Файл: immunologia_N3-4_2010_block_210x297.pdf

Аналіз сироваткової концентрації цитокінів у пацієнтів із ХОЗЛ показав, що при ІІ стадії захворювання, у фазу ремісії при адекватно підібраній терапії рівень прозапальних цитокінів ФНПта ІЛ-1 не мав вірогідних відмінностей від показників контрольної групи (p>0,1), а ІЛ-6 – перевищував на 52,6% (p<0,005). У пацієнтів із МС виявлено двохкратне підвищення сироваткової концентрації ФНПта ІЛ-1 та чотирьохкратне

– ІЛ-6. У хворих із ХОЗЛ та МС вміст ФНПта ІЛ-1 в сироватці крові не відрізнявся від аналогічних показників пацієнтів 1 групи, проте рівень ІЛ-6 був в 5 разів вищим за показник у здорових осіб. Отже, сироваткова концентрація прозапальних цитокінів була найвищою у пацієнтів із поєднанням ХОЗЛ та МС, що і відображає процеси системного запалення при МС.

Виявлені різнонаправлені зміни продукції цитокінів (підвищений сироватковий вміст та спонтанна продукція при значному пригніченні мітогеніндукованої) може бути пов’язана із наявністю при МС великої кількості медіаторів імунної відповіді, і, в першу чергу, трансформуючих факторів росту, а також тим, що потужну цитокінсинтезуючу активність мають ендотеліальні клітини та клітини жирової тканини.

ВИСНОВКИ

1.У хворих на ХОЗЛ із супутнім МС спостерігаються виражені зміни в імунній системі, які характеризуються аутоімунними порушеннями.

2.Найбільш уразливими точками імунної системи у хворих на ХОЗЛ та МС є підвищення вмісту активованих лімфоцитів, особливо тих, що експресують молекулу адгезії, що і є ключовим патогенетичним механізмом розвитку імунного запалення при атеросклеротичному процесі.

3.Виявлена дисоціація між підвищеним сироватковим вмістом цитокінів та їх спонтанною продукцією з одного боку та зниженням стимульованої мітогеном продукції цитокінів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Комлев А.Д. Цитокиновый профиль у больных хронической обструктивной болезнью легких / А.Д.Комлев, А.Н.Калинина, К.А.Сысоев // Иммунология.-2002.-Т.4, №1.-С.87-92.

2.Фархутдинов У. Р., Фархутдинов Ш. У.

Эффективность иммунокорригирующей терапии у больных хронической обструктивной болезнью легких/ У.Р. Фархутдинов, Ш.У.Фархутдинов// Пульмонология.-2008.- №5.-С.66-70.

3.Ломаковський О. М. Імунореактивність у хворих на стабільну стенокардію в динаміці комплексного лікування із застосуванням симвастатину / О.М. Ломаковський, Т. І. Гавриленко, О.М.Корніліна // Український

кардіологічний журнал.- 2007.-№2.-

С. 54-58.

4.Кравчун П. Г. Активність інтерлейкіну-6 у хворих на цукровий діабет 2 типу в залежності від варіанту перебігу захворювання /П. Г. Кравчун // Проблеми ендокринної патології.-2005.-№4.-С.23-29.

5.Наказ №128 МОЗ України від 19.03.2007р. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія». Київ-2007. 146с.

6.Діагностика і лікування метаболічного синдрому, цукрового діабету, пре діабету і серцевосудинних захворювань. Методичні рекомендації.-К.-2009.-40с.

7.Parcs D.R., Lanier L.L., Herrenberg L.A. Flow cytometry and fluorescense activated cell sorting (FACS) / Handbook of Experimental Immunilogy.-1986.-Ch.29.-324p.

РЕЗЮМЕ

ФЕНОТИПИЧЕСКИЕ И ЦИТОКИНОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛИМФОЦИТОВ У БОЛЬНЫХ ХОБЛ С СОПУТСТВУЮЩИМ МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ

Бычкова С. А.

Украинская военно-медицинская академия МО Украины

В статье приведены данные о содержании основных популяций и субпопуляций лимфоцитов, уровне активированных клеток и функциональной активности иммунокомпетентных клеток у больных ХОБЛ с сопутствующим метаболическим синдромом. Установлено, что у больных ХОБЛ при наличии метаболического синдрома наблюдаются разнонаправленные изменения в иммунной системе с выраженными проявлениями воспалительных и аутоиммунных нарушений.

Ключевые слова: хроническая обструктивная болезнь легких, метаболический синдром, клеточный иммунитет, гуморальный иммунитет, цитокины.

SUMMARY

PHENOTYPIC AND CYTOKINE LYMPHOCYTE’S CHARACTERISTICS IN PATIENTS WITH COPD AND ACCOMPANIED METABOLIC SYNDROME

Bychkova S. A.

