ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3856
Скачиваний: 1
41
Володілець
речі
(
як
добросовісний
,
так
і
недобросовісний
)
має
право
вимагати
від
власника
відшкодування
зроблених
ним
необхідних
затрат
на
майно
з
часу
,
з
якого
влас
-
нику
належать
доходи
від
майна
.
У
недобросовісного
володільця
власник
має
право
витребувати
своє
майно
в
будь
-
якому
випадку
.
У
добросовісного
володільця
власник
має
право
витребувати
своє
майно
,
коли
існують
такі
умови
:
майно
придбане
добросовісним
володільцем
безкоштовно
і
ко
-
ли
майно
набуло
з
володіння
власника
без
його
волі
(
наприклад
,
річ
була
викрадена
).
Порушення
прав
власника
можуть
полягати
не
тільки
у
позбавленні
його
права
во
-
лодіння
річчю
,
а
,
зокрема
,
може
бути
порушено
право
користування
або
розпорядження
.
Наприклад
,
коли
особа
самовільно
зайняла
приміщення
в
будинку
власника
.
У
даному
випадку
власник
продовжує
володіти
будинком
,
але
йому
перешкоджають
користуватися
якоюсь
частиною
будинку
,
що
може
перешкодити
власнику
здійснити
і
право
розпоря
-
дження
.
У
таких
випадках
власник
може
захистити
своє
право
власності
від
порушень
(
не
пов
'
язаних
з
позбавленням
права
володіння
)
позовом
,
який
у
науці
цивільного
права
на
-
зивається
негаторним
позовом
.
Відповідно
до
закону
України
"
Про
власність
"
під
негаторним
правом
слід
розумі
ти
право
власника
вимагати
усунення
будь
-
яких
порушень
його
права
,
навіть
якщо
ці
по
-
рушення
і
не
були
пов
'
язані
з
позбавленням
права
володіння
.
2.
Зобов
'
язальне
право
Цивільні
зобов
'
язання
є
найбільш
поширеним
видом
цивільно
-
правових
відносин
.
Особи
щоденно
по
декілька
разів
вступають
між
собою
чи
з
організаціями
в
цивільно
-
правові
відносини
,
які
називаються
зобов
'
язально
-
правовими
.
Зобов
'
язання
-
це
таке
правове
відношення
,
в
силу
якого
одна
сторона
-
боржник
-
зобов
'
язана
вчинити
на
користь
іншої
сторони
-
кредитора
-
певну
дію
(
передати
майно
,
виконати
роботу
тощо
)
або
утриматися
від
певної
дії
,
а
кредитор
має
право
вимагати
від
боржника
виконання
його
обов
'
язку
.
Суб
'
єктами
зобов
'
язання
можуть
бути
фізичні
та
юридичні
особи
.
Сторона
,
яка
має
право
вимагати
від
другої
сторони
виконання
якоїсь
дії
або
утримання
від
неї
(
напри
-
клад
,
передати
майно
,
виконати
роботу
,
сплатити
гроші
і
т
.
д
.)
називається
кредитором
,
а
сторона
,
яка
зобов
'
язана
виконати
вимогу
кредитора
,
називається
боржником
.
Напри
-
клад
,
при
заподіянні
шкоди
майну
або
здоров
'
ю
потерпілий
має
право
вимагати
від
-
шкодування
завданих
збитків
(
він
є
кредитором
),
а
заподіювач
зобов
'
язаний
відшкодува
-
ти
нанесені
ним
збитки
(
він
є
боржником
).
Зміст
зобов
'
язання
складають
права
та
обов
'
язки
сторін
.
Наприклад
,
у
договорі
купівлі
-
продажу
покупець
має
право
вимагати
від
продавця
передати
йому
куплену
річ
.
Цьому
праву
покупця
відповідає
обов
'
язок
продавця
передати
покупцеві
продану
ним
річ
.
Ось
такі
права
та
обов
'
язки
сторін
у
зобов
'
язанні
(
договорі
)
і
складають
його
зміст
.
