ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.03.2024
Просмотров: 224
Скачиваний: 0
|
|
|
|
h = |
S 2 |
|
|
|
|
|
(2.2.3) |
||||
|
|
|
|
2L |
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Із виразів (2.2.1), (2.2.) і (2.2.3), одержуємо формулу для |
|||||||||||||||
обчислення швидкості кулі: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
(M + m) |
|
M + m |
|
|
|
(M + m)S |
|
|
|
|
||||
V = |
U = |
|
|
|
|
= |
|
g |
|
|
|||||
|
2gh |
(2.2.4) |
|||||||||||||
|
|
m |
|
|
|||||||||||
|
m |
m |
|
|
|
|
L |
|
|
||||||
Отже, експеримент зводиться до визначення маси маятника |
|||||||||||||||
M і кулі m, виміру довжини |
ниток підвісу L |
та |
|
зміщення |
|||||||||||
покажчика S на лінійці. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Хід роботи
1.Зважити балістичний маятник.
2.Зважити кожну кулю.
3.Підвісити маятник так, щоб вісь циліндра знаходилася на лінії польоту кулі. Покажчик на лінійці підвести впритул до задньої стінки циліндра. Визначити довжину маятника l.
4.Зробити постріл і записати зміщення покажчика (враховувати лише ті досліди, в яких куля застрягає в маятнику).
5.Дослід повторити 7-15 разів для кожної кулі. Дані вимірів занести в таблицю 2.1.2
Обробка результатів експерименту та їх аналіз
1.За формулою (2.2.4) обчислити швидкість кулі для кожного пострілу окремо.
2.З результатів дослідів знайти середнє значення швидкості кулі.
3.Обчислити абсолютну і відносну похибки експерименту і записати кінцеві результати.
4.Проаналізувати, які з вимірюваних величин дають найбільшу похибку при обчисленні швидкості кулі, і похибками яких вимірюваних величин при розрахунках можна зневажити.
34
Контрольні питання
1.Імпульс. Закон збереження імпульсу (с. 8-9).
2.Робота та енергія. Потужність. Потенціальна і кінетична енергія (с. 9-11).
3.Консервативні та дисипативні сили (с.9-11 ).
4.Закон збереження енергії в механіці (с. 11) .
5.Удар тіл. Абсолютно пружний та абсолютно непружній удари та їх характеристики (формула (1.18) з доведенням) (с. 11-
15).
6.Визначення швидкості руху тіл балістичним методом
(с. 3133).
Таблиця 2.1.2
№ п/п M, кг m, кг L , м S, м V, м/с V, м/с ε, %
Куля №1
1
2
3
4
5
С. зн.
Куля №2
1
2
3
4
5
С. зн.
35
Лабораторна робота 1.3 Визначення моментів інерції тіл із закону збереження енергії
Мета роботи. Експериментальна перевірка закону збереження енергії в механіці методом визначення моментів інерції тіл кочення.
Прилади і матеріали. 1. Похила площина. 2. Набір тіл кочення. 3. Терези. 4. Штангенциркуль. 5. Лінійка. 6. Секундомір.
Теоретичні відомості
Закон збереження і перетворення енергії, відкритий Ломоносовим, є одним із фундаментальних законів природи: у замкнутій системі енергія може переходити з одних видів в інші і передаватися від одного тіла іншому, але її загальна кількість залишається постійною.
Якщо в замкнутій системі тіл діють тільки консервативні сили, то взаємні перетворення механічної енергії в інші види (немеханічні форми: внутрішню, хімічну і т.д.) відсутні. Консер- вативні сили – це сили, робота яких не залежить від траєкторії руху тіла, а визначається лише початковим і кінцевим положенням тіла:
r2 |
|
R |
|
R |
|
A = ∫ Fdr . |
(2.3.1) |
r1 |
|
Робота ж цих сил по замкнутому контуру дорівнює нулю
= ∫ R R =
A Fdr 0 .
S
До консервативних сил відносять гравітаційну, кулонівську та ядерну сили.
Замкнена система, в якій діють лише консервативні сили, є консервативною системою. Для неї справедливий закон збереження і перетворення енергії в механіці: механічна енергія замкнутої системи, в якій діють лише консервативні сили, – величина постійна:
36
W = WK + Wn = const . |
(2.3.2) |
Крім консервативних сил, в природі існують дисипативні (неконсервативні) сили (дисипація – розсіювання). Прикладом таких сил є сила тертя, прикладом дисипативної системи може бути будь-який біологічний живий об’єкт. Робота дисипативних сил залежить від траєкторії руху тіла.
Закон збереження механічної енергії не можна застосовувати для замкнутих дисипативних систем. У таких системах, як правило, діють сили тертя або існує залишкова (пластична) деформація, тому що частина механічної енергії в процесі руху розсіюється, перетворюється в немеханічні форми, наприклад, у теплоту.
Нехай тіло масою m скочується без тертя похилою площиною з висоти h. Опором повітря нехтуємо. На тіло діє сила земного тяжіння, яка є консервативною, а система “ похила площина – тіло” є замкненою. Тому для цього випадку можна застосовувати закон збереження механічної енергії
Wn = WK . |
(2.3.3) |
Потенціальну енергію тіла обчислюють за формулою
Wn = mgh . |
(2.3.4) |
Кінетична енергія тіла визначається як сума кінетичної енергії поступального й обертального рухів:
W |
|
= W |
|
+ W |
= |
mV 2 |
|
+ |
Iω 2 |
, |
(2.3.5) |
|||
K |
ПОСТ |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
вр |
2 |
|
|
2 |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
де I – момент інерції тіла;ω – |
кутова швидкість. |
|
|
|||||||||||
З рівнянь (2.3.5), (2.3.7) і (2.3.1) після нескладних |
||||||||||||||
перетворень маємо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
mgh = |
mV 2 |
+ |
Iω 2 |
. |
|
|
|
(2.3.6) |
||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
2 2
Кутова швидкість обертання тіла зв’язана зі швидкістю його поступального руху співвідношенням
37
|
|
|
ω = |
V |
, |
|
|
(2.3.7) |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|||||
де R. – |
радіус тіла. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рух тіла рівномірно прискорений, тому |
|
|||||||||||
|
|
|
|
V = at; |
|
(2.3.8) |
|||||||
|
|
|
|
S = |
at 2 |
|
, |
(2.3.9) |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
||||
Де S – |
довжина похилої площини, t – час скочування тіла. |
||||||||||||
|
З формул (2.3.8) і (2.3.9) маємо |
|
|
||||||||||
|
|
V = |
2S |
. |
|
(2.3.10) |
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
t |
|
|
|||||
|
Підставляючи вирази |
|
(2.3.7), |
|
(2.3.10) |
у (2.3.6), та |
|||||||
розв’язавши рівняння відносно I, одержуємо |
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
ght |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
I = mR |
|
|
|
|
|
− 1 . |
(2.3.11) |
|||||
|
|
2S |
2 |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Момент інерції тіл правильної форми можна розрахувати теоретично (див. загальну теоретичну частину).
Порядок виконання роботи
1. Виставити необхідну висоту похилої площини. Ввімкнути установку в мережу. Поставити досліджуване тіло біля осердя електромагніта. Ввімкнути електромагніт (при цьому тіло утримується у верхній частині похилої площини за допомогою електромагніта). При вимиканні живлення електромагніта тіло починає скочуватися вниз й одночасно включається секундомір. Секундомір виключається автоматично при досягненні тілом кінця похилої площини.
Спочатку необхідно виконати кілька тренувальних пусків тіла – домогтися того, щоб тіло при скочуванні не торкалося бортиків похилої площини.
38
2.За завданням викладача для кожного з досліджуваних тіл (куля, циліндр та ін.) провести по 5-9 дослідів. Визначити час скочування кожного тіла.
3.Виміряти довжину похилої площини і її висоту.
4.Зважити досліджувані тіла і зробити необхідні виміри їх геометричних розмірів. Дані усіх вимірів занести в табл.2.3.1.
Обробка результатів експерименту
1.За формулою (2.3.11) обчислити момент інерції досліджуваних тіл за результатами експерименту.
2.За формулами (1.45 – 1.52) для відповідних тіл обчислити теоретичне значення їх моментів інерції.
3.Порівняти результати теоретичних обчислень та зіставити їх із результатами експерименту. Зробити висновки.
4.Обчислити абсолютну і відносну похибки експерименту.
Контрольні питання
1.Момент інерції твердого тіла. Кінетична енергія поступального та обертового рухів твердого тіла. Закон збереження енергії в механіці. Консервативні та дисипативні сили (с. 18 -21, 9-11).
2.Обчислення моментів інерції деяких тіл (однорідний стержень, диск, диск із центральним отвором, обруч, куля). Теорема Штейнера (с. 18-21, 23).
3.Експериментальні методи визначення моментів інерції твердих тіл (с. 35-38).
4.Вивести робочу формулу для визначення моменту інерції тіла при допомозі похилої площини (с. 35-37).
5.Момент сили. Рівняння моментів. Момент імпульсу. Закон збереження моменту імпульсу. Гіроскопи. Основне рівняння динаміки обертового руху (с.16-18, 23-24) .
39