Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 22.02.2019

Просмотров: 14864

Скачиваний: 16

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
background image

530

Розділ 16

Появу кіст в яєчниках можна спровокувати введенням великих доз гормональних 

лікарських засобів (СЖК, синестролу, естрогенів, карбохоліну, прозерину).

Патогенез. Накопичення в фолікулі рідини і підвищення тиску в ньому обумов-

лює  смерть  яйцеклітини,  руйнування  яйценосного  горбочка,  розтягнення  його  обо-
лонки. Поступова дистрофія фолікулярного епітелію сприяє накопиченню в організмі 
естрогенів, що клінічно проявляється у виникненні постійного або через короткі про-
міжки статевого збудження (німфоманії).

Симптоми. Прояв клінічних ознак залежить від тривалості формування кісти і мор-

фологічних змін в фолікулі. При поступовій дистрофії фолікулярного епітелію в крові 
наростає уміст естрогенів, що викликають тривале статеве збудження, і корови перебу-
вають весь час в охоті або вона проявляється через 5–10 днів і у них настає німфоманія.

Ознаки статевого збудження у таких корів сильно виражені, між коренем хвоста 

і сідничними горбами у них з’являються глибокі впадини, корінь хвоста дугоподібно 
випинається (рис. 159), прогресивно покращується їх вгодованість.

Повна дистрофія фолікулярного епітелію проявляється неповноцінними статеви-

ми циклами, які повністю припиняються, і у тварин настає анафродизія.

Діагноз. Характерні клінічні ознаки є підставою для того, щоб поставити діагноз “кіс-

та яєчника”. При ректальному дослідженні або сонографії у яєчнику виявляють різної ве-
личини з напруженими стінками міхурці, утворення яких не зв’язане з проявом неповно-
цінного статевого циклу. Визначення в крові умісту прогестерону дозволяє запідозрити 
кісту яєчника у 77 % випадків, а ректальне дослідження – у 81 % (К. Д. Валюшкин).

Диференціацію  кіст  можна  проводити  за  умістом  в  крові  прогестерону:  фоліку-

лярна – 1 нг/мл, лютеїнова – 2 нг/мл (В. Г. Турков).

Прогноз у більшості випадків благополучний, а при дистрофічних змінах в матці 

і ендометриті – обережний.

Лікування. Приступаючи до лікування хворих з кістою яєчника, треба впевнено 

знати чи втягнена в патологічний процес матка.

При  патологічних  про-

цесах в матці увагу спрямо-
вують  на  їх  усунення  і  лі-
кування  кіст.  З  цією  метою 
застосовують  масаж  кісти, 
її  пункцію  або  розчавлю-
вання,  часткову  резекцію 
яєчника з кістою, оваріоек-
томію.

Розчавлювати 

можна 

тільки  фолікулярні  кісти, 
що  доступні  для  захоплю-
вання  пальцями.  Під  впли-
вом  рівномірно  зростаю-

Рис. 159. Глибока впадина між коренем хвоста і сіднич-
ним горбом при кістозному яєчнику:

А – вигляд збоку; Б – вигляд ззаду.

Б

А


background image

Ветеринарна гінекологія

531

чого  тиску  капсула  кісти  тріскається.  Для 
попередження  кровотечі  з  яєчника  пальцями 
перетискають яєчникову зв’язку і дуплину, що 
утворилася після розриву кісти. Пункцію кісти 
(А. Ю. Тарасевич) виконують через склепіння 
піхви після епідуральної сакральної анестезії. 
Лівою рукою, введеною в пряму кишку, захо-
плюють яєчник, а правою через піхву довгою 
голкою виконують пункцію кісти. Через при-
єднану до голки трубку вмістиме кісти можна 
відсмоктати.

Точка  уколу  для  пункції  кісти  яєчника  за 

В. Г. Мартиновим знаходиться на межі задньої 
і середньої третини лінії, проведеної від макло-
ка до шкірної підхвостової складки (рис. 160). 
Орієнтиром  для  виконання  пункції  є  пальці 
руки, введеної в пряму кишку, що фіксує яєч-
ник. За допомогою приєднаної до голки труб-
ки і шприца із кісти відсмоктують рідину і вводять в її порожнину розчин Люголя.

Для консервативного лікування використовують гормональні, нейротропні і тка-

нинні  препарати.  При  кістах  жовтого  тіла  застосовують  простогландин,  фолікуляр-
них – хронічний гонадотропін з простогландином (В. Г. Турков).

Анафродизія, німфоманія і вірилізм корів

Етіологія та патогенез цих патологічних станів дуже різноманітний і залежить 

від  багатьох  факторів.  Їх  симптомокомплекс  надзвичайно  складний  і  повністю  ви-
явити його не завжди вдається, але прояв неплідності майже завжди зводиться до та-
ких клінічних станів як анафродизія – цілковитої відсутності ознак стадії збудження 
статевого циклу або ановуляторного статевого циклу, німфоманія – прояви статевого 
збудження  через  короткі  проміжки  часу  або  тривале  перебування  тварини  в  стадії 
статевого збудження, та вірилізм – спотворення статевого циклу і рефлексів, що ви-
ражаються в набутті коровою ознак бугая.

Анафродизія  найчастіше  спостерігається  у  корів-первісток  в  зимово-весняний 

період, і триває до 5 місяців, а інколи – і довше.

Етіологія. Розрізняють анафродизію первинну або аліментарну, та вторинну, що 

виникла на ґрунті загального або гінекологічного захворювання (В. Я. Андрієвський), 
токсикозу, старості.

Аліментарна  виникає  у  корів  внаслідок  виснаження  під  час  тільності  на  ґрунті 

недостатньої, малопоживної і незбалансованої годівлі у зимово-весняний період стій-
лового утримання.

Рис.  160.  Точка  уколу  голки  при 
пункції  кісти  яєчника  (за  В. Г. Мар-
тиновим).


background image

532

Розділ 16

Вторинна проявляється в результаті запальних процесів у статевих органах, пере-

родження яєчників, загальних інфекцій і паразитарних захворювань на фоні достат-
ньої і збалансованої годівлі і задовільних умов утримання.

Патогенез.  У  неплідних  тварин  при  анафродизії  порушується  нейрогормональ-

на регуляція яєчників. Концентрація фолікулостимулюючого гормону в крові корів в 
середині статевого циклу і перед тічкою вища, ніж у тварин з нормальним статевим 
циклом, а лютеїнізуючого – дуже низька або він зовсім відсутній.

Нижчою  є  також  концентрація  тіреотропного  гормону.  Зниження  в  крові  у  два 

рази концентрації лютеїнізуючого і тіреотропного гормонів зумовлює якісні зміни в 
яєчниках, що проявляються розладом фолікулогенезу і виникненням анафродизії.

Симптоми. При аліментарній анафродизії за відсутності стадії збудження стате-

вого  циклу  виявляють  сухість  слизових  оболонок  зовнішніх  статевих  органів,  зни-
женням  розмірів  матки,  атрофію  і  склероз  яєчників,  а  при  вторинній –  наявність  в 
яєчнику персистентного жовтого тіла або кісти.

Оскільки  анафродизія  не  є  захворюванням,  а  одним  із  основних  симптомів  не-

плідності, то лікування тварин повинно бути спрямоване на відновлення їх відтворю-
вальної функції.

Вірилізм  у  корів  виникає  як  результат  німфоманії  або  її  ускладнення  і  характе-

ризується  розвитком  ознак  маскулінізації:  покращенням  вгодованості,  лордозом, 
вип’ячуванням кореня хвоста, потовщенням шиї і підгрудка, спотворенням статевого 
інстинкту і схильністю до гетеросексуалізму, гіпертрофією клітора, подовженням ін-
тервалу між статевими циклами, виникненням анафродизії, проявом стадії збудження 
тільки у час прогулянки або випасу, зростанням в молоці вмісту жиру і погіршенням 
його якості, збільшенням маси зовнішніх і внутрішніх статевих органів, різким збіль-
шенням  об’єму  порожнини  піхви  від  1–2 л  до  5–8 л;  утворенням  одно-  або  двосто-
ронньої багатокамерної у яєчниках кісти або їх кістозним переродженням, склерозом 
яєчників, збільшенням наднирникових залоз за розвитку гіпертрофії коркового шару, 
зниженням резервної лужності крові і підвищенням вмісту білка за рахунок альбумі-
нів, збільшенням в крові концентрації андрогенів.

“Німфоманія” і “вірилізм” проявляються настільки характерно, що поставити діа-

гноз захворювання не важко.

Німфоманія  (nymphomania) –  розлади  нейрогормональної  регуляції  статевої 

функції, що характеризуються інтенсивним проявом феноменів тічки, загального збу-
дження  та  охоти,  тривалістю  до  декількох  діб,  що  повторюються  через  2–5  діб.  Із 
статевих губ виділяється у великій кількості тічковий слиз, іноді з прожилками крові. 
У такої корови спостерігають сильне розслаблення крижово-сідничних зв’язок із за-
падинами між коренем хвоста та сідничними горбами (рис. 159). У яєчниках форму-
ються одна за одною кісти, що швидко розсмоктуються.

Зустрічається в господарствах із значним використанням у раціонах корів жому 

(В. Е. Андрієвський) у корів усіх вікових груп і проявляється у період найвищої про-
дуктивності.


background image

Ветеринарна гінекологія

533

Етіологія. Основна причина німфоманії, як вказано вище, – розлад нейрогормо-

нальної регуляції функції статевих органів, при якій в організмі корів секреція і на-
копичення естрогенів перевищує їх фізіологічну норму.

Патогенез німфоманії дуже тісно пов’язаний з вірилізмом. Вважають, що німфо-

манія і вірилізм – це дві взаємозв’язані форми розладу функції нервово-гормональної 
регуляції не тільки статевої системи, а всього організму. В обох випадках у тварин різ-
ко порушується обмін речовин і внаслідок кістозного переродження яєчників – утво-
рення  і  виділення  естрогенів,  створюються  умови  для  гіперсекреції  наднирниками 
андрогенів і розвитку ознак німфоманії чи вірилізму.

Отже,  “анафродизія” –  це  симптом,  властивий  багатьом  формам  неплідності,  а 

“німфоманія” і “вірилізм” – важкі захворювання, у патогенезі яких переважають нер-
вово-гормональні розлади.

Збалансована і повноцінна годівля, тканинна і вітамінотерапія є основними захо-

дами лікування і профілактики німфоманії та вірилізму тварин.

Симптоми.  Статеве  збудження  при  німфоманії  проявляється  через  короткі  про-

міжки часу (5–12 днів), але у корів зберігається гетеросексуальність, ознаки екстер’є-
ру самиці, кормовий рефлекс переважає над статевим, знижується кількість і якість 
молока, внаслідок постійного статевого збудження вони марніють.

Ректальним дослідженням у корів виявляють збільшення одного або обох яєчни-

ків за наявності фолікулярних кіст або персистентного жовтого тіла, або його кісти.

Аритмія статевих циклів – укорочення їх тривалості, видовження чи нерегуляр-

ність є частим явищем на багатьох фермах. Дослідження показали, що нормальна три-
валість статевих циклів спостерігається приблизно у 55 % корів, вкорочені – у 1,5–5 % 
і видовжені – у 40 % корів. Вкорочені статеві цикли обумовлюються атрезією фоліку-
лів, формуванням неповноцінного жовтого тіла, передчасним активуванням механізму 
регресії жовтого тіла, тоді як видовжені інтервали між черговими стадіями збудження 
статевого циклу бувають при несвоєчасній їх діагностиці чи, як наслідок ранньої емб-
ріональної смертності з подальшою персистенцією жовтого тіла (В. А. Яблонський).

Неплідність при інфекційних та інвазійних захворюваннях

Статеві інфекції мають значне розповсюдження серед самок всіх свійських тва-

рин. Серед сільськогосподарських тварин вони найчастіше виникають у корів, кобил 
і овець.

Небезпечність статевих інфекцій сільськогосподарських тварин у тому, що вони 

переносяться контактним шляхом при природному осіменінні. У корів до таких за-
хворювань відносять трихомоноз, кампілобактеріоз, пустульозний вестибуло-вагініт, 
токсоплазмоз. Захворювання тварин статевими інфекціями супроводжується аборта-
ми,  народженням  мертвих  плодів,  тривалою  неплідністю  і  наносять  господарствам 
значні економічні збитки.

Інфекційний вестибуло-вагініт (vеstibulitis et vaginitis infectiosa) – інфекційне за-

хворювання зовнішніх статевих органів корів та кобил, рідше овець та свиней, що ви-


background image

534

Розділ 16

кликається фільтрівним вірусом і передається 
під час коїтусу. Розповсюджений серед корів і 
телиць за відсутності їх штучного осіменіння. 
Реєструється найчастіше у тварин, які знахо-
дяться  у  приватній  власності  громадян,  при 
відсутньому контролі за використанням і ста-
ном здоров’я бугаїв.

Етіологія.  Достеменно  точно  причин  за-

хворювання  не  встановлено.  Вважають,  що 
захворювання викликає стрептокок Остертага 
або фільтрівний вірус. При зниженій стійкос-
ті організму причиною захворювання можуть 
бути  умовно-патогенна  мікрофлора  стате-
вого  апарату  корів  і  телиць  або  мікоплазми 
(В. Г. Скибіцький).

Перезараження  відбувається  при  статево-

му контакті з хворими бугаями або через під-
стилку і предмети догляду. Інкубаційний пері-
од триває від 20 годин до 10 днів.

Симптоми. Через 3–6 днів після статевого 

акту у тварини з’являється набряк вульви та присінку, різке почервоніння його сли-
зової оболонки з появою на ній у дорсальному куті вульви і навколо клітора великої 
кількості дрібних червоних цяточок та вузликів, що скоро перетворюються на пухир-
ці, заповнені прозорою рідиною (рис. 161).

Із статевої щілини виділяється слизово-гнійний ексудат. Гострий перебіг захворю-

вання триває 2–4 тижні і ознаки запалення поступово зникають. Перебіг запального 
процесу супроводжується зміною середовища піхви в кислу сторону, що негативно 
впливає на виживання сперміїв і може бути причиною неплідності. У телиць і моло-
дих корів ознаки запалення виражені яскравіше і перебіг його важчий, ніж у старих.

Якщо тварина завагітніла, то захворювання не впливає негативно на перебіг тіль-

ності, бо у другій половині ознаки запалення затухають і повністю зникають.

З часом вузлики на слизовій оболонці присінку і піхви можуть знову з’являтися, 

але вже без ознак гострого запалення.

Діагноз. Характер перебігу захворювання, яскраво виражені зміни слизової обо-

лонки дають підставу безпомилково визначити діагноз. Шляхом лабораторного дослі-
дження зіскобів зі слизової оболонки віддиференційовують хворобу від інфекційного 
вестибуліту,  трихомонозу  і  кампілобактеріозу.  Іноді  хвороба  носить  масовий  харак-
тер, особливо весною при першому вигоні тварин на пасовище. Протягом тижня без 
будь-якого втручання всі симптоми запалення і висипання зникають (Г. М. Калинов-
ський, В. А. Яблонський, П. Ф. Дудчак).

Прогноз. При хронічному перебігу захворювання прогноз відносно виздоровлен-

ня обережний, бо часто виникають рецидиви.

Рис. 161. Локалізація вузликів на сли-
зовій  оболонці  присінку  при  інфек-
ційному вестибуло-вагініті.