Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

520

Розділ 16

нізмів, які туди проникають. Під їх впливом вмістиме матки розпадається, а утворені 
продукти всмоктуються в кров і викликають інтоксикацію організму. Одночасно на-
ступає дистрофія епітелію ендометрію, посилюється подразнююча дія продуктів роз-
паду на оголений ендометрій, що ще більше викликає гіпотонію або атонію.

Симптоми. Хронічний перебіг захворювання не проявляється явними симптома-

ми,  але  тварини  протягом  тривалого  часу  не  запліднюються.  Виникає  анафродизія. 
Стінка матки розслаблена, в яєчнику виявляється персистентне жовте тіло.

Діагноз  ставиться  з  врахуванням  даних  анамнезу  і  ректального  дослідження.  У 

виділеннях із матки відсутній муцин. Позитивна реакція на сірковмісні амінокислоти 
вказує на запалення матки.

Прогноз – благополучний при своєчасному лікуванні.
Лікування комплексне: внутрішньовенно вводять суміш розчинів глюкози і аскор-

бінової кислоти, підшкірно вводять тканинний препарат, застосовують вітамінотера-
пію, антибіотикотерапію і електротерапію. Раціон балансують за мінеральними еле-
ментами і поживними речовинами, тваринам надають активний моціон.

Атрофія матки (atrophia uteri). Атрофія матки належить до найпоширенішої кон-

центричної атрофії, при якій орган зменшується в об’ємі та масі.

Етіологія: неповноцінна і незбалансована годівля за мінеральними речовинами, 

прив’язне утримання тварин, розлади нейрогормональної регуляції, патологія родів, 
аборт, персистентне жовте тіло або кіста, склероз або гіпофункція яєчників.

Симптоми. Анафродизія, неповноцінний статевий цикл, зменшення об’єму і дряблість 

стінок матки, зменшення яєчників; інколи наповнення порожнини матки ексудатом.

Діагноз  визначають  за  результатами  ректального  дослідження  з  врахуванням 

анамнестичних  даних  (перебігу  вагітності,  отелу,  післяотельного  періоду,  наслідків 
осіменіння).

Прогноз обережний, бо відтворювальна здатність корів не завжди відновлюється.
Лікування спрямовують на підвищення неспецифічної резистентності організму. 

Відновлення скоротливої функції матки (тканинна терапія, внутрішньовенне вливан-
ня суміші розчинів глюкози, аскорбінової кислоти і кальцію хлориду; інтрааортальне 
введення розчину новокаїну з окситоцином; в комплексі вітамінні препарати).

Метрорагія – кровотеча із матки – буває у корів у фазу тічки і статевої охоти до 

або після осіменіння. Спостерігається протягом всього року.

Етіологія. Дані літератури що до причин метрорагії протирічиві.
Одні автори вважать, що вона виникає при порушенні обміну речовин, другі – при 

порушенні нейрогормональної регуляції в організмі.

Симптоми.  Найчастіше  метрорагія  буває  у  другу –  четверту  стадію  збудження 

статевого циклу після отелення, на 2–3 день після закінчення охоти.

Патогенез. У більшості випадків після метрорагії у зачатках материнських пла-

цент  виникають  рубці,  у  покривному  і  залозистому  епітелії  відсутній  глікоген,  зате 
багато кислих мукополісахаридів (С. К. Юхимчук). Кровотеча із зачатків плацент ен-

Ветеринарна гінекологія

521

дометрію наступає в результаті підвищення осмотичного тиску в тканинах на ґрунті 
ацидотичного  стану  організму  (В. В. Петропавловський).  Із  артеріол  материнських 
плацент в результаті високої проникності стінок або через базальну мембрану оголе-
ного від епітелію ендометрію еритроцити мігрують в порожнину матки, змішуються 
з секретом залоз і виділяються з ним із статевих органів.

Симптоми. На 2–3-й день після осіменіння або закінчення охоти із статевої щіли-

ни разом із слизом або без нього виділяється кров. Загальна поведінка і зміни в матці 
властиві коровам у стадію збудження статевого циклу. Метрорагії можуть повторюва-
тись декілька років. Корови, у яких була метрорагія, не запліднюються.

