ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14909
Скачиваний: 16
Післяродові ускладнення
415
Якщо обережно розсунути статеві губи, то можна побачити, що слизова оболонка
вкрита суцільним сіро-жовтим шаром. При доторканні рукою до слизової оболонки
спостерігається кровотеча і сильно виражена болючість.
Перебіг. Запалення вульви звичайно проходить у вигляді місцевого процесу. Іноді
ж у запальний процес втягується підшкірна клітковина. Тоді може утворитися флег-
мона задніх кінцівок, таза і навіть септицемія. Запалення піхви часто ускладнюється
розвитком місцевих некрозів слизової оболонки та виразок. Відповідне лікування при
такому ураженні піхви дає загоювання за 2–4 тижні.
При дифтеритичному вагініті відбувається відрив великих ділянок тканини, вна-
слідок чого утворюються перемички, зрощення і глибокі рубці, що спричиняються до
звуження піхви, в результаті чого тварина часто стає непридатною для відтворення.
Прогноз сумнівний, бо не можна точно знати стан захисних сил організму та пато-
генність мікроорганізмів, які спричинили запальний процес у статевих шляхах.
Лікування. Передусім старанно обмивають зовнішні статеві органи; хвіст забин-
товують і відводять набік для того, щоб він не доторкався до статевих губ.
Саме лікування полягає у промиванні вульви та піхви слабкими дезінфікуючими
розчинами (3 %-й розчин борної кислоти, 3 % розчин перекису водню, розчин Люго-
ля, 2–3 %-й розчин соди та ін.). Розчин повинен бути теплий, бо холодний дуже по-
дразнює слизову оболонку цих органів. Після зрошення слизову оболонку змазують
комбінованими емульсіями антибіотиків та сульфамідних препаратів, відкриті рани чи
виразки вульви присипають стрептоцидом. При наявності болючості, рекомендується
до емульсії, що застосовують, додавати новокаїн або лідокаїн з розрахунку 1–2 %.
При дифтеритичному вагініті застосовують введення у порожнину піхви після
промивання її теплим розчином Люголя, виготовленим на слизовому відварі льону,
рису або крохмалю, антимікробних комбінованих емульсій у вигляді тампонів. Для
активізації ретикуло-ендотеліальної системи організму доцільним є внутрішньовен-
не введення 0,5 % розчину новокаїну на фізрозчині (200–250 мл), 40 %-го розчину
глюкози (200 мл), окситоцину (10 мл), аутокрові внутрішньом’язово (30 мл). Корові
призначають належну дієту та моціон.
Післяродові хвороби матки.
Мікроорганізми, потрапляючи на слизову оболонку матки під час родів та піс-
ля їх завершення, можуть проникнути через ранки або крипти, позбавлені епітелію,
до глибоких тканин стінки матки і у кров’яне русло. На проникання мікроорганізмів
організм реагує створенням захисного бар’єра: (антитіл, антитоксинів, лейкоцитів,
фагоцитів та ін.).
На місці проникнення мікроорганізмів розвивається запальний процес – після-
родовий ендометрит. Запалення ендометрію можуть мати різноманітний характер,
що залежать від вірулентності інфекції. Якщо інфекція поширюється поверхнево й
уражає тільки епітелій матки, настає катаральний ендометрит (див. гінекологію). В
інших випадках інфекція проникає в товщу слизової оболонки, що супроводжується
416
Розділ 13
відкладанням фібрину і некрозом слизової оболонки. Таке ураження ендометрію має
назву дифтеритичного ендометриту.
Іноді інфекція може проникнути в глибину м’язового шару, поширитися по всій по-
верхні його тканин і спричинити дифтеритичний метрит. У міру дальшого просування
інфекції всередину тканини, виникає запалення серозної оболонки матки – периметрит.
Якщо інфекція перейде і на зв’язковий апарат матки, розвивається параметрит. Тре-
ба відзначити, що параметрит іноді може розвинутися ще до попадання інфекції в м’я-
зовий шар матки, якщо мікроби заносяться у зв’язки матки лімфатичними шляхами.
Іноді патологічний процес у вигляді геморагічного набряку уражає товщу всієї
стінки матки. Таке ураження називається гангренозним метритом.
Дифтеритичний ендометрит і дифтеритичний метрит. При дифтеритичному ен-
дометриті відбувається виділення фібринозного ексудату в слизову оболонку і руйнуван-
ня її шляхом некротичного розпаду на ґрунті глибокого проникання мікроорганізмів.
У слизовій оболонці фібринозний ексудат перетворює тканинні елементи, що там
некротизуються, у сіру суху масу. Ці загиблі частини відриваються у формі крупинок
і попадають у кров.
У