ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3847
Скачиваний: 1
101
Предметом
державного
права
є
відносини
,
які
складаються
у
зв
'
язку
зі
здійсненням
народовладдя
,
діяльністю
рад
народних
депутатів
,
проведенням
виборів
у
представницькі
органи
державної
влади
,
реалізацією
конституційного
статусу
громадян
України
тощо
.
Цими
нормами
закріплюються
місце
органів
державного
управління
у
системі
державного
механізму
,
основи
їх
взаємовідносин
з
органами
державної
влади
,
правосуддя
і
прокуратури
.
Таким
чином
,
приписи
норм
державного
права
служать
основою
для
норм
адміністративного
права
,
що
регулюють
виконавчу
діяльність
органів
державного
управління
.
Зміст
державного
управління
полягає
у
безпосередньому
керівництві
господарським
,
соціально
-
культурним
і
адміністративно
-
політичним
будівництвом
.
У
нормах
адміністративного
права
набувають
розвитку
,
деталізації
положення
Конституції
України
та
Інших
джерел
державного
права
стосовно
функціонування
виконавчих
органів
.
Адміністративне
право
тісно
пов
'
язане
також
із
цивільним
правом
.
Передусім
тому
,
що
ці
галузі
регулюють
відносини
майнового
характеру
,
проте
необхідно
зазначити
,
що
норми
цивільного
права
стосуються
майнових
відносин
у
тих
випадках
,
коли
сторони
рівноправні
(
наприклад
,
договір
постачання
продукції
).
А
норми
адміністративного
права
стосуються
майнових
відносин
,
які
базуються
на
адміністративній
підлеглості
однієї
сторони
іншій
(
наприклад
,
якщо
не
сплачено
за
проїзд
у
трамваї
).
Певні
зв
'
язки
є
у
адміністративного
права
з
трудовим
правом
у
сфері
регулювання
службових
відносин
.
Так
,
трудове
право
визначає
статус
державного
службовця
як
учасника
трудового
процесу
,
а
норми
адміністративного
права
регулюють
державно
-
службові
відносини
.
Наприклад
,
умови
вступу
на
державну
службу
,
порядок
її
проходження
,
правила
користування
службовими
документами
,
повноваження
посадових
осіб
щодо
організації
трудового
процесу
.
Адміністративне
право
межує
з
фінансовим
,
земельним
,
аграрним
правом
та
іншими
галузями
права
.
Таким
чином
,
аналіз
стикання
адміністративного
права
з
іншими
галузями
права
дозволяє
встановити
,
що
його
предметом
є
сфера
державного
управління
.
Іншими
словами
,
адміністративне
право
регулює
суспільні
відносини
у
сфері
державного
управління
.
Для
правильного
визначення
предмета
адміністративного
права
необхідно
встановити
коло
суспільних
відносин
управлінського
характеру
,
які
підпадають
під
адміністративно
-
правове
регулювання
.
Це
відносини
:
1)
між
суб
'
єктами
(
органами
)
державного
управління
та
громадянином
;
2)
між
органами
державного
управління
по
вертикалі
(
між
нижчими
та
вищим
рівнями
,
наприклад
,
Кабінетом
Міністрів
України
та
міністерствами
);
3)
між
органами
державного
управління
по
горизонталі
,
тобто
тими
,
що
не
пов
'
язані
підлеглістю
(
наприклад
,
два
міністерства
);
1)
між
органами
державного
управління
і
підпорядкованими
їм
підприємствами
,
установами
та
організаціями
(
наприклад
,
Міністерство
освіти
та
педагогічний
університет
,
Міністерство
внутрішніх
справ
і
університет
внутрішніх
справ
);
2)
між
органами
державного
управління
і
не
підпорядкованими
їм
підприємствами
,
установами
та
організаціями
.
Тут
потрібно
зазначити
,
що
,
як
правило
,
ці
відносини
здійснюються
на
договірних
засадах
і
регулюються
цивільно
-
правовими
нормами
.
Проте
є
ще
так
званий
адміністративний
договір
,
в
якому
поєднуються
норми
адміністративного
і
цивільного
права
.
Наприклад
,
відносини
між
позавідомчою
охороною
підприємства
і
його
адміністрацією
.
