ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.07.2024
Просмотров: 428
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом
13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.
18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації
20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів.
27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення.
42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин
44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.
46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.
62.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
66. Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.
77. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
79.Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
80. Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізми розвитку цих реакцій
87.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
42. Принципи класифікації вірусів. Основні властивості вірусів людини і тварин
В основу класифікації вірусів покладено такі властивості : тип нуклеїнової к-ти, вміст її у вібріоні (у %), кількість ниток у ній, відносну молекулярну масу, а також особливості будови вірусів, їх репродукції.
Відомо 17 родин ДНК-геномних і 42 родини РНК-геномних, із них тільки 6 родин ДНК-геномних і 11 родин РНК-геномних вірусів мають значення в медицині та ветеринарії.
43.Методи культивування вірусів та їх оцінка(див. Запитання 41). Методи визначення репродукції вірусів.
Методи визначення репродукції вірусів:цитопатична дія(ЦПД), бляшкоутворення, формування включень, реакції гемаглютинації і гемадсорбції, кольорова проба.
ЦПД:
-повна дегенерація (зморщування, пікноз клітин моно шару,що утворений на склі, злущування клітин із скла)
-часткова дегенерація:
1.Симпластоутворення-злиття клітин між собою.
2.Гроноутворення-округлення клітин з частковим їх злиттям.
3.Вогнищевий тип деструкції моно шару,з наявністю ділянок ушкоджених і злущених клітин.
-проліферація(онко клітини)-нарощування клітин моношару
Включення.Утворення вірусами внутрішньоядерних та цитоплазматичних включень, динаміка їх формування, форма, розміри, кількість мають важливе діагностичне значення.
Бляшкоутворення.Здатність вірусів у присутності поживного покриття різного складу до локального розмноження у клітинній культурі з наступним руйнуванням сусідніх клітин і формування у моно шарі дефектів-вірусних бляшок.
Гемаглютинація і гемадсорбція( див. запитання 41)
Кольорова проба.Відображає метаболічні зміни клітин у процесі репродукції в них вірусів, що впливає на показники рН середовища. При репродукції вірусів метаболізм у клітині порушується і середовище зберігає свій колір.Якщо вірусу немає-середовище окислюється і індикатор змінює свій колір.
44. Реакції вірусної гемаглютинації і гемадсорбції. Механізм, практичне використання.
Реакція гемаглютинації заснована на здатності деяких вірусів викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів за рахунок вірусних глікопротеїнових шипів – гемаглютинінів.
Реакція гемадсорбції – здатність культур клітин, інфікованих гемаглютинуючими вірусами, адсорбувати на своїй поверхні еритроцити
45. Серолог.Р-ції, які викор.У вірусології. Р-ція нейтралізації, її механізм, практичне використання. Реакція вірус нейтралізації, механізми, практичне значення
Р-ції:р-ція гальм.гемаглютинації(РГГА) р-ція галмув.гемадсорбції (РГГ); р-ція нейтралізації, кольорова проба, зв’язування комплементу, р-ції імунодифузії, зустрічного імуноелектрофорезу, імун.електр.мікроскопії(ІЕМ), р-ція зворотної непряиої гемаглютинації. Р-ція нейтралізації: принцип її у взаємодії специф.антитіл імунної сироватки з вірусом, яке призв.до нейтралізації віруса. Р-цію можна ставити в культурах кл.з обліком результатів за цитопат.дією, в кольоровій пробі, за допомогою рН-метрії та феноменом бляшкоутворення.
46.Р-ція гальмування гемаглютинації,її механізм, практичне використання.
Р-ція базується на здатності блоквати гемаглютинуючі властивості вірусів, за доп.специф.антитіл.У результ цього затримка аглютинації еритроцитів. Компоненти р-ції: невідомі антигени, специф.імунні противірусні, сироватки, еритроцити.Еритроцити отрим.з крові птахів, ссавців, людини. Їх тричі промивають і зберіг у вигляді 0,5-1% суспензії. Імунні сироватки попередньо позбавляють неспециф. Інгібіторів, прогріваючи при темпер. 56С 30хв. Р-цію ставлять у пробірках. Позитивна р-ція коли утв. Червоний зернистий, з нерівними краями осад, який дифузно розташ.на дні пробірки. Негативна – наявн.компактного осаду у вигляді гудзика на дні пробірки. Р-цію викор для ідентифікації вірусів грипу, паротиту, енцефалітів….
47. Р-ція зв’язування комплементу. Принцип у взаємодії комплементу із специф.комплексом антиген-антитіло. Внаслідок цього не відбув.гемоліз сенсибілізованих еритроцитів. Компоненти: вірусовмісткий матеріал, специф.імунна сиворотка, гемоліт сиворотка, еритроцити барана та електроліт. До особл. РЗК при вірусолог інфекціях належить те, що її можна ставити як при темпер.37С, так і на холоду, а також викор.мікрометод, коли всі інгредієнти р-ції беруться в об’ємі не 0,5мл, а 0,25мл. РЗК викор.майже при всіх вірусних інфекціях.
48. Р-ції з міченими антитілами і антигенами у вірусології. Р-ція РІФ.До таких рцій відносять імуноферментний аналіз(ІФА) –виявл.антигену за доп.відповідних йому атитіл , кон'югованих з ферментом – міткою. Радіоімунолог.аналіз(РІА)-мічення радіонуклідом. Імуноблотинг – сполучення
електрофорезу і ІФА чи РІА.Реакція iмунофлюорiсценції— РIФ (метод Кунса)— заснована на тому, що антиген, обробленийiмунними сироватками з антитiлами, мiченими флюорохромами, здатний світитися в ультрафiолет.променях люмiнесцентного мiкроскопу (прямий метод). Р-цiя Кунса може бути викор. як для виявл. антигенiв, так i для визнач.антитіл. Рiзновид — непрямий метод Кунса (РНIФ). Застос. одна універсальна флюоресцируюча сироватка - антиглобулінова. На утвореному комплексі (специфічні антитіла –досліджуваний антиген) фіксуються флюоресцируючі антиглобулінові антитіла, які визивають світіння при люмінісцентний мікроскопії.
49. Викор.кліт.культур у вірусології.Класифікація культур кл. Поживні середовища для культив.кл. Підтримуючі та ростові середовища. У вірусології культури кл. викор. дуже широко, оск. з ними легко працювати у лабораторії, на відміну від інших методів — вирощ.вірусів на курячих ембріонах або у організмі живих тварин. Крім того на моношарі кліт. культури можна добре вивчити цитопат. дію вірусів, за утворенням внутрішньо-кліт. включень, бляшок, у р-ціях кольоровою пробою. При роботі з культурами кл. суттєві результати невеликою кількістю культур.Класиф: первинно-трипсинізовані, перещеплювані, диплоїдні культури кл. Ростові сер. Сприяють швидкому кліт.росту. Після формування моношару та перед інокуляцією віруса ростове сер.видаляють і замінюютьпідтримуючим-з низьким вмістом сироватки дозволяють зберегти культури кл. в стані повільного стійкого метаболізму в період розмнож. Вуруса.
50. Види взаємодії вірусів і кл.Характеристика продуктивної взаємодії,її етапи. При продуктивнійінфекції вірус функціонує в кл.автономно, а його репродукція відбув.незалежно від репродукції клітгент.апарата. Якщо цикл репродукції вірусів блок.на 1 із стадій, а інфекційні віріони не утв., такий тип взаємодії–абортивний.Коли з кл.взаємодіють онкогенні РНК- та ДНК-геномні віруси, нукл к-та інтегрується в кліт. Хромосому та існує там у вигляді провірусу. Такий тип взаємодії –вірогенія.
51.Особливості патогенезу вірусних інфекцій. Гостра та персистентна вірусні інфекції. Патогенез – це сукуп.явищ і процесів, що характериз.розвиток інфекції. Основні е-ти патогенезу: 1)Джерело інфекції; 2)Шлях передачі:повітр-крапл, фекал.орал., аліментарний, контактний, трансплантаційний, паратеральний; 3)вхідні ворота інфекції; 4)шляхи поширення; 5)органотропізм; 6)шляхи віділення..
53. Методи виявлення вірусів у культурі кл.та їх оцінка. Цитопатогенна дія вірусів, її види. Викор.методзараження курячих ембріонів. Деякі віруси мають характерну цитопат.дію, яка проявл. Утв.особливих бляшок на поверхні хоріоналантоїсної об-ки. Для індикації вірусів застос.р-ціюгемаглютинації. Принцип її в тому, що віруси здатні здатні адсорбуючись на мембрані еритроцитів, викликатиїх аглютинацію. Також викор.зараж лабораторних тварин, репродукцію вірусів у культурах кл.Види цитопатичної дії:симпластоутворюючий тип( виник.багатоядерні гігант.кл.)проліферативний тип (онкоенні віруси стимулюють кліт. Проліферацію, при якій спостеріг.формування декількох шарів кл.
54.Неспециф.фактори захисту макроорганізму від вірусних агентів, їх характеристика.Інтерферони,кл.що їх продукують. Рекомбінантні інтерферони. Механізм дії інтерферонів, інтерфероногенів. До неспециф.факторів належать механічні, фіз-хім, кліт, гуморальні, і фізіолог.захисні р-ції, які забезп. Збереження сталості внутр.середовища і відновлення порушених ф-цій макроорганізму. Неспециф.фактором захисту є природжений імунітет – несприйнятливість організму до певних патогенних агентів, яка передається спадково і властива певному виду.Фагоцитоз – активне поглинання й перетравлення клітинами живих або вбитих мікроорганізмів чи ін.сторонніх частинок, що потрапили до нього.Піноцитоз-поглинання клітиною краплинок рідини або розчинів колоїдних речовин. Ендоцитоз. Інтерферон захищає організм від вірусних, бактеріальних інфекцій і злоякісних пухлин. Синтезується лімфоцитами, макрофагами, клітинами лімфатичних вузлів. Людський інтерферон поділ на 3 гр.: α,β, γ-; α-інтерферон виробл.лімфоцитами крові і лімфобластами; β- добуто із кл.спол.тк; γ- синтез.імунокомпетентними Т-к.л.
55.Вірусні вакцини, класиф, принципи одержання, вимоги до них, контороль, оцінка ефективності. Вакцина – препарати, що застос.для активної імунізації людей і тварин з метою специф.профілактики інфекц.захвор.Класиф: живі вакцини: одерж ерж із живих вірусів та бактерій, з низькою вірулентністю. Метод зменшення вірулентності – атенуація. Вбиті вакцини: одерж. Із вбитиз м.о, та бактерій. Хімічні: роблять з антигенів. Анатоксини: одерж.з бактеріальних екзотоксинів. Генно-інженерні : вилучення з патогенно мікроба ген, який визначає синтез антигену.Вакцини досліджують на стерильність, антигенність, імуногенність, ректогенність…