Конфіденційна інформація

10. Відомості конфіденційного характеру, якими володіють дер­жавні посадові особи, зберігаються у таємниці, якщо національне за­конодавство, виконання обов'язків або потреб правосуддя не вимага­ють іншого. Такі обмеження застосовуються також після залишення служби.

Політична діяльність

11. Державні посадові особи беруть участь у політичній або іншій діяльності поза рс.мками їх офіційних обов'язків у відповідності до за­конів та адміністративних положень таким чином, щоб не підірвати віру громадськості в неупереджене виконання ними своїх функцій і обов'язків.

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства

(Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року)

(Витяг) 1. Вступ 1.1. Місце адіюката в суспільному житті

У будь-якому правовому суспільстві адвокату відведено особливу роль; його призначення не обмежено сумлінним виконанням свого обов'язку у межсіх закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довіре­но захищати; не гише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій.

У цьому зв'язку на адвоката покладено цілий комплекс зобов'я­зань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

1.2. Суть правил професійної етики

1.2.1. Правила професійної етики передбачають добровільне ви­конання їх тими, на кого поширюється їх дія, з метою забезпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Недодержання адвокатом цих пра­вил карається, аж до застосування до нього дисциплінарних санкцій.

1.2.2. Правила, якими керується будь-яке об'єднання адвокатів, походять від існуючих в ньому традицій. Вони також співвідносяться з умовами і характером завдань, що виконуються членами даної орган­ізації в межах судових і адміністративних процедур, із державним законодавством.

Вважається неможливим і небажаним як застосування даних пра­вил поза їх загальним контекстом, так і їх застосування щодо будь-якого іншого комплексу правил, що явно з ними не узгоджується.

2. Загальні положення 2.1. Незалежність

2.1.1. Завдання, що виконуються адвокатом у процесі професій­ної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного, в першу чергу, з його особи­стою заінтересованістю або з тиском зовні.

Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чи­ном, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної неза­лежності і не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб.

---

2.1.2. Адвокату належить зберігати незалежність як при розгляді майнових спорів, так і справ, не пов'язаних з матеріальною заінтере­сованістю. Порада, одержана клієнтом від адвоката, втрачає сенс, якщо останній дав її, керуючись міркуваннями власної вигоди, з будь-яких корисливих інтересів або під впливом тиску зовні.

2.2. Довіра і особиста порядність

Довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката.

2.3. Конфіденційність

2.3.1. Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одер­жує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Дов­іра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додер­жання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

2.3.2. Адвокаг зобов'язаний однаковою мірою зберігати в таєм­ниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту.

2.3.3. На обов'язок додержання конфіденційності не поширюєть­ся дія строку давності.

2.3.4. Адвокат зобов'язаний вимагати додержання конфіденцій­ності від помічників і від будь-яких інших осіб, які беруть участь в наданні послуг клієнту.

2.5. Неприпустимі види діяльності

2.5.1. З метою забезпечення незалежності адвоката при вико­нанні ним професійних обов'язків і у зв'язку з тим, що він є одним з учасників здійснення правосуддя, деякі види діяльності визнаються несумісними з його статусом.

2.5.2. Адвокат, який виступає в державі перебування в ролі захис­ника або бере участь від імені клієнта в судовому розгляді, зобов'яза­ний діяти згідно ;і положенням про недопустимі види діяльності, що існують в державі перебування.

2.5.3. Адвокат, який займається професійною діяльністю в дер­жаві перебування і бажає взяти безпосередню участь в будь-яких ко­мерційних операц ях або зайнятися на території держави перебування будь-яким видом ціяльності, не пов'язаної з юриспруденцією, зобов'­язаний керуватися існуючим в цій державі положенням, що передба­чає недопустимі для адвокатів види діяльності або зайняття, несумісні з їх професійним статусом.

2.7. Інтереси клієнта

Керуючись нс'рмами законодавства і правилами професійної ети­ки, адвокат завжди зобов'язаний діяти в інтересах клієнта, які для нього завжди превалюють перед його власними та інтересами колег-юристів.

Кримінально-процесуальний кодекс України (витяг)

Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім ви­падків: 1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені части­ною першою статті 27 цього Кодексу; 2) коли він відмовився від підтри­мання державного обвинувачення.

---

Прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переко­нанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає дока­зи, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і вислов­лює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального за­кону і міри покарання щодо підсудного. Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він пови­нен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти моти-, ви відмови. В цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його пред­ставнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтриму­вати обвинувачення. Прокурор пред'являє або підтримує пред'явле­ний цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.

Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрун­товує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх об­ставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський кодекс України

Від 16.01.2003 (витяг)

Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері господа­рювання

1. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економ­ічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відпо­відальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, пра­вової держави.

2. Конституційні основи правового господарського порядку в Ук­раїні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континенталь­ного шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюєть­ся від імені Українського народу органами державної влади і органа­ми місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією Ук­раїни; право кожного громадянина користуватися природними об'єкта­ми права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарюван­ня, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності;

---

економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключ­но законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтри­мання екологічної рівноваги на території України; забезпечення дер­жавою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав спо­живачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері гос­подарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого право­вого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Стаття 6. Загальні принципи господарювання 1. Загальними принципами господарювання в Україні є:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист дер­жавою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'яз­ку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту на­селення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про статус суддів

від 15 грудня 1992р. Не 2862. - ВЗРУ. - 1993 № 8. - Ст. 56. (витяг)

Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належ­них умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і за­конів України, охорони прав і свобод громадян.

Глава І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Суддя — носій судової влади

1. Професійні судді (далі — судді) та залучені у визначених зако­ном випадках для здійснення правосуддя представники народу є нос­іями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

2. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуд­дя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційно­му Суді України та судах загальної юрисдикції.

Стаття 2. Повноваження суддів

Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.

Стаття 3. Незалежність суддів

1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є неза­лежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

---

2. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України.

3. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забез­печення суддів і судів.

Стаття 5. Вимоги, що ставляться до судді

Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану робот/, крім наукової, викладацької та творчої.

Стаття 6. Обов'язки суддів Судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд су­дових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, служ­бової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, служ­бову, комерційну тгі банкі вську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відо­мості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізнали­ся під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нероз-голошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Глава II

ОБРАННЯ СУДДІВ

Стаття 7. Право на зайняття судової посади

1. На посаду су.цді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

5. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, вказаного у частині 1 цієї статті, є складання кваліфікаційного екзамену.

6. Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Консти­туційного Суду України, господарських та військових судів, визнача­ються Конституцією України, законами України "Про Конституційний Суд України", "Про господарські суди" та іншими законами України.

7. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стаття 10. Присяга судді

Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає при­сягу такого змісту:

"Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктив­ним і справедливим".

Присяга судді складається перед Президентом України.

Глава III

ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

Стаття 11. Забезпечення незалежності суддів

1. Незалежність суддів забезпечується:

- встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зу­пинення їх повноважень та звільнення з посади;

- особливим порядком присвоєння військових звань суддям військо­вих судів;

---

Смотрите также файлы

• Moduli_pitannya(1).doc

• конфессиональное право.doc

• курсова ЕУП2011.doc

• 32-35.doc

• 24-27.doc