ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.03.2024
Просмотров: 223
Скачиваний: 0
L = |
I |
(2.7.15) |
. |
mL
За теоремою Штейнера
I = IC + mL2 , |
(2.7.16) |
де IC – момент інерції маятника відносно осі, що проходить через
його центр мас і паралельна до осі, яка проходить через точку підвісу.
Із рівнянь (2.7.15, 2.7.16) маємо
|
L = L + IC . |
|
(2.7.17) |
|
|
|
mL |
|
|
Величину L (рис.2.7.4) |
називають зведеною |
довжиною |
||
фізичного |
маятника. Легко |
показати, |
що зведена |
довжина |
Р1 |
В |
|
Р2 |
|
|
O' |
|
||
|
O |
C |
|
|
|
L |
L′ |
А |
|
|
|
|
|
L Рис. 2.7.4
фізичного маятника більша ніж відстань від центру мас маятника C до точки його підвісу O : L > L .
Точку O′ (рис. 2.7.4), яка находиться на продовжені прямої OC на відстані L від точки підвісу, називають центром коливань фізичного маятника, або спрощено точкою коливань. Перевернемо маятник на 180о, так, щоб точка його підвісу проходила через точкуO′ , та знайдемо його зведену величину
L′ : |
|
|
|
|
|
L′ = L′ + |
IC |
= |
L − L + |
IC |
= |
mL′ |
m(L − L) |
||||
|
|
65 |
|
|
|
= L + |
IC |
+ |
|
IC |
|
|
= L + |
IC |
= L |
|
|
|
|
I |
|
|
|
||||
|
mL |
|
C |
|
mL |
|||||
|
|
|
m L + |
|
− L |
|
|
|
||
|
|
|
mL |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже зведена довжина маятника залишилася без змін, тому також не зміниться i період коливань маятника T ′ = T .
Точка підвісу O фізичного маятника і його центр коливань
O′ є взаємними або спряженими. Ця властивість використовується в оборотних маятниках, які застосовуються для визначення прискорення вільного падіння.
Підставимо в рівняння (2.7.9) значення моменту інерції маятника згідно з рівнянням (2.7.11)
T = 2π |
IC |
+ mL 2 |
|
|
(2.7.18) |
|||
|
|
. |
|
|
||||
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
mgL |
|
|
|
|
Якщо маятник оборотний, то |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
T = 2π |
|
IC |
+ m( L′ )2 |
. |
(2.7.19) |
|||
|
|
mgL′ |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
Із рівнянь (2.7.19, 2.7.20) після нескладних перетворень маємо кінцеву формулу для розрахунку прискорення вільного падіння:
g = |
4π2 |
( L + L′ ) |
= |
4π2 L |
|
||
|
|
|
|
, |
(2.7.20) |
||
|
T 2 |
T |
2 |
||||
|
|
|
|
|
де L – приведена довжина маятника, яка дорівнює відстані між точками підвісу оборотного маятника L = L + L′ (рис.2.7.4).
Порядок виконання роботи та обробка результатів експерименту
Завдання 1
Визначення прискорення вільного падіння за допомогою математичного маятника.
1. Записати координату h1 положення нижньої частини кульки маятника (рис. 2.7.3) в таблицю 2.7.1.
66
2. Відвести математичний маятник від положення рівноваги на кут 5-10о. Визначити час t1 повних n1= 20 -30 коливань маятника. Обчислити період коливань T1 . Результати занести у
таблицю 2.7.1.
3. Підняти кульку маятника вгору (намотуючи нитку підвісу маятника на барабан) на 50-70 см або опустити її вниз. Визначити положення h2 нижньої частини кульки. Визначити час t2 повних
n2= 20-30 коливань маятника. Обчислити період коливань T2 . Результати занести в таблицю 2.7.1.
4.За формулою (2.7.14) визначити прискорення вільного
падіння.
5.Дослід повторити 5-7 разів. Визначити середнє значення прискорення вільного падіння та оцінити його похибку.
Завдання 2
Визначення прискорення вільного падіння методом оборотного маятника.
1. Поставити оборотній маятник опорною призмою Р1 на опору (рис. 2.7.3). Відвести маятник від положення рівноваги на
кут β ≈ 5 ÷ 7o та відпустити його. Визначити час t1 повних n1= 20-30 коливань маятника. Обчислити період коливань T1 відносно точки підвісу O .
2. Перевернути маятник на 180о. Визначити час t2 повних n2= 20-30 коливань маятника. Обчислити період коливань T2
відносно точки підвісу O′ .
3. Якщо різниця |
періодів коливань |
|
T1 − T2 |
|
> 0.05 c , |
то |
|
|
|||||
переміщуючи диск B маятника по його осі вгору або вниз, |
не |
|||||
змінюючи положення |
диска A та опорних призм P , P , |
|||||
|
1 |
2 |
домогтися її зменшення до 0,05 с.
67
4. Якщо періоди коливань співпадають з точністю до 0,01- 0,05 с, тобто T1 − T2 < 0.05 c , то провести 3-5 дослідів для
визначення періодів коливань маятника відносно опорних призм |
|
P , P , відстань L між опорними призмами. Результати дослідів |
|
1 |
2 |
внести у таблицю 2.7.2. За формулою (2.7.20) обчислити прискорення вільного падіння та оцінити його похибку.
5. Порівняти результати завдань 1 i 2 та провести їх аналіз.
Контрольні питання
1.Гармонічні коливання. Вільні коливання. Основні характеристики вільних коливань. Диференційне рівняння вільних коливань. Пружинний, крутильний, фізичний та математичний маятники. (с.59-60).
2.Визначення прискорення вільного падіння за допомогою математичного та фізичного маятників. Залежність прискорення вільного падіння від широти місцевості та висоти над поверхнею Землі. (с.59-60).
3.Енергія коливальної системи.
Таблиця 2.7.1
№ h1, м n1 t1, c T1, c h2, м n2 t2, c T2, c h, м g, м/с2 ε, %
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 2.7.2 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ |
L, м |
n1 |
t1, c |
T1, c |
n2 |
t2, c |
T2, c |
g, м/с2 |
ε, % |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
68
Лабораторна робота 1.8 Вивчення затухаючих коливань пружинного маятника
Мета роботи. Освоїти методи визначення основних характеристик затухаючих механічних коливань.
Прилади і матеріали. 1. Пружинний маятник. 2.
Лабораторна вага. 3. Важки. 4. Лінійка. 5. Секундомір.
Теоретичні відомості
Рухи тіл, які періодично повторюються в часі називають коливальними або коливаннями. Якщо коливання описуються законом синуса або косинуса, то їх називають гармонічними.
x = A0 cos(ω t + ϕ 0 ) |
(2.8.1) |
де х – відстань коливальної точки від положення рівноваги, її називають зміщенням; А0 – максимальне зміщення коливальної точки від положення рівноваги або амплітуда коливань; ω t + ϕ 0 –
фаза коливань; ( ϕ0 – початкова фаза, ω – циклічна частота
гармонічних коливань.
Розглянемо горизонтальний рух матеріальної точки масою т під дією пружини, один кінець якої жорстко закріплено
(рис.2.8.1). |
|
|
|
|
|
|
|
|
Масою пружини і |
|
k |
|
|
m |
|
||
тертям нехтуємо. |
У |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
||||
положенні |
рівноваги |
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
||||
тіла |
пружина |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|||
недеформована. |
При |
|
|
Рис.2.8.1. |
||||
зміщенні |
тіла |
від |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
положення рівноваги на величину х на нього діятиме лише сила пружності, яка, за законом Гука, дорівнює
(2.8.2)
де k – коефіцієнт пружності пружини, x – абсолютне видовження пружини. Тіло буде виконувати вільні коливальні рухи, тому коливальну систему “ тіло – пружина” можна назвати пружинним маятником, а коливання – вільними.
69