Вони
специфічні
,
тому
що
позавідомча
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
102
охорона
підпорядкована
органам
внутрішніх
справ
,
а
з
питань
охорони
підприємства
-
керівництву
підприємства
;
3)
між
органами
державного
управління
і
недержавними
організаціями
(
профспілки
,
кооперативні
організації
,
приватні
підприємства
тощо
).
Тут
відносини
виражаються
в
необхідності
реєстрації
їх
статутів
,
ліцензій
та
окремих
видів
діяльності
в
органах
управління
.
Громадянин
з
дня
народження
стикається
з
органами
державного
управління
,
починаючи
з
акта
запису
громадського
стану
(
свідоцтво
про
народження
),
і
далі
до
самої
смерті
,
коли
по
цьому
факту
видається
свідоцтво
про
смерть
.
Відносини
адміністративно
-
правового
характеру
,
за
участю
громадян
,
виникають
тільки
у
тому
випадку
,
якщо
однією
зі
сторін
у
них
є
орган
управління
(
міністерство
управління
юстиції
чи
інші
органи
державного
управління
).
Такі
відносини
не
виникають
між
громадянами
.
Адміністративно
-
правовими
нормами
регулюється
:
1)
діяльність
органів
виконавчої
влади
;
2)
внутрішньоорганізаційна
діяльність
державних
органів
(
наприклад
,
прокуратури
,
суду
тощо
);
3)
діяльність
громадських
об
'
єднань
,
підприємств
недержавного
сектора
щодо
реєстрації
їх
статутів
,
ліцензування
видів
діяльності
тощо
,
а
також
закріплення
адміністративно
-
правового
статусу
громадян
.
Адміністративно
-
правова
концепція
виходить
з
того
,
що
адміністративно
-
правові
норми
регулюють
управлінські
відносини
у
сферах
господарської
діяльності
,
соціально
-
культурного
будівництва
та
адміністративно
-
політичної
діяльності
.
У
зв
'
язку
з
цим
потрібно
зазначити
,
що
основними
умовами
зарахування
суспільних
відносин
до
управлінських
,
які
становлять
предмет
адміністративного
права
,
є
:
1)
наявність
у
них
відповідного
органу
державної
виконавчої
влади
або
його
представника
;
2)
зв
'
язок
зі
здійсненням
виконавчої
влади
,
тобто
виконавчо
-
розпорядчої
діяльності
.
Все
це
обумовлює
таку
систему
адміністративного
права
,
як
внутрішню
будову
галузі
,
що
відбиває
послідовне
розташування
складових
її
елементів
-
інститутів
та
норм
,
їх
єдність
і
структурний
взаємозв
'
язок
:
Загальну
та
Особливу
частини
.
Загальна
частина
адміністративного
права
об
'
єднує
норми
,
що
закріплюють
:
-
загальні
принципи
державного
будівництва
;
-
правове
положення
суб
'
єктів
адміністративного
права
(
органів
державного
управління
,
громадян
тощо
);
-
форми
та
методи
виконавчої
діяльності
;
-
адміністративний
процес
;
-
засоби
забезпечення
законності
та
дисципліни
у
державному
управлінні
.
Особлива
частина
містить
норми
,
які
регулюють
управління
економікою
,
соціально
-
культурною
та
адміністративно
-
політичною
діяльністю
,
а
також
міжгалузеве
державне
управління
.
Зміст
Загальної
і
Особливої
частин
адміністративного
права
взаємопов
'
язаний
і
становить
єдине
ціле
.
Разом
з
розподілом
на
дві
основні
частини
(
Загальну
і
Особливу
)
система
адміністративного
права
складається
з
адміністративно
-
правових
інститутів
,
тобто
груп
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
103
норм
,
що
регулюють
тісно
пов
'
язані
між
собою
,
однорідні
суспільні
відносини
наприклад
,
державна
служба
,
державний
контроль
,
державне
управління
.
Останнім
часом
говорять
про
спеціальну
частину
адміністративного
права
.
Під
цим
розуміють
,
наприклад
,
проблеми
здійснення
адміністративної
діяльності
органами
внутрішніх
справ
,
застосування
норм
митного
права
та
інші
.