Діагноз.  Виділення  крові  із  статевої  щілини  під  час  стадії  збудження  статевого 

циклу основна підстава для постановки діагнозу.

Прогноз. При однократній кровотечі – благополучний, при багатократній – корови 

залишаються неплідними тривалий час.

Лікування. Застосовують вітамінотерапію, виключення з раціону рослин, багатих 

естрогенами  (конюшина,  люцерна);  введення  тканинного  препарату;  інтравенозні 
вливання розчинів глюкози, вітаміну С і кальцію хлориду на початку стадії збуджен-
ня статевого циклу.

Новоутворення у піхві і матці
Пухлини матки – це переважно доброякісні новоутворення неепітеліального по-

ходження.  Серед  них  реєструються  лейоміома,  фіброміома,  фіброаденома,  ліпома, 
ендометріальні поліпи.

Лейоміома –  гормональнозалежна  пухлина,  утворена  клітинами  м’язової  і  спо-

лучної тканин, що проникають глибоко в стінки матки.

Серед пухлин піхви і зовнішніх статевих органів переважають доброякісні – лейо-

міома і венерична перевивна саркома, а на шкірі вульви – плоскоклітинна карцинома.

Лейоміома стінки піхви або присінку має грушоподібну форму, може бути різної 

величини, ззовні покрита слизовою оболонкою, сіро-білого забарвлення, добре васку-
ляризована, часто випинається із статевої щілини.

Симптоми. Неповноцінні статеві цикли, збільшення розмірів матки, фібриляція 

стінок, їх горбкуватість. Головна ознака – тривала неплідність.

Діагноз  визначають  за  даними  анамнезу,  характеру  прояву  статевого  циклу,  ре-

зультатів ректального дослідження, сонографії або лапаротомії.

Лікування  великих  тварин  вибраковують,  а  у  домашніх  м’ясоїдних  пухлини  ви-

даляють оперативним шляхом.

Патологія яйцепроводів

Ураження яйцепроводів виникають самостійно, як результат механічного пошко-

дження, або, частіше, внаслідок переходу запального процесу із сусідніх органів або 
при  інших  захворюваннях.  Патологію  яйцеводів  найчастіше  діагностують  у  корів. 
Вона може бути одно- або двостороньою.

522

Розділ 16

Запалення яйцепроводів – сальпінгіт (salpingitis)
Стан яйцепроводів має вирішальне значення для запліднення тварин, не тільки як 

частина шляху, по якому переміщається яйцеклітина і рухаються спермії. Середови-
ще фаллопієвих труб забезпечує капацитацію сперміїв. У ньому містяться β-амілаза 
і β-глюкоронідаза, іони бікарбонату, що приймають участь у процесах підготовки яй-
цеклітини до злиття зі спермієм.

За фізіологічного стану корови яйцеводи малодоступні для пальпації через пряму 

кишку, бо їх діаметр не перевищує 2 мм.

Етіологія:  функціональні  розлади  матки,  запальні  процеси  в  матці,  яєчниках, 

черевній і тазовій порожнині, заочеревинні абсцеси та флегмони, механічне пошко-
дження під час родів, ректальній діагностиці тільності, масажі яєчників.

Патогенез. Залежно від причинного фактора може виникати зяяння слизової обо-

лонки (endosalpingitis), м’язового шару (myosalpingitis) або серозного покриву (peris-
alpingitis) яйцепроводу. Перебіг запального процесу може бути гострий і хронічний, 
а за характером ексудату – катаральний і гнійний. Окремі автори відмічають туберку-
льозний сальпінгіт.

Особливістю патогенезу є те, що ніжність морфологічної структури слизової обо-

лонки обумовлює швидкий розвиток запалення з накопиченням ексудату, розтягнен-
ням стінок і утворенням замкнутих порожнин, які закривають канал яйцеводу.

