ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 6799
Скачиваний: 10
161
діяльності, які надають більшу впевненість і надійність у досягненні мети.
Саме для такої категорії людей привабливий франчайзинг, як один із
способів входження в бізнес. Ведення бізнесу на основі придбаної франшизи
підходить не для кожного, однак це не те ж саме, що бути власником
самостійного бізнесу. Одержувачі франшизи – унікальний гібрид боса й
службовця. Підприємець володіє і управляє справою по франшизі, але при
цьому він також повинен слідувати системі і вказівкам франчайзера з
ведення та вдосконалення бізнесу. Однак франчайзинговий бізнес може бути
особливо корисний починаючим підприємцям, оскільки вони отримують
можливість різноманітної підтримки з боку франчайзера в практичному
веденні бізнесу. Списки франшиз, які пропонуються до продажу можна
знайти на сайті Асоціації франчайзингових підприємств України:
http://www.franchising.org.ua/page/ob_assoiaii,
а
також
на
інших
спеціалізованих сайтах, які пропонують франчайзинговий бізнес:
http://franchisegroup.com.ua/.
Більш
детально
про
франчайзинговий
бізнес
в
Украині
можнаознайомитися на сайті: www.franchising.euroindex.ua .
У широкому розумінні франчайзинг (franchising) – це метод ведення
бізнесу, заснований на довгострокових відносинах між двома сторонами. В
основі таких відносин лежить франчайза тобто ліцензія на право
використання імені бізнесу широко відомої компанії. За користуванням цим
правом покупець франчайзи (ліцензіат) виплачує відомій компанії, яка продає
франчайзу (ліцензіару), початковий внесок, а в подальшому щомісячні
платежі.
Ліцензіар (франчайзер) – це, як правило, відома компанія, що володіє
унікальними технологічними процесами або знаннями, продукція якої
користується широким попитом у споживачів. Незалежна фірма або окремий
підприємець стає ліцензіатом (франчайзі), якщо він купує франчайзу та
укладає відповідний договір з фірмою-ліцензіаром.
161
162
Франшиза – це повна бізнес-система, яку франчайзер продає
франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий
пакет, що зазвичай містить посібники з ведення робіт й інші важливі
матеріали, що належать франчайзеру.
Франчайзингові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін.
Для того щоб це відбулося, необхідно уважно опрацювати договір
франчайзингу (франчайзингова угода), який паралельно є «керівництвом до
дії» франчайзі. У договорі чітко встановлюються правила та обов'язки сторін
після підписання договору вони не підлягають жодним змінам чи
доповненням. Тому франчайзингова угода має бути розроблена дуже
ретельно із залученням юристів та консультантів.
Франшизна система (мережа) – це загальна кількість франчайзі, що
працюють у межах однієї франшизи на основі контрактів з франчайзером.
Франшизний пакет – форма існування франшизи, готової для
продажу, яка є пакетом документів для франшизи, а також документами
внутрішнього користування франчайзера.
Майстер-франшиза – форма франчайзингу, при якій франчайзер
укладає основний франшизний контракт із субфранчайзером на певній
території, у той час як останній за своїм розсудом починає співробітництво з
іншими партнерами на даній території. Марка – це ім'я, термін, знак, символ,
малюнок або їх поєднання, призначене для ідентифікації продукції
виробника й відрізняють її від товарів або послуг конкурентів. Марка або її
частина, забезпечена правовим захистом, називається товарним знаком.
Паушальний внесок – одноразова винагорода франчайзера у вигляді
певної твердо зафіксованої в договорі суми, яка встановлюється виходячи з
оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків франчайзі на
основі використання франшизи, також може розраховуватися як оплата
витрат франчайзера пов'язаних із продажу франшизи.
Роялті – винагорода у вигляді періодичних відрахувань фіксованих
ставок, визначених франчайзером на підставі власної оцінки вартості права
162
163
використання торгової марки єдиної франчайзингової мережі, які
виплачуються франчайзі франчайзеру щомісяця.
5.3.2. Історія виникнення франчайзингу
Джерела франчайзингу йдуть майже на 500 років у глиб історії.
Оксфордський словник англійської мови 1933 року випуску стверджує, що
франчайзинг – це пожалувані єпископатам королівською короною в 1559
році права й свободи. Франчайзинг йде своїм корінням в Середньовіччя, коли
британські королі надавали баронам право збирати податки з певних
територій в обмін на різні послуги. Вільним людям, або громадянам міст за
окрему плату дозволялося продавати свої товари на території міста: на
ринках і ярмарках. Місця, відведені для цієї торгівлі, називались франшизою
(franchises).
