Гістологічно зміни в міокарді і м’язах характеризуються зернистою і жировою дистрофією волокон, їх восковидним некрозом в поєднанні з клітинною інфільтрацією ділянок лімфоїдними і плазматичними клітинами. Крім уражень серця і м’язів, постійно відмічають крововиливи під епі- та ендокардом, на серозних і слизових оболонках та в інших місцях – гіперемію і дистрофію печінки та нирок, іноді з розвитком в цих органах некротичних вогнищ. В шлунково-кишковому тракті реєструють гострий катаральний гастроентерит, в лімфовузлах – серозний лімфаденіт. В легенях розвивається застійна гіперемія і набряк, в нирках – серозний гломерулонефрит, в нервовій системі – дистрофічні процеси в нервових клітинах..Диференційний діагноз Ящур диференціюють від віспи, некробактеріозу, злоякісної катаральної гарячки та чуми великої рогатої худоби, везикулярної екзантеми і везикулярної хвороби свиней, стоматитів неінфекційної етіології.При віспі великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз головним чином уражається шкіра і набагато рідше слизова оболонка ротової порожнини. Крім того в розвитку хвороби відмічають строгу стадійність. Для некробактеріозу тварин характерні глибокі некротичні зміни слизової оболонки ротової порожнини і глотки. При злоякісній катаральній гарячці постійно спостерігають ураження слизової оболонки носової і додаткових порожнин, кератокон’юнктивіт із помутнінням рогівки. Гістологічно встановлюють негнійний енцефаліт і менінгіт.Для чуми великої рогатої худоби характерні запально-некротичні зміни на протязі всього шлунково-кишкового тракту, відсутні афтозні ураження шкіри і слизових оболонок та властиві ящуру зміни міокарду і скелетних м’язів.До вірусу везикулярної екзантеми свиней не сприйнятлива велика рогата худоба. Везикули спочатку виникають на п’ятачку і на слизовій оболонці ротової порожнини, а через 2-3 дні в ділянці копитного вінця, міжратичної щілини і м’якушів. На відміну від ящуру при везикулярній хворобі свиней в центральній нервовій системі встановлюють гострий негнійний енцефаліт лімфоцитарного типу та менінгіт. Стоматити неінфекційної етіології перебігають без утворення афт і ураження шкіри.
ВІСПА ССАВЦІВ – це гостре контагіозне вірусне захворювання ссавців, яке характеризується утворенням папульозно-пустульозних висипань на шкірі і слизових оболонках.Збудники віспи – це ДНК-вміщуючі віруси з родини Poxviridae, які мають виражену епітеліотропність і утворюють в епітеліальних клітинах цитоплазматичні тільця-включення (тільця Пашена, Болінгера, Гварнієр. ПатоморфологіяВіспа має типовий і атиповий перебіг. При типовому перебігові на шкірі і слизових оболонках тварин реєструють екзантему (висипання), яка в своєму розвитку проходить наступні стадії: розеоли, папули, везикули, пустули, крусти (струпу).Розеоли – темно-червоні плями на шкірі і слизових оболонках з неправильними контурами, що нагадують троянду. Вони обумовлені місцевою вогнищевою запальною гіперемією.Папули – це вузлики округлої або овальної форми, спочатку темно-червоного, а потім сірого кольору, ущільненої консистенції. Внаслідок порушення обміну речовин і підвищення проникливості оболонок епітеліальних клітин, в останніх розвивається гідропічна дистрофія із завершенням балонною дистрофією з послідуючим руйнуванням цих клітин. На місці зруйнованих епітеліальних клітин формується порожнина, заповнена серозним ексудатом з великою кількістю епітеліальних клітин – везикула. Везикула перетворюється в пустулу.На стадії крусти пустули розриваються, їх вміст підсихає з утворенням струпу. В подальшому струп відпадає, на його місці формується сполучнотканинний рубець. Після видужання на ділянках шкіри, де були висипання, відсутня пігментація, сальні та потові залози, волосяні цибулини..Крім типового, перебіг віспи у ссавців може бути атиповим. Розрізняють три атипові форми віспи: абортивну (кам’яну віспу), зливну та геморагічну (чорну віспу) форми.При кам’яній віспі на шкірі тварин з’являється невелика кількість папул, які, не проходячи подальших стадій розвитку, зникають. Саме тому цю форму віспи називають абортивною.При зливній формі віспи окремі везикули і пустули зливаються між собою, в результаті чого, утворюються великі пухирі. Це злоякісна форма віспи.Для чорної віспи характерне значне збільшення проникливості кровоносних судин, в результаті чого в порожнині везикул утворюється не гнійний, а геморагічний ексудат. Це найбільше злоякісна форма віспи, яка перебігає з високим відсотком летальності.Під мікроскопом в епітелії віспин знаходять тільця включення (Пашена, Болінгера, Гварнієрі) розміром від 2 до 20 мкм. Диференційний діагнозУ овець і кіз необхідно виключити контагіозний пустульозний дерматит, у великої рогатої худоби – ящур, у свиней – екзантему, що зустрічається при хронічному сальмонельозі, грипі і чумі. Крім того у всіх видів тварин віспу диференціюють від висипань незаразної етіології.Контагіозний пустульозний дерматит перебігає більш доброякісно без утворення вузликів у внутрішніх органах. При ящурі, крім вимені, уражається шкіра кінцівок і слизова оболонка ротової порожнини. В розвитку афт не відмічають стадійності. Висипання також не мають стадійності при сальмонельозі, грипі та чумі свиней, крім того у внутрішніх органах встановлюють характерні для цих хвороб морфологічні зміни. Екзантема при хворобах незаразної етології не контагіозна, в своєму розвитку не має стадійності, в епітелії відсутні тільця-включення.
ХВОРОБА АУЄСКІ– це гостре інфекційне захворювання ссавців, яке характеризується ураженням центральної нервової системи, органів дихання, сильним свербінням і розшкрябанням шкіри (крім свиней).Викликається хвороба ДНК-вміщуючим вірусом з родини HerpesviridaeПатоморфологіяУ всіх видів тварин, крім свиней постійно виявляють розшкрябання шкіри в місцях свербіння, переважно в ділянці голови. Волосяний покрив в таких місцях частково або повністю відсутній, епідерміс зідраний, шкіра почервоніла, потовщена, вкрита кірочками кров’янистого ексудату. Можливий розвиток серозно-геморагічного дерматиту і міозиту. При ускладненнях гнійною мікрофлорою на місцях розшкрябань виявляють гнійне запалення шкіри і підшкірної клітковини. Крім того, для захворювання характерний розвиток гострого негнійного енцефаліту і мієліту лімфоцитарного типу, менінгіту та дистрофічних процесів в периферійних нервах. У деяких тварин знаходять ознаки застійної гіперемії і набряку легень, явища геморагічного діатезу, катаральний гастроентерит з наявністю у шлунку, особливо у молодняку, сторонніх неїстівних предметів.Своєрідні морфологічні зміни розвиваються у свиней. Вони можуть мати різні варіації в залежності від віку тварини.У абортованих плодів і трупів поросят до 14-ти денного віку відмічають ознаки септицемії: явища геморагічного діатезу у вигляді краплинних і плямистих крововиливів в слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, в плеврі, епікарді, нирках. Реєструють також серозний кон’юнктивіт, риніт, серозно-катаральний тонзиліт, ларингіт, фарингіт, трахеїт, а також набряк повік. Шлунково-кишковий тракт у стані гострого катарального запалення.У трупів поросят у віці від 3 тижнів до 3 місяців патоморфологічні зміни багато в чому схожі із змінами, які властиві поросятам більш раннього віку (геморагічний діатез, серозний кон’юнктивіт, риніт, набряк повік, гострий катаральний гастроентерит, серозні лімфаденіти). Але на відміну від них, відсутні некротичні вогнища в печінці і селезінці, в той же час більш виражені зміни в органах дихання – серозно-катаральний тонзиліт, ларингіт, трахеїт, гостра катаральна лобулярна бронхопневмонія.У підсвинків і дорослих свиней розвиваються тяжкі ураження органів дихання у вигляді крупозного або дифтеритичного виразково-некротичного ларингіту, фарингіту, тонзиліту, серозного риніту. В легенях реєструють лобулярну катаральну або гнійно-катаральну бронхопневмонію, яка може ускладнюватися гангреною легень, а також гіперемію і набряк. Крім того відмічають катаральний гастроентерит, дистрофію паренхіматозних органів.Гістологічно (незалежно від виду тварин і віку) в різних відділах нервової системи визначають гострий негнійний енцефаломієліт лімфоцитарного типу з характерними змінами в судинно-сполучнотканинному апараті, нейроглії, нервових клітинах і волокнах, а також менінгіти. Диференційний діагнозПри постановці диференціального діагнозу на хворобу Ауєскі необхідно виключити сказ, лістеріоз, отруєння тварини, а у свиней, крім того, класичну чуму та хворобу Тешена.При сказі відсутні роздряпання шкіри, можуть бути сліди укусів; в нервових клітинах головного мозку виявляють тільця-виключення Бабеша-Негрі.Лістеріоз патологоанатомічно характеризується розвитком в центральній нервовій системі гнійного менінго-енцефаліту. У вагітних тварин відмічають аборти і мертвонародження. При бактеріологічних дослідженнях виділяють лістерій.Отруєння тварини (наприклад кухонною сіллю) супроводжується ураженням первинно органів травлення. При цьому запальні процеси в центральній нервовій системі відсутні.Чума свиней перебігає у вигляді епізоотій або панзоотій. Вражаються свині всіх вікових груп. У них виявляють геморагічний діатез, геморагічний лімфаденіт лімфовузлів з мармуровим малюнком на розрізі, інфарктів в селезінці.При грудній формі чуми реєструють крупозну пневмонію, а при кишковій формі – вогнищевий дифтеритично-некротичний коліт (чумні бутони). Біопроба на лабораторних тваринах має негативні результати, без зміни на шкірі.Хвороба Тешена у свиней проявляється ураженням сірої речовини головного та спинного мозку (поліоенцефаліт), в той час, як при хворобі Ауєскі розвивається паненцефаліт (вражається як сіра, так і біла речовина мозку), Інші тварини, в тому числі лабораторні, до хвороби Тешена несприйнятливі.
ІНФЕКЦІЙНИЙ РИНОТРАХЕЇТ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ– гостро перебігаюча контагіозна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується переважно катарально-некротичними ураженнями дихальних шляхів, лихоманкою, загальним пригніченням і кон'юнктивітом, а також пустульозним вульвовагінітом та абортами. Збудник - ДНК-вмісний вірус із родини герпесвірусів. Перебіг хвороби гострий, рідше підгострий і хронічний (у кінці ензоотії).Патологоанатомічні зміни. При аутопсії у разі загибелі тварини від респіраторної форми хвороби основні зміни знаходять в дихальних шляхах у вигляді серозно-катарального, катарально-гнійного і фібринозного запалення слизових оболонок. В носовій порожнині накопичується велика кількість слизу з домішками гною і плівок фібрину. Слизова оболонка гортані, трахеї, придаткових пазух і глотки гіперемійована, нерідко набрякла, часто з вогнищевими некрозами, ерозіями і крововиливами і рясно вкрита ексудатом. В легенях спостерігають емфізему (альвеолярну та інтерстиціальну) і ателектаз. Заглоткові, підщелепні, бронхіальні, середостінні лімфатичні вузли збільшені і повнокровні, на розрізі соковиті, іноді з крововиливами. Селезінка злегка збільшена з ознаками гіперплазії, капсула всіяна крововиливами. Їх виявляють також під епі- і ендокардом. При легкому перебігові захворювання патоморфологічні зміни обмежуються гострим катаральним запаленням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. У разі аборту ускладнень не реєструють. Абортовані плоди набряклі, на плеврі, легенях, лімфатичних вузлах та інших органах відзначають крововиливи, а в печінці і нирках – некрози.При генітальній формі хвороби слизова оболонка піхви у корів, статевого члена і препуція у биків запалена і всіяна дрібними вузликами і пустулами. Пустульозний вульвовагініт або інфекційний баланопостит рідко спостерігають разом з респіраторними ознаками у однієї і тієї ж тварини. Шкірна форма. При цьому на шкірі в ділянці ануса, основи хвоста, мошонки відзначають облисіння, екземоподібний висип. Шкіра потовщена і вкрита кірочками (дерматит).Генералізована форма буває у новонароджених та молодняку до 1,5-місячного віку й супроводжується: дифтеритичним, виразково-некротичним стоматитом, фарингітом, езофагітом, румінітом, ретикулітом, омазитом і абомазитом; міліарними некрозами в печінці, нирках, селезінці; не різко вираженим катаральним ентероколітом, ринітом, трахеїтом; дистрофією паренхіматозних органів .Нервова форма Клінічно відзначають порушення координації рухів, спазм м'язів, пригнічення. Гістологічним дослідженням слизових оболонок носа та інших відділів дихальних шляхів встановлюють дистрофію, дезорганізацію, лейкоцитарну інфільтрацію і некробіоз епітелію, його десквамацію і нерідко повне руйнування. Диференціальна діагностика. Необхідно виключити вірусну діарею, ящур, злоякісну катаральну гарячку і парагрип. При цьому поряд з клініко-епізоотологічними і лабораторними дослідженнями важливе значення має вивчення патологоанатомічної картини. Для вірусної діареї характерні множинні ерозії майже по всьому травному каналі і відсутність, властивих ринотрахеїту, уражень органів дихання. Ящура властиве утворення афт та ерозій на слизових оболонках травного тракту, висланому багатошаровим епітелієм, на шкірі вінчика, в міжкопитцевій щілині. При злоякісній катаральній гарячці найбільш типові зміни знаходять в порожнині рота, а також в інших відділах травного тракту і органах зору (помутніння, виразка рогівки). Парагриппу властиві крупозна пневмонія і серозно-фібринозний плеврит поряд з катаральним запаленням слизових оболонок дихальних шляхів.При генітальній формі хвороби необхідно виключити трихомоноз і вібріоз. Трихомоноз супроводжується ендометритами і ранніми абортами, а вібріоз, крім абортів, метритами, затриманням посліду, некрозами плаценти. Заключний діагноз встановлюють на підставі результатів лабораторних досліджень.
Парагрип великої рогатої худоби– гостра висококонтагіозна захворювання переважно молодняку, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням верхніх дихальних шляхів, а у важких випадках ураженням легень. Збудник - РНК-вмісний вірус, що відноситься до родини параміксовірусів. Патологоанатомічні зміни. Характерними морфологічними змінами є гостро-катаральні запальні процеси слизових оболонок носа, придаткових пазух, гортані, трахеї і бронхів. В носових порожнинах і придаткових пазухах при цьому накопичується багато гнійно-слизового ексудату. Просвіти бронхів нерідко заповнені масами фібрину, слизова оболонка набрякла, з крововиливами. Легені дещо гиперемійовані і набряклі. У верхівкових, рідше в серцевих і діафрагмальних частках обох частин легень спостерігають великі вогнища крупозної пневмонії. Часто процес захоплює цілі частки. На межі ураженої та нормальної тканини легенів чітко розрізняють альвеолярну та інтерстиціальну емфізему. Плевра у місцях ураження вкрита плівками фібрину. Плевральна порожнина містить серозно-фібринозний ексудат. Заглоткові, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли набряклі, гіперемійовані, на розрізі соковиті, пронизані крововиливами. Краплинні і дрібноплямисті крововиливи нерідко зустрічаються в тимусі, на плеврі, очеревині, під епі- і ендокардом, на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту.Під мікроскопом в слизових оболонках верхніх дихальних шляхів виражене в різній мірі гостре катаральне запалення. В уражених частках легень альвеоли і багато бронхіол заповнені фібрином з домішками еритроцитів, лейкоцитів та інших клітин. В уражених м'язах зникає покреслена волокон, спостерігають некроз, фрагментацію, розпад і міоліз. Диференціальна діагностика. Необхідно виключити інфекційний ринотрахеїт, аденовірусну інфекцію, диплококовую інфекцію, хламідіозну бронхопневмонію, вірусну діарею. Інфекційним ринотрахеїтом хворіють тварини будь-якого віку. На відміну від парагрипу при інфекційному ринотрахеїті зміни слизових оболонок дихального тракту більш інтенсивні, рідше реєструють пневмонію і плеврит. Гістологічно в центральній нервовій системі виявляють негнійний менінгоенцефаліт. Для інфекційного ринотрахеїту характерний розвиток генітального синдрому у вигляді гострого папульозно-везикулярного вульвовагініту. Аденовірусною пневмонією (аденовірусний пневмоэнтерит) хворіють переважно телята у віці від 2 тижнів до 4 міс. На розтині виявляють гострий катаральний або геморагічний гастроентерит, катаральну бронхопневмонію з вогнищами ателектазу і емфіземи. Під мікроскопом в епітеліальних клітинах органів дихання і в ендотелії дрібних судин виявляють внутрішньоядерні тільця-включення. При гострому перебігові диплококової інфекції характерним є збільшення селезінки у 2-3 рази і придбання нею гумоподібної консистенції, при хронічному – фібринозно-некротизуюча або катарально-гнійна бронхопневмонія. Нерідко уражаються суглоби – серозно-фібринозне або гнійне запалення з виразками суглобових хрящів. Хламідіозну бронхопневмонію, викликану представниками групи орнітозу, спостерігають у телят до 3 – 4-місячного віку, яка часто перебігає хронічно. Захворювання супроводжується серозно-катаральним запаленням з рясною лімфоїдно-гістіоцитарною інфільтрацією власного шару слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, перибронхітом і перибронхіолітом з вираженою гіперплазією перибронхіальної лімфоїдної тканини і розвитком інтерстиціальної пневмонії. В цитоплазмі епітеліальних клітин дихальних шляхів виявляють тільця-включення, що фарбуються за Романовським-Гімза у червоно-фіолетовий колір. Вірусній діареї властиве утворення множинних дрібних ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та інших відділів травного тракту. У тонкому кишечнику спостерігають некрози і виразки пеєрових бляшок. Іноді парагрип перебігає у вигляді змішаної інфекції, зумовленої двома або декількома вірусами (вірусом інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї та ін.), що проявляється більш важкими патоморфологічними змінами. При діагностиці змішаних вірусних інфекцій поряд з патоморфологічними та іншими даними особливе значення мають вірусологічні та серологічні дослідження.