Велике
значення
мають
принципи
адміністративного
права
,
тобто
основні
наукові
ідеї
,
вихідні
,
об
'
єктивно
обумовлені
і
стабільні
основи
,
відповідно
до
яких
сформована
вся
система
адміністративного
права
.
Вони
також
поділяються
на
загальні
та
специфічні
.
До
загальних
принципів
належать
законність
,
рівноправність
тощо
.
До
специфічних
-
взаємозв
'
язок
правових
форм
і
методів
управління
з
організаційними
;
оптимальне
врегулювання
компетенції
і
взаємовідносин
органів
управління
,
їх
посадових
осіб
між
собою
;
взаємозв
'
язок
матеріальних
і
процесуальних
норм
;
раціональне
поєднання
в
управлінні
переконання
,
організаційної
діяльності
,
адміністративного
примусу
та
суспільного
впливу
.
Поряд
з
предметом
адміністративного
права
,
важливе
значення
має
метод
правового
регулювання
,
який
характеризує
становище
сторін
у
даних
правовідносинах
.
Він
пов
'
язаний
із
встановленням
і
забезпеченням
прав
і
обов
'
язків
сторін
.
У
найбільш
загальному
вигляді
метод
адміністративно
-
правового
регулювання
можна
визначити
як
нерівність
сторін
,
тобто
як
метод
влади
і
підлеглості
.
Один
із
учасників
суспільних
відносин
-
суб
'
єкт
управління
,
другий
-
об
'
єкт
управління
.
Об
'
єкт
,
як
правило
,
певним
чином
залежний
від
суб
'
єкта
,
тому
об
'
єкт
має
меншу
компетенцію
,
ніж
суб
'
єкт
.
При
цьому
одна
сторона
є
юридичною
владою
,
а
друга
-
юридичне
підвладною
.
А
питання
,
що
виникають
в
адміністративних
правовідносинах
,
вирішуються
на
основі
однобічного
волевиявлення
.
Підвладність
в
управлінських
відносинах
характеризується
однобічним
волевиявленням
,
тобто
орган
,
що
реєструє
,
наприклад
,
статут
якогось
підприємства
,
наділений
більшими
повноваженнями
,
ніж
той
,
хто
звернувся
з
заявою
про
реєстрацію
,
оскільки
орган
,
що
реєструє
статут
,
може
на
законних
підставах
відмовити
в
цьому
(
не
всі
документи
пред
'
явлені
-
порушено
закон
).
Проте
владність
адміністративно
-
правового
методу
полягає
не
стільки
в
підлеглості
однієї
сторони
іншій
,
скільки
в
однобічності
і
юридичній
обов
'
язковості
приписів
суб
'
єкта
управління
.
В
адміністративно
-
правовому
регулюванні
управлінських
відносин
використовується
адміністративна
нормативність
І
розпорядливість
,
а
також
адміністративні
заходи
правоохоронного
характеру
.
Адміністративна
нормотворчість
-
це
встановлення
органами
державного
управління
підзаконних
обов
'
язкових
правил
поведінки
у
сфері
виконавчої
діяльності
.
Адміністративна
розпорядливість
виявляється
в
рішеннях
посадових
осіб
органів
управління
щодо
питань
індивідуального
характеру
.
Подальший
розвиток
адміністративної
нормотворчості
і
розпорядливості
у
сучасних
умовах
пов
'
язаний
з
поліпшенням
їх
форм
,
удосконаленням
законодавства
,
посиленням
економічних
і
організаційних
важелів
реалізації
управлінських
рішень
,
з
підвищенням
професійних
знань
державних
службовців
,
впровадженням
наукової
організації
праці
,
поширенням
наукових
основ
і
культури
управління
.
До
адміністративних
заходів
правоохоронного
характеру
належать
різні
форми
і
методи
здійснення
контролю
та
нагляду
за
дотриманням
законності
і
державної
дисципліни
у
сфері
державного
управління
,
а
також
застосування
засобів
виховного
і
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
104
примусового
впливу
,
передбачених
законом
.
Вони
використовуються
для
охорони
суспільного
ладу
України
,
соціально
-
економічних
,
політичних
й
особистих
прав
і
свобод
громадян
,
а
також
прав
і
законних
інтересів
підприємств
,
установ
та
організацій
,
встановленого
порядку
управління
і
громадського
порядку
,
для
зміцнення
законності
,
попередження
правопорушень
та
боротьби
з
ними
,
виховання
у
громадян
поваги
до
Конституції
і
законів
.