Досі у Великобританії ще продовжують діяти древні франшизи, що
надають їхнім власникам права на утримування ринків, проведення ярмарків,
утримування поромів і мостів. Що ж стосується торгової практики, то в
Лондонському Сіті в XVII столітті були засновані системи торгових гільдій,
віддалено схожі на сучасні системи франчайзингу. А на початку XIX століття
в тій же Великобританії була введена система так званих «зв'язаних домів»,
сутність якої полягала в наданні владою права на торгівлю спиртними
напоями тільки власникам постоялих дворів за спеціальною ліцензією. Разом
із тим, більшість власників не мала досить коштів для приведення постоялих
дворів у належний порядок і оплату ліцензії. Тому цю систему
використовували броварники, надаючи власникам постоялих дворів позику
чи здаючи їм в оренду майно, одержуючи при цьому натомість ринок збуту
свого пива й інших спиртних напоїв.
Розвиток саме комерційних систем франчайзингу сталося у США, де з
1860-х років франчайзинг використовувався американською компанією з
виробництва швейних машин «Зінгер» (Singer Sewingmachinecompany). Після
закінчення громадянської війни в Америці Зінгер розгорнув серійне
виробництво, що дозволяло його компанії торгувати за самими
163
164
конкурентними цінами. Однак організувати централізоване обслуговування
швейних машин і заміну несправних частин в одному місці виявилося
економічно не вигідним. Введення в практику торгівлі нового прийому
пояснювалося так: домогосподарки неохоче купували нове механічне
устаткування, а створення мережі власних продавців на величезній території
США вимагали значних витрат. Тоді власник компанії вирішив продавати
право на продаж і обслуговування швейних машин «Зінгер» на певній
території незалежним продавцям. Причому незалежні продавці платили за
машину $60, а продавали її за $125. Ці перші франшизи за своєю суттю були
чинними дистриб'юторськими угодами із додатковими обов'язками франчайзі
(дилера) обслуговувати машини. Дане нововведення дозволило в короткі
терміни (близько 10 років) потроїти обсяг виробництва.
Ідея передавати право на обслуговування певної категорії споживачів
була так вдала, що її стали використовувати і в інших галузях господарства.
Так у 1880 році деякі міста почали продавати франшизи вуличним
перевізникам, а також франшизи на експлуатацію каналізаційної системи і
використання води, газу й пізніше електрики. Хоча ця система й перестала
діяти до кінця XIX століття, завдяки їй багато розбагатіли, а передові
підприємці взяли на озброєння один спосіб підвищення конкуренто-
спроможності за рахунок різкого розширення ринку збуту.
Аналогічну схему – надання певних прав на використання торгового
знаку, продукції і /або технології – надалі успішно використовували такі
компанії, як Cola-Cola (з 1886 року), General Motors (з 1898 року, на сьогодні
– понад 11000 франчайзі). Молода американська компанія «Дженерал
Моторс» (General Motors), яка, не маючи достатнього капіталу, організувала
продаж парових двигунів. У 20-х роках ХХ століття ідея франчайзингу як
форми ведення бізнесу остаточно змістилася у бік відносин «оптовик –
роздрібний продавець». Оптовий продавець надавав своїм клієнтам –
дрібним фірмам – численні знижки, дозволяючи використовувати марку
торгової своєї фірми й при цьому зберігати свою незалежність. У
164
165
Великобританії і Європі за такою системою працювала «мережа вільних
бакалійником» (DE SPAR), заснована в Голландії у 1932 році й відома
сьогодні як просто SPAR.
З початку 1930-х років франчайзинг став основним напрямом розвитку
ресторанів фаст-фуд, зокрема таких компаній, як McDonald's, Kentucky Fried
Chicken, Dairy Queen і Hardee’s, компанією Pepsi і 7-UP.
Після «великої депресії» в США нафтопереробні компанії почали
використовувати
джоббінг – своєрідний
аналог
франчайзингу.
Нафтопереробні компанії перейшли на систему управління своїми
заправними станціями як франчайзинговими одиницями. Здаючи в оренду
бензоколонки франчайзі, нафтопереробні компанії отримували ренту
й мали можливість популяризувати імідж компанії, у той час як франчайзі
могли встановлювати ціни відповідно з місцевими умовами. У результаті
значно виріс рівень продажів машинного палива і, відповідно,
збільшивсяприбуток.
У 60-70 роках ХХ сторіччя в США почався справжній бум
франчайзингу в розвитку малого та середнього бізнесу завдяки якому в країні
відкривалася величезна кількість туристичних агентств, готелів, хімчисток,
пралень, СТО, салонів краси, ресторанів, кафе, розважальних клубів і т. д.
5.3.3. Характеристика типів франчайзингу
У франчайзингу беруть участь дві групи бізнесменів. Перша група – це
ті, хто надає це право (франшизу) – франчайзер (ліцензіар), а друга група – це
франчайзі (ліцензіат), це ті, які купують право на ведення бізнесу (франшизу)
під ім'ям або торговою маркою.
Існують різноманітні типи франчайзингу. Вибір франчайзингу
залежить від: виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його
місця на визначеному ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого
франчайзингу. Виділяють три основних типи франчайзингу: товарний
165