У
зобов
'
язаннях
чітко
визначений
склад
осіб
-
боржник
і
кредитор
,
тобто
зобов
'
я
-
зання
передбачають
переміщення
майна
взагалі
не
до
всіх
,
а
лише
до
чітко
визначених
осіб
(
наприклад
,
від
заподіювача
до
потерпілого
).
Важливою
рисою
зобов
'
язальних
відносин
є
також
конкретність
їх
змісту
.
Боржник
у
кожному
конкретному
зобов
'
язанні
повинен
вчинити
чітко
визначені
дії
чи
утриматися
від
них
(
наприклад
,
боржник
не
може
бути
зобов
'
язаний
до
повернення
боргу
взагалі
,
а
тільки
з
вказівкою
конкретної
суми
).
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
42
Зобов
'
язально
-
правові
відносини
,
як
правило
,
встановлюються
на
певний
,
конкретно
визначений
строк
.
Підставою
виникнення
зобов
'
язання
є
передбачені
законом
юридичні
факти
,
з
на
-
явністю
яких
правові
норми
пов
'
язують
виникнення
прав
і
обов
'
язків
сторін
.
Зобов
'
язання
можуть
виникати
з
договорів
,
і
вони
називаються
договірними
зобов
'
язаннями
.
Напри
-
клад
,
сторони
уклали
договір
,
за
яким
одна
сторона
приймає
на
себе
зобов
'
язання
збуду
-
вати
дім
,
а
замовник
-
оплатити
вартість
робіт
.
Це
зобов
'
язання
,
за
яким
кожна
із
сторін
має
права
і
несе
обов
'
язки
,
що
визначаються
договором
,
який
,
звичайно
,
укладається
від
-
повідно
до
вимог
закону
.
Переважна
частина
зобов
'
язально
-
правових
відносин
-
це
договірні
відносини
,
але
значна
частина
зобов
'
язань
встановлюється
не
договором
,
а
іншими
юридичними
факта
-
ми
.
Це
,
зокрема
,
адміністративні
акти
,
в
тому
числі
для
державних
,
кооперативних
та
ін
-
ших
громадських
організацій
(
наприклад
,
органи
управління
видають
розпорядження
про
поставку
продукції
),
акти
планування
матеріально
-
технічного
постачання
,
збуту
,
за
-
купівлі
сільгосппродукції
та
інші
(
за
цими
актами
одна
сторона
має
право
вимагати
від
іншої
укласти
з
нею
договір
про
поставку
продукції
тощо
).
Підставами
виникнення
зобов
'
язання
є
охорона
і
рятування
суспільного
майна
від
небезпеки
,
знахідка
,
скарб
,
заподіяння
шкоди
іншій
особі
,
набуття
чи
збереження
майна
за
рахунок
коштів
іншої
особи
без
достатніх
підстав
та
інше
.
Оскільки
зобов
'
язальні
правовідносини
діють
протягом
певного
часу
,
то
вони
мо
-
жуть
у
період
свого
існування
як
зазнавати
деяких
змін
,
так
і
припиняти
своє
існування
.
Обставини
,
з
якими
пов
'
язано
припинення
зобов
'
язань
,
називаються
підставами
припи
-
нення
зобов
'
язань
.
У
Цивільному
кодексі
України
є
спеціальна
глава
,
присвячена
загаль
-
ним
підставам
припинення
зобов
'
язань
.
Крім
того
,
існують
окремі
види
зобов
'
язань
,
що
мають
свої
специфічні
підстави
,
вказівка
про
які
міститься
в
розділах
кодексу
,
що
регла
-
ментують
даний
вид
зобов
'
язань
.
Найбільш
поширеною
підставою
припинення
зобов
'
язання
є
його
виконання
.
Тобто
зобов
'
язання
припиняє
своє
існування
,
якщо
воно
виконане
згідно
з
його
змістом
і
офор
-
млене
належним
чином
.
