ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3862
Скачиваний: 1
51
Недотримання
простої
письмової
форми
,
що
вимагається
законом
,
позбавляє
сторони
права
у
разі
спору
посилатися
для
підтвердження
угоди
на
показання
свідків
.
Сторони
,
які
укладають
договір
,
юридично
рівні
між
собою
,
тобто
ніхто
з
них
не
користується
ніякими
перевагами
.
Договори
можуть
укладатися
в
усній
або
письмовій
формі
.
Письмова
форма
може
бути
простою
(
наприклад
розписка
,
що
дається
за
договором
позики
)
або
нотаріальною
(
наприклад
,
договір
довічного
утримання
,
а
у
випадках
,
передбачених
законом
,
крім
нотаріального
посвідчення
,
потребується
реєстрація
у
відповідних
органах
(
наприклад
,
договір
купівлі
-
продажу
жилого
будинку
повинен
бути
нотаріально
посвідчений
,
якщо
хоча
б
однією
стороною
є
громадянин
).
Крім
того
,
такий
договір
підлягає
реєстрації
у
виконавчому
комітеті
місцевої
Ради
народних
депутатів
.
Якщо
в
договорі
діям
однієї
сторони
передбачається
вчинення
зустрічних
дій
іншої
сторони
,
такі
договори
називаються
оплатними
.
Якщо
в
договорі
одна
сторона
зобов
'
язана
вчинити
дію
,
а
інша
має
право
пише
вимагати
вчинення
цих
дій
без
учинення
зустрічних
дій
,
то
такий
договір
називається
безоплатним
(
наприклад
договір
дарування
,
безоплатного
користування
майном
).
Деякі
договори
можуть
бути
як
оплатними
,
так
і
безоплатними
(
наприклад
,
договір
схову
).
Розрізняють
договори
реальні
і
консенсуальні
.
Реальний
договір
вважається
укладеним
з
моменту
фактичної
передачі
речі
(
наприклад
,
договір
позики
,
дарування
,
перевезення
).
Консенсуальні
-
це
договори
,
які
вважаються
укладеними
з
моменту
досягнення
згоди
сторін
за
основними
умовами
договору
(
наприклад
,
купівля
-
продаж
,
найм
,
поставка
тощо
).
Договори
,
які
щоденно
укладають
юридичні
особи
і
громадяни
,
є
досить
різноманітними
.
Розрізняють
договори
планові
та
регульовані
.
До
планових
належать
ті
договори
,
що
укладаються
відповідно
до
планового
завдання
.
Регульовані
(
позапланові
)
укладаються
вільно
між
суб
'
єктами
.
Договори
можуть
бути
односторонніми
-
коли
одна
сторона
має
право
,
а
інша
-
обов
'
язок
(
наприклад
,
договір
дарування
);
двосторонніми
-
коли
є
дві
сторони
і
кожна
з
них
має
права
та
обов
'
язки
;
багатосторонніми
-
коли
с
три
і
більше
сторони
і
кожна
з
них
має
певні
прана
та
обов
'
язки
.
Кожний
договір
має
свій
зміст
,
тобто
сукупність
умов
,
які
сформульовані
сторонами
або
випливають
із
закону
,
на
підставі
якого
укладається
договір
.
Розрізняють
істотні
(
необхідні
),
звичайні
та
додаткові
(
випадкові
)
умови
договору
.
Істотними
визнаються
такі
умови
договору
,
без
яких
договір
не
може
вважатися
укладеним
.
Істотними
є
ті
умови
договору
,
які
визнані
такими
за
законом
або
необхідні
для
договору
даного
виду
.
Наприклад
,
у
договорі
купівлі
-
продажу
істотними
будуть
такі
умови
,
як
предмет
і
ціна
;
у
договорі
поставки
істотними
умовами
є
строк
,
предмет
і
ціна
.
Звичайні
умови
,
як
правило
,
в
договір
не
включаються
,
оскільки
вони
передбачені
в
нормах
цивільного
права
.
До
звичайних
умов
відносяться
ті
,
які
самі
по
собі
передбачаються
,
наприклад
,
місце
виконання
договору
-
якщо
воно
не
вказано
,
то
діє
норма
Цивільного
кодексу
(
місцезнаходження
будови
,
місцезнаходження
кредитора
та
інше
).
Випадкові
(
додаткові
)
умови
встановлюються
за
угодою
сторін
.
Додаткові
умови
,
якщо
вони
включені
до
договору
,
повинні
бути
виконані
.
Наприклад
,
винагорода
повіреному
в
договорі
доручення
за
виконання
доручених
йому
дій
не
передбачається
,
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
52
але
якщо
сторони
передбачать
умову
про
винагороду
,
то
повірений
має
право
вимагати
її
виплати
.
