Файл: К.Л. Спец.діл ІІ курс Дс-2.doc

3. Оформлення дублікату трудової книжки

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» й «Відомості про заохочення» дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження й заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то, заповнюючи дублікат трудової книж­ки, в розділ «Відомості про роботу» в графу 3 спочатку вносять запис про загальний стаж його роботи до влаш­тування на це підприємство, який підтверджується доку­ментами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто за­значається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу й на яких посадах працював у минулому власник трудо­вої книжки.

4. Ведення обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Трудові книжки є цінними документами. Тому на підприємствах ведеться їх суворий облік у відповідній документації: книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них та книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

• Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них веде відділ кадрів або інший підрозділ підприємства чи інспектор, який приймає та звільняє працівників. У цій книзі реєструють усі трудові книжки та вкладиші до них, прийняті від працівників, а також видані трудові книжки та вкладиші до них із записом серії та номера, підписані особою, котра прийняла зазначені документи чи запов­нила їх.

Одержуючи трудову книжку в зв'язку зі звільненням, працівник розписується в цьому в особовій картці і в книзі обліку.

Усі питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням та обліком, регу­люються постановою уряду та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок та вкладишів до них, затверд­женою наказом Мінпраці, Мінюстиції, Мінсоціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58.

---

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Довіреність. Доручення. Посвідчення та його види.

План:

1. Довіреність як документ, що видається однією особою чи організацією іншій особі для представництва перед третіми особами.

2. Доручення. Способи фіксації інформації: лінійний запис, трафарет. Доручення разове та спеціальне. Реквізити доручення.

3. Посвідчення.Посвідчення особи, як документ, що підтверджує факт діяльності громадян в організації.

4. Посвідчення про відрядження – типовий документ, що свідчить про направлення працівника до того чи іншого пункту призначення.

1. Довіреність як документ, що видається однією особою чи організацією іншій особі для представництва перед третіми особами.

З 2004 року слово «доручення» означає лише відносини. Назва документа згідно з Цивільним кодексом України – «ДОВІРЕНІСТЬ»

Стаття 244. Представництво за довіреністю:

1. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

2. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі

Довіреність — це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва перед третіми особами (ст.244 ЦК).

Групи довіреностей:

1. Офіційні:

а) разові - на виконання одноразової дії (найчастіше це отримання товарно-матеріальних цінностей);

б) спеціальні – надає повноваження службовій особі на здійснення однотипних вчинків: на представництво в органах суду, на здійснення транспортних, господарських і банківських операцій у межах певного періоду часу;

в) загальні – надає право здійснення операцій, пов’язаних з управлінням майном.

2. Особисті – надання повноважень однієї особи іншій (право на одержання заробітної плати, поштового переказу і т.д.

Залежно від обсягу повноважень, що надаються повіреному особою, яку він представляє, розрізняють два види довіреності:

1) загальна довіреність;

2) спеціальна (у тому числі разова) довіреність.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Місце видачі документа.

3. Прізвище, ім’я, по батькові, відомості про документ, що посвідчує особу, а також ідентифікаційний код особи (назва установи, позначена на бланку або на представленому штампі зліва вгорі аркуша), яка видає довіреність.

4. Посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається довіреність, її адреса, дані про документ, що посвідчую цю особу.

5. Назва підприємства, від якої повинні бути одержані товарно-матеріальні цінності.

6. Номер і дата видачі супровідного документа (наряду, рознарядки).

7. Термін дії довіреності.

8. Зразок підпису особи, якій видано довіреність.

9. Печатка підприємства, що видала довіреність.

10. Посвідчувальний напис нотаріуса.

---

Особисті довіреності складаються окремими особами.

Обов’язкові реквізити.

1. Назва виду документа.

2. Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка видала довіреність.

3. Прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видала довіреність.

4. Термін дії документа.

5. Дата складання, підпис особи і довірителя.

6. Засвідчення підпису організацією, де працює, навчається тощо довіритель.

2. Доручення.

Доручення — письмове повноваження, яким організація доручає своєму працівникові від її імені здійснити (здійснювати) операції, пов'язані з одер­жанням матеріальних цінностей або з представництвом цієї організації перед третіми особами. Доручення посвідчується керівником установи та її печат­кою і не потребує нотаріального посвідчення.

