ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3842
Скачиваний: 1
111
збігу
тяжких
особистих
чи
сімейних
обставин
;
4)
вчинення
правопорушення
неповнолітнім
;
5)
вчинення
правопорушення
вагітною
жінкою
або
жінкою
,
яка
має
дитину
до
одного
року
.
Законодавством
можуть
бути
передбачені
й
інші
обставини
,
що
пом
'
якшують
відповідальність
за
адміністративне
правопорушення
.
Обставинами
,
що
обтяжують
відповідальність
за
адміністративне
правопорушення
,
визнаються
:
1)
продовження
протиправної
поведінки
,
незважаючи
на
вимогу
уповноважених
на
те
осіб
припинити
її
;
2)
повторне
протягом
року
вчинення
однорідного
правопорушення
,
за
яке
особу
вже
було
піддано
адміністративному
стягненню
,
вчинення
правопорушення
особою
,
яка
раніше
вчинила
злочин
;
3)
втягнення
неповнолітнього
у
правопорушення
;
4)
вчинення
правопорушення
групою
осіб
;
5)
вчинення
правопорушення
в
умовах
стихійного
лиха
або
за
інших
надзвичайних
обставин
;
6)
вчинення
правопорушення
у
стані
сп
'
яніння
.
Орган
(
службова
особа
),
який
накладає
адміністративне
стягнення
,
залежно
від
характеру
адміністративного
правопорушення
може
не
визнати
дану
обставину
обтяжуючою
.
Адміністративне
стягнення
може
бути
накладене
не
пізніше
як
через
два
місяці
з
дня
вчинення
правопорушення
,
а
при
триваючому
правопорушенні
-
два
місяці
з
дня
його
виявлення
.
У
разі
відмови
в
порушенні
кримінальної
справи
або
закритті
кримінальної
справи
,
але
за
наявності
в
діях
порушника
ознак
адміністративного
правопорушення
,
адміністративне
стягнення
може
бути
накладене
не
пізніше
як
Через
місяць
з
дня
прийняття
рішення
про
відмову
в
порушенні
кримінальної
справи
або
про
її
закриття
.
Якщо
особа
,
піддана
адміністративному
стягненню
,
протягом
року
з
дня
закінчення
виконання
стягнення
не
вчинила
нового
адміністративного
правопорушення
,
вважається
такою
,
що
не
була
піддана
адміністративному
стягненню
.
Якщо
у
результаті
вчинення
адміністративного
правопорушення
заподіяна
майнова
шкода
громадянинові
,
підприємству
,
установі
,
організації
,
то
адміністративна
комісія
,
виконавчий
комітет
сільської
,
селищної
ради
народних
депутатів
під
час
вирішення
питання
про
накладання
стягнення
за
адміністративне
правопорушення
має
право
одночасно
вирішити
питання
про
відшкодування
винним
майнової
шкоди
,
якщо
її
сума
не
перевищує
двох
мінімумів
доходів
громадян
,
що
не
обкладаються
податком
,
а
суддя
районного
(
міського
)
суду
-
незалежно
від
розміру
шкоди
.
У
випадку
,
коли
шкоду
завдано
неповнолітнім
,
який
досяг
шістнадцяти
років
І
має
самостійний
заробіток
,
а
сума
шкоди
не
перевищує
одного
неоподатковуваного
мінімуму
доходів
громадян
,
суддя
має
право
покласти
на
неповнолітнього
відшкодування
завданої
шкоди
або
зобов
'
язати
своєю
працею
усунути
її
.
В
інших
випадках
питання
про
відшкодування
майнової
шкоди
,
заподіяної
адміністративним
правопорушенням
,
вирішується
у
порядку
цивільного
судочинства
.
Контрольні
питання
1.
Які
ви
знаєте
джерела
адміністративного
права
?
2.
Кого
можна
віднести
до
суб
’
єктів
адміністративного
права
?
3.
Що
таке
адміністративне
правопорушення
?
4.
Які
ви
знаєте
види
адміністративних
стягнень
?
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
112
5.
Які
заходи
застосовуються
до
неповнолітніх
,
що
здійснии
адміністративне
правопорушення
?
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
113
Лекція
№
11
Тема
:
Основи
Кримінального
права
України
План
:
1.
Кримінальне
право
України
:
поняття
і
предмет
правового
регулювання
.
2.
Кримінальний
закон
3.