Ukrainian military medical aсademy

The article contains the results of investigation the level of basic and activated lymphocytes, their functional activity in patients with COPD with accompanied metabolic syndrome. It was determined, that patients COPD and metabolic syndrome have different immune inflammatory and autoimmune changes.

Key words: chronic obstructive pulmonary disease, metabolic syndrome, cell immunity, hummoral immunity, cytokines.

Екологічні наслідки техногенного впливу, глобальне просторове розсіювання токсичних елементів з забрудненням при цьому значних територій та все більш зростаюча інтенсифікація життя обумовлюють підвищення частоти зустрічання межевих психопатологічних та імунодепресивних станів, зокрема таких, як синдром хронічної втоми (СХВ) [2, 3, 15]. Під СХВ в теперішній час вважають такий хронічний патологічний стан, який характеризується наявністю постійного відчуття втомленості, що не лише тривало зберігається, але навіть посилюється та супроводжується зниженням розумової та фізичної працездатності, субфебрилітетом, збільшенням та чутливістю при пальпації задньошийних лімфатичних вузлів (симптом ДраннікаФролова), нерідко розвитком соматоформних депресивних реакцій на тлі симптомокомплексів астено-невротичного або психовегетативного регістрів [3, 12, 14]. В патогенетичному плані характерним для СХВ є поряд з нейроендокринними порушеннями суттєві та прогресуючі зсуви імунних показників [3, 20, 21]. Детальні клініко-епідеміологічні дослідження дозволили встановити, що захворюваність на СХВ особливо поширена в регіонах з екологічно несприятливою ситуацією, що характеризується високим рівнем забруднення довкілля відходами великих промислових підприємств та іншими хімічно небезпечними речовинами (ксенобіотиками) або радіонуклідами (внаслідок сумно відомої аварії на Чорнобильської АЕС), які негативно впливають на стан імунної системи і обумовлюють формування вторинних імунодефіцитних станів (ВІДС) [3, 15, 16].

Відомо, що існуючі способи лікування хворих з СХВ недостатньо ефективні, та недостатньо враховують характер та напрямок імунних зсувів при даній патології [2, 12]. Це потребує розробки раціональних підходів до терапії СХВ з обовязковим проведенням імунокорекції та імунореабілітації [4].

В цьому плані нашу увагу привернула перспективність використання у лікуванні хворих на СХВ сучасного імуноактивного препарату нуклеїнату [8]. Встановлено, що нуклеїнат позитивно впливає на імунний статус пацієнтів, в тому числі на систему інтерферону (СІ), що робить перспективним його використання в якості засобу імунокорекції при вірусних та рецидивуючих бактеріальних інфекціях [13, 17].

Відомо, що СІ за своєю значущістю в плані збереження імунного гомеостазу в організмі має таке ж важливе значення, як і імунна система та тісно взаємодіє з останньою, в тому числі шляхом взаємодії з системою мононуклеарних фагоцитів (СФМ) [10]. Пригнічення СІ може сприяти прогресуванню хронічної патології за рахунок прогресування ВІДС, оскільки інтерферони (ІФН) володіють чітко вираженими імуномодулюючими властивостями [3], які реалізуються переважно через СФМ [10]. Тому можна вважати перспективним проведення дослідження впливу нуклеїнату на показники СІ при імунокорекції хворих з СХВ.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами: робота виконувалася на підставі комплексного плану науководослідницьких робіт (НДР) Луганського державного медичного університету і представляє фрагмент теми НДР “Синдроми хронічної втоми та підвищеної стомлюваності в умовах великого промислового регіону: епідеміологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування і профілактика” (№ держреєстрації 0104U003362).

Мета роботи: вивчення впливу нуклеїнату на інтерфероновий статус (ІФС) хворих з СХВ при проведенні імунокорекції.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під наглядом було 70 хворих з СХВ у віці від 25 до 50 років, з них 39 чоловіків (55,7%) та 31 жінка (44,3%). Обстежені пацієнти були розподілені на дві групи - основну (36 хворих) і зіставлення (34 особи), які були рандомізовані за віком, статтю, ступенем СХВ відповідно до класифікації Г.М. Дранніка [3]. При цьому всі хворі, які були під спостереженням, постійно проживали в умовах екологічно несприятливих регіонів, зокрема Донбасу, з напруженою екологічною ситуацією, що негативно впливало на стан їхнього здоров’я й вихідний (фоновий) імунний та інтерфероновий статус пацієнтів [15].

Пацієнти, які були під наглядом, одержували симптоматичну та по синдромну терапію СХВ згідно існуючих рекомендацій [2, 12]. Крім того, хворі основної групи додатково отримували препарат вітчизняного виробництва нуклеїнат, який призначали усередину по 2 капсули (0,5 г) 3 рази на добу протягом 20-25 днів.

Нуклеїнат – сучасний імуноактивний препарат, що нормалізує клітинний імунітет, підвищую-

чи міграцію і кооперацію Т- і В-лімфоцитів та фагоцитарну активність макрофагів, посилюючи активність факторів неспецифічної резистентності [1]. Крім того, нуклеїнат володіє протизапальною (антифлогогенною) активністю і пригнічує підвищену агрегацію тромбоцитів [8]. В основі фармакотерапевтичних ефектів нуклеїнату лежать наступні метаболічні механізми: стимулювання процесів клітинного метаболізму, посилення біосинтезу ендогенних нуклеїнових кислот, специфічних протеїнів та ферментів; посилення мітотичної активності клітин кісткового мозку, прискорення процесів репаративної регенерації; підвищення енергозабезпечення клітин шляхом стимулювання синтезу макроергічних сполук, зокрема АТФ; нормалізація NO-синтетазної активності, інгібування окисних процесів у клітинних біомембранах [1, 5, 8]. Внаслідок позитивної дії нуклеїнату на метаболічні процеси на клітинному та субклітинному рівні відмічається стабілізація біомембран клітин та оптимізація окисновідновних процесів у тканинах; підвищення продукції ендогенних ІФН та, внаслідок цього, стимулювання противірусного захисту; активація гіпофізарно-наднирковозалозної системи зі збільшенням продукції ендогенних глюкокортикоїдів [5, 17]. При застосуванні нуклеїнату в клінічних умовах встановлено його протиалергічна дія, в тому числі у дітей, хворих на бронхіальну астму [6], покращення факторів неспецифічної резистентності в осіб, які часто хворіють на запальну патологію органів дихання [9], корекція імунних порушень у хворих з хронічним катаральним гінгівітом, сполученим з множинним карієсом [13], корекція клітинних та гуморальних факторів імунітета у хворих на вітряну віспу, в тому числі при тяжкому перебігу хвороби [17]. Раніше нами було встановлено позитивний вплив нуклеїната на стан СМФ у хворих з синдромом підвищеної стомленості [18]. Тому було цілком доцільним вивчення імунологічних аспектів фармакологічної дії нуклеїнату у хворих на СХВ.

Крім загальноприйнятого клініко-лаборатор- ного обстеження, всім хворим на СХВ, що знаходилися під наглядом, проводили дослідження показників ІФС. Рівень - та -ІФН у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою сертифікованих в

Україні тест-систем виробництва НПО “Протеїновий контур” (ProCon) - ProCon IF plus та ProCon IF plus (РФ-СПб) [11] відповідно до інструкції фірми-виробника. Дослідження активності сироваткового інтеферону (СІФ) здійснювалося у відповідності до методу [7]. З метою визначення інтерферонпродукуючої здатності мононуклеари периферичної крові хворих після виділення в стандартному грандієнті щільності фіколверографіну тричі відмивали в середовищі 199 і ресуспендували в культуральному середовищі RPMI-1640. Для одержання супернатантів зі спонтанною продукцією ІФН мононуклеари в кількості 1,5х106 клітин/мл інкубували без додавання індукторів протягом 24 годин у СО2-інкубаторі при 37°С, та для отримання супернатантів з індукованою активністю інкубацію проводили у присутності митогену (ФГА) з метою оцінки стимульованої секреції у повній відповідності з рекомендаціями проф. Г.М. Дранніка та проф. В.Є. Дріянської [3]. Після інкубації клітини осаджували центрифугуванням, збирали супернатанти, заморожували їх та зберігали для подальшого тестування при -20 С. Вивчення ІФС проводили двічі: до початку лікування, в тому числі імунокорекції за допомогою нуклеїнату (у пацієнтів основної групи) та після завершення терапії (на 20-25 добу з початку лікування). Результати дослідження, які проведені в обстежених хворих на СХВ, були зіставлені з показниками ІФС, отриманих при обстеженні 32 практично здорових осіб.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили на персональному комп'ютері AMD Athlon 3600+ методом дисперсійного аналізу із застосуванням стандартних пакетів прикладних програм Мicrosoft Windows professionalxp, Microsoft Office 2007, Stadia 6.1/ prof й Statisticа; при цьому враховували основні принципи використання статистичних методів при клінічних випробуваннях лікарських препаратів [19].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведення дослідження до початку лікування хворих на СХВ дозволило встановити, що у всіх обстежених пацієнтів спостерігалися порушення з боку ІФС, які характеризувалися пригніченням показників СІ організму (табл. 1).

Таблиця 1