Усі
договори
,
що
укладаються
,
повинні
бути
укладені
та
оформлені
відповідно
до
вимог
закону
.
Таких
вимог
можна
назвати
декілька
-
це
ті
умови
,
які
належать
до
дійсності
угод
:
1.
Усі
особи
,
які
заключають
договір
,
повинні
мати
певний
вид
правоздатності
,
що
дає
їм
право
на
здійснення
угод
.
Оскільки
угода
є
вольовим
актом
,
спрямованим
на
досягнення
певного
результату
,
то
й
укладати
її
можуть
лише
особи
,
які
володіють
у
тому
чи
іншому
обсязі
дієздатністю
,
тобто
воля
яких
характеризується
достатньою
психічною
зрілістю
.
2.
Усі
договори
за
своїм
змістом
повинні
відповідати
закону
або
не
суперечити
йому
.
Наприклад
,
при
продажу
частки
у
спільній
власності
сторонній
особі
з
порушенням
прав
привілейованої
купівлі
інший
учасник
спільної
власності
може
звернутися
до
суду
з
позовом
про
перевід
на
нього
прав
і
обов
'
язків
покупця
.
У
даному
випадку
зміст
угоди
купівлі
-
продажу
не
відповідає
закону
і
тому
співвласник
має
право
у
межах
,
встановлених
законом
,
вимагати
переведення
на
нього
прав
і
обов
'
язків
покупця
за
укладеною
угодою
.
3.
Форма
договору
обирається
за
розсудом
осіб
,
які
його
укладають
,
за
винятком
випадків
,
коли
закон
зобов
'
язує
укласти
договір
у
певній
формі
.
Наприклад
,
договір
комісії
укладається
завжди
в
письмовій
формі
,
а
договір
позики
між
громадянами
на
невелику
суму
укладається
усно
,
але
,
за
бажанням
сторін
,
може
укладатися
і
в
письмовій
формі
.
4.
Воля
і
волевиявлення
осіб
,
які
укладають
договір
.
Наявність
згоди
сторін
укласти
договір
свідчить
про
те
,
що
учасники
бажають
укласти
його
і
що
зовнішнє
вираження
їх
волі
(
волевиявлення
)
відповідає
внутрішній
волі
.
Це
означає
,
що
ніхто
не
може
фізично
чи
психічно
тиснути
на
особу
,
примушувати
її
укладати
гой
чи
інший
договір
.
Усі
договори
,
які
укладаються
під
тиском
насильства
,
погрози
,
обману
або
внаслідок
збігу
тяжких
обставин
,
можуть
бути
визнані
судом
недійсними
,
якщо
потерпіла
сторона
подасть
позов
до
суду
і
буде
вимагати
визнання
угоди
недійсною
у
зв
'
язку
з
тим
,
що
в
ній
волевиявлення
не
відповідає
внутрішній
волі
даної
особи
.
Контрольні
запитання
1.
Що
таке
право
власності
?
2.
Які
види
майна
не
можуть
бути
у
власності
громадян
?
3.
Хто
здійснює
управління
державним
майном
?
4.
Що
таке
зобов
’
язальне
право
?
5.
Як
виникають
і
припиняються
зобов
’
язання
?
6.
Що
таке
спадкування
?
7.
Хто
може
бути
спадкоємцем
?
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
53
Лекція
№
7
Тема
:
Основи
сімейного
права
України
План
:
24.
Шлюбно
-
сімейне
право
України
:
поняття
і
предмет
правового
регулювання
25.
Шлюб
за
сімейним
законодавством
26.
Державна
реєстрація
шлюбу
27.
Права
та
обов
’
язки
подружжя
28.
Права
та
обов
’
язки
матері
,
батька
і
дитини
29.
Захист
прав
батьків
і
дітей
1.
Шлюбно
-
сімейне
право
України
:
поняття
і
предмет
правового
регулювання
Шлюбно
-
сімейне
право
-
сукупність
правових
норм
,
які
регулюють
особисті
й
пов
’
язані
з
ними
майнові
відношення
громадян
,
що
виникають
із
шлюбу
й
належності
до
сім
’
ї
.
Тобто
це
право
регулює
відносини
між
подружжям
щодо
порядку
та
умов
узяття
шлюбу
,
особистих
і
майнових
відносин
між
ними
,
порядку
та
умов
припинення
шлюбу
;
відносини
між
батьками
й
дітьми
,
іншими
родичами
тощо
.
Крім
того
,
шлюбно
-
сімейне
право
України
регулює
відносини
усиновлення
(
удочеріння
),
опіки
й
піклування
і
т
.
д
.
Основними
джерелами
шлюбно
-
сімейного
права
є
Конституція
України
та
Кодекс
про
шлюб
і
сім
'
ю
.
Так
,
Конституція
України
проголошує
: "
Шлюб
у
нашому
суспільстві
ґрунтується
на
вільній
згоді
жінки
і
чоловіка
.
