ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14869
Скачиваний: 16
Фізіологічні особливості статевих органів свійських тварин
85
Подразнення розміщеного у поперековій частині спинного мозку еякуляторного
центру під час еякуляції викликає загальне нервове збудження (оргазм).
Секрети додаткових статевих залоз виділяються під час еякуляції в певній послі-
довності: спочатку виділяється секрет уретральних статевих залоз, тоді – цибулинно-
сечівникових, після чого виділяється вмістиме придатка (маса сперміїв), тоді рідкий
секрет передміхурової залози і, нарешті, секрет міхурцевих залоз. Кожен з цих секретів
виконує свою функцію – секрет уретральних та цибулинно-сечівникових залоз звіль-
няє слизову оболонку сечівника від залишків сечі, секрет передміхурової залози част-
ково розріджує кашкоподібну масу сперміїв, вимиває їх залишки з сечівника, збільшує
об’єм еякуляту і, що найголовніше, – виводить спермії з стану анабіозу. У кнура секрет
цибулинно-сечівникових залоз викликає загусання сперми і формування “шийкового
корка”, що перешкоджає зворотному витіканню введеної сперми. Секрет міхурцевих
залоз, розріджуючи сперму, збагачує її енергетичним матеріалом для сперміїв.
У самки рефлекс еякуляції полягає у виділенні секретів залоз геніталій, яке пере-
бігає у дві фази. Спочатку виділяється секрет вестибулярних залоз, а тоді (під час
оргазму) наступає сильне судорожне скорочення мускулатури матки та шийки матки,
внаслідок чого з її просвіту виштовхується тічковий слиз.
На усі безумовні статеві рефлекси нашаровуються умовні, які закріплюють їх про-
яв, підсилюють, або, навпаки, гальмують. Регулярний активний моціон, регулярне
чищення шкіри, сприятливий мікроклімат приміщення, пасовищне утримання влітку,
повноцінна годівля у відповідності з потребами організму сприяють закріпленню і
повноцінному прояву статевого акту, тоді як поява сторонніх подразників (зорових,
тактильних, слухових та ін.) гальмують статеві рефлекси.
Видові особливості статевого акту зводяться до різної тривалості і різного про-
яву його у окремих тварин, що, перш за все, зв’язане з морфофізіологічними особли-
востями статевої системи, концентрації гормонів у крові, ступенем готовності твари-
ни до спарування, силою і активністю у них окремих статевих рефлексів.
За специфічністю прояву статевого акту тварин ділять на дві групи: з піхвовим та з
матковим типом осіменінням. У тварин з піхвовим типом осіменіння, до яких належить
рогата худоба, олені, кролі, статевий акт короткий, секрети додаткових статевих залоз виді-
ляються синхронно, об’єм еякуляту малий, він попадає під час еякуляції на шийку матки.
Так, у бугая, барана та цапа статевий акт тривалістю 2–10 сек. Зразу після ерек-
ції та садки самець вводить прутень в геніталії самки і робить характерний поштовх
крупом, під час якого сперма, що зібралася під час статевого збудження в ампулопо-
дібних розширеннях сперміопроводів, випорскується на шийку матки.
Статевий акт у оленів відбувається на бігу. У кролів статевий акт також короткий,
ознакою еякуляції є раптове падіння самця з самки назад чи набік. Під час оргазму
кролі іноді пищать.
У тварин з матковим типом осіменіння (коні, свині, собаки, лисиці) статевий акт
тривалий, секрети додаткових статевих залоз виділяються асинхронно, сперма вво-
диться безпосередньо в матку.
86
Розділ 2
У жеребця статеве збудження проявляється досить інтенсивно, він іржить, пере-
ступає ногами, намагається наблизитися до кобили. При цьому у нього проявляється
ерекція кавернозних тіл стовбура статевого члена, після чого він робить садку і здій-
снює парувальні рухи тулубом. Через 5–10 сек. наступає еякуляція. Під час оргазму
парувальні рухи сповільнюються. Ознакою еякуляції є ритмічні скорочення м’язів
промежини і хвоста. Після закінчення оргазму жеребець заспокоюється і опускається
з самки. Загальна тривалість статевого акту у коней 1–3 хвилин.