Реквізити:

• назва підприємства (організації), яка видає доручення (позначена на блан­ку або на проставленому штампі зліва вгорі аркуша);

• назва виду документа (доручення);

• номер, дата, місце видачі;

• посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається доручення;

• назва підприємства (організації), від якого повинні бути одержані товар­но-матеріальні цінності;

• номер і дата видачі супровідного документа (наряду, рознарядки тощо).

• термін дії доручення;

• зразок підпису особи, якій видано доручення;

• назва документа, що посвідчує особу, якій видано доручення одержувача цінностей (паспорт, посвідчення), а також її ідентифікаційний код;

• підписи службових осіб, які видали доручення;

• печатка підприємства (організації), що видала доручення.

Доручення оформляє установа, організація, підприємство.

3. Посвідчення — документ, що свідчить про факти діяльності, повноважен­ня громадян. Групи:

1. Посвідчення особи.

2. Посвідчення про надання громадянам певних повноважень.

3. Посвідчення про відрядження.

Посвідчення особи — документ, що підтверджує факт діяльності громадян в організації, закладі тощо.

Реквізити:

• назва установи, що видала посвідчення; назва виду документа (посвідчення);

• прізвище, ім'я, по батькові (кому видано);

• термін дії;

• підпис керівника;

• печатка установи, дата видачі.

Обов'язково мають бути фотографії.

Службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи цього працівника. Місцями виконання доручення можуть бути як населений пункт (пункти), так і окремі об'єкти (заповідник, будівельний майданчик, географічний об'єкт, військова частина тощо).

Кожне службове відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні ставиться порядковий номер і дата, які записуються в журнал, а також вказується номер і дата наказу керівника про скерування у відрядження, дата вибуття працівника у відрядження і прибуття його з відрядження.

---

---

ТЕМА ПРОГРАМИ: Документування пенсійного забезпечення

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Пенсійне забезпечення. Порядок оформлення документів для призначення пенсії

План:

1. Пенсійне забезпечення: основні поняття і правове регулювання.

2. Трьохрівнева пенсійна система.

3. Солідарна система пенсійного страхування. Три види пенсій в солідарній системі.

4. Порядок оформлення документів для призначення пенсій.

5. Заява про призначення пенсії.

6. Порядок заповнення подання для призначення пенсії.

7. Форма довідки про заробітну плату.

8. Терміни для призначення пенсії згідно Закону про пенсійне забезпечення.

9. Порядок заповнення рішення про призначення пенсії.

1. Пенсійне забезпечення: основні поняття і правове регулювання

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, а також регулює порядок призначення пенсій громадянам України.

Порядок призначення пенсій регулюється й іншими спеціальними законами і нормативними актами залежно від категорії громадян. Наприклад, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" регулює призначення пенсій чорнобильцям.

Згідно з діючим законодавством існують такі види державних пенсій:

• трудові (за віком, за вислугу років, по інвалідності, у випадку втрати годувальника);

• соціальні.

Одним із питань соціального кадрового діловодства, яким доводиться займатися працівникам кадрових служб, є оформлення документів для призначення пенсій.

2. Трьохрівнева пенсійна система

У 1991 році країна розпочала перехід до розбудови пенсійної системи, заснованої на страхових засадах. На базі Пенсійного фонду України було створено систему збору та розподілу страхових внесків роботодавців і громадян на пенсійні виплати. Це стало початком переходу до традиційних в країнах з розвинутою ринковою економікою принципів організації пенсійного забезпечення.

   Напрями реформування пенсійної системи в Україні були визначені більше 10 років тому та закріплені в 2003 році в прийнятих Верховною Радою України Законах України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Згідно із затвердженою моделлю системи пенсійного забезпечення передбачалося створити 3-рівневу пенсійну систему: солідарну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (І – рівень); накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (ІІ – рівень); систему недержавного пенсійного забезпечення (ІІІ – рівень). З 2004 року впроваджено солідарну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та систему недержавного пенсійного забезпечення. Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування не запроваджена.

---