Кожен
із
подружжя
має
рівні
права
і
обов
'
язки
у
шлюбі
та
сім
'
ї
(
ст
. 51).
Загалом
сім
'
я
,
дитинство
,
материнство
та
батьківство
охороняються
державою
.
Сім
'
я
1.
Сім
'
я
є
первинним
та
основним
осередком
суспільства
.
2.
Сім
'
ю
складають
особи
,
які
спільно
проживають
,
пов
'
язані
спільним
побутом
,
мають
взаємні
права
та
обов
'
язки
.
Подружжя
вважається
сім
'
єю
і
тоді
,
коли
дружина
та
чоловік
,
у
зв
'
язку
з
навчанням
,
роботою
,
лікуванням
,
необхідністю
догляду
за
батьками
,
дітьми
та
з
інших
поважних
причин
не
проживають
спільно
.
Дитина
належить
до
сім
'
ї
своїх
батьків
і
тоді
,
коли
спільно
з
ними
не
проживає
. 3.
Права
члена
сім
'
ї
має
одинока
особа
.
4.
Сім
'
я
створюється
на
підставі
шлюбу
,
кровного
споріднення
,
усиновлення
,
а
також
на
інших
підставах
,
не
заборонених
законом
і
таких
,
що
не
суперечать
моральним
засадам
суспільства
.
Право
особи
на
сім
'
ю
.
Особа
,
яка
досягла
шлюбного
віку
,
має
право
на
створення
сім
'
ї
.
У
випадках
,
передбачених
частиною
другою
статті
23
цього
Кодексу
,
сім
'
ю
може
створити
особа
,
яка
не
досягла
шлюбного
віку
.
2.
Сім
'
ю
може
створити
особа
,
яка
народила
дитину
,
незалежно
від
віку
. 3.
Кожна
особа
має
право
на
проживання
в
сім
'
ї
.
Особа
може
бути
примусово
ізольована
від
сім
'
ї
лише
у
випадках
і
в
порядку
,
встановлених
законом
. 4.
Кожна
особа
має
право
на
повагу
до
свого
сімейного
життя
.
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
54
Державна
охорона
сім
'
ї
1.
Держава
охороняє
сім
'
ю
,
дитинство
,
материнство
,
батьківство
,
створює
умови
для
зміцнення
сім
'
ї
.
2.
Держава
створює
людині
умови
для
материнства
та
батьківства
,
забезпечує
охорону
прав
матері
та
батька
,
матеріально
і
морально
заохочує
і
підтримує
материнство
та
батьківство
.
3.
Держава
забезпечує
пріоритет
сімейного
виховання
дитини
. 4.
Держава
бере
під
свою
охорону
кожну
дитину
,
яка
позбавлена
належного
батьківського
піклування
.
5.
Ніхто
не
може
зазнавати
втручання
в
його
сімейне
життя
,
крім
випадків
,
встановлених
Конституцією
України
.
Дитина
1.
Правовий
статус
дитини
має
особа
до
досягнення
нею
повноліття
. 2.
Малолітньою
вважається
дитина
до
досягнення
нею
чотирнадцяти
років
.
Неповнолітньою
вважається
дитина
у
віці
від
чотирнадцяти
до
вісімнадцяти
років
.
Загальні
засади
регулювання
сімейних
відносин
1.
Сімейні
відносини
регулюються
цим
Кодексом
та
іншими
нормативно
-
правовими
актами
.
2.
Сімейні
відносини
можуть
бути
врегульовані
за
домовленістю
(
договором
)
між
їх
учасниками
.
З
.
Сімейні
відносини
регулюються
лише
у
тій
частині
,
у
якій
це
є
допустимим
і
можливим
з
точки
зору
інтересів
їх
учасників
та
інтересів
суспільства
.
4.
Регулювання
сімейних
відносин
здійснюється
з
урахуванням
права
на
таємницю
особистого
життя
їх
учасників
,
їхнього
права
на
особисту
свободу
та
недопустимості
свавільного
втручання
у
сімейне
життя
.
5.
У
часник
сімейних
відносин
не
може
мати
привілеїв
чи
обмежень
за
ознаками
раси
,
кольору
шкіри
,
статі
,
політичних
,
релігійних
та
інших
переконань
,
етнічного
та
соціального
походження
,
матеріального
стану
,
місця
проживання
,
за
мовними
та
іншими
ознаками
.
6.
Жінка
та
чоловік
мають
рівні
права
і
обов
'
язки
у
сімейних
відносинах
,
шлюбі
та
сім
'
ї
.
7.
Дитина
має
бути
забезпечена
можливістю
здійснення
її
прав
,
які
встановлені
Конституцією
України
,
Конвенцією
про
права
дитини
,
іншими
міжнародними
правовими
актами
,
визнаними
в
Україні
.
8.
Регулювання
сімейних
відносин
має
здійснюватися
з
максимально
можливим
урахуванням
інтересів
дитини
,
непрацездатних
членів
сім
'
ї
.
9.
Сімейні
відносини
регулюються
на
засадах
справедливості
,
добросовісності
та
розумності
,
відповідно
до
моральних
засад
суспільства
.
10.
Кожен
учасник
сімейних
відносин
має
право
на
судовий
захист
.
Здійснення
сімейних
прав
1.
Сімейні
права
є
такими
,
що
тісно
пов
'
язані
з
особою
,
а
тому
не
можуть
бути
передані
іншій
особі
.
2.
Якщо
дитина
або
особа
,
дієздатність
якої
обмежена
,
не
може
самостійно
здійснювати
свої
права
,
ці
права
здійснюють
батьки
,
опікун
або
самі
ці
особи
за
допомогою
батьків
чи
піклувальника
.
З
.
Сімейні
права
недієздатної
особи
здійснює
її
опікун
.
Виконання
сімейних
обов
'
язків
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
55
1.
Сімейні
обов
'
язки
є
такими
,
що
тісно
пов
'
язані
з
особою
,
а
тому
не
можуть
бути
перекладені
на
іншу
особу
.
2.
Якщо
особа
визнана
недієздатною
,
її
сімейний
обов
'
язок
особистого
немайнового
характеру
припиняється
у
зв
'
язку
з
неможливістю
його
виконання
.
Майновий
обов
'
язок
недієздатної
особи
за
її
рахунок
виконує
опікун
.
3.
Якщо
в
результаті
психічного
розладу
,
тяжкої
хвороби
або
іншої
поважної
причини
особа
не
може
виконувати
сімейного
обов
'
язку
,
вона
не
вважається
такою
,
що
ухиляється
від
його
виконання
.
4.
Невиконання
або
ухилення
від
виконання
сімейного
обов
'
язку
може
бути
підставою
для
застосування
наслідків
,
встановлених
цим
Кодексом
або
домовленістю
(
договором
)
сторін
.
Захист
сімейних
прав
та
інтересів
1.
Кожен
учасник
сімейних
відносин
,
який
досяг
чотирнадцяти
років
,
має
право
на
безпосереднє
звернення
до
суду
за
захистом
свого
права
або
інтересу
.
2.
Суд
застосовує
способи
захисту
,
які
встановлені
законом
або
домовленістю
(
договором
)
сторін
.
Способами
захисту
сімейних
прав
та
інтересів
зокрема
є
:
1.
встановлення
правовідношення
;
2.
примусове
виконання
добровільно
не
виконаного
обов
'
язку
;
3.
припинення
правовідношення
,
а
також
його
анулювання
;
4.
припинення
дій
,
які
порушують
сімейні
права
;
5.
відновлення
правовідношення
,
яке
існувало
до
порушення
права
;
6.
відшкодування
матеріальної
та
моральної
шкоди
,
якщо
це
передбачено
цим
Кодексом
або
договором
.
2.
Шлюб
за
сімейним
законодавством
Поняття
шлюбу
1.
Шлюбом
є
сімейний
союз
жінки
та
чоловіка
,
зареєстрований
у
державному
органі
реєстрації
актів
цивільного
стану
.
2.
Проживання
однією
сім
'
єю
жінки
та
чоловіка
без
шлюбу
не
є
підставою
для
виникнення
у
них
прав
та
обов
'
язків
подружжя
.
З
.
Релігійний
обряд
шлюбу
не
є
підставою
для
виникнення
у
жінки
та
чоловіка
прав
та
обов
'
язків
подружжя
,
крім
випадків
,
коли
релігійний
обряд
шлюбу
відбувся
до
створення
або
відновлення
державних
органів
реєстрації
актів
цивільного
стану
.
Шлюбний
вік
1.
Шлюбний
вік
для
жінки
встановлюється
у
сімнадцять
,
а
для
чоловіка
—
у
вісімнадцять
років
.
2. 0
соби
,
які
бажають
зареєструвати
шлюб
,
мають
досягти
шлюбного
віку
на
день
реєстрації
шлюбу
.
Право
на
шлюб
1.
Право
на
шлюб
мають
особи
,
які
досягли
шлюбного
віку
.
2.3
а
заявою
особи
,
яка
досягла
чотирнадцяти
років
,
за
рішенням
суду
їй
може
бути
надано
право
на
шлюб
,
якщо
буде
встановлено
,
що
це
відповідає
її
інтересам
.
Добровільність
шлюбу
1.
Шлюб
ґрунтується
на
вільній
згоді
жінки
та
чоловіка
.
Примушування
жінки
та
чоловіка
до
шлюбу
не
допускається
.
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro