Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

400

Розділ 12

Техніка операції. Тварину фік-

сують  у  спинному  положенні.  У 
дрібних  тварин  лапаротомію  ви-
конують  під  місцевою  анестезі-
єю  та  кетаміном,  застосовуючи 
розріз  по  білій  лінії  живота  по 
середній лінії тіла, починаючи на 
1,5–2 см  від  лобкової  кістки,  до-
вжиною 10–15 см, залежно від ве-
личини тварини. Ізолюють черев-
ну  порожнину  серветками  і  обе-
режно  виводять  на  зовні  матку. 
Двома  лігатурами,  накладеними 
на  віддалі  2–3 см  одна  від  одної, 
перев’язують  маткові  артерії  та 
вени у широкій матковій зв’язці і 
перерізають  судини.  Накладають 
дві лігатури на яйцепровід ближ-
че  до  яєчника  і  перерізають  за-
лишаючи  яєчники,  оскільки  піс-
ля  видалення  яєчників  тварини 
сильно жиріють.

На тіло матки якомога ближче 

до  шийки  накладають  два  гемос-
татичні пінцети, або перев’язують 

його лігатурами, між якими перерізають матку і видаляють з організму.

З куксою матки залежно від ситуації, поступають одним із наведених способів.
Ампутація рога матки. Операцію проводять у сук, кішок, свиней при перекру-

чуванні  рога  матки,  розростанні  в  розі  пухлин,  при  защемленні  рогу  у  паховому 
каналі.

Після лапаротомії по білій лінії витягують на зовні ріг матки, який підлягає ам-

путації, перев’язують судини на широкій матковій зв’язці, перерізають їх та зв’язку, 
а на ріг біля біфуркації накладають два кишкових затискачі і між ними перерізають 
ріг. На куксу, що залишається в тілі тварини, накладають два поверхи швів. Перший 
поверх – кушнірський шов із кетгуту – щільно герметизують рану. Зверху накладають 
другий поверх – серозно-м’язовий шов Плахотіна – Садовського. Після затягування 
лігатури перший поверх шва занурюється у глибину рани, а над ним стінка рога матки 
щільно з’єднується своїми серозними оболонками.

Обробляють поверхню швів антисептиками, вправляють куксу у черевну порож-

нину, вносять у неї асептичні препарати і зашивають рану двоповерховим швом, як 
описано вище.

Рис. 133. Ампутація матки у кішки
(за А. П. Студєнцовим):

А – розріз широкої маткової зв’язки і судин; Б – накладання швів 
на черевну стінку.

А

Б

Оперативне акушерство

401

Ампутація  випалої  матки.  Дана  патологія  найчастіше  зустрічається  у  корів, 

овець, кіз і проявляється тим, що з піхви звисає рожево-червоне тіло, яке інколи до-
сягає до скакових суглобів.

Показаннями до ампутації є значні розриви стінки матки чи її гангрена.
Прогноз. Після ампутації у більшості випадків прогноз благоприємний.
Техніка операції. Тварину фіксують у стоячому або лежачому положенні. Для зне-

болення  виконують  низьку  сакральну  анестезію  та  інфільтраційну  анестезію  дещо 
вище від передбачуваного місця ампутації (ближче до шийки матки 0,5 %-им розчи-
ном новокаїну чи лідокаїну).

Перед  ампутацією  матку  старанно  зрошують  антисептичним  розчином.  Після 

цього на віддалі 10–15 см від шийки на тіло матки накладають кастраційну петлю із 
міцного  шпагату.  Перед  тим,  як  затягнути  шпагат,  роблять  невеликий  розріз  стінки 
рога матки, щоб пересвідчитися, що в порожнині вивернутої матки відсутні петлі ки-
шок. В разі їх виявлення перед затяганням шпагату ректальним способом вправляють 
кишку  у  черевну  порожнину,  контролюючи  її  переміщення  через  розрізану  рану  у 
стінці матки, а потім шпагат сильно затягують. Щоб полегшити затягування шпагату, 
до його кінців прив’язують палички.

Лігатуру затягують у декілька прийомів з 5–6 хвилинною перервою, чим досяга-

ється повний гемостаз. Після цього на віддалі 3–6 см від лігатури відрізають матку, 
а  куксу  тканин  припікають  термокаутером  до  утворення  струпа.  Після  цього  куксу 
вправляють у просвіт піхви. У післяопераційний період протягом 10–12 днів щоденно 
промивають піхву антисептичним розчином, а також вводять у порожнину піхви ліні-
мент Вишневського. На 12–14-й день кукса і лігатура відпадають і виходять назовні.

Питання для самоконтролю

1.  Які існують групи акушерських інструментів і які правила їх застосування?
2.  В чому полягає підготовка до надання акушерської допомоги?
3.  Які невідповідності взаємовідношень плода і родових шляхів бувають причиною 

патологічних родів?

4.  Які принципи надання акушерської допомоги при невідповідності величини пло-

да і розмірів тазу?

5.  Які принципи надання акушерської допомоги при неправильних членорозміщен-

нях плода?

6.  Які принципи надання акушерської допомоги при неправильних передлежаннях 

плода?

7.  Які принципи надання акушерської допомоги при неправильних позиціях плода.

402

13. 

ПІСЛЯРОДОВІ
УСКЛАДНЕННЯ

Роди у тварин завершуються виведенням із матки живих і життєздатних плодів та 

звільненням її порожнини від плодових оболонок та залишків плодових вод.

Відразу після цього починається післяродовий період, впродовж якого відбуваєть-

ся зворотний розвиток морфологічної структури і становлення фізіологічної функції 
органів статевої системи самок, що забезпечує їх подальшу відтворювальну здатність. 
Тривалість і характер перебігу післяродового періоду у тварин залежить від багатьох 
ендогенних та екзогенних факторів, серед яких істотну роль відіграють: перебіг родів 
(нормальний чи патологічний), умови, у яких відбувалися роди, якість наданої допо-
моги, догляд за породіллею та багато ін.

Потрібно розуміти, що після родів значно понижується загальна опірність організ-

му і, зокрема, органів статевої системи, що сприяє розвитку різноманітних захворювань 
тварин на фоні надмірного мікробного забруднення родових шляхів під час родів.

Післяродові ускладнення у тварин можна умовно розділити на дві групи: хвороби, 

що виникають під час родового процесу та хвороби, що розвиваються після його за-
вершення.

13.1. Захворювання тварин, що виникають у післяродовий період

Субінволюція (атонія) матки (subinvolutio uteri)

Під субінволюцією матки розуміють сповільнене відновлення матки та інших ре-

продуктивних органів до передвагітного стану. Ця патологія спостерігається у самок 
усіх  видів  тварин,  але  найбільш  схильні  до  неї  корови.  Внаслідок  зниженої  інтен-
сивності ретракції м’язів матки та регресії карункулів, дегенеративно-регенеративних 
процесів у ендометрії, сповільненого відновлення зв’язкового апарату та топографії 
матки, в її порожнині скупчуються лохії, що піддаються розкладу і відбувається отру-
єння організму продуктами їх розпаду та бактерійними токсинами.

Аналіз статистичної звітності та даних наукових досліджень показує, що в серед-

ньому біля 25 % корів спостерігається субінволюція матки, особливо у зимово-стій-
ловий період.

Післяродові ускладнення

403

Етіологія:  багатоплідна  вагітність,  багатоводдя,  перерозвиток  плодів,  функціо-

нальна неповноцінність задньої долі гіпофізу.

Сприяють  виникненню  субінволюції  гіподинамія  у  другій  половині  вагітності, 

від’ємний баланс поживних речовин та енергії в дородовий та післяродовий періоди, 
порушення  естроген-прогестеронового  співвідношення,  неправильна  експлуатація, 
особливо при високій продуктивності.

Клінічні ознаки. Хворобу реєструють з 7–8-го дня після родів. Найхарактернішою 

ознакою  є  великі  виділення  густих  темно-червоних  лохій  при  лежанні  тварини,  що 
може затягуватися до двох тижнів. Загальний стан тварини мало змінений, іноді може 
спостерігатися в’ялість, зниження апетиту, незначні коливання температури.

При  вагінальному  дослідженні  породіллі  виявляють  набряк  слизової  оболонки 

піхви та піхвової частини шийки матки, шийка матки розкрита і розміщена на пере-
дньому краї лобкових кісток.

При ректальному дослідженні виявляють збільшену матку, її роги в’ялі, опущені 

в черевну порожнину, іноді промацуються карункули, флуктуація рога, що був плодо-
вмістилищем.

З переходом процесу у хронічну форму (з 14-го по 30-й день) зменшується виді-

лення лохій, вони стають темно-бурими, густими.

При хронічному перебігу хвороби (через 1,5–2 місяці після отелення) виділення 

лохій може цілком припинитися, загальний стан тварини видається нормальним, але 
при  ректальному  дослідженні  виявляють  у  1,5–2  рази  збільшену  матку,  зміщену  на 
одну третину в черевну порожнину, стінки її потовщені, ригідність ослаблена. Статеві 
цикли бувають неповноцінними або ж має місце анафродизія.

Прогноз. При старанному догляді за твариною після 3–4-х неповноцінних циклів 

тварина може запліднитися. Часто на ґрунті субінволюції матки розвивається ендо-
метрит.

Лікування  скеровують  на  відновлення  тонусу  та  скоротливості  матки,  стимулю-

вання  дегенеративно-регенеративних  процесів,  підвищення  рівня  біоенергетичних 
процесів, місцевої та загальної реактивності. Хворим назначають маткові препарати 
(окситоцин,  пітуїтрин,  прозерин,  ергометрин,  метилергометрин  та  ін.),  ректальний 
масаж матки, моціон. Внутрішньовенно вводять 150 мл 10 %-го розчину кальцію хло-
риду  в  комбінації  з  250 мл  40 %-го  розчину  глюкози,  внутрішньом’язово –  проста-
гландини (естрофан, ензапрост, дінапрост, люталіз та ін.) та 10 мл тривіту, 2–3 рази з 
інтервалом три доби.

Залежування після родів

Ця хвороба характеризується нездатністю тварини підніматися після народження 

плода. Залежування після родів спостерігається у корів, рідше у дрібних жуйних тва-
рин і дуже рідко у свиней.

Причини. Під час виведення великого плода або насильного витягання його при 

неправильному  членорозміщенні  чи  позиції  іноді  виникає  сильна  контузія  тазового 

404

Розділ 13

сплетіння  сідничного  нерва  та  нерва  замикального  отвору,  а  також  контузія  шийки 
матки; що може спричинитися до залежування тварини після родів.

Симптоми. Породілля не може вставати. Якщо її підняти, то вона не може само-

стійно стояти. Спостерігається слабість тазової частини тіла, незважаючи на відсут-
ність ознак паралічу рухових і чутливих нервів. З боку органів травлення, органів ди-
хання та судинно-серцевої системи ніяких відхилень від норми не спостерігається.

Діагноз можна поставити методом виключення. Він ґрунтується на тому, що тва-

рина не може після родів вставати при відсутності будь-яких інших симптомів хворо-
би. З діагностичною метою нагнітають повітря у вим’я, щоб виключити післяродовий 
парез, який іноді може перебігати у легкій формі з ознаками залежування.

Прогноз обережний. Хвороба може тривати від кількох днів до кількох тижнів і 

ускладнюватися розвитком пролежнів.

Лікування. Насамперед тварину треба забезпечити високою підстилкою. Слід два 

рази на день перевертати тварину з боку на бік, щоб запобігти утворенню пролежнів, 
а на 3–4-й день від початку захворювання підняти тварину “на ноги”.

Раціон повинен бути не об’ємистим, але поживним. Тулуб тварини треба розти-

рати щодня солом’яними скрутнями. Особливо потрібний масаж після перевертання 
тварини на другий бік. Кінцівки корисно розтирати камфорним спиртом.

Внутрішньовенно вводять стандартні розчини глюкози і кальцію хлориду, а вну-

трішньом’язово тривітамін або тетравіт.

Переважно на 8–10-й день корова встає.

Вивертання і випадіння матки (inversio et prolapsus uteri)

Під вивертанням матки розуміють вивертання рога-плодовмістилища у свою по-

рожнину, а під випадінням матки – вивертання матки у свою порожнину і випадіння її 
назовні за межі статевої щілини. Найчастіше хвороба реєструється у корів одночасно 
з народженням теляти або після його народження в послідову стадію; зустрічається 
також у кобил, кіз, сук, кішок.

Етіологія. Факторами, що сприяють випадінню матки, є стійлове прив’язне утри-

мання корів, водянка навколоплодових оболонок, багатоплідність у одноплідних са-
миць, швидке, насильне витягування плодів, сухість родових шляхів, короткий пуп-
ковий канатик, сильні перейми і потуги, великий нахил підлоги стійла в бік тазових 
кінцівок, важкі і тривалі роди.

Безпосередньою причиною вивертання і випадіння матки є порушена координа-

ція скорочень матки і піхви та вульви, що настає внаслідок розладу їх іннервації.

Безпосередньою причиною випадіння матки може стати також насильне витягу-

вання посліду, якщо він не відокремився від верхівки рога матки. Крім того, швидке 
витягання плода при відсутності плодових вод у матці може спричинитися до випа-
діння її відразу ж після того, як вийде плід з родових шляхів.

Патогенез.  За  нормального  перебігу  родів  силою  скорочення  м’язів  матки  плід 

виштовхується у родові шляхи і просовується до виходу із них, але виходу його з ро-