Файл: immunologia_N3-4_2010_block_210x297.pdf

Уровень ИЛ-10 секретируемого МНК у части больных (25 %) находился в пределах физиологической нормы, либо ниже ее (35 %), либо незначительно превышал (у 40 %) данный показатель в группе доноров, что говорит о дисбалансе в системе про- и противовоспалительных цитокинов, когда на фоне гиперсекреции МНК ИЛ-2, ИФН- , ФНО- , ИЛ-6 средний уровень ИЛ10 в группе больных ИБС был незначительно выше данного показателя в группе доноров. После проведения корреляционного анализа нами была установлена обратная достоверная взаимосвязь между противовоспалительным ИЛ-10

ипровоспалительными факторами: ФНО- (r= - 0,55, р<0,01); ИЛ-6 ( r= - 0,52, р<0,01); ИЛ-2 (r= -0,5, р<0,05). Это указывает на то, что у обследуемых нами лиц противовоспалительного ИЛ-10 недостаточно для снижения уровня воспаления.

Полученные нами результаты дают основание утверждать, что развитие иммунного ответа на образование мЛПНП активирует иммунокомпетентные клетки, секретирующие провоспалительные цитокины. Об этом мы можем судить после проведения корреляционного анализа, когда была установлена прямая взаимосвязь между сенсибилизированными тканью сосудов

имиокарда лимфоцитами и маркерами иммунного воспаления: ИЛ-2 (r = 0,25, р < 0,05), ИЛ-6 (r = 0,32, р < 0,05), и ИФН- (r = 0,25, р < 0,05).

Кроме того, модифицированные ЛПНП свободные и в составе иммунных комплексов, а также ИКК (Лф, Мц/Мф) являются основными факторами, стимулирующими активацию эндотелия. Эндотелиальные клетки, в свою очередь, взаимосвязываясь с Т-лимфоцитами стимулируют их миграцию в интиму и секретируют различные провоспалительные пептиды (интерлейкины, хемоаттрактанты, ростовые факторы), молекулы адгезии, эндотелины и др. При этом Т-лимфоциты могут оказывать контактнозависимое цитотоксическое действие на эндотелий, вызывая апоптоз этих клеток. В поддержании сосудистого тонуса и в аутопаракринной регуляции роста и дифференцировки тканей активное участие принадлежит пептиду, который секретируют эндотелиальные клетки сосудов

– эндотелин -1 (ЭТ-1) [32]. Секрецию ЭТ-1 из клеток стимулируют ИЛ-1, адреналин, ФНО- , ионы кальция и другие гуморальные факторы. Кроме того увеличивается секреция ЭТ-1 под действием гипоксии и стресса. ЭТ-1 обладает выраженной митогенной активностью в отношении клеток эндотелия и ГМК, а также способен вызывать экспрессию молекул адгезии на эндотелиальных клетках [33].

Как показали наши исследования у больных со стабильной ИБС выявлен значительно повышенный уровень эндотелина-1 по сравне-

нию с группой практически здоровых лиц: 2,9 (0,3-11,0) против 0,3 (0,1-0,4) пг/мл (на 867 %) на фоне умеренно сниженной эндотелийзависимой вазодилятации (ЭЗВД) при проведении манжеточной пробы: 7,2 (3,9 – 8,5) против 10,0 (8,9 – 12,4) % (на –28 %) относительно референтных значений.

Большая концентрация ЭТ-1 может привести к активации экспрессии рецепторов на ГМК, стимулируя тем самым стойкую вазоконстрикцию [34]. Тогда как у практически здоровых лиц уровень ЭТ-1 не превышал 0,4 пг/мл (физиологическая концентрация), что способствовало воздействию на эндотелиальные рецепторы вызывая высвобождение факторов релаксации.

Можно утверждать, что у больных с ИБС со стабильной стенокардией имеет место значительная активация (относительно секреции ЭТ-1) и умеренная дисфункция эндотелия (по манжеточной пробе).

ЭТ-1 в высоких концентрациях способен активировать ИКК, которые в свою очередь секретируют провоспалительные цитокины (ФНО- , ИФН- ), а они могут переводить эндотелий из антитромболитического состояния в тромболитическое, так как провоспалительные цитокины стимулируют синтез прокоагулянтных белков [4].

Проведенный нами корреляционный анализ подтвердил взаимосвязь эндотелиальных и иммунокомпетентных клеток: между ЭТ-1 и ФНО- (r= 0,2; р<0,05), ЭТ-1 и ИФН- (r= 0,4; р<0,05), ЭТ-1 и метаболической активностью Мц и НГ (r= 0,3; r= 0,2; р<0,05).

ВЫВОДЫ

1.У больных ХИБС со стабильным течением определен очень высокий уровень аутоантител к модифицированным ЛПНП как свободных, так и в составе ЦИК. Кроме того, установлено значительно повышенное число сенсибилизированных к ткани сосудов лимфоцитов, которые прямо коррелировали с маркерами иммунного воспаления (ИЛ-2, ИЛ-6, ИФН- , поглотительной активностью нейтрофильных гранулоцитов и моноцитов).

2.При хронической ИБС со стабильным течением установлена активная аутоиммунная реакция, протекающая как по клеточному, так и по гуморальному типу, проявление которой взаимосвязано и зависит от функционального состояния фагоцитирующих клеток, неспособных на данном этапе развития атерогенеза к удалению из организма большого количества свободных и в составе ЦИК аутоантител к модифицированным ЛПНП.

3.У больных СС установлена эндотелиальная дисфункция, которая выражалась в высоких

концентрациях эндотелина-1 на фоне сниженной эндотелийзависимой вазодилятации при проведении манжеточной пробы. Выявлена прямая достоверная корреляционная связь между функцией эндотелиальных клеток (эндотелин-1) и ИКК (ФНО- , -интерферон, метаболическая активность моноцитов и нейтрофилов). Это свидетельствует о том, что эндотелиальные клетки не только способны активно продуцировать провоспалительные белки, но и влияют на секреторную активность ИКК.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1.Климов А. Н., Никульчева Н. Г. Обмен липидов и липопротеинов и его нарушения. СПб.: Наука, 1999.

2.2. Фрейдлин И. С, Шейнин Ю. А. Эндотелиальные клетки в качестве мишеней и продуцентов цитокинов // Мед. иммунол. – 2001. – № 4. – С. 499 – 514.

3.3. Hansson G. K. Inflammation, atherosclerosis, and coronary artery disease // N. Engl. J. Med.

– 2005. – V. 352. – P. 1685 – 1695.

4.4. Яицкий Н. А., Шляхто Е.В., Петрищев Н.Н. Иммуновоспалительные аспекты атеросклероза // Медицинский академический журнал. – 2007. – №1. – С. 30 – 37.

5.5. Libby P. Inflammation in atherosclerosis // Nature. – 2002. – V. 420 – P. 868 –874.

6.6. Стефани Д.Ф. Клиническая иммунология и иммунопатология детского возраста / Стефани Д.Ф., Вельтищев Ю.Е. – М.: Медицина, 1996. – 372 с.

7.7. Унифицированные иммунологические методы обследования больных на стационарном и амбулаторном этапах лечения: Метод. рекомендации / Киевский НИИ фтизиатрии и пульмонологии (Чернушенко Е.Ф., Г.Н. Дранник, Ю.А. Гриневич и др. ) – К.: 1988. – 18 с.

8.8. Digeon M., Cazer M., Riza J. Detection of immune complexes in human sera by simplified assays with polyethyleneglycol // Immunol. Methods. – 1977. – V.226. – P. 497 – 509.

9.9. Уразгильдеева С.А., Шаталина Л.В., Денисенко А.Д. и др Взаимосвязь между уровнем холестеринсодержащих иммунных комплексов и чувствительностью липопротеидов к перекисному окислению у больных ишемической болезнью сердца // Кардиология. – 1997. – № 10. – С. 17 – 20.

10.10. Нагорнев В.А., Восканьянц А.Н. Современные представления о патогенезе атеросклероза // Вестник Рос. АМН. – 2006.

– №9-10. – С. 66 – 72.

11.11. Нагорнев В.А., Мальцева СВ. Аутоиммунныеивоспалительныемеханизмы развития атеросклероза // Архив патол. – 2005. – Т. 67, №5. – С. 6 –15.

12.12. Нагорнев В.А. Патогенез атеросклероза. - СПб.: Наука, 2006. - 187 с.

13.13. Guyton J. R., Klemp K. F. Development of the lipid-rich core in human atherosclerosis // Arterioscler. Thromb. Vase. Biol. – 199. – V.16.

– P. 4 – 11.

14.14. Чернушенко Е.Ф. Аутоиммунизация и и ее клиническое значение // Мистецтво лікування – 2007. – № 6 – С.55 – 57.

15.15. Гавриленко Т.И., Мхитарян Л.С., Гавриш А.С. и др. Иммунное реагирование и интенсивность оксидативного стресса у больных ишемической болезнью сердца // Иммунология та алергология. – 2009. – № 2-3. – С. 59 – 67.

16. 16. Гавриленко Т.И., Волошина О.В., Ломаковський А.М. Лутай М.И. Сенсибилизация лимфоцитов к тканям сосудистой стенки как проявление аутоиммунного типа иммунного ответа у пациентов с хроническими формами ишемической болезни сердца // Укр. ревматолог. ж. – 2008.

–№3. – С. 38 – 41.

17.17.ЛутайМ.И.,ЛомаковскийА.Н.,Абуталипов Р.Ф. Клеточный состав фиброзного покрова стабильных и нестабильных атеросклеротических бляшек венечных артерий // Укр. кард.ж. – 2004. – №6. – С. 20 – 24.

18.18. Jaffer F.A., Libby P., Weissleder R. Molecular and cellular imaging of atherosclerosis // J.Am. Col.Card. – 2006. – V.47. – P. 1328 – 1338.

19.19. Mandal К., Jahangiri M., Xu Q. Autoimmunue mechanisms of atherosclerosis // HEP. – 2005.

–170. – P. 715 – 736.

20.20. Sherer Y., Shoenfeld Y. Mechanisms of disease: atherosclerosis in autoimmune diseases // Nat. Clin. Pract. Rheumatol. – 2006.

–V.2. – P. 99 – 106.

21.21. Мehra V.C., Ramgolam V.S., Bender J.R. / Cytokines and cardiovascular disease // J. Leukoc. Biol. – 2005. – V.78. – P. 805 – 818.

22.22. Gerszten R.E., Garcia-Zepeda Е.А., Lim Y.C. et al. MCP-1 and IL-8 trigger firm adhesion of monocytes to vascular endothelium under flow condition // Nature. – 1999. – V.398. – P. 718 – 723.

23.23. Yue T.L., Wang X., Sung C.P. et al. IL-8. A mitogen and chemoattractant for smooth muscle cells // Circ. Res. – 1994. – V.75. – P. 1 – 7.

24.24. Simonini A., MoscucciM., Muller D.W. et al. IL-8 is an angiogenic factor in human coronary

atherectomy tissue // Circulation. – 2000. – V.

101.– P. 1519 –1526.

25.25. Apostolakis S., Vogiatzi К., Amanatidou V., Spandidos D.A. IL-8 and cardiovascular disease // Cardiovasc. Res. – 2009. – V.84. – P. 353 –

26.26. Воробьев А.А. (2006) Цитокины (интерфероны, интерлейкины и др.). В кн.: А.А. Воробьев, А.С. Быков, А.В. Караулов (ред.) Иммунология и аллергология (цветной атлас): учебное пособие для студентов медицинских вузов. Практическая медицина, Москва, с. 50 – 57.

27.27. Гавриленко Т.И., Корнилина Е.М., Якушко Л.В., Ткач Н.А. Особенности функционального состояния мононуклеаров периферической крови у больных с хронической сердечной недостаточностью // Иммунология и аллергология. – 2005. – №2. – С. 38 – 41.

28.28. Симбирцев А.С. Интерлейкин-2 и рецепторный комплекс интерлейкина-2 в регуляции иммунитета. // Иммунология. – 1998. – №6. – С. 3 – 8.

29.29. Tellides G, Tereb D.A., Kirkiles-Smith S C. et al. Interferon-gamma elicits arteriosclerosis in the absence of leukocytes // Nature. – 2000.

– V. 403. – P. 207 – 211.

30.30. Sharma R., Coats A.J., Anker S.D. The role of inflammatory mediators in chronic heart failure: cytokines, nitric oxide, and endothelin-1 // Int. J. Cardiology. – 2000 – V.72 . – P. 175 – 186.

31.31. Ikeda U., Hojo Y., Katsuki T. et al. Procoagylant and proinflammatory activity in acute coronary syndromes // Cardiovasc. Res.

– 1999. – V. 42. – P. 823 – 830.

32.32. Suzuki T., Kumazaki T. Mitsui Y, Endothehn-1 is produced and secreted by neonatal rat cardiac myocytes in vitro // Biochem. Biophys. Res. Commun. – 1993. – V. 191. – P. 823 –

33.33. Визир А.Д., Визир А.Е., Березин А.Е. Иммунная и воспалительная активация как новая концептуальная модель формирования и прогрессирования сердечной недостаточности (обзор литературы) // Журнал АМН Украины. -2000. – Т.6, № 2. – С. 264-278.

34.34. Бахтияров Р.З. Современные методы исследования функции эндотелия // Рос. кард. ж. – 2004. – №2. – С. 75 – 79.

РЕЗЮМЕ

СТАН ІМУННОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ

З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ЗІ СТАБІЛЬНОЮ СТЕНОКАРДІЄЮ

Гавриленко Т.І., Лутай М.І., Ломаківський О.М., Підгайна О.А.,

Рижкова Н.О., Якушко Л.В., Мігаліна О.О.

При обстеженні 230 хворих зі стабільним перебігом хронічної ішемічної хвороби серця були визначені фактори, що формують активну аутоімунізацію та імунозапальну реакцію, а також виражену дисфункцію ендотелію. Визначали функціональну активність лімфоцитів в реакції бласттрансформації з фітогемагглютиніном, а також ступінь сенсибілізації клітин до тканин судин. ІФА-методом визначали рівень прозапальних цитокінів в супернатантах мононуклеарних клітин - ІЛ-6, ФНП- , ІЛ-2, ІЛ-8, ІФН- , прозапального ІЛ-10, а також и концентрацію в плазмі крові ендотеліна-1.

Встановлена кореляційна залежність між маркерами запалення та сенсибілізованими до тканини судин лімфоцитами,яківизначаютьаутоімуннуреакцію,щопротікає по клітинному типу. Визначена ендотеліальна дисфункція, яка була виражена у високих концентраціях ендотеліна-1 на фоні зниженої ендотелійзалежної вазодилатації при проведенні манжеткової проби. Встановлений прямий вірогідний зв'язок між функцією ендотеліальних та імунокомпетентних клітин свідчить про взаємостимуляцію секреторної здатності прозапальних цитокінів.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, аутоімунізація, імунозапальна реакція, дисфункція ендотелію.

SUMMARY

THE STATE OF IMMUNE INFLAMMATION AND FUNCTION OF ENDOTHELIA OF THE PATIENTS WITH ISCHEMIC HEART DISEASE WITH A STABLE STENOCARDIA

GavrilenkoT.I., Lutay M.I., Lomakovskiy O.M., E.A. Podgainaya,

RizhkovaN.O., Yakushko L.V., Migalina O.A.

At an inspection 230 patients with the stable flow of chronic ischemic heart disease determined factors, forming active autoimmune and inflammatory reaction, and also the expressed dysfunction of endothelia. Cross-correlation dependence was set between the markers of inflammation and sensibilized lymphocytes to tissue of vessels, which determine autoimmune reaction, flowing on a cellular type. The level of cytokines (IL-6, IL-8, IL-10, TNF- . INF- ) and endothelin-1 were determine by IFA-methods.

Endothelial dysfunction which was expressed in the high concentrations of endothelin-1 on a background reduced endotheliumdependend vasodilatation during the lead through of cufftest was set. Direct reliable connection was set between a function endothelial and immunocompetent cells testifies to mutual stimulation of secretory ability of proinflammatory cytokines.

Key words: ischemic heart disease, autoimmunization, inflammation, dysfunction of endothelium

Питання про можливу здатність алогенних нейральних стовбурових клітин (НСК) та нейральних клітин-прекурсорів (НКП) викликати імунну активацію у віддаленому періоді після трансплантації залишається до кінця не вирішеним і потребує поглиблених досліджень. Дані щодо імуногенних властивостей НСК in vivo є неоднозначними, дискусійним залишається питання про експресію антигенів гістосумісності НСК та НКП. Є свідчення того, що НСК людини розпізнаються і викликають імунну відповідь в ало- і ксеногенних системах ex vivo, тобто вони мають хоч і низький імунологічний потенціал, але його рівень достатній для активації периферичних лімфоцитів реципієнта [20].

Нашими попередніми дослідженнями встановлена можливість експресії антигенів гістосумісності на рівні мРНК та протеїновому рівні нейроклітинами людини різного терміну гестації [4,5,7]. Наступним етапом досліджень було вивчення антигенності та імуногенності фетальних НКП в експерименті in vivo.

Метою даної роботи було порівняльне дослідження імунної відповіді у мишей при системному введенні клітин лімфовузлів, що повноцінно експресують антигени гістосумісності, та фетальних НКП (термін гестації 13-15 діб), експресія якими антигенів гістосумісності є низькою; а також можливість пригнічення викликаної імунної відповіді.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Матеріалом для дослідження слугували: 1) НКП мишей СВА (Е13-15); 2) клітини лімфовузлів дорослих мишей СВА; 3) клітини лімфовузлів дорослих мишей-реципієнтів C57Вl/6; 4) сироватка периферичної крові дорослих мишейреципієнтів C57Вl/6.

Усі роботи з експериментальними тваринами проводилися з дотриманням Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження», «Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншою науковою метою», а також принципів біоетики та норм біологічної безпеки.

Отримання клітинних суспензій. Отримання суспензій НКП з мозку мишей 13-15 доби ембріонального розвитку проводили за методикою, описаною раніше [1]. Суспензії лімфоцитів отримували з лімфовузлів (n=6) мишей шляхом механічної гомогенізації тканини лімфовузлів у

середовищі RPMI з подальшим відмиванням і підрахунком клітин з 3% розчином СН3СООН та 0,2% розчином трипанового синього.

Внутрішньоочеревинне введення клітин.

Дослідження розвитку імунних реакцій проводили при внутрішньоочеревинному введенні клітин лімфовузлів дорослих тварин та фетальних НКП (Е13-15) на лінійних мишах. Контролем слугували інтактні тварини. Всього досліджено 110 тварин.

Різні типи клітин від мишей-донорів СВА вводили внутрішньоочеревинно мишамреципієнтам С57BL/6 у кількості 1х106 клітин на тварину.

Експериментальних тварин розділили на групи:

1)внутрішньоочеревинне введення клітин лімфовузлів дорослих тварин;

2)внутрішньоочеревинне введення фетальних НКП (Е13-15).

У кожній групі тварин була підгрупа, тваринам якої проводили імуносупресію сандімуном (100 мкг на тварину на 0-у,3-у,6-у добу).

Через 6, 12, 18 та 37 діб після введення клітин проведено дослідження алоімунних та антигенспецифічних реакцій. З цією метою визначали цитотоксичну активність імунокомпетентних клітин лімфовузлів реципієнтів та цитотоксичну активність алоантитіл стосовно клітин лімфовузлів донорів, а також рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів в сироватках реципієнтів.

Дослідження цитотоксичної активності імунокомпетентних клітин МТТколориметричним методом. В якості клітинефекторів використовували лімфоцити лімфовузлів мишей-реципієнтів С57BL/6 експериментальних груп. В якості клітин-мішеней використовували лімфоцити лімфовузлів мишей-донорів СВА. Співвідношення ефектормішень складали 5:1. Цитотоксичний тест проводили за протоколом, описаним раніше [3]. Цитотоксичність виражали цитотоксичним індексом (ЦІ) у відсотках:

Де ОГе+м – значення оптичної густини в лунках ефектори+мішені; ОГе – значення оптичної густини в лунках з ефекторами; ОГм – значення оптичної густини в лунках з мішенями.