У
цивільному
законодавстві
вказується
ще
на
ряд
підстав
припинення
зобов
'
язань
,
які
часто
зустрічаються
.
По
-
перше
,
зобов
'
язання
припиняються
при
збігу
в
одній
особі
боржника
і
кредитора
,
що
у
відносинах
між
громадянами
можливе
при
спадкуванні
,
коли
спадкодавець
і
спадкоємець
були
зв
'
язані
зобов
'
язанням
і
спадкоємець
у
порядку
правонаступництва
отримав
від
спадкодавця
права
і
прийняв
обов
'
язок
щодо
зобов
'
язання
,
став
одночасно
і
боржником
,
і
кредитором
.
По
-
друге
,
зобов
'
язання
припиняється
угодою
сторін
,
зокрема
про
заміну
одного
зо
-
бов
'
язання
іншим
між
тими
ж
особами
(
новація
).
По
-
третє
,
зобов
'
язання
припиняється
при
неможливості
його
виконання
.
Крім
того
,
зобов
'
язання
припиняється
з
урахуванням
зустрічної
однорідної
вимоги
.
Також
зобов
'
язання
припиняється
через
смерть
боржника
(
якщо
зобов
'
язання
не
може
бути
виконано
без
особистої
участі
боржника
)
чи
кредитора
(
якщо
виконання
проводить
-
ся
особисто
для
кредитора
),
або
ліквідацією
юридичної
особи
.
Таким
чином
,
припинен
-
ню
за
цією
підставою
підлягає
тільки
те
зобов
'
язання
,
яке
не
може
бути
виконане
без
особистої
участі
боржника
чи
кредитора
(
наприклад
,
зобов
'
язання
автора
написати
твір
).
Для
того
,
щоб
створити
впевненість
у
тому
,
що
зобов
'
язання
виконуватися
у
повній
відповідності
з
їх
змістом
,
тобто
належним
чином
,
а
також
з
метою
забезпечення
можли
-
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
43
вості
відшкодування
збитків
,
заподіяних
невиконанням
зобов
'
язання
,
закон
передбачає
способи
забезпечення
виконання
зобов
’
язання
.
Під
способами
забезпечення
виконання
зобов
’
язання
розуміють
спеціальні
правові
заходи
майнового
характеру
,
які
встановлені
законом
або
договором
з
метою
забезпечення
точного
виконання
зобов
'
язання
.
У
випадку
невиконання
договору
боржником
кредитор
має
право
домагатися
виконання
у
примусо
-
вому
порядку
шляхом
звернення
до
суду
чи
господарського
суду
,
примушуючи
боржни
-
ка
до
виконання
зобов
'
язання
.
Але
примус
до
виконання
застосовується
не
до
кожного
зобов
'
язання
,
іноді
він
не
дає
потрібного
ефекту
.
Тому
необхідні
додаткові
міри
,
які
б
га
-
рантували
задоволення
вимог
кредитора
чи
відшкодування
збитків
,
що
виникли
внаслі
-
док
неналежного
виконання
зобов
'
язання
.
Способи
забезпечення
виконання
зобов
'
язань
зазначені
в
Цивільному
кодексі
Укра
-
їни
та
Законі
України
"
Про
заставу
":
1)
неустойка
(
штраф
,
пеня
);
2)
застава
;
3)
завдаток
;
4)
порука
;
5)
гарантія
.
Ці
способи
забезпечення
виконання
зобов
'
язань
є
додатковими
до
тих
зобов
'
язань
,
на
забезпечення
яких
вони
направлені
.
Виконання
зобов
'
язань
може
забезпечуватись
згідно
з
законом
або
договором
-
неустойкою
,
заставою
і
порукою
.
Крім
того
,
зобов
'
язання
між
громадянами
або
з
їх
учас
-
тю
можуть
забезпечуватися
завдатком
,
а
зобов
'
язання
між
організаціями
-
гарантією
.