Запальний процес розповсюджується на всі шари стінки яйцеводу. При хронічно-

му перебігу вони потовщуються, а канал звужується або втрачає прохідність. За та-
ких умов унеможливлюється зустріч спермія з яйцеклітиною, вони гинуть, а тварини 
стають неплідними.

Симптоми. Статевий цикл ритмічний і повноцінний, а тварини не запліднюють-

ся. Яйцеводи потовщенні, доступні для пальпації через стінку прямої кишки, інколи 
зростаються з оточуючими органами і тканинами.

Діагноз  можна  поставити  за  результатами  пальпації  яйцепроводів  через  стінку 

прямої кишки. В. І. Шніцар запропонував спеціальний прилад для продування яйце-
проводів (пертурбації).

Прогноз  при  хронічному  односторонньому  сальпінгіті  благополучний,  двосто-

ронньому – песимістичний.

Лікування. Застосування при гострому сальпінгіті антибіотикотерапії і хромогідро-

терапії з додаванням до метиленової синьки антибіотиків дає позитивний ефект. Ново-
каїнова блокада за В. І. Завірюхою, тканинна терапія, масаж яйцеводів при хронічному 
перебігу запалення, яке діагностовано своєчасно, в окремих тварин теж дає позитивний 
ефект. У більшості випадків хворих тварин вибраковують за тривалої неплідності.

Патологія яєчників

Від стану яєчників найбільше залежить здатність самиць до відтворення нащад-

ків. Розлади в системі нейрогормональної регуляції гіпоталамус-гіпофіз-яєчники ви-

Ветеринарна гінекологія

523

ключають основну функцію яєчників – фолікулогенез і овогенез. Патологічні зміни в 
яєчниках клінічно проявляються неповноцінним статевим циклом і неплідністю.

Гіпоплазія яєчників (hypoplasia ovari). Недорозвиток яєчників проявляється по-

рушенням їх функції у статевозрілих самиць. Найчастіше зустрічається у теличок і 
свинок.

Етіологія. Як спадкова ознака спостерігається при інфантилізмі і фримартинізмі. 

Набута гіпоплазія виникає у ремонтних теличок, за неповноцінної і незбалансованої 
годівлі, при відсутності інсоляції.

Симптоми: анафродизія, неповноціний статевий цикл, зменшені щільні яєчники, 

у яких відсутні жовті тіла і фолікули, недорозвиток матки, піхви.

Діагноз. Обґрунтовується за результатами ректального дослідження.
Прогноз  при  набутій  гіпоплазії  яєчників  обережний,  при  вродженій-неблагопо-

лучний. Покращення умов годівлі і утримання, тканинна і вітамінотерапія при набу-
тій гіпоплазії яєчників можуть сприяти відновленню функції яєчників.

Гіпофункція яєчників (hypofunctio ovarii) – стан яєчників, при якому порушуєть-

ся їх секреторна функція. Вона діагностується протягом року у окремих тварин, а на 
початку весни – у багатьох корів і особливо первісток, які отелились зимою.

Залежно від морфологічних змін в яєчнику і тривалості анафродизії розрізняють 

гіпофункцію яєчників першого, другого і третього ступенів (Н. М. Полянцев).

Етіологія. Неповноцінна і незбалансована за вітамінними і мінеральними речо-

винами годівля, відсутність моціону за час зимівлі, короткий сухостійний період, па-
тологія родів.

Патогенез. За умов причинних факторів у тварин порушується нейрогормональ-

на регуляція в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка, що проявляється пригні-
ченням фолікулогенезу, гіпотонією матки, дистрофічними змінами в ендометрії.

Гіпофункція  яєчників  розвивається  на  тлі  імуннодефіцитного  стану  організму,  що 

характеризується пригніченням клітинної і гуморальної ланок імунітету, зниженням по-
казників неспецифічної реактивності організму і підвищенням у 2–6 разів концентрації 
кортизолу в крові, що вказує на стресовий стан організму хворих (Н. А. Меженська).

Симптоми.  Анафродизія,  зменшення  розмірів  і  форми  яєчників,  ущільнення  їх 

консистенції, відсутність фолікулів і жовтого тіла. За даними біохімічного досліджен-
ня крові кальцій-фосфорне відношення коливається в межах 1,6 : 2, 1,8 : 2,3.

Діагноз. Обґрунтовують за даними аналізу раціону, перебігу тільності, отелення і 

післяотельного періоду, результатів біохімічного дослідження крові, ректального до-
слідження яєчників і матки.

Прогноз залежить від своєчасного діагностування захворювання та ефективності 

застосованого лікування. При гіпофункції третього ступеня корів у більшості випад-
ків вибраковують.

Лікування. Ефективність лікування залежить від часу усунення причини, корекції 

раціонів за поживністю, покращення умов утримання. Воно повинно бути комплек-
сним і спрямованим на стимуляцію функції всіх систем організму і яєчників (тканин-

524

Розділ 16

на –  вітамінна –  фізіотерапія)  поєднане  застосування  гормональних  і  нейротропних 
препаратів (СЖК, КЖК, 0,5 %-го розчину карбохоліну, вітаміну Е).

Профілактика. Коровам в запуску і особливо нетелям за місяць до отелення вво-

дити 2–3 рази комплексний вітамінний препарат (тривіт, тетравіт, декамевіт), тканин-
ний препарат із фетальної частини плаценти корови, після отелення на 12–15-й день 
50 мкг сурфагону. Застосовувати регулярний активний моціон, збалансовану і повно-
цінну годівлю тільних корів і нетелів.

Запалення  яєчників  (oophoritis,  ovariіtis).  Найчастіше  виникає  у  корів  і  кобил, 

перебігає в гострій і хронічній формах. За характером ексудату може бути серозним, 
геморагічним, гнійним і фібринозним.

За  результатами  клінічного  дослідження  і  сонографії  удається  виявити  зміни  в 

яєчниках, що можуть бути підставою для того, щоб стверджувати наявність запаль-
ного процесу або, частіше, його наслідків.

Етіологія.  Асептичний  оофорит  виникає  в  результаті  травмування  при  ректаль-

ному дослідженні, масажі, вилущуванні персистентного жовтого тіла, роздушуванні 
кісти, гнійний – як наслідок ускладнення запального процесу в матці і яйцепроводах, 
органах тазової дуплини. Асептичний оофорит буває одностороннім.

Гострий оофорит діагностують рідко, хворих тварин не лікують і тому запальний 

процес переходить у хронічну форму.

Патогенез.  Під  тиском  ексудату,  що  накопичується  при  гострому  оофориті  під 

білковою оболонкою, фолікули в корковому шарі атрофуються і фолікулогенез пору-
шується. При переході запального процесу в хронічну форму в корковому шарі яєч-
ника розростається сполучна тканина, його консистенція ущільнюється, секреторна 
функція гальмується або повністю припиняється, статевий цикл проявляється непо-
вноцінною стадією збудження або повністю випадає.

Симптоми. Гостре запалення яєчника проявляється підвищенням загальної тем-

ператури  тіла,  пригніченням,  зменшенням  надою,  зниженням  апетиту,  порушенням 
ритму статевого циклу.

При хронічному оофориті крім неповноцінного статевого циклу або анафродизії 

при  ректальному  досліджені  виявляють  ущільнення  і  горбкуватість  яєчника,  збіль-
шення його розмірів і форми, відсутність жовтого тіла або, навпаки, зменшення роз-
мірів і форми, виражену болючість.

Діагноз обґрунтовують за результатами декількох досліджень яєчника через пря-

му кишку, врахування ритму статевого циклу, сонографії.

Прогноз відносно відновлення функції яєчників обережний.
Лікування. При гострому оофориті – антибіотикотерапія, новокаїнова блокада за 

В. І. Завірюхою, фізіотерапія. Лікування тварин при хронічному оофориті не завжди 
дає позитивний результат.

Персистентне жовте тіло (сorpus luteum persistens). Жовте тіло, що не розсмокта-

лося протягом 25–30 днів з часу утворювання (циклічне жовте тіло) чи після отелення 
(жовте тіло вагітності), називають персистентним.