Як
бачимо
,
адміністративно
-
правовий
метод
відображає
владну
природу
державного
управління
,
юридичну
обов
'
язковість
приписів
суб
'
єктів
,
які
його
здійснюють
.
У
сучасних
умовах
в
Україні
йде
пошук
оптимальної
моделі
державного
управління
-
створення
чіткої
системи
органів
державної
виконавчої
влади
на
всіх
рівнях
та
місцевого
самоврядування
їх
повноважень
по
вертикалі
.
Необхідною
умовою
розподілу
органів
управління
по
вертикалі
(
між
їх
структурними
підрозділами
і
органами
місцевого
самоврядування
)
є
:
проведення
чіткого
відмежування
виконавчої
влади
від
інших
форм
державної
діяльності
з
одночасним
підвищенням
ефективності
їх
роботи
,
встановлення
принципів
формування
і
нової
структури
цих
органів
,
реформування
державної
служби
,
визначення
чіткого
статусу
службовців
апарату
державного
управління
та
інше
.
З
цією
метою
,
поряд
з
прийняттям
Конституції
України
(
Основного
Закону
),
важливими
є
підготовка
та
прийняття
ряду
інших
законодавчих
актів
,
які
б
гарантували
захист
прав
,
свобод
і
законних
інтересів
громадян
у
державному
управлінні
,
їх
право
на
відшкодування
збитків
,
вчинених
протиправним
адмініструванням
,
Є
потреба
в
законодавчому
врегулюванні
правового
статусу
Уряду
України
,
інших
органів
державної
виконавчої
влади
,
статусу
Адміністрації
Президента
України
,
міністерств
та
відомств
,
прийнятті
узагальнюючого
нормативного
акта
у
сфері
державної
служби
(
основ
законодавства
України
про
державну
службу
)
та
інше
.
У
зв
'
язку
з
цим
,
в
сучасних
умовах
роль
і
значення
адміністративного
права
виявляється
:
-
у
закріпленні
та
охороні
прав
,
свобод
і
законних
інтересів
громадян
;
-
в
активному
вирішенні
багатьох
організаційних
проблем
державного
будівництва
(
нині
створюються
нові
системи
органів
,
нові
підходи
до
їх
утворення
);
-
у
встановленні
компетенції
органів
виконавчої
влади
та
їх
посадових
осіб
;
-
в
удосконаленні
функцій
та
методів
державного
управління
;
-
в
удосконаленні
заходів
заохочення
та
відповідальності
державних
службовців
;
-
у
прийнятті
та
удосконаленні
заходів
щодо
зміцнення
законності
і
порядку
;
-
в
удосконаленні
заходів
заохочення
та
адміністративного
примусу
.
2.
Адміністративно
-
правові
відносини
.
Державне
управління
як
сфера
виникнення
адміністративно
-
правових
відносин
Адміністративно
-
правові
відносини
в
нашому
суспільстві
регулюються
нормами
адміністративного
права
України
.
Адміністративне
право
як
складова
частина
правової
системи
держави
характеризується
насамперед
тим
,
що
вона
виступає
регулятором
особливої
категорії
суспільних
відносин
,
які
виникають
у
сфері
державного
управління
.
Термін
"
адміністративне
"
у
перекладі
з
латинської
означає
"
управління
".
Тому
словосполучення
"
адміністративне
право
"
цілком
закономірно
можна
трактувати
як
"
управлінське
право
".
Адміністративне
право
-
це
найоб
’
ємніша
,
наймобільніша
,
найнестабільніша
і
найскладніша
з
усіх
існуючих
юридичних
галузей
.
Немає
такої
сфери
державного
або
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro
105
суспільного
життя
,
якої
б
не
торкались
питання
адміністративно
-
правового
регулювання
.
Його
норми
регулюють
діяльність
структур
виконавчої
влади
,
місцевого
самоврядування
,
державних
і
недержавних
підприємств
,
установ
,
організацій
,
їх
вплив
політичне
відчувають
на
собі
конкретні
особи
.
