ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.06.2020
Просмотров: 1433
Скачиваний: 3
а) поліпшення мовної ситуації в Україні;
б) розвиток конструктивного націоналізму;
в) боротьбу з "українським буржуазним націоналізмом";
г) формування національної свідомості у себе й у оточення;
д) розвиток української національної культури.
10. Чому національна культура, як і всі культури, вважається складовою професійної культури?
11. Як Н.Макіавеллі характеризує політику?
12. Чи всі з названих елементів є елементами політичної системи суспільства?
а) суб'єкти (нзсії) політики;
б) державні підприємства й установи;
в) політичні норми та принципи;
г) політичні відносини (стосунки);
д) матеріальні суспільні відносини;
є) політичні погляди;
ж) політична :відомість та культура. 13. До структури політичної культури входить:
а) оволодіння політичними знаннями;
б) широка інсзормованість про політичне життя суспільства, його політичні ідеї і цінності, політичні права й обов'язки громадян тощо;
ваші варіанти: в); г); д); є); ж).
14. Виділіть ;і наведеного окремо принципи політичної культури юриста й окремо функції політичної культури юриста:
формування громадянської культури юриста; державотворча ідеологія; політична оцінка результатів юридичної діяльності; ідейність;
вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов'язку;
духовність і моральність; запобігання деформації політичної свідомості юриста; культура діалогу; розвиток української політико-правової думки; політичний імунітет; упорядкування політико-юридичних культурних процесів; сзормування української політичної еліти; логічність, справедливість.
15. Які з названих якостей відносяться до системи моральних цінностей?
а) культура спілкування;
б) сукупність стійких знань про добро, зло, справедливість, несправедливість;
в) стиль поведінки;
г) сукупність стійких знань про наявність певних норм та принципів моралі;
д) морально-чуттєве ставлення до випадків порушення принципів моралі;
є) національне мислення;
ж) готовність стати на захист основних моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх у практику життя.
16. Знайдіть відповідники до наступних понять:
а) абсолютні моральні норми;
б) відносні моральні норми
(елементарні, практично-дійові; вищі, теоретичні, ідеальні).
17. Назвіть найбільш вагомі моральні якості юриста:
а) розвинуте почуття обов'язку, особистої відповідальності за справу;
б) скромність у спілкуванні;
в) готовність до самопожертви;
ваш/варіанти: г); д); є); ж); з); і).
18. Дайте визначення поняттю "моральна культура юриста"
19. На основі різних визначень поняття "правова культура юриста, запропонованих у різних підручниках, сформулюйте своє визначення цього поняття.
20. Чим відрізняється правова культура світового (або європейського) співтовариства від правової культури конкретного суспільства (національної правової культури)?
21. Висловіть свої міркування щодо динаміки: свідомість — почуття, свідомість — поведінка, почуття — поведінка, свідомість —дія.
22. Правосвідомість юриста містить:
а) професійне мислення юриста, ;
б) емоційний стан юриста;
ваші варіанти: в); г); д).
23. Виділіть з наведеного окремо внутрішні структурні елементи індивідуальної правосвідомості юриста й окремо — зовнішні:
повага до права, до закону на основі правових переконань; правові знання; інтелектуальні (раціональні) процеси і стани; соціально-правова актуальність особи; вольові процеси і стани; емоційні процеси і стани.
24. Які внутрішні та зовнішні сили спонукають юриста до виконання службового обов'язку?
25. Які основі аспекти (сторони) виділяються у професіогра-мах юридичних професій?
Додаток до блоку 3 рівня З
2.1. Мислення допомагає людині орієнтуватися в навколишньому світі, тому що використовує набуті раніше узагальнення в ситуації, що змінилася, а професійне мислення юриста формується завдяки інформаційно-правовій насиченості, що склалася завдяки установкам професійного призначення, тобто це узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності.
2.2. Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії:
професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність.
2.3. Дії та вчинки юриста повинні випливати з його власного поля правових поглядів, які залежать від обставин, психічного стану, отримання певних зна-іь та багатьох інших проявів. Деонтологічна правосвідомість конкретизує загальну правосвідомість і є надзвичайно актуальною при загостренні правових почуттів юриста, який діє у правовому полі. Саме у деонтологічних проявах зароджується нова правова думка, а надалі ця думка вимагає нормування.
2.4. Спочатку це загальні стадії: теоретична, практична, досконала. На першій стадії у юриста формується теоретична правосвідомість;
на другій стадії (під впливом професійної соціалізації, в процесі практичної діяльності) юрист формує таку правосвідомість, якої вимагає життя; третя стадія пов'язана з великим досвідом юридичної роботи. Юридична правосвідомість, в свою чергу, теж має три стадії: неочіку-вано-раптова; очікувано-раптова й постійна.
2.5. Професійна культура, як результат професіоналізму, розуміння правових норм, інтелекту тощо, має велике значення у формуванні деонтологіч -юї правосвідомості.
2.6. Оскільки професійна культура юриста об'єднує всі види культур особи юриста, то всі принципи та функції цих видів культури належать також і професійній культурі. На основі різних якостей юриста всіх видів культури формується професійна культура юриста.
2.7. Це детальний опис конкретної професії. В цьому описі відображаються відносгіо стійкі (стабільні) властивості особи, необхідні для ефективної професійної діяльності.
2.8. Суть розшукової сторони слідчого полягає у виділенні з навколишнього середовища важливої інформації (наявність слідів злочинця, виявлення слідів знарядь злочину, зброї та ін.), яка дає можливість достовірно відтворити події злочину.
2.9. У соціальній сфері діяльності для всіх юристів повинні бути характерні такі якості: намагання встановити істину, справедливість, гуманність, чесність.
Додаткові матеріали до посібника
Загальна декларація прав людини
Генеральна Асамблея 00Н (від 10 грудня 1948 року) (витяг)
Преамбула
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і
беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і
беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і
беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і
беручи до увг.ги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і
беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і
беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величззне значення для повного виконання цього зобов'язання;
Генеральна Асамблея проголошує цю
Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути і»сі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і за безпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття З
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 4
Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.
Стаття 5
Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.
Стаття 6
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.
Стаття 7
Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.
Стаття 8
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 9
Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Стаття 10
Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтзваності пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.
Стаття 11
1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинюю доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.
2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.
Стаття 14
Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.
Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності грунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 15
1. Кожна людина має право на громадянство.
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.
Стаття 18
Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає сЕіободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособове, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.
Стаття 19
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 21
1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.
2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.
3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.
Стаття 22
Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Стаття 26
1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
Стаття 27
1 Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.
2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.
Стаття 28
Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснеі-і.
Стаття 29
1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту ч демократичному суспільстві.
3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.