Поняття
й
ознаки
злочину
.
4.
Кримінальна
відповідальність
та
її
підстава
5.
Склад
злочину
6.
Обставини
,
що
виключають
злочинність
діяння
7.
Закінчений
та
незакінчений
злочини
.
Добровільна
відмова
при
незакінченому
злочині
8.
Співучасть
у
злочині
9.
Покарання
1.
Кримінальне
право
України
:
поняття
і
предмет
правового
регулювання
.
Кримінальне
право
-
одна
з
галузей
права
України
,
яка
являє
собою
систему
встановлених
вищим
органом
державної
влади
(
Верховною
Радою
України
)
норм
,
що
визначають
,
які
суспільно
небезпечні
діяння
є
злочинами
і
які
покарання
можуть
бути
застосовані
до
осіб
,
що
їх
вчинили
.
Кримінальне
право
поділяється
на
дві
частини
—
Загальну
й
Особливу
.
У
Загальній
частині
зосереджені
норми
загального
характеру
,
які
застосовуються
до
всіх
злочинів
.
У
ній
розкриваються
завдання
кримінального
права
,
регулюються
питання
дії
кримінального
закону
в
часі
й
у
просторі
,
вказуються
підстави
кримінальної
відповідальності
,
наводиться
поняття
злочину
,
надається
класифікація
злочинів
,
закріплюються
інші
базові
інститути
(
незакінчений
злочин
,
необхідна
оборона
,
крайня
необхідність
,
затримання
злочинця
,
співучасть
у
злочині
,
добровільна
відмова
від
вчинення
злочину
та
ін
.),
визначаються
поняття
,
цілі
й
види
покарань
,
містяться
норми
,
що
регулюють
порядок
призначення
покарання
і
звільнення
від
покарання
та
кримінальної
відповідальності
.
В
Особливій
частині
передбачено
норми
,
що
встановлюють
відповідальність
за
конкретні
злочини
:
проти
національної
безпеки
України
,
проти
життя
,
здоров
'
я
,
волі
,
честі
та
гідності
особи
,
злочини
у
сфері
господарської
діяльності
,
проти
довкілля
та
ін
.
Загальна
й
Особлива
частини
-
логічно
взаємозв
'
язані
і
взаємодіючі
системи
норм
кримінального
права
.
Завданнями
кримінального
права
є
правове
забезпечення
охорони
прав
і
свобод
людини
і
громадянина
,
власності
,
громадського
порядку
й
громадської
безпеки
,
довкілля
,
конституційного
устрою
України
від
злочинних
посягань
,
забезпечення
миру
і
безпеки
людства
,
а
також
запобігання
злочинам
.
Для
здійснення
цих
завдань
кримінальне
право
визначає
,
які
суспільно
небезпечні
діяння
визнаються
злочинними
,
і
встановлює
покарання
,
що
застосовуються
до
осіб
,
які
вчинили
злочини
.
Джерелом
кримінального
права
є
кримінальний
закон
у
вигляді
Кримінального
кодексу
.
Кримінальне
право
базується
на
принципах
(
основоположних
засадах
)
законності
,
демократизму
,
гуманізму
,
патріотизму
,
особистої
винної
відповідальності
за
вчинення
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
114
суспільно
небезпечного
діяння
,
передбаченого
кримінальним
законом
як
злочин
,
індивідуалізації
і
невідворотності
кримінальної
відповідальності
.
2.
Кримінальний
закон
Кримінальний
закон
-
це
прийнятий
вищим
органом
державної
влади
(
Верховною
Радою
України
)
нормативний
акт
,
що
встановлює
підстави
кримінальної
відповідальності
,
визначає
,
які
суспільно
небезпечні
діяння
визнаються
злочинами
і
які
покарання
можуть
бути
застосовані
до
осіб
,
що
їх
вчинили
.
Кримінальний
закон
регулює
усю
сферу
суспільних
відносин
,
пов
'
язаних
із
злочином
і
покаранням
.
Поняттям
"
кримінальний
закон
"
охоплюються
як
окремий
законодавчий
акт
,
що
прийнятий
Верховною
Радою
України
і
встановлює
кримінальну
відповідальність
за
конкретний
злочин
,
так
і
окрема
стаття
Кримінального
кодексу
,
а
також
Кримінальний
Кодексу
цілому
.
Усе
чинне
кримінальне
законодавство
України
зосереджено
у
Кримінальному
кодексі
.