Нас
оточує
велика
кількість
правил
,
якими
визначається
наша
поведінка
у
громадських
місцях
,
закладах
,
транспорті
тощо
.
Службові
відносини
між
громадянином
і
органом
держави
,
органом
місцевого
самоврядування
,
громадською
організацією
також
будуються
в
межах
адміністративно
-
правових
приписів
.
Правила
внутрішнього
розпорядку
,
дорожнього
руху
,
водокористування
,
санітарно
-
гігієнічні
,
пожежної
і
радіаційної
безпеки
,
а
також
багато
інших
є
сферою
впливу
адміністративних
установлень
.
Норми
адміністративного
права
зберігають
відносини
,
що
складаються
під
впливом
цивільного
,
трудового
,
сімейного
та
інших
галузей
права
.
Залежно
від
виконуваних
функцій
адміністративно
-
правові
відносини
поділяються
на
регулятивні
та
правоохоронні
.
До
регулятивних
належать
ті
,
що
пов
'
язані
з
реалізацією
позитивних
завдань
державного
управління
.
Це
організація
роботи
апарату
управління
,
керівництво
нижчими
структурами
,
задоволення
запитів
громадян
тощо
.
Найбільш
відомий
різновид
правоохоронних
відносин
-
відносини
адміністративно
-
деліктні
.
До
них
належать
відносини
,
які
є
зв
'
язками
з
приводу
відповідальності
за
адміністративні
провини
.
Вони
виникають
між
правопорушниками
і
правозастосовним
органом
(
його
посадовою
особою
).
Ці
відносини
також
мають
організуюче
значення
.
Воно
полягає
в
тому
,
що
через
вжиття
заходів
впливу
,
передбачених
адміністративно
-
правовою
нормою
,
орган
державного
управління
(
тобто
держава
)
прагне
юридичними
засобами
забезпечити
належну
(
правомірну
,
правослухняну
)
поведінку
людини
.
Державне
управління
здійснюється
спеціальним
апаратом
держави
.
У
ньому
на
платній
основі
працюють
державні
службовці
.
Діяльність
такого
апарату
має
юридично
-
владний
характер
і
забезпечується
примусовою
силою
держави
.
Суб
'
єкти
державного
управління
виступають
від
імені
держави
.
Рішення
,
які
приймаються
у
межах
цієї
системи
,
обов
'
язкові
для
всіх
учасників
суспільних
відносин
.
Державне
управління
має
виконавчо
-
розпорядчий
характер
,
тобто
воно
охоплює
два
взаємопов
'
язані
напрями
:
виконавчу
і
розпорядчу
діяльність
.
Органи
,
які
здійснюють
державне
управління
, -
це
насамперед
виконавчі
структури
.
Найважливіші
з
них
містять
дану
ознаку
вже
у
своїй
назві
(
наприклад
,
органи
державної
виконавчої
влади
).
Ця
ознака
,
зазвичай
,
закріплюється
у
нормативному
порядку
.
Так
,
у
Положенні
про
Міністерство
внутрішніх
справ
України
зазначено
,
що
воно
є
органом
державної
влади
.
Органи
державного
управління
функціонують
для
оперативного
і
безпосереднього
управління
господарським
,
соціально
-
культурним
,
військовим
та
іншим
будівництвом
.
Саме
на
них
покладений
обов
'
язок
реалізовувати
(
виконувати
)
рішення
,
які
приймаються
законодавчою
владою
.
Здійснення
цієї
функції
(
виконання
)
неможливе
без
прийняття
конкретних
управлінських
рішень
і
контролю
за
їх
виконанням
.
Тому
органи
державного
управління
наділяються
повноваженнями
владного
характеру
,
тобто
одержують
від
держави
право
здійснювати
розпорядчу
(
владну
)
діяльність
.
При
цьому
вони
діють
від
імені
держави
і
з
метою
реалізації
державної
політики
у
тій
або
іншій
управлінській
сфері
.
Розпорядча
діяльність
управлінських
структур
виявляється
,
по
-
перше
,
у
прийнятті
загальнообов
'
язкових
приписів
(
вони
закріплюються
в
указах
,
постановах
,
положеннях
,
создан
незарегистрированной
версией
pdfFactory Pro