Осли під час статевого акту видають трубні звуки.
Статевий акт у свиней відзначається найдовшою протяжністю – до 10–15 хвилин.
Після садки кнур виводить прутень з препуційного мішка, вводить його в геніталії сам-
ки, а тоді проявляється парувальний рефлекс, наступає еякуляція, яка триває 7–8 хв.
Характерною рисою статевої поведінки верблюдів є злосливість самців. Побачив-
ши самку, вони сильно збуджуються, з ротової порожнини у них виступає у вигляді
червоного міхура небна занавіска. Коїтус вони здійснюють у лежачому положенні,
тривалістю 13–14 хвилин. Оргазм буває непомітним. Про те, що еякуляція відбулася,
судять по відмові самця від повторної садки.
Найтривалішим є статевий акт у собак, лисиць, песців. Він може тривати до двох
годин. Обіймальний рефлекс у пса проявляється у щільному охопленні самки передні-
ми кінцівками, кінчик його прутня виступає з препуція і після серії спроб ввести його
у статеву щілину нарешті йому це вдається. Шкіра препуція при цьому зміщується за
цибулину основи прутня і він проникає у геніталії суки. Цибулина прутня, яка тепер
є у піхві, наповнюється кров’ю, збільшується її об’єм у п’ять разів, голівка прутня
ущімлюється набряклими кавернозними тілами присінку самки (“зкліщування”), він
фіксується мускулом стискачем піхви. Пес і сука виявляються міцно зв’язаними (“за-
мок”). Поступово мускул стискач піхви розслаблюється.
Парувальний рефлекс проявляється у пса декількома сильними штовхальними
(“танцювальними”) рухами.
Після еякуляції пес, важко дихаючи, дещо відпочиває на спині суки, а тоді нама-
гається “злізти з суки” – переносить одну передню кінцівку через її спину і обидва
собаки, залишаючись у “замку”, тепер стоять від 3 до 35 хв. поряд або відвернувшись
одне від одного (окремі породи собак не утворюють “замка”).
Іноді після в’язки голівка прутня не поміщається назад у препуційний мішок і,
якщо не надати допомоги, то може сильно розпухнути від набряку.
У котів підготовка самця до статевого акту займає 1–5 хвилин. Він захоплює кішку
зубами за шкіру потилиці, притискає її донизу, розставляє задні кінцівки набоки і вво-
дить прутня у піхву під кутом 20–30°
донизу від горизонтальної лінії. При цьому він
наносить больові подразнення піхві наявними на голівці прутня роговими зубчиками.
У відповідь кішка видає характерний писк, а кіт – бурчить. Тривалість коїтусу з
моменту введення прутня у піхву становить 5–10 сек.
Особливості еякуляції у різних тварин. У бугая та барана при доторканні ста-
тевого члена до піхви чи штучної вагіни виникає парувальний рефлекс – характерний
поштовх вперед, який завжди закінчується еякуляцією.
Фізіологічні особливості статевих органів свійських тварин
87
Отримуючи сперму від жуйних, слід пам’ятати, що еякуляція у них є синхронною
і триває декілька секунд, протягом яких порція сперміїв, що перемістилася під час ста-
тевого збудження в ампули сперміопроводів, випорскується разом з секретами додатко-
вих статевих залоз. Після такого поштовху та еякуляції бугай опускається на підлогу.
У барана та цапа еякуляція відбувається в основному так же, як у бугая. Зробив-
ши садку, після декількох пошукових рухів прутнем, баран здійснює парувальний по-
штовх, що супроводжується еякуляцією.
У жеребця коїтус триває 1–2 хвилини. Під час еякуляції спостерігаються харак-
терні ритмічні скорочення мускулатури кореня хвоста, внаслідок чого хвіст періодич-
но то підіймається, то опускається. Приклавши у цей час пальці лівої руки до нижньої
поверхні статевого члена біля калитки можна відчути ритмічну пульсацію уретри, що
свідчить про просування по ній сперми. У кінці еякуляції зменшується ерекція ста-
тевого члена і жеребець повільно “сповзає” з кобили. Осли видають під час коїтусу
трубні звуки, ознаки еякуляції у них такі ж як у жеребця.
У свиней статевий акт довготривалий. Спочатку кнур робить декілька паруваль-
них рухів, а тоді заспокоюється і виділяє сперму.
Про еякуляцію у кнурів свідчать такі ознаки: парувальні рухи припиняються, він
заспокоюється, хвіст закручується догори і залишається нерухомим, спостерігаються
ритмічні рухи ануса (своєрідна пульсація його мускулатури), сім’яники підтягуються,
шкіра калитки стає слабо напруженою і дещо відвисає. У кінці еякуляції спостеріга-
ють ритмічні скорочення хвоста, а тоді опускання його донизу.
Еякуляція у пса має стадійний характер. Перша її стадія наступає при введенні прут-
ня у статеву щілину суки. При цьому виділяється лише секрет передміхурової залози.
Друга стадія еякуляції виникає після введення прутня у піхву. У цій порції еякуляту вже
є спермії. Через декілька секунд наступає третя стадія еякуляції, знову без сперміїв.
У кролів коїтус короткотривалий. Ознакою еякуляції служить різке падіння самця
назад чи набік. Оргазм часто супроводжується пищанням самця.
Питання для самоконтролю
1. Що розуміють під овогенезом і фолікулогенезом і в чому їх суть?
2. Як утворюється та функціонує жовте тіло; які є види жовтих тіл?
3. Що розуміють під статевим циклом та статевим сезоном?
4. Які стадії (фази) виділили у статевому циклі В. Хіп, А. Студєнцов, К. Братанов і в
чому їх відмінність?
5. Як здійснюється нейрогуморальна регуляція статевого циклу?
6. Які стадії виділюють у сперміогенезі?
7. У якому віці наступає статеве та фізіологічне дозрівання у самців?
8. Що розуміють під статевим актом?
9. Яка послідовність виділення секретів додаткових залоз у самця під час статевого
акту і яку роль вони виконують?
10. Які особливості статевого акту у окремих видів тварин?
88
3.
ОСІМЕНІННЯ
ТВАРИН
3.1. Природне осіменіння
Термін “осіменіння” означає введення сперми у геніталії самки (у ссавців) чи з
метою започаткування (зачаття) нового організму. Осіменіння буває зовнішнім (на-
приклад у риб) та внутрішнім – у свійських тварин; природним та штучним.
Природне осіменіння відбувається через спаровування.
Природне осіменіння тварин або спаровування відбувається при безпосередньому
контакті самця і самки, що супроводжується статевим актом з проявом усіх як без-
умовних, так і умовних статевих рефлексів.
У практиці тваринництва застосовуються такі види спаровування тварин: вільне,
ручне, косячне, варкове, класне, гаремне, які застосовують, залежно від виду тварин,
напрямку їх продуктивності, наявних умов, розмірів та складу череди.
При вільному паруванні самець постійно перебуває у стаді, що в певній мірі
стимулює статеву активність самок: у них прискорюється інволюція статевих органів,
ознаки статевого циклу проявляються яскравіше, зростає їх повноцінність. Самець
самостійно виявляє самок у охоті і покриває їх (причому, одну і ту ж самку він може
покривати декілька разів, що забезпечує високу заплідненість самок). Таке спарову-
вання можливе на пасовищах, у загонах, під час прогулянок тварин.
Проте вільне парування затрудняє облік осіменінь. Селекційно-племінна робота
при цьому не можлива. Нерегульоване безконтрольне використання самців часто при-
водить до статевого їх виснаження з гальмуванням статевих рефлексів, виділенням
неповноцінної сперми і зниженням заплідненості самок. Крім того, безконтрольне
спаровування тварин може стати причиною розповсюдження інфекційних та інвазій-
них захворювань, що передаються через статевий акт (бруцельоз, вібріоз, трихомо-
ноз та ін.). Вільне парування має обмежене застосування, головно – в м’ясному ско-
тарстві. Річне навантаження на одного плідника при вільному спаровуванні складає
35–50 самок.
Варіантами вільного парування у конярстві є косячне, у вівчарстві – класне та
гаремне.
Осіменіння тварин
89
Ручне парування передбачає ізольоване утримання самців-плідників, індивіду-
альний добір до них маток і контрольований їх контакт для спаровування. Це дозволяє
підбирати у відповідності з планами селекційно-племінної роботи пари тварин, прово-
дити загальний клінічний, гінекологічний та андрологічний огляд, раціонально вико-
ристовувати плідників, вести належний облік осіменених тварин і регулювати наванта-
ження на плідників. Річне навантаження на одного плідника при цьому буває у два рази
вищим, ніж при вільному паруванні (наприклад, навантаження на одного бугая зростає
до 60–100 корів, барана – 50–60, жеребця – 40–50, кнура – 15–20 самок і більше).
Залежно від способу утримання тварин організація ручного спаровування може
мати свої особливості. Так, при літньо-табірному утриманні тварин бажано спеці-
ально обладнати парувальний майданчик з навісом, тоді як у стійловий період спа-
ровування тварин краще проводити у манежі, чи хоча б у тамбурі. Безумовно, для
повноцінного прояву статевих рефлексів слід уникати присутності у місці спарову-
вання тварин сторонніх осіб та предметів, не допускати сторонніх звуків та інших
подразнень.
З метою профілактики передачі через статевий акт інфекційних та інвазійних за-
хворювань перед спаровуванням тварин їх необхідно дослідити, звертаючи особливу
увагу на стан статевих органів, їх слизових оболонок. Тварин з ознаками гінекологіч-
них та андрологічних захворювань не допускають до спаровування. Щоб забезпечити
стійке благополуччя господарства по захворюваннях, що передаються через статевий
акт, необхідно періодично досліджувати самок та самців на ці захворювання і в пер-
шу чергу на трихомоноз, вібріоз, бруцельоз. У самців необхідно також досліджувати
сперму та змив з препуція на наявність збудників цих захворювань.
Перед осіменінням статеві органи самок необхідно обмити теплою водою. Час
осіменіння самок залежить від їх виду та фізіологічного стану. Тих самок, у яких ін-
волюція статевих органів завершилась у нормальні строки і їх фізіологічний стан, і,
зокрема, стан геніталій не викликає підозри і у них чітко виражені ознаки статевого
циклу осіменяють звичайно у першу охоту після отелення.
Для уточнення стану статевих органів, їх готовності до осіменіння можна застосо-
вувати ректальне дослідження самок.
Корів найкраще осіменяти під кінець охоти. Тому, якщо її виявляють пізно ввече-
рі, вночі чи вранці, то осіменіння проводять зранку, а якщо охота виникає вдень, то
осіменіння переносять на вечір. При цьому допускають подвійний коїтус з інтервалом
5–10 хвилин. Якщо після першого осіменіння охота у корів не припиняється, то їх
осіменяють повторно через 10–12 годин. Найкращі наслідки дають вечірні осіменін-
ня. У тих випадках, коли охоту у корів виявляють за допомогою бугая-пробника, або
коли практикують ректальне оцінювання стану дозрівання фолікула у яєчнику, можна
застосувати одноразове осіменіння самок протягом однієї охоти. Для перевірки ста-
ну геніталій можна провести вагінальне дослідження самок за допомогою піхвового
дзеркала, звертаючи при цьому увагу на стан слизових оболонок піхви та присінку,
ступінь розкриття шийки матки, характер тічкового слизу.