Кримінальний
індекс
-
це
систематизований
законодавчий
акт
,
що
складається
із
Загальної
й
Особливої
частий
.
У
Загальній
частині
визначено
базові
інститути
і
поняття
,
які
співвідносяться
з
усіма
конкретними
видами
злочинів
.
У
Особливій
частині
містяться
визначення
конкретних
видів
злочинів
і
встановлюються
покарання
за
їх
вчинення
.
Нині
чинний
Кримінальний
кодекс
,
прийнятий
Верховною
Радою
05.04.2001
р
.,
набрав
чинності
з
01.09.2001
р
.
Загальна
й
Особлива
його
частини
поділяються
на
глави
і
статті
.
Статті
Загальної
частини
становлять
єдине
ціле
і
можуть
мати
частини
,
пункти
,
підпункти
.
Статті
Особливої
частини
поділяються
на
диспозицію
і
санкцію
.
Диспозиція
-
це
частина
статті
Особливої
частини
КК
,
у
якій
описується
конкретний
злочин
і
вказуються
його
ознаки
.
Санкція
-
це
частина
статті
,
в
якій
визначаються
вид
і
міра
пока
-
рання
,
що
підлягають
застосуванню
за
злочин
,
описаний
у
диспозиції
.
Кримінальний
закон
діє
у
просторі
й
у
часі
, V
Дія
кримінального
закону
в
просторі
.
Усі
особи
,
що
вчинили
злочини
на
території
України
,
підлягають
кримінальній
відповідальності
на
підставі
кримінального
закону
України
(
ст
. 6
КК
—
територіальний
принцип
).
Питання
про
кримінальну
відповідальність
дипломатичних
представників
іноземних
держав
та
інших
громадян
,
які
відповідно
до
чинних
законів
і
міжнародних
договорів
,
згода
на
обов
'
язковість
яких
надана
Верховною
Радою
України
,
не
є
підсудними
у
кримінальних
справах
судам
України
,
у
випадку
вчинення
цими
особами
злочину
на
території
України
вирішується
дипломатичним
шляхом
(
ч
. 4
ст
. 6
КК
).
Громадяни
України
,
а
також
особи
без
громадянства
,
що
постійно
проживають
в
Україні
,
які
вчинили
злочини
за
межами
України
,
підлягають
кримінальній
відповідальності
за
КК
України
,
якщо
інше
не
передбачено
міжнародними
договорами
України
,
згода
на
обов
'
язковість
яких
надана
Верховною
Радою
України
(
ст
. 7
КК
-
принцип
громадянства
).
Дія
кримінального
закону
в
часі
.
Особи
,
які
вчинили
злочини
,
підлягають
кримінальній
відповідальності
за
законом
,
який
діяв
на
час
вчинення
злочину
(
ч
. 2
ст
. 4
КК
).
Чинним
визнається
закон
,
що
набрав
юридичної
сили
і
ще
не
втратив
її
,
тобто
не
ска
-
сований
або
не
змінений
іншим
законом
.
Якщо
ж
особа
вчинила
злочин
у
період
чинності
одного
(
раніше
діючого
)
закону
,
а
питання
про
притягнення
її
до
кримінальної
відповідальності
вирішується
у
період
дії
іншого
,
нового
закону
,
то
застосуванню
під
-
лягає
раніше
діючий
закон
,
якщо
він
є
більш
м
'
яким
,
ніж
новий
.
Якщо
ж
новий
закон
є
більш
м
'
яким
,
ніж
той
,
що
діяв
раніше
,
тобто
усуває
злочинність
діяння
або
пом
'
якшує
покарання
,
то
застосовується
новий
закон
(
зворотна
сила
закону
) -
ч
. 1
ст
. 5
КК
.
Зворотна
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
115
сила
кримінального
закону
-
це
поширення
нового
закону
на
злочини
,
вчинені
до
набрання
ним
сили
.
Закон
,
що
встановлює
покарання
за
діяння
або
посилює
покарання
,
зворотне
сили
не
має
.
3.
Поняття
й
ознаки
злочину
Під
злочином
у
кримінальному
праві
розуміють
передбачене
кримінальним
законом
суспільно
небезпечне
винне
діяння
(
дію
або
бездіяльність
),
вчинене
суб
'
єктом
злочину
(
ч
. 1
ст
. 11
КК
).
