ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14905
Скачиваний: 16
180
Розділ 5
Для штучного осіменіння індичок обладнують біля пташника невелику лаборато-
рію, мийку, кімнату для отримання сперми і в кожному пташнику-маточнику ізольо-
ване приміщення для осіменіння індичок.
Молодих індичок починають осіменяти після знесення ними перших яєць. Потім
їх осіменяють через кожних 3 дні до тих пір, поки в стаді не почне нести яйця остання
маса індичок. Після цього інтервал між осіменінням збільшується до 10–14 днів.
Пункт штучного осіменіння гусей влаштовують у приміщенні, де утримують гуса-
ків. Для виконання робіт створюють бригаду з чотирьох працівників: два з них одержу-
ють сперму, оцінюють її і розріджують, а два інші – виловлюють і осіменяють гусок.
Штучне осіменіння гусок бажано проводити після 12 годин дня, коли у більшості
з них у матці (2–5-ти сантиметрова каудальна частина яйцепроводу) відсутнє яйце.
Для підтримання високого рівня заплідненості осіменіння гусок повторюють че-
рез кожні 5–6 днів. Після першого осіменіння відбирають яйця для інкубації, почина-
ючи з третього дня.
Штучне осіменіння качок проводять спермою 4–6-ти самців, зразу ж після її одер-
жання і розрідження.
Висока заплідненість яєць (понад 90 %) зберігається протягом 4–х днів після осіме-
ніння, тому осіменяють качок в умовах виробництва через кожні 4 дні о 16–18-й годині.
Штучне осіменіння цесарок проводять через кожні 8–10 днів, пам’ятаючи, що за-
плідненість яєць забезпечується протягом 8–10-ти днів (Деталі – див. В. А. Яблонсь-
кий “Практичне акушерство”, 2002).
5.2. Організація штучного осіменіння
Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин проводиться нині як важливий
народногосподарський захід, скерований на інтенсивне використання цінних пле-
мінних плідників з метою забезпечення відтворення поголів’я та поліпшення його
породних та продуктивних якостей. Проте невміле застосування цього методу може
завдати значних збитків господарству через неплідність, а також передачу нащадкам
спадкових вад, народження виродків та інших негативних наслідків.
Головними організаційними формами штучного осіменіння нині є племінні під-
приємства (об’єднання) та пункти штучного осіменіння, які можуть спеціалізуватися
на осіменінні тварин одного виду або ж бути комбінованими.
Завданнями племпідприємств є забезпечення господарств зони обслуговування,
відповідно до укладених угод, високоякісною спермою підібраних для цього племін-
них плідників певної породи та класу; організація штучного осіменіння тварин у цих
господарствах; запровадження заходів з підвищення заплідненості самок; генотипіч-
на селекція плідників шляхом оцінки їх за якістю нащадків та відбору поліпшува-
чів. Племінні підприємства надають допомогу господарствам в організації пунктів
штучного осіменіння, підборі та підготовці кадрів для них, складанні ними планів
штучного осіменіння, втіленні досягнень науки у практику відтворення поголів’я,
профілактику неплідності тварин.
Технологія штучного осіменіння тварин та птахів
181
При виборі місця для будівництва племпідприємства враховують рельєф місце-
вості, залягання ґрунтових вод, напрямок панівних вітрів, можливості транспортного
сполучення. Розміщують племпідприємства на віддалі не менше 3–3,5 км від населе-
них пунктів та тваринницьких приміщень та 300–500 м від проїжджих доріг.
Приміщення та споруди на території племоб’єднання розміщують так, щоб за-
безпечити раціональний технологічний їх взаємозв’язок при дотриманні необхідних
ветеринарно-санітариних вимог.
Територія племпідприємства повинна бути обгородженою, проїзд та прохід через
неї стороннього транспорту та осіб забороняється.
При складанні генерального плану забудови територію племпідприємства розді-
ляють на 3 зони: А – суворо ізольована, тут розміщують приміщення для племінних
плідників (з вигульними майданчиками), лабораторно-технологічий корпус, кормоцех,
ветеринарний пункт; зона Б – умовно ізольована, тут розміщують виробничі об’єкти,
що з’єднують зону А з зоною Б (передача сперми для транспортування на пункти);
зона В – умовно відкрита, тут розміщують адміністративно-господарські об’єкти.
За огорожею підприємства на віддалі не менше 250 м розміщують карантинний
двір, цех кормовиробництва, житлові будівлі.
У лабораторно-технологічному корпусі повинні бути приміщення для обробки
плідників, манеж для взяття сперми, стерилізаційна, стерильний бокс, лабораторія та
сховище сперми.
Будують об’єкти підприємства за типовими проектами, виходячи із їх завдань,
об’єму роботи, технологічних вимог, особливостей утримання плідників того чи ін-
шого виду.
Для виконання цих завдань укомплектовують племпідприємство плідниками пла-
нових та поліпшуючих порід або ж закуповують необхідну кількість сперми з інших
племоб’єднань, в тому числі з-за кордону.
Потребу у плідниках визначають, виходячи з прийнятих навантажень маточного
поголів’я на одного плідника (на бугая 2 500, а при глибокому заморожуванні спер-
ми – 5–10 тис., барана – 200, кнура та жеребця – по 250 маток на рік).
Утримують плідників у відповідності з чинними зоогігієнічними вимогами і ви-
користовують їх чітко за графіком.
Бугаїв-плідників утримують на прив’язі у стійлах або без прив’язі в індивідуальних
денниках, з щоденним активним моціоном; кнурів – у індивідуальних або групових
станках з моціоном на вигульних майданчиках; баранів – у групових клітках по 20 го-
лів, а в парувальний період по 4–6 голів з моціоном на вигульно-кормових дворах; же-
ребців – у індивідуальних денниках з моціоном у індивідуальних вигульних дворах.
Осіменіння тварин у господарствах проводять шляхом організації стаціонарних,
маршрутно-кільцевих міжгосподарських і внутрішньогосподарських форм обслуго-
вування. Стаціонарну форму застосовують у господарствах з високою концентрацією
поголів’я, маршрутно-кільцеву форму організовують для осіменіння тварин декількох
господарств з невеликою кількістю поголів’я, а внутрішньогосподарську маршрутно-
182
Розділ 5
кільцеву – у господарствах з декількома фермами осіменіння тварин як за стаціонар-
ною, так і маршрутно-кільцевою формою проводять у місцях утримання тварин.
Стаціонарний пункт по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин
може бути: комплексним або спеціалізованим, по осіменінню тварин одного виду;
основним (з утриманням плідників та одержанням від них сперми) і підсобним, що
працює на привізній спермі.
Пункти штучного осіменіння будують за типовими проектами і по можливості
розташовують ближче до корівників, вівчарень, свинарників або у блоці з ними, що
полегшує доставку тварин на осіменіння.
На великих тваринницьких комплексах з безприв’язно-боксовим утриманням та
доїнням на доїльному майданчику пункти розташовують біля доїльних майданчиків
по ходу тварин у доїльний зал, або біля скотопрогінних доріжок по шляху руху тварин
з вигульно-кормових майданчиків для доїння у корівники. На окремих комплексах
пункти з манежами для осіменіння зблоковують з родильними відділеннями (після-
родовою секцією), де корови утримуються до осіменіння.
У типовому стаціонарному пункті повинен бути манеж для осіменіння тварин,
лабораторія для роботи зі спермою, кімната для миття та знезаражування інструмен-
тів і посуду, приміщення для зберігання інвентаря, вхідні тамбури, приміщення для
утримання тварин після осіменіння, побутові кімнати. На пунктах штучного осіме-
ніння овець обладнують два тамбури (для відібраних для осіменіння тварин та для
осіменених тварин), а на основних пунктах також приміщення для баранів.
При будівництві пункту штучного осіменіння свиноматок враховують, на якій спер-
мі він працюватиме – привізній чи отримуваній від своїх кнурів і який в господарстві
спосіб утримування поросних свиноматок – у індивідуальних чи групових клітках.
Такі пункти розміщують у середині приміщення, для холостих та першого періоду
поросності свиноматок, або прибудовують з боку цього приміщення.
У числі приміщень пункту штучного осіменіння свиней, розрахованого на одер-
жання сперми від своїх кнурів та групове утримання свиноматок, повинен бути ма-
неж для отримання сперми з кількома кабінами, з чучелом у кожній з них та манеж
для осіменіння свиноматок. Якщо холості та першої половини поросності свиномат-
ки утримуються у індивідуальних клітках, то їх тут і осіменяють.
При літньо-табірному утриманні корів та телиць їх осіменяють у спеціальних пе-
ресувних будиночках-пунктах.
У м’ясному скотарстві осіменіння корів та телиць у більшості господарств про-
водять сезонно, головним чином влітку. Проте, ферми та гурти розміщують тут, зви-
чайно, на великих віддалях, тому важко буває забезпечити чітку організацію осіме-
ніння. З цієї точки зору бажано якомога більше тварин осіменити зимою. Для цього на
кожній фермі обладнують пункт, у якому крім манежу, лабораторії та мийної кімнати,
обладнують розкіл, станок з механічним фіксатором шиї корови чи телиці, 10–15 ін-
дивідуальних станків-боксів у манежі для тимчасового витримування тварин після
осіменіння.
Технологія штучного осіменіння тварин та птахів
183
У літній період на підвищеній ділянці пасовища розміщують пересувний пункт з
розрахунку один на 2–3-и гурти худоби.
Науково-дослідний інститут тваринництва Лісостепу і Полісся України пропонує
створювати у великих господарствах на базі пунктів штучного осіменіння лабораторії
з відтворення та поліпшення тварин, які займаються плануванням та організацією
заходів з розвитку тваринництва, відтворення та поліпшення тварин, штучного осіме-
ніння, профілактики та ліквідації гінекологічних захворювань.
Там, де осіменіння тварин організоване за маршрутно-кільцевою системою, осі-
меніння тварин проводять ветлікарі-гінекологи, за якими закріплюють автотранспорт
та необхідне обладнання. Отримавши завдання на осіменіння, спеціалісти об’їжджа-
ють ферми і проводять штучне осіменіння. На кожній фермі є графік приїзду ветліка-
ря-гінеколога із зазначенням часу прибуття його на ферму і тривалості перебування,
визначена організація виявлення тварин у охоті, доставлення їх до місця осіменіння
та його технологія. При цьому осіменіння тварин на окремих фермах проводять на-
віть безпосередньо в стійлах, спеціально обладнаних боксах чи просто на прив’язі.
Головне тут – забезпечити надійну фіксацію та асептику.
Робота з штучного осіменіння вимагає чіткого її обліку та відповідної звітності.
Тому на станціях штучного осіменіння ведуть облік використання плідників, якості їх
сперми, виробничої діяльності установи (договори з господарствами, інвентаризація
обладнання, відомості затрат кормів, дані їх аналізів і т. п.). На пунктах штучного осі-
меніння ведуть облік осіменінь та отелень маточного поголів’я. Наслідки осіменінь
самок встановлюють попередньо по відсутності повторної охоти протягом 18–28 днів
після осіменіння і остаточно за наслідками дослідження тварин на вагітність.
Для своєчасного виявлення корів у охоті на багатьох пунктах ведуть спеціальний
настінний календар техніка у вигляді планшета з 32-ма кишеньками. Виходячи з того,
що при нормальній годівлі та утриманні корів через 18–21 день після отелення у них
з’являється охота, технік, отримавши у кінці дня картки отелених корів, поміщає їх у
кишеньку календаря, що відповідає даті очікуваного настання у них охоти (через 18
днів). Прийшовши у цей день на роботу, він в першу чергу оглядає цих корів і попе-
реджує доярок про можливість появи у цих корів охоти. Якщо корова не приходить в
охоту протягом 10-ти днів, її піддають ветеринарному огляду.
Можна користуватися більш досконалими календарями – з пересувними шухляд-
ками, картотекою у вигляді циклограми маточного поголів’я чи стендом фізіологічно-
го стану корів і телиць.
Про хід штучного осіменіння тварин та його ефективність пункти та племпідпри-
ємства періодично звітують перед відповідними органами.
5.3. Ветеринарний контроль при штучному осіменінні
Для охорони здоров’я плідників, попередження занесення на племоб’єднання та
розповсюдження через штучне осіменіння заразних захворювань і забезпечення нор-
мального відтворення тварин потрібно суворо дотримуватися наявних ветеринарно-
184
Розділ 5
санітарних правил при комплектуванні племпідприємств плідниками, їх утриманні
та використанні, одержанні від них сперми, технологічній її обробці та осіменінні
тварин. У комплексі виробничих приміщень племпідприємства повинен бути ветери-
нарний пункт, карантин та ізолятор.
Племпідприємство є установою закритого типу. Доступ на його територію сторон-
ніх осіб та транспорту забороняється. Для проходу на племпідприємство обслуговую-
чого персоналу влаштовують санпропускник, а для в’їзду транспорту – дезбар’єр.
Комплектують племпідприємства здоровими тваринами з безпечних щодо заразних
захворювань господарств. Перед вивезенням плідників з господарства кожного з них
піддають клінічному дослідженню, що включає загальний огляд, дослідження статевих
органів, рефлексологічну пробу на самку (статево дозрілих самців) та оцінку сперми.
При дослідженні статевих органів звертають увагу на розвиток сім’яників, їх симе-
трію. Під час пробного статевого акту звертають увагу на прояви статевих рефлексів.
Завезених тварин карантинують протягом 30 днів (завезених з-за кордону – 60
днів), досліджуючи їх ще раз на небезпечні хвороби.
Протягом карантинування тварин утримають у спеціальних (карантинних) при-
міщеннях, закріплюють за ними окремий обслуговуючий персонал, а також забезпе-
чують відповідний санітарний режим у приміщенні.
Після проведення діагностичних досліджень, при їх негативних наслідках, плід-
ників вакцинують у відповідності з планом протиепізоотичних заходів.
Щоб своєчасно помічати всі випадки захворювань плідників, перед кожним ви-
користанням потрібно піддавати їх ветеринарному огляду.
Всі приміщення, манеж, предмети догляду та інвентар періодично обробляють та
дезінфікують, плідників щоденно чистять, а в літню пору купають під душем. Корми
для плідників заготовляють у місцевості, безпечній із заразних захворювань тварин.
Перед початком роботи приміщення, у яких отримують, розріджують та розфасо-
вують сперму, знезаражують бактерицидними лампами.
Перед взяттям сперми плідників та підставних тварин чистять за допомогою щіт-
ки чи пилососу, особливо миють черевну стінку; калитку та препуцій обмивають те-
плим содовим розчином (1,5–2 %) і витирають насухо стерильною індивідуальною
серветкою чи туалетним папером.
При чищенні плідників особливу увагу звертають на нижню черевну стінку. Окре-
мі спеціалісти радять промивати порожнину препуція антимікробними розчинами,
проте при частому застосуванні цього прийому знижуються бактерицидні властивос-
ті слизової оболонки препуція. Тому промивання порожнини препуція 3 %-им роз-
чином перекису водню, розчином фуразолідону 1 : 10000 чи фурациліну 1 : 5000 про-
водять один раз у декаду в спеціально відведеному місці з добрим стоком рідини.
Після одержання сперми при необхідності видаляють з поверхні препуція вазелін
3 %-им розчином соди і витирають стерильною серветкою. Це важливо тому, що до
залишків вазеліну на препуції прилипають різні механічні домішки (особливо, коли
для підстилки використовують опилки), що можуть викликати баланопостит.