ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 05.07.2024

Просмотров: 428

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.

2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.

5.Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.

7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.

8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті (плісняві гриби)

9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування.

11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій.

12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом

13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.

15.Дихання мо.Класифікація за типами дихання.Аеробний і анаеробний тип дихання.Бродіння.Ферменти і структури мо,що беруть участь у процесі дихання.Методи вирощування анаеробних бактерій.

16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності

17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.

18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації

19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика.

20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.

21.Походження та еволюція мо.Сучасна класифікація прокаріотів.Основні таксони.Систематика та номенклатура бактерій.Вид як основна таксономічна одиниця.

22. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики . Класифікація бактерій. Характеристика виду. Інфравидові варіанти

24. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, кон’югація.

25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.

27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.

28. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії

29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.

30. Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.

33.Токсини мікробів(екзо- і ендотоксини).Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.

34. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.

36. Періоди інфекційного захворювання. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Розповсюдження мікроорганізмів у макроорганізмів. Форми інфекційного процесу. Бактеріо – та вірусоносійство.

37. Історія відкриття і головні етапи розвитку вірусології. Роль Івановського. Методи визначення вірусів. Методи культивування вірусів та іх оцінка.

38. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад, функції складових компонентів вірусів.

39. Бактеріофаг,історія вивчення. Структура, класифікація фагів за морфологією. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне використання бактеріофагів.

40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивної взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.

41.Сучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.

42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин

43.Методи культивування вірусів та їх оцінка(див. Запитання 41). Методи визначення репродукції вірусів.

44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.

45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення

46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.

56.Етапи розвитку імунології. Роль Мечнікова, Беринга, Ерліха. Види імунітету і форми його прояву. Видовий та набутий імунітет (класифікація). Активний та пасивний імунітет

62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.

63.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, т- та в-лімфоцити. Інтерлейкіни.

66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.

76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.

77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

79.Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії

80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій

85.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини .

87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.


42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин

В основу класифікації вірусів покладено такі властивості : тип нуклеїнової к-ти, вміст її у вібріоні (у %), кількість ниток у ній, відносну молекулярну масу, а також особливості будови вірусів, їх репродукції.

Відомо 17 родин ДНК-геномних і 42 родини РНК-геномних, із них тільки 6 родин ДНК-геномних і 11 родин РНК-геномних вірусів мають значення в медицині та ветеринарії.

43.Методи культивування вірусів та їх оцінка(див. Запитання 41). Методи визначення репродукції вірусів.

Методи визначення репродукції вірусів:цитопатична дія(ЦПД), бляшкоутворення, формування включень, реакції гемаглютинації і гемадсорбції, кольорова проба.

ЦПД:

-повна дегенерація (зморщування, пікноз клітин моно шару,що утворений на склі, злущування клітин із скла)

-часткова дегенерація:

1.Симпластоутворення-злиття клітин між собою.

2.Гроноутворення-округлення клітин з частковим їх злиттям.

3.Вогнищевий тип деструкції моно шару,з наявністю ділянок ушкоджених і злущених клітин.

-проліферація(онко клітини)-нарощування клітин моношару

Включення.Утворення вірусами внутрішньоядерних та цитоплазматичних включень, динаміка їх формування, форма, розміри, кількість мають важливе діагностичне значення.

Бляшкоутворення.Здатність вірусів у присутності поживного покриття різного складу до локального розмноження у клітинній культурі з наступним руйнуванням сусідніх клітин і формування у моно шарі дефектів-вірусних бляшок.

Гемаглютинація і гемадсорбція( див. запитання 41)

Кольорова проба.Відображає метаболічні зміни клітин у процесі репродукції в них вірусів, що впливає на показники рН середовища. При репродукції вірусів метаболізм у клітині порушується і середовище зберігає свій колір.Якщо вірусу немає-середовище окислюється і індикатор змінює свій колір.

44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.

Реакція гемаглютинації заснована на здатності деяких вірусів викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів за рахунок вірусних глікопротеїнових шипів – гемаглютинінів.

Реакція гемадсорбції – здатність культур клітин, інфікованих гемаглютинуючими вірусами, адсорбувати на своїй поверхні еритроцити


45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення

Р-ції:р-ція гальм.гемаглютинації(РГГА) р-ція галмув.гемадсорбції (РГГ); р-ція нейтралізації, кольорова проба, зв’язування комплементу, р-ції імунодифузії, зустрічного імуноелектрофорезу, імун.електр.мікроскопії(ІЕМ), р-ція зворотної непряиої гемаглютинації. Р-ція нейтралізації: принцип її у взаємодії специф.антитіл імунної сироватки з вірусом, яке призв.до нейтралізації віруса. Р-цію можна ставити в культурах кл.з обліком результатів за цитопат.дією, в кольоровій пробі, за допомогою рН-метрії та феноменом бляшкоутворення.

46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.

Р-ція базується на здатності блоквати гемаглютинуючі властивості вірусів, за доп.специф.антитіл.У результ цього затримка аглютинації еритроцитів. Компоненти р-ції: невідомі антигени, специф.імунні противірусні, сироватки, еритроцити.Еритроцити отрим.з крові птахів, ссавців, людини. Їх тричі промивають і зберіг у вигляді 0,5-1% суспензії. Імунні сироватки попередньо позбавляють неспециф. Інгібіторів, прогріваючи при темпер. 56С 30хв. Р-цію ставлять у пробірках. Позитивна р-ція коли утв. Червоний зернистий, з нерівними краями осад, який дифузно розташ.на дні пробірки. Негативна – наявн.компактного осаду у вигляді гудзика на дні пробірки. Р-цію викор для ідентифікації вірусів грипу, паротиту, енцефалітів….

47. Р-ція зв’язування комплементу. Принцип у взаємодії комплементу із специф.комплексом антиген-антитіло. Внаслідок цього не відбув.гемоліз сенсибілізованих еритроцитів. Компоненти: вірусовмісткий матеріал, специф.імунна сиворотка, гемоліт сиворотка, еритроцити барана та електроліт. До особл. РЗК при вірусолог інфекціях належить те, що її можна ставити як при темпер.37С, так і на холоду, а також викор.мікрометод, коли всі інгредієнти р-ції беруться в об’ємі не 0,5мл, а 0,25мл. РЗК викор.майже при всіх вірусних інфекціях.

48. Р-ції з міченими антитілами і антигенами у вірусології. Р-ція РІФ.До таких рцій відносять імуноферментний аналіз(ІФА) –виявл.антигену за доп.відповідних йому атитіл , кон'югованих з ферментом – міткою. Радіоімунолог.аналіз(РІА)-мічення радіонуклідом. Імуноблотинг – сполучення


електрофорезу і ІФА чи РІА.Реакція iмунофлюорiсценції— РIФ (метод Кунса)— заснована на тому, що антиген, обробленийiмунними сироватками з антитiлами, мiченими флюорохромами, здатний світитися в ультрафiолет.променях люмiнесцентного мiкроскопу (прямий метод). Р-цiя Кунса може бути викор. як для виявл. антигенiв, так i для визнач.антитіл. Рiзновид — непрямий метод Кунса (РНIФ). Застос. одна універсальна флюоресцируюча сироватка - антиглобулінова. На утвореному комплексі (специфічні антитіла –досліджуваний антиген) фіксуються флюоресцируючі антиглобулінові антитіла, які визивають світіння при люмінісцентний мікроскопії.

49. Викор.кліт.культур у вірусології.Класифікація культур кл. Поживні середовища для культив.кл. Підтримуючі та ростові середовища. У вірусології культури кл. викор. дуже широко, оск. з ними легко працювати у лабораторії, на відміну від інших методів — вирощ.вірусів на курячих ембріонах або у організмі живих тварин. Крім того на моношарі кліт. культури можна добре вивчити цитопат. дію вірусів, за утворенням внутрішньо-кліт. включень, бляшок, у р-ціях кольоровою пробою. При роботі з культурами кл. суттєві результати невеликою кількістю культур.Класиф: первинно-трипсинізовані, перещеплювані, диплоїдні культури кл. Ростові сер. Сприяють швидкому кліт.росту. Після формування моношару та перед інокуляцією віруса ростове сер.видаляють і замінюютьпідтримуючим-з низьким вмістом сироватки дозволяють зберегти культури кл. в стані повільного стійкого метаболізму в період розмнож. Вуруса.

50. Види взаємодії вірусів і кл.Характеристика продуктивної взаємодії,її етапи. При продуктивнійінфекції вірус функціонує в кл.автономно, а його репродукція відбув.незалежно від репродукції клітгент.апарата. Якщо цикл репродукції вірусів блок.на 1 із стадій, а інфекційні віріони не утв., такий тип взаємодії–абортивний.Коли з кл.взаємодіють онкогенні РНК- та ДНК-геномні віруси, нукл к-та інтегрується в кліт. Хромосому та існує там у вигляді провірусу. Такий тип взаємодії –вірогенія.

51.Особливості патогенезу вірусних інфекцій. Гостра та персистентна вірусні інфекції. Патогенез – це сукуп.явищ і процесів, що характериз.розвиток інфекції. Основні е-ти патогенезу: 1)Джерело інфекції; 2)Шлях передачі:повітр-крапл, фекал.орал., аліментарний, контактний, трансплантаційний, паратеральний; 3)вхідні ворота інфекції; 4)шляхи поширення; 5)органотропізм; 6)шляхи віділення..


53. Методи виявлення вірусів у культурі кл.та їх оцінка. Цитопатогенна дія вірусів, її види. Викор.методзараження курячих ембріонів. Деякі віруси мають характерну цитопат.дію, яка проявл. Утв.особливих бляшок на поверхні хоріоналантоїсної об-ки. Для індикації вірусів застос.р-ціюгемаглютинації. Принцип її в тому, що віруси здатні здатні адсорбуючись на мембрані еритроцитів, викликатиїх аглютинацію. Також викор.зараж лабораторних тварин, репродукцію вірусів у культурах кл.Види цитопатичної дії:симпластоутворюючий тип( виник.багатоядерні гігант.кл.)проліферативний тип (онкоенні віруси стимулюють кліт. Проліферацію, при якій спостеріг.формування декількох шарів кл.

54.Неспециф.фактори захисту макроорганізму від вірусних агентів, їх характеристика.Інтерферони,кл.що їх продукують. Рекомбінантні інтерферони. Механізм дії інтерферонів, інтерфероногенів. До неспециф.факторів належать механічні, фіз-хім, кліт, гуморальні, і фізіолог.захисні р-ції, які забезп. Збереження сталості внутр.середовища і відновлення порушених ф-цій макроорганізму. Неспециф.фактором захисту є природжений імунітет – несприйнятливість організму до певних патогенних агентів, яка передається спадково і властива певному виду.Фагоцитоз – активне поглинання й перетравлення клітинами живих або вбитих мікроорганізмів чи ін.сторонніх частинок, що потрапили до нього.Піноцитоз-поглинання клітиною краплинок рідини або розчинів колоїдних речовин. Ендоцитоз. Інтерферон захищає організм від вірусних, бактеріальних інфекцій і злоякісних пухлин. Синтезується лімфоцитами, макрофагами, клітинами лімфатичних вузлів. Людський інтерферон поділ на 3 гр.: α,β, γ-; α-інтерферон виробл.лімфоцитами крові і лімфобластами; β- добуто із кл.спол.тк; γ- синтез.імунокомпетентними Т-к.л.

55.Вірусні вакцини, класиф, принципи одержання, вимоги до них, контороль, оцінка ефективності. Вакцина – препарати, що застос.для активної імунізації людей і тварин з метою специф.профілактики інфекц.захвор.Класиф: живі вакцини: одерж ерж із живих вірусів та бактерій, з низькою вірулентністю. Метод зменшення вірулентності – атенуація. Вбиті вакцини: одерж. Із вбитиз м.о, та бактерій. Хімічні: роблять з антигенів. Анатоксини: одерж.з бактеріальних екзотоксинів. Генно-інженерні : вилучення з патогенно мікроба ген, який визначає синтез антигену.Вакцини досліджують на стерильність, антигенність, імуногенність, ректогенність…