Файл: Ветеринарне акушерство, Яблонський, 2006.pdf

Післяродові ускладнення

405

дових шляхів протидіє сила скорочення вульви, що не дає йому випадати, а відштов-
хує його назад у родові шляхи. Так, ніби “розгойдуючи” плід, родові сили виводять 
його із родових шляхів.

Якщо роди ускладнюються вказаними етіологічними факторами, то м’язи вульви 

не скорочуються, вихід із родових шляхів не обмежується і матка при потугах вільно 
зміщується із черевної порожнини, вивертається і навіть випадає (рис. 135).

Симптоми.  Вивертання  матки  не  супроводжується  будь-якими  характерними 

ознаками.  Звичайно  тварина  непокоїться,  проявляє  потуги,  переступає  кінцівками, 
часто малими порціями виділяє кал. Ректально у неї можна виявити поперечну склад-
ку матки, вона начебто обрубана.

Випадіння матки починається звичайно з верхівки рога, де був плід. Цей ріг і ста-

новить найбільшу частину маси, що випала. Другий ріг зовсім не вивертається, а міс-
титься  всередині  виваленої  маси.  Випала  матка  корови  звисає  із  статевої  щілини  у 
вигляді мішка аж до заплюсневих суглобів (рис. 135), на якому виявляють карункули 
або залишки навколоплідних оболонок. З карункулів стікає кров, вони темно-вишне-
вого кольору. Корова спокійна, потуги відсутні.

Тривале  звисання  матки  супроводжуєть-

ся  набряком,  засміченням  сторонніми  тілами 
(солома, сіно, гній, калові маси), утворенням 
тріщин, інколи крапельною кровотечею.

У кобили з матки, що випала, відбувається 

капілярний крововилив навіть при відсутності 
ушкоджень, а іноді й з усієї поверхні слизової 
оболонки матки сочиться кров. Треба відзна-
чити,  що  надмірне  натужування  кобили  під 
час  випадіння  матки  сприяє,  звичайно,  попа-
данню  частини  обводової  кишки  всередину 
матки.  У  інших  видів  тварин  кишечник  зви-

Рис. 135. Випадіння матки у корови.

Рис. 134. Схема інвагінації та випадіння матки:

1 – пряма кишка; 2 – матка; 3 – піхва; 4 – сечовий міхур.

1

3

2

4

2

2

1

3

4

1

2

2

4

406

Розділ 13

чайно всередину матки не попадає. У свиней матка, що випала назовні, має вигляд 
довгої кишки, але під час огляду можна пізнати матку по слизовій оболонці з її чис-
ленними поперечними складками.

У м’ясоїдних матка, що випала, нагадує дві довгі трубки, причому вона завжди 

кровоточить. Незабаром у матці, що випала, відбуваються істотні зміни. Насамперед, 
від здавлювання судин з’являється набряк. Слизова оболонка матки стає темно-черво-
ною або темно-бурою. Серозний ексудат у деяких місцях скупчується і утворює ніби 
обмежене флуктуюче припухання на слизовій оболонці матки, що випала. Це нерідко 
спостерігається у корів і свиней. Надалі, внаслідок повного застою крові в матці, тут 
виникає  стан  геморагічного  інфаркту.  При  цьому  слизова  оболонка  стає  сухою  і  на 
ній появляються тріщини. З часом часто при такому ненормальному положенні матки 
виникають  травматичні  ушкодження  її.  Вони  спричиняються  дотиканням  матки  до 
стінки денника, але можуть також виникати і довільно внаслідок надмірно сильних 
скорочень черевного преса (у кобил).

У жуйних тварин при наступанні ногою на послід, що звисає до підлоги, нерідко в 

матці відриваються карункули. При повному випадінні матки спостерігається значне 
викривлення і здавлювання сечівника, від чого сеча затримується у сечовому міхурі. 
Коли матка перебуває довго в такому ненормальному положенні, у тварин починаєть-
ся уремія.

Загальний  стан  тварини  при  цьому  захворюванні  спочатку  мало  порушується 

чи навіть зовсім не порушений. Спостерігається тільки натужування, якщо тварина 
більше стоїть, вона часто викривляє спину. У паузах тварина їсть корм. Підвищення 
загальної  температури  тіла  не  спостерігається.  Кобила  дуже  натужується,  що  іноді 
спричиняє навіть розрив матки з повним виходом ободової кишки в отвір, що утво-
рився в матці. Надалі внаслідок великої крововтрати спостерігається блідість видимих 
слизових оболонок. Крім того, пульс стає малим, слабим і прискореним. Коли матка 
довго  знаходиться  поза  черевною  порожниною,  у  тварини  можуть  виникати  явища 
сепсису. У корів смерть настає на 5–9-й день, у інших видів тварин – на 2–3-й день.

Діагноз. Для постановки діагнозу необхідно тварину зафіксувати, хвоста підв’язати 

мотузкою до шиї і провести повне дослідження за прийнятою в акушерстві схемою.

Лікування. В першу чергу наводять туалет задньої частини тіла і ставлять тварину 

з вивернутою маткою так, щоб задня частина її тіла була вище передньої. Роблять епі-
дуральну  сакральну  анестезію  і  намагаються  розправити  інвагіновану  матку  рукою 
або ж вливанням у її порожнину розчинів. При цьому добре змазану вазеліном або 
яким-небудь жиром руку вводять у матку і долонею обережно тиснуть на вивернуту 
всередину стінку рога матки. Правда, іноді, коли рука в акушера коротка, не можна 
досягти повного виправлення стінки рога матки, тоді вливають у порожнину матки 
стерильний слизистий відвар льону, рису, чи крохмалю – 4–5 л корові. Ця рідина сво-
їм тиском забезпечить правильне розміщення стінок рогів матки.

При повному випадінні матки треба вживати термінових лікувальних заходів, які 

полягають у вправленні матки на своє місце.

Післяродові ускладнення

407

Вправляти матку добре тоді, коли тварина стоїть на спеціальному настилі, щоб таз 

був вище. Козі або вівці надати такого положення можна, піднявши їх угору за задні 
кінцівки. Свиню ж кладуть на драбину так, щоб вона спиною лежала на щаблях; після 
фіксування драбину ставлять під кутом 45–60° до горизонту. Під час такого положен-
ня свиню слід підтримувати за передню частину тулуба, щоб не вся вага тварини ви-
сіла на задніх кінцівках. М’ясоїдним надають спинного положення з піднятим тазом. 
Великих тварин можна ставити передніми кінцівками в яму.

Проте дуже часто корова лежить і не можна примусити її піднятися. В таких ви-

падках тварину краще покласти на спину і підкласти під таз в’язку соломи, що істот-
но полегшить вправлення матки.

Таке розміщення тварини дуже часто сприяє значному зменшенню сили потуг, а 

це й створює можливість для вправлення матки. Іноді ж потуги не слабшають і при 
відповідному розміщенні породіллі. В таких випадках рекомендується зробити пара-
сакральну блокаду нервів тазового сплетіння.

Перш ніж приступити до вправлення, треба відокремити послід і старанно очис-

тити матку від бруду та прилиплої підстилки. Після цього треба обмити її 3-процент-
ним холодним розчином таніну або відваром дубової кори.

При наявності тріщин або дрібних виразок слизової оболонки матки чи карунку-

лів, що кровоточать їх припікають 5 %-им розчином йоду або 3 %-им розчином карбо-
лової кислоти. Чисту стінку матки акуратно змазують рукою теплою (40–42°) емуль-
сією антибіотиків або йодвісмутсульфаміду, щоби стінка матки дістала температуру 
тіла і не стала стороннім тілом при переміщенні її у черевну порожнину.

При повному випадінні матки, якщо корова лежить, то її матку кладуть на чисте 

полотно,  а  коли  стоїть –  підіймають  на  полотні,  очищають  від  сторонніх  тіл  і  бру-
ду,  відділяють  послід,  обмивають  матку  холодним  розчином  калію  перманганату 
1 : 5000, приготовленим на кип’яченій воді, густо посипають цукром, вводять у м’язи 
25–35 ОД окситоцину і вправляють у родові шляхи. Якщо немає калію перманганату, 
то матку можна облити холодною кип’яченою водою.

Вправити матку можна двома способами:
–  забинтувати тісно широким бинтом або вузьким рушником, починаючи з вер-

хівки до кореня хвоста, і, розбинтовуючи стислу матку, вправляти її у тазову порож-
нину;

–  підняту на полотнищі матку охопити двома руками близько до статевої щіли-

ни і, стискаючи, поступово вправляти. Коли матка уже знаходиться у піхві, тильною 
стороною кулака натискають на верхівку рога і вивертають матку переміщаючи її од-
ночасно у черевну порожнину. При цьому рука знаходиться у порожнині матки і роз-
правляє її стінки та утримує матку протягом 5–10 хв. поки корова не заспокоюється. 
Якщо у корови появляються потуги після вправляння матки, відразу роблять блокаду 
сакрально-епідуральну або парасакральну та накладають фіксаційну петлю на вульву. 
Під тазову частину тіла ставлять дерев’яний настил або дві в’язки соломи, щоби таз 
корови був вище холки і слідкують постійно за поведінкою корови.

408

Розділ 13

У порожнину матки вводять у порошках або свічках антибіотики і сульфаніламі-

ди. Для попередження повторного випадіння матки окремі автори рекомендують на 
статеву щілину накладати шви з товстого шовку або нитки.

Я. Злонкевич та ін. радять шви на статеву щілину накладати не перпендикуляр-

но до стінок вульви, а паралельно їй, проводячи нитки під шкірою, не проколюючи 
слизової  оболонки.  За  спостереженнями  цих  авторів,  після  накладання  швів  таким 
способом слизова оболонка не травмується, канали, у яких проходять нитки, не по-
дразнюються і тварини не натужуються.

Якщо у собак і кішок не вдається вправити в родові шляхи матку, що випала, то її 

ампутують. Перед виконанням операції необхідно переконатись, чи одночасно з мат-
кою не змістився сечовий міхур.

Причиною повторного випадіння матки можуть бути затримання сечі, коліки, не-

розправлені роги матки, защемлення рога в ріг.

У  всіх  випадках  з  метою  профілактики  гострого  післяродового  ендометриту  за-

стосовують новокаїнову блокаду за В. І. Завірюхою та антибіотикотерапію.

Прогноз.  При  відповідному  лікуванні  прогноз  залежить  від  виду  тварин,  трива-

лості хвороби і від характеру ушкоджень у матці.

Так, у корів найчастіше прогноз сприятливий. У дрібних жуйних вправити матку 

на місце іноді не вдається через вузькість родових шляхів. У кобил після вправлення 
матки виникають ускладнення у вигляді перитоніту. Свиней часто доводиться забива-
ти, бо вправити матку на місце часто-густо не вдається.

Звичайно ушкодження матки створюють ґрунт для розвитку інфекції, внаслідок чого 

після вправлення її можуть виникнути такі тяжкі ускладнення, як септицемія або піємія.

Ампутація матки

В окремих випадках, коли неможливо вправити випалу матку або під час огляду 

виявляють незворотні зміни тканин матки (розриви, гангрену) вдаються до ампутації 
випалої матки. Дану операцію використовують переважно у свиней та дрібних тва-
рин, рідше у корів.

Операцію можна робити у стоячому, але краще у лежачому положенні тварини. 

Перед початком операції роблять блокаду матки одним із згаданих способів і макси-
мально витягують матку назовні, щоби добре відчути шийку матки, яку обколюють 
навколо, вводячи у 4-х–5-ти місцях по 2–3 мл. у циркулярні м’язи 1 %-го розчину но-
вокаїну або лідокаїну. Після знеболення на шийку матки накладають прошивну ліга-
туру, міцно затягуючи кінці грубого шовку або сирової нитки, щоб лігатура врізалася 
у слизову оболонку. Перед накладанням лігатури перевіряють, чи не вклинилась у ви-
палу матку петля кишечника, для цього доцільно розрізати стінку матки та оглянути 
її порожнину. Переконавшись, що лігатура добре затягнута, відсікають випалу матку, 
а куксу припікають 10 %-им спиртовим розчином йоду або 5 %-им розчином карбо-
лової кислоти; можна термокаутером. Окремі автори повідомляють про використання 
щипців Занда для відсікання випалої матки у корів. Куксу шийки матки вправляють 

Післяродові ускладнення

409

у тазову порожнину і фіксують рукою 3–5 хв., слідкуючи за поведінкою тварини, чи 
проявляються потуги. Якщо тварина спокійна, її залишають і після скорочення матко-
вих зв’язок у свиноматок та дрібних тварин матка переміщається у черевну порожни-
ну. Ускладнень переважно не буває.

Післяродовий парез (coma puerperalis)

Післяродовий  парез –  це  гостра  нервова  хвороба,  що  розвивається  раптово  та 

швидко і характеризується втратою чутливості та парезом тазових кінцівок. Хвороба 
спостерігається переважно у корів, рідше у овець та кіз і дуже рідко у свиней.

Цю хворобу почали реєструвати на початку минулого сторіччя, тобто з того часу, 

коли молочне скотарство почало розвиватися інтенсивно.

Причини. Сприятливим фактором розвитку післяродового парезу є висока молоч-

ність корів. Відзначають, що частіше це спостерігається у тварин від 4 до 6 років, тоб-
то в той період життя корови, коли молочна продуктивність її найвища і лактогенез 
вже починається під час родів, при повноцінній годівлі тварини в кінці вагітності.

Цікаво відзначити, що дослідження крові у корів, хворих на цю хворобу, показує 

знижений  проти  норми  вмісту  глюкози  і  особливо  солей  кальцію.  Це  пояснюється 
тим, що раптово глюкоза і солі кальцію переходять з крові в молозиво. Таким чином, 
пониження вмісту глюкози в крові та порушення діяльності залоз внутрішньої секре-
ції на ґрунті недостатнього вмісту кальцію в крові, безпосередньо сприяють розвитку 
хвороби. Це підтверджується ще й тим, що жуйні тварини дуже чутливі до зниження 
в крові солей кальцію.

Симптоми.  У  корів  перші  ознаки  післяродового  парезу  звичайно  появляються 

протягом  12–72 годин  після  родів.  Хвороба  дуже  рідко  може  появитися  і  до  родів, 
і  під  час  народження  плода,  а  в  поодиноких  випадках  через  4  дні  й  пізніше.  Вона 
починається  зменшенням  апетиту  і  припиненням  жуйки.  Потім  у  корови  з’являєть-
ся легке занепокоєння, переступання з ноги на ногу, деяка хиткість заду і дрижання 
м’язів. Іноді ж хвороба починається значним збудженням, яке проявляється ричанням 
і деякою буйністю. При цьому погляд застиглий. Ці перші ознаки тривають, звичайно, 
дуже недовго, а тому обслуговуючий персонал часто їх не помічає.

Після  цього  ко-

рова  падає  і  не  може 
піднятися.  Іноді  раз 
чи  два  встає,  потім 
знову  лягає  і  вже  ли-
шається  лежати.  Не-
забаром  настає  втра-
та чутливості. Корова 
лежить  із  зігнутими 
під тулуб кінцівками, 
з  витягнутою  вперед 

Рис. 136. Положення корови при важкій (А) та легкій формі (Б) 
післяродового парезу.

А

Б