Злочином
визнається
тільки
конкретний
акт
вольової
поведінки
(
вчинок
)
людини
у
формі
дії
або
бездіяльності
.
Думки
,
наміри
,
погляди
і
судження
особи
,
що
мають
навіть
негативний
(
антигромадський
)
характер
,
не
можуть
бути
визнані
злочином
,
якщо
вони
не
об
'
єктивовані
в
конкретному
акті
поведінки
,
у
суспільно
небезпечній
дії
або
бездіяльності
людини
,
яка
має
всі
ознаки
суб
'
єкта
злочину
(
ст
.
ст
. 18 —
22
КК
).
Ознаками
злочину
є
:
суспільна
небезпека
,
кримінальна
протиправність
,
винність
і
караність
діяння
-
дії
або
бездіяльності
.
Суспільна
небезпека
означає
,
що
злочин
завдає
істотної
шкоди
(
збитку
)
або
ж
створює
загрозу
заподіяння
такої
шкоди
охоронюваним
кримінальним
законом
благам
—
суспільним
відносинам
.
Характер
і
ступінь
суспільної
небезпеки
визначаються
усією
сукупністю
об
'
єктивних
і
суб
'
єктивних
ознак
злочину
:
цінністю
блага
(
об
'
єкта
),
на
яке
посягає
злочин
,
характером
діяння
,
способом
,
місцем
,
часом
,
обстановкою
вчинення
злочину
,
тяжкістю
наслідків
,
формою
вини
(
умисел
або
необережність
),
мотивом
,
метою
тощо
.
Дія
(
або
бездіяльність
),
що
навіть
формально
підпадає
під
ознаки
будь
-
якого
діяння
,
передбаченого
заковом
,
через
малозначність
не
становить
суспільної
небезпеки
,
тобто
не
заподіяла
і
не
могла
заподіяти
істотної
шкоди
фізичній
чи
юридичній
особі
,
суспільству
або
державі
(
наприклад
,
крадіжка
малоцінного
майна
-
олівець
,
пачка
цигарок
тощо
),
не
може
бути
визнана
злочином
(
ч
. 2
ст
. 11
КК
).
Під
кримінальною
протиправністю
розуміють
передбачення
(
заборону
)
суспільно
небезпечного
діяння
кримінальним
законом
-
конкретною
статтею
Особливої
частини
КК
.
Дія
або
бездіяльність
,
не
передбачені
кримінальним
законом
,
тобто
не
зазначені
в
певній
статті
Кримінального
кодексу
,
ні
за
яких
обставин
не
можуть
бути
визнані
злочином
і
не
можуть
тягти
кримі
наявної
відповідальності
.
Ознака
"
винність
"
пов
'
язана
з
наявністю
у
діях
особи
умислу
або
необережності
.
Невинне
заподіяння
шкоди
(
казус
)
виключає
можливість
визнання
діяння
злочинним
.
Ознака
караності
означає
,
що
за
будь
-
який
злочин
у
законі
передбачені
конкретні
вид
і
міра
покарання
;
Наявність
усіх
зазначених
ознак
дозволяє
в
кожному
конкретному
випадку
відносити
те
або
інше
діяння
(
вчинок
)
до
числа
злочинних
і
караних
.
Відсутність
же
хача
б
однієї
з
цих
ознак
виключає
можливість
розглядати
скоєне
діяння
як
злочин
.
Злочини
з
урахуванням
ступеня
їхньої
тяжкості
поділяються
на
злочини
невеликої
тяжкості
,
середньої
тяжкості
,
тяжкі
та
особливо
тяжкі
(
ст
. 12
КК
).
Вони
різняться
між
собою
правовими
наслідками
,
зокрема
тяжкістю
покарання
,
передбаченого
за
них
у
санкціях
статей
Особливої
частини
КК
.
4.
Кримінальна
відповідальність
та
її
підстава
Кримінальна
відповідальність
є
одним
із
видів
юридичної
відповідальності
,
встановлюється
державою
в
кримінальному
законі
і
покладається
на
осіб
,
винних
у
вчиненні
злочину
.
Під
кримінальною
відповідальністю
розуміється
юридичний
обов
'
язок
особи
,
яка
здійснила
злочин
,
підлягати
дії
кримінального
закону
,
тобто
відповідати
перед
державою
за
винно
вчинене
суспільно
небезпечне
діяння
,
передбачене
кримінальним
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro