ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 4900
Скачиваний: 2
Для реалізації технології JIT необхідні створення максимально тісних взаємин, обмін інформацією та координація планів між споживачем і постачальником. Дана технологія також підвищує вимоги до якості матеріалів, що поставляються, і комплектуючих.
Концепція JIT послужила поштовхом для розробки та впровадження таких логістичних концепцій (технологій), як LP і VMI.
LP (lean production) – «струнке / худе / плоске / бережливе / ощадливе виробництво». Суть даної концепції полягає в поєднанні наступних компонентів: високої якості, дрібних розмірів виробничих партій, низького рівня запасів, висококваліфікованого персоналу і гнучкого обладнання. На відміну від масового, «ощадливе» виробництво вимагає менших запасів, менше часу. При ощадливому підході виникає менше втрат від браку і зберігається перевага масового виробництва – «великі обсяги – низька собівартість».
Основна ідея LP– «боротьба» з різними видами втрат, і, насамперед, з зайвими запасами. Транспортування, упаковка, площі та обладнання, час, управління також розглядаються як втрати, якщо їх використання не веде до створення максимальної високої цінності для клієнтів і розумного підвищення прибутку підприємства. Так, до втрат можуть бути віднесені перевиробництво, очікування в чергах, транспортування, виробничі процеси, що не створюють доданої вартості, зайві запаси, зайві рухи, витрати, пов'язані з якістю.
Принципи «ощадливого» виробництва такі:
• надавати споживачам цінність, яку вони дійсно хочуть отримати;
• визначити потік створення цінності по кожному виду продукції;
• усунути очікування між етапами і запаси;
• надання потоку цінності – це нескінченний пошук досконалості.
VMI (vendor managed inventory) – «запаси, що управляються постачальником» – більш досконала версія системи управління запасами, заснована на нових інформаційних технологіях. Управління запасами постачальником може бути реалізоване такими способами:
-
постачальник здійснює регулярні поставки, бере на себе зобов'язання поповнювати запаси споживача і підтримувати їх на необхідному рівні, заданому споживачем. По суті, даний варіант збігається з концепцією безперервного поповнення запасів (CR – Continuous Replenishment);
-
застосування консигнації, тобто такої форми комісійного продажу товарів, при якій споживач на своїх складських площах зберігає запаси, що належать постачальнику, і закуповує у постачальника стільки, скільки необхідно, наприклад, для роботи конвеєра протягом доби;
-
постачальник має доступ до складської бази даних клієнта, самостійно аналізує і приймає рішення про номенклатуру та розміри партій замовлень. Даний спосіб припускає, що замість оформлення замовлень споживач (ним може бути не тільки торговельне, а й виробниче підприємство) обмінюється інформацією про попит, продажі, просування продукції з постачальником;
-
представник постачальника постійно присутній па території замовника, цей представник в потрібний момент розміщує замовлення споживача на своєму підприємстві. Даний спосіб управління запасами постачальником іноді називають JIT-2, однак, на відміну від JIT, він передбачає більш тісний зв’язок між постачальником та споживачем.
Управління запасами постачальником має переваги і недоліки. Позитивною стороною даної технології є поліпшення рівня обслуговування, зниження невизначеності попиту, скорочення термінів поставки, витрат на утримання та поповнення запасів, підвищення оборотності запасів, встановлення довгострокових партнерських відносин. Ці переваги концепції дозволяють вважати управління запасами постачальником вигідним для обох сторін. Однак концепція має ряд слабких місць.
Так, в якості недоліку даної технології для постачальника можна назвати підвищення витрат і зниження оборотності капіталу. Споживач отримує можливість знизити витрати, але при цьому відчуває сильну залежність від постачальника, від якості виконуваних ним процесів. Крім того, споживач істотно ризикує, передаючи конфіденційну інформацію, необхідну для формування плану поповнення запасів.
SCM (supply chain management) – управління ланцюгами поставок – термін, що з'явився в кінці 1980-х рр. Хоча і в даний час ведуться дискусії з приводу того, що він означає, часто SCM ототожнюють з поняттям логістики. Відмінності між даними поняттями полягають у тому, що управління ланцюгами постачань є більш широким поняттям, яке включає всі дії, що стосуються зв’язку постачальника з кінцевим споживачем. Логістика ж передбачає процес інтеграції руху та управління товарів всередині підприємства та за його межами. Тобто управління ланцюгами постачань ставить акцент на збільшенні взаємодії та співпраці підприємств у потокових процесах.
TBL (time-based logistics) – технологія логістики, що дозволяє оптимізувати всі фази життєвого циклу виробу за часом, починаючи від науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок до післяпродажного сервісу.
VAD (value-added logistics) – концепція, основою якої є розуміння того, що кожна логістична операція додає вартість продукту або послуги. У відповідності з цією концепцією логістичний процес представляється у вигляді послідовності дій по створенню вигод, містять додану вартість, найбільш ефективним, з точки зору конкретного споживача, способом.
ERP (enterprise resource planning) – система інтегрованого планування ресурсів, що об'єднує всю діяльність підприємства і включає в себе модулі прогнозування попиту, управління проектами, витратами, кадрами, фінансовою діяльністю, інвестиціями та ін. Концепція ERP запропонована фірмою «Gartner Group». Головне завдання ERP-системи – оптимізувати за часом і ресурсами такі бізнес-процеси, як управління ланцюжком поставок (SCM); планування та складання розкладів (АРС); автоматизації продажів (SFA); остаточне планування ресурсів (FRP); електронну комерцію (ЕС) та ін.
CSRP (customer synchronized resource planning) – система планування ресурсів, синхронізована зі споживачем. Дана система заснована на функціоналі CSRP-систем, дозволяє переорієнтувати планування від виробництва на кінцевого споживача, враховує не тільки виробничі та матеріальні ресурси підприємства, а й ресурси, що споживаються в маркетинговій, комерційної, післяпродажної роботі зі споживачем.
Рис. 1.2 дає уяву про побудову інтегрованої концепції логістики. Тут представлені основні логістичні технології, що охоплюють різні галузі логістики підприємства, а також взаємовідносини підприємства з постачальниками і споживачами. Стрілками показані місця, де в логістичній системі можуть бути застосовані ті чи інші концепції.
Рис. 1.2.Склад інтегрованої концепції логістики
SCM – управління ланцюгами поставок; ТQМ – загальне управління якістю; MRP-I – система планування потреб у матеріалах;MRP-II – система виробничого планування ресурсів; DRP – система планування відправок і запасів готової продукції в дистрибутивних каналах;ERP – система інтегрованого планування ресурсів; CSRP – система планування ресурсів, синхронізована зі споживачем; VMI – управління запасами постачальником; CR – безперервне поповнення запасів;QR – швидке реагування; LP – бережливе виробництво;JIT – точно в строк.
Таким чином, інтегрована концепція логістики є сукупністю обґрунтованих поглядів і заходів з раціонального управління матеріальними, інформаційними та ін. потоками, що поєднують виробників зі споживачами предметів і продуктів праці.
Тема 2. Логістичні системи та ланцюги
-
Поняття і властивості логістичних систем.
-
Класифікація логістичних систем.
-
Структурні складові логістичних систем.
-
Логістичні канали і ланцюги.
-
Поняття і властивості логістичних систем
Концепція логістики – це образ мислення, філософія діяльності, згідно з якою слід уникати часткової оптимізації зведених разом логістичних функцій через виявлення реальних можливостей для їх балансу і забезпечення поставки ТМЦ «точно вчасно». Зусилля повинні бути спрямовані на оптимізацію логістики як інтегрованої функції управління матеріальним потоком підприємства. Концепція потребує координації всіх систем руху та зберігання матеріалів і товарів. У результаті створюється логістична система підприємства – єдино можлива форма існування логістики як інтегрованої функції управління потоковими процесами. Комбінація людино-машинних факторів породжує ефективні логістичні системи підприємств, що забезпечують перемогу в конкурентній боротьбі. Сутність концепції полягає в розробленні та впровадженні логістичної системи підприємства.
Одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід.
Системний підхід – це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні і зовнішні зв’язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.
У суспільстві та економіці системи відіграють значну роль. Повною мірою системи створюються і функціонують в логістиці. Логістичні системи вкладаються в загальноприйняте поняття «системи», оскільки складаються із системоутворюючих елементів, тісно взаємопов’язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані зв’язки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями.
Логістична система (ЛС) – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається з кількох підсистем, включаючи функціональні та забезпечуючі (інформаційна, правова, кадрова та ін.), і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем. При цьому необхідно враховувати, що реально існуючі логістичні системи на практиці функціонують як деякі слабко або сильно структуровані економічні системи, управління об’єктами і процесами в яких може бути побудовано на різних підходах, що вивчаються суміжними дисциплінами (наприклад, загальною теорією управління). Логістична система, як і інша система в реальності, може знаходитися на різних стадіях розвитку і відрізнятися ступенем повноти обсягу різних компонентів виробництва і збуту. Як логістичну систему можна розглядати виробниче підприємство, територіально-виробничий комплекс, торгівельне підприємство та т. ін.
Мета логістичної системи – забезпечення наявності необхідних ТМЦ в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із мінімальними витратами. Для досягнення ефекту логістичні системи оптимізують матеріальні та інші види потоків. Сприяють здійсненню комплексу заходів, пов’язаних з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у тому числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагодженням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об’єктах підприємств та за її межами на магістральному транспорті.
Логістичним системам, як і більшості складних систем, притаманні такі властивості:
-
цілісність і здатність до поділу;
-
наявність зв'язків;
-
наявність організаційного елементу, який упорядковує всі внутрішні складові;
-
інтеграційні якості, які утворюються як результат об'єднання якостей окремих елементів системи.
Охарактеризуємо перелічені властивості логістичних систем.
Логістична система є цілісною сукупністю елементів, що взаємодіють один з одним. Виділяють такі елементи логістичних систем: закупівлі, склади, запаси, транспорт, інформація, кадри, збут, обслуговування виробництва тощо. Елементи логістичних систем мають різні якості, але одночасно є сумісними. Сумісність забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування логістичних систем.
Між елементами логістичної системи наявні істотні зв’язки, які із закономірною необхідністю визначають інтегративні якості системи.
Зв’язки між елементами логістичної системи певним чином упорядковані, тобто логістична система має організацію.
Логістична система має інтегративні якості, не властивими жодному з елементів окремо: здатність поставити необхідний товар, в необхідний час, у необхідне місце, необхідної якості з мінімальними витратами, а також здатність адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Інтегративні властивості логістичної системи дозволяють їй здійснювати закупівлю сировини та матеріалів, пропускати через свої виробничі потужності та видавати у зовнішнє середовище, досягаючи при цьому заздалегідь поставлених цілей.
Утворення логістичних систем має на меті оптимізацію товароруху, тому для досягнення максимального ефекту побудова таких систем повинна відповідати таким принципам:
-
координація всіх процесів та елементів товароруху починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи продажем товарів кінцевому споживачу;
-
впровадження систем інтеграційного управління і контроль за рухом та використанням всіх товарів і ресурсів;
-
орієнтація управління на інтегрований наскрізний потік (без поділу на постачання, виробництво, збут і т.д.);
-
висока здатність до адаптації та переорієнтації;
-
чітка координація діяльності всіх функціональних елементів логістичної системи;
-
побудова ефективної та безперервної інформаційної системи обміну інформацією на основі новітніх досягнень науки і техніки, а також із широким використанням елементів зворотного зв'язку.
-
Класифікація логістичних систем
Логістичні системи класифікують за декількома ознаками.
За ознакою просторового обмеження (за масштабами діяльності) виділяють три види логістичних систем – мікрологістичні, мезологістичні та макрологістичні.
Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу окремих підприємств різних галузей та сфер народного господарства. Мікрологістичні системи відносяться, як правило, до певної організації бізнесу, наприклад до підприємства – виробника товару (номенклатури товарів), і призначені для управління та оптимізації матеріальних та пов’язаних з ними потоків (інформаційних, фінансових та ін.) у процесі виробництва і (або) постачання (закупівлі) та збуту. Тому мікрологістичну систему виробничого підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Мікрологістична система
Закупівля– підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.
Виробництво– ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.