Неустойка
-
це
визначена
законом
чи
договором
грошова
сума
,
яку
боржник
пови
-
нен
сплатити
кредитору
у
випадку
невиконання
чи
неналежного
виконання
зобов
'
язання
.
Різновидністю
неустойки
є
штраф
і
пеня
.
Якщо
неустойка
встановлюється
в
договірному
порядку
,
а
не
на
підставі
закону
,
то
угода
про
неустойку
повинна
бути
укладена
в
пись
-
мовій
формі
.
Недотримання
письмової
форми
тягне
недійсність
угоди
про
неустойку
.
Застава
-
це
таке
правовідношення
,
в
силу
якого
кредитор
-
заставодержатель
має
право
в
разі
невиконання
боржником
(
заставодавцем
)
забезпеченого
заставою
зобов
'
я
-
зання
одержати
задоволення
з
вартості
заставленого
майна
переважно
перед
іншими
кре
-
диторами
.
При
цих
відносинах
в
особі
кредитора
виступає
заставодержатель
-
особа
,
що
бере
майно
під
заставу
,
а
заставодавець
-
особа
,
що
передає
майно
під
заставу
;
ним
,
як
правило
,
виступає
боржник
.
Застава
може
виникати
в
силу
договору
або
закону
.
Договір
застави
повинен
бути
укладений
у
письмовій
формі
.
У
випадках
,
коли
предметом
застави
є
нерухоме
майно
,
транспортні
засоби
,
товари
в
обігу
або
у
переробці
,
договір
застави
повинен
бути
нотаріально
засвідчений
.
Завдаток
-
це
грошова
сума
,
яка
дається
однією
із
сторін
іншій
в
рахунок
належних
з
неї
за
договором
платежів
у
підтвердження
укладення
договору
і
забезпечення
його
виконання
.
Завдаток
в
основному
застосовується
в
побутових
договорах
між
громадяна
-
ми
та
організаціями
,
але
не
має
місця
при
відносинах
між
організаціями
.
Якщо
за
неви
-
конання
договору
відповідальною
є
сторона
,
яка
дала
завдаток
,
він
залишається
в
іншої
сторони
.
Угода
про
завдаток
повинна
бути
оформленою
письмово
,
інакше
вона
визнаєть
-
ся
недійсною
.
За
договором
поруки
поручитель
зобов
'
язується
перед
кредитором
іншої
особи
від
-
повідати
за
невиконання
нею
свого
зобов
'
язання
в
повному
обсязі
або
частково
.
Тобто
кредитор
у
випадку
невиконання
зобов
'
язання
боржником
має
право
пред
'
явити
вимогу
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
44
про
погашення
боргу
як
до
самого
боржника
,
так
і
до
поручителя
.
Договір
поруки
пови
-
нен
бути
укладений
у
письмовій
формі
.
Гарантія
як
спосіб
забезпечення
зобов
'
язань
застосовується
лише
у
відносинах
між
організаціями
.
За
таким
договором
організація
-
гарант
зобов
'
язується
перед
організацією
-
кредитором
погасити
заборгованість
організації
-
боржника
,
якщо
остання
цього
не
зро
-
бить
.
Гарантом
може
бути
лише
організація
,
вищестояща
по
відношенню
до
боржника
,
і
її
відповідальність
наступає
лише
при
відсутності
коштів
у
боржника
.
3.
Спадкове
право
Спадкування
виникло
разом
з
виникненням
цивілізації
і
буде
існувати
,
доки
існу
-
ватиме
цивілізація
.
Спадкування
-
це
перехід
майна
померлої
особи
(
спадкодавця
)
до
інших
осіб
(
спад
-
коємців
).
Спадкове
право
-
це
сукупність
правових
норм
,
які
регулюють
порядок
переходу
майна
померлої
особи
до
інших
осіб
.
Особа
,
після
смерті
якої
залишилось
майно
,
називається
спадкодавцем
.
Особи
,
до
яких
це
майно
переходить
після
смерті
спадкодавця
,
називаються
спадкоємцями
.
Спад
-
коємство
виникає
у
випадку
смерті
громадянина
чи
оголошення
його
померлим
у
судо
-
вому
порядку
.
Спадкодавцями
можуть
бути
лише
громадяни
,
а
спадкоємцями
можуть
бути
як
фізичні
особи
,
так
і
юридичні
особи
,
у
тому
числі
держава
.
Майно
,
що
залишилося
після
смерті
спадкодавця
і
переходить
до
спадкоємців
,
на
-
зивається
спадщиною
(
спадковою
масою
).
Спадщина
складається
з
прав
і
обов
'
язків
спадкодавця
(
наприклад
,
сплата
боргу
).
Якщо
спадкоємець
приймає
спадщину
,
то
приймає
всі
права
і
обов
'
язки
по
ній
.
Право
спадкоємця
-
прийняти
таку
спадщину
або
відмовитися
від
неї
.
Нормами
цивільного
права
встановлюються
два
види
спадкування
-
за
законом
і
за
заповітом
.
Можливе
одночасне
спадкування
за
заповітом
і
за
законом
.
Наприклад
,
части
-
на
майна
спадкодавцем
заповідана
,
а
друга
частина
успадковується
за
законом
.
Спадкоємцями
можуть
бути
громадяни
,
які
були
живими
на
момент
смерті
спадко
-
давця
,
а
також
діти
померлого
,
зачаті
при
житті
і
народжені
після
його
смерті
.
Громадяни
і
держава
можуть
бути
спадкоємцями
як
за
заповітом
,
так
і
за
законом
,
а
юридичні
особи
-
тільки
спадкоємцями
лише
за
заповітом
.
Певні
особи
не
мають
права
бути
спадкоємцями
:
1)
особи
,
які
навмисне
позбавили
життя
спадкодавця
чи
кого
-
небудь
із
спадкоємців
або
зробили
замах
на
їх
життя
;
2)
після
смерті
дітей
батьки
,
які
на
момент
відкриті
спадщини
були
позбавлені
батьківських
прав
відносно
них
;
3)
батьки
і
повнолітні
діти
,
які
злісно
ухилялись
під
виконання
покладених
на
них
у
силу
закону
обов
'
язків
по
утриманню
спадкодавця
,
якщо
це
підтверджено
и
судовому
порядку
.
Спадкоємство
за
заповітом
має
місце
тоді
,
коли
спадкодавець
при
житті
розпоря
-
джається
своїм
майном
так
,
що
воно
після
його
смерті
переходить
до
тих
осіб
,
які
визна
-
чені
в
заповіті
.
Заповіт
-
це
письмове
розпорядження
власника
своїм
майном
на
випадок
його
сме
-
рті
.
Заповіт
може
укладати
лише
дієздатна
особа
.
Якщо
буде
встановлено
,
що
заповідач
діяв
у
стані
,
коли
він
не
міг
розуміти
значення
своїх
дій
,
заповіт
може
бути
визнаний
не
-
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
45
дійсним
.
Заповіт
укладається
в
нотаріальній
формі
.
Закон
передбачає
також
те
,
що
деякі
заповіти
можуть
прирівнюватися
до
нотаріальних
(
наприклад
,
заповіти
громадян
,
котрі
перебувають
на
лікуванні
н
лікарнях
,
засвідчені
головними
лікарями
цих
лікарень
,
їх
за
-
ступниками
).
Заповіт
повинен
бути
законним
(
наприклад
,
заповідач
не
може
позбавити
повністю
спадщини
неповнолітніх
дітей
).
Заповіт
заповідач
може
в
будь
-
який
час
змінити
,
скасувати
,
написати
новий
.
Заповіт
обов
'
язково
підписується
спадкодавцем
.
Якщо
заповідач
внаслідок
фізичної
вади
,
хвороби
або
з
будь
-
яких
інших
причин
не
може
власноручно
підписати
заповіт
,
то
за
йо
-
го
дорученням
,
у
його
присутності
та
в
присутності
нотаріуса
заповіт
може
підписати
інший
громадянин
.
Заповіт
не
може
підписувати
особа
,
на
користь
якої
його
зроблено
.
Спадкування
за
законом
має
місце
у
таких
випадках
:
1)
якщо
немає
заповіту
;
2)
заповіт
визнано
недійсним
(
наприклад
,
його
укладала
недієздатна
особа
);
3)
спадкоємці
,
які
вказані
у
заповіті
,
померли
до
відкриття
спадщини
або
відмови
-
лись
її
прийняти
.
Існує
п
’
ять
черг
спадкоємців
.
Спадкоємцями
першої
черги
в
рівних
долях
визнають
-
ся
діти
(
у
тому
числі
усиновлені
),
чоловік
(
дружина
),
батьки
(
усиновителі
)
померлого
,
а
також
дитина
померлого
,
яка
народилася
після
його
смерті
.
Онуки
і
правнуки
спадкоєм
-
ця
є
спадкоємцями
за
законом
,
якщо
в
час
відкриття
спадщини
немає
в
живих
того
із
їх
батьків
,
який
був
би
спадкоємцем
за
законом
.
За
відсутності
спадкоємців
першої
черги
чи
не
прийнятті
ними
спадщини
,
а
також
у
випадку
,
коли
всі
спадкоємці
першої
черги
не
призиваються
до
спадкування
,
успадко
-
вують
у
рівних
долях
рідні
брати
і
сестри
померлого
,
а
також
дід
і
баба
померлого
як
зі
сторони
батька
,
так
і
зі
сторони
матері
(
це
спадкоємці
другої
черги
).
Друга
черга
–
рідні
брати
і
сестри
спадкодавця
,
його
баба
та
дід
як
з
боку
батька
так
і
збоку
матері
.
Третя
черга
–
рідні
дядька
та
тітка
спадкодавця
.
Четверта
черга
–
особи
які
проживали
зі
спадкодавцем
однією
сім
’
єю
не
менш
як
п
’
ять
років
до
часу
відкриття
спадщини
.
П
’
ята
черга
–
інші
родичі
спадкодавця
до
шостого
ступеня
споріднення
включно
та
утриманці
спадкодавця
,
які
не
були
членами
його
сім
’
ї
,
але
були
на
утриманні
не
менше
п
’
яти
років
.
Закон
передбачає
право
на
обов
'
язкову
долю
в
спадщині
.
Неповнолітні
або
непра
-
цездатні
діти
спадкодавця
(
у
тому
числі
усиновлені
),
а
також
непрацездатний
чоловік
(
дружина
),
батьки
(
усиновителі
)
та
утриманці
померлого
успадковують
,
незалежно
від
заповіту
,
не
менше
, 2/3
долі
,
яка
була
б
надана
кожному
з
них
мри
успадкуванні
по
зако
-
ну
.
У
певних
випадках
спадщина
переходить
до
держави
:
1)
якщо
у
спадкодавця
немає
спадкоємців
ні
за
заповітом
,
ні
за
законом
;
2)
якщо
всі
спадкоємці
відмовились
від
спадщини
;
3)
якщо
всі
спадкоємці
позбавлені
права
на
спадщину
;
4)
якщо
ніхто
із
спадкоємців
не
прийняв
спадщину
.
Для
прийняття
спадщини
спад
-
коємець
повинен
фактично
вступити
в
управління
або
володіння
спадковим
майном
,
або
подати
державній
нотаріальній
конторі
за
місцем
відкриття
спадщини
заяву
про
прийн
-
яття
спадщини
.
Зазначені
дії
спадкоємець
повинен
учинити
протягом
6
місяців
з
дня
,
ко
-
ли
відкрилася
спадщина
(
часом
відкриття
спадщини
визнається
день
смерті
спад
-
кодавця
).
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro