ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3942
Скачиваний: 1
1
Міністерство
освіти
і
науки
України
Індустріальний
технікум
Дон
ДТУ
КОНСПЕКТ
лекцій
з
дисципліни
„
Соціологія
”
для
студентів
усіх
спеціальностей
Алчевськ
2006
2
Укладач
:
викладач
вищої
категорії
Розсошних
Т
.
В
.
Розглянуто
і
схвалено
на
засіданні
комісії
суспільних
дисциплін
Протокол
№
___
від
”__”_________200__
р
.
Голова
комісії
________________
Т
.
В
.
Розсошних
3
Міра
життя
не
в
її
тривалості
,
а
в
тому
,
як
Ви
її
використали
.
М
.
Монтень
Життя
не
видовище
і
не
свято
;
життя
–
це
важке
заняття
.
Д
.
Сантаяна
Людина
народжується
боржником
людського
суспільства
.
Л
.
Буржуа
Лекція
№
1
«
Соціологія
як
наука
».
План
:
1.
Сутність
,
предмет
,
об
’
єкт
соціології
;
2.
Розвиток
соціологічної
думки
.
3.
Українська
соціологічна
думка
.
Література
:
(4) 27 -313; (14) 159 – 181, 203 – 225; ( 15) 157 – 171; ( 17) 392 - 418, 432 – 448, 578 -
597; (20) 240 – 262, 442 – 464.
1.
Сутність
,
предмет
,
об
’
єкт
соціології
.
Поява
соціології
наприкінці
Х
V
ІІІ
–
на
початку
ХІХ
ст
.
була
обумовлена
розвитком
суспільства
і
суспільствознавства
.
Саме
тоді
виникла
потреба
в
переході
від
абстрактних
філософських
роздумів
про
суспільство
до
позитивної
науки
про
нього
як
про
живе
утворення
.
Але
як
самостійна
наука
соціологія
з
’
являється
на
початку
ХХ
ст
.
Соціологія
,
як
будь
-
яка
наука
,
має
свої
закономірності
–
стійкі
і
нестійкі
новостворювані
зв
’
язки
між
соціальними
явищами
,
що
реалізуються
через
діяльність
людей
;
категорії
–
наукові
абстракції
,
поняття
,
що
відображають
суть
явища
(
особистість
,
прогрес
,
соціальний
розвиток
тощо
).
Сучасна
соціологія
тяжіє
до
аналізу
двох
супротивних
тенденцій
сучасного
історичного
розвитку
.
З
одного
боку
,
це
глобалізація
виробничих
економічних
,
соціально
-
політичних
,
культурних
взаємодій
та
взаємо
залежностей
,
конвергенція
суспільних
утворень
різного
рівня
.
З
іншого
боку
,
саме
протікання
названих
процесів
відбувається
у
формах
виокремлення
та
локалізації
,
при
поглибленні
соціокультурних
відмінностей
,
зростаючій
дивергенції
та
конфліктності
інтересів
.
Прояв
цих
суперечливих
тенденцій
набув
особливої
гостроти
в
ХХ
ст
.
за
доби
побудови
національних
індустріальних
держав
на
теренах
колишніх
імперій
,
світових
та
локальних
воєн
,
трагічних
соціальних
експериментів
та
екологічних
катастроф
,
приголомшуючих
науково
-
технічних
досягнень
і
досі
злиденного
існування
більшості
населення
планети
.
Зростаючий
інтерес
громадськості
до
соціології
пов
’
язаний
із
вельми
драматичним
станом
самого
предмета
дослідження
–
суспільства
.
Чим
не
стабільнішим
та
непередбаченим
у
своєму
розвитку
є
соціум
,
тим
більшою
мірою
4
соціологічні
знання
та
побудовані
на
ньому
соціальні
прогнози
виявляються
в
центрі
уваги
громадськості
,
політичної
еліти
і
владних
структур
.
Сама
назва
науки
(
від
лат
. Societas –
суспільство
або
socius –
товариш
)
свідчить
про
те
,
що
предметом
дослідницького
інтересу
соціології
має
бути
суспільство
,
тобто
спільність
людей
.
Загальні
і
специфічні
закони
та
закономірності
розвитку
і
функціонування
історично
визначених
соціетальних
систем
,
механізми
дії
та
форми
прояву
цих
законів
і
закономірностей
в
діяльності
особистостей
,
соціальних
груп
,
класів
,
народів
.
Об
’
єктом
соціологічного
пізнання
є
:
·
суспільство
як
цілісна
соціальна
реальність
;
·
емпірично
надана
реальність
,
що
відбиває
ту
чи
іншу
сторону
соціального
життя
;
·
такі
об
’
єктивні
явища
суспільства
,
як
соціальні
відносини
,
соціальні
зв
’
язки
,
соціальні
організації
,
соціальні
інститути
тощо
.
Суспільство
(
у
різних
своїх
проявах
)
вивчається
багатьма
науками
:
історичними
,
економічними
,
правничими
тощо
.
Причетними
до
дослідження
соціальної
природи
людини
,
тих
чи
інших
явищ
суспільного
життя
є
також
численні
гуманітарні
науки
.
Що
ж
вирізняє
соціологію
серед
цього
розмаїття
наук
,
кожна
з
яких
має
власну
,
більш
або
менш
,
визначену
предметну
галузь
?
Відмінності
соціології
від
інших
наук
:
·
розглядає
суперечності
в
масовій
свідомості
;
·
з
нею
пов
’
язане
становлення
кількісних
методів
соціологічних
вимірювань
,
тобто
поява
емпіричних
досліджень
;
·
специфіка
її
предмета
–
це
загальні
і
специфічні
соціальні
закономірності
;
·
вивчає
функціонування
соціальних
систем
.
Соціологія
вивчає
суспільство
на
двох
рівнях
–
теоретичному
і
прикладному
.
Теоретичний
рівень
означає
розгляд
соціальних
взаємозв
’
язків
у
загальному
вигляді
,
тобто
з
’
ясовуються
закони
розвитку
соціальної
спільності
,
їх
взаємовідносини
в
масштабах
суспільства
.
Прикладний
рівень
–
практична
частка
соціологічної
науки
вивчає
процеси
,
які
відбуваються
в
певних
соціальних
підсистемах
.
Її
висновки
стають
основою
для
управління
різними
сферами
суспільного
життя
,
тобто
реального
життєвого
процесу
людини
,
який
відбувається
в
конкретно
-
історичних
умовах
і
характеризується
певною
системою
видів
і
форм
діяльності
як
способу
свідомого
перетворення
світу
.
Центр
соціології
–
це
соціальні
групи
,
спільності
людей
.
Це
означає
,
що
:
·
особистість
сприймається
в
системі
соціальних
зв
’
язків
як
представник
соціальної
групи
;
·
спільності
розглядаються
відносно
їх
місця
в
системі
соціальних
зв
’
язків
,
як
елементи
соціальної
взаємодії
.
Механізм
соціальної
взаємодії
включає
суб
’
єкти
і
фактори
,
що
впливають
на
їхню
поведінку
,
тому
в
соціології
при
вивченні
суспільства
використовують
підходи
.
1.
Демографічний
–
вивчення
суспільства
через
народжуваність
,
смертність
,
міграцію
.
2.
Психологічний
–
розкриває
поведінку
людей
через
їхні
думки
і
мотиви
.
5
3.
Колективіський
–
вивчення
груп
.
4.
Вивчення
взаємовідносин
суб
’
єктів
,
їхньої
рольової
поведінки
.
5.
Культурологічний
–
аналізує
поведінку
на
основі
суспільно
визнаних
правил
і
цінностей
.
Отже
,
Соціологія
–
це
наука
про
суспільство
як
єдину
цілісну
соціальну
систему
.
Специфіка
і
відмінність
соціології
від
інших
суспільних
наук
полягає
в
тому
,
що
вона
вивчає
соціальні
відносини
між
людьми
,
а
також
вплив
цих
відносин
на
формування
людини
,
на
її
свідомість
і
поведінку
.
2.
Розвиток
соціологічної
думки
.
Формування
та
накопичення
знань
про
розвиток
суспільства
,
місце
та
роль
у
ньому
людини
починається
з
давніх
часів
.
Ці
первісні
уявлення
знайшли
своє
відображення
в
міфах
,
легендах
,
героїчному
літописі
.
Пізніше
виникає
філософія
,
яка
стала
сукупним
знанням
про
світ
.
З
часом
від
неї
відокремлюється
соціальна
філософія
,
галузь
знань
,
що
об
’
єднала
чисельні
спроби
пояснення
суті
суспільних
явищ
і
місії
людини
та
вони
були
далекими
від
наукових
пояснень
реального
життя
і
не
систематизованими
.
До
того
ж
,
суспільство
не
сприймалося
як
самостійне
утворення
,
а
лише
як
один
із
багатьох
природних
об
’
єктів
.
Виділення
з
філософії
природничих
наук
породжує
думку
про
можливість
вивчення
суспільних
процесів
за
допомогою
їх
методів
.
Оскільки
в
системі
старої
класифікації
наук
соціальна
сфера
не
визнавалась
як
окремий
предмет
дослідження
,
то
виникла
нагальна
потреба
її
переглянути
.
На
етапі
становлення
і
формування
соціології
,
розвиток
соціологічної
думки
відбувся
в
двох
напрямках
–
позитивіському
(
натуралістичному
)
та
психологічному
,
але
подальший
її
розвиток
вимагав
позбавлення
від
обмежень
.
Умовно
в
розвитку
соціологічної
думки
виділяють
слідуючі
етапи
:
протосоціологічний
,
академічний
,
сучасний
.
Оформлення
соціології
як
самостійної
науки
відбувається
наприкінці
XVIII –
на
початку
XIX
ст
.
Це
пов
’
язано
з
діяльністю
О
.
Конта
(1798- 1857),
який
першим
зробив
спробу
систематизувати
соціальні
явища
.
Принципи
нової
науки
,
яку
він
назвав
“
соціальною
фізикою
”,
а
пізніше
соціологією
,
було
викладено
в
шеститомній
праці
, “
Курс
позитивної
філософії
”.
Вважав
,
що
завдання
соціологів
–
вивчати
“
соціальні
організми
”,
як
біологи
“
взагалі
живі
організми
”.
Позитивізм
орієнтувався
на
відмову
від
загальних
міркувань
про
суспільство
,
на
створення
соціальної
теорії
,
яка
повинна
бути
доказовою
.
У
соціальному
аналізі
О
.
Конт
виділив
два
напрями
:
соціальну
систему
(
дослідження
соціального
порядку
)
і
соціальну
динаміку
(
дослідження
соціальних
процесів
і
змін
).
Герберт
Спенсер
(1820-1903)
в
основу
соціології
поклав
ідею
еволюції
,
суть
якої
вбачав
у
переході
від
гомогенності
(
однорідності
)
до
гетерогенності
(
неоднорідності
).
Показником
соціального
прогресу
вважав
перехід
від
суспільства
,
в
якому
особистість
цілком
підкорена
соціальному
цілому
до
такого
стану
,
при
якому
соціальний
організм
стає
складовою
індивідуальності
.
У
своїй
праці
“
Основи
соціології
”
він
проводить
аналогію
між
біологічним
і
соціальним
(
складається
з
трьох
систем
:
регулююча
,
виробництво
засобів
життя
,
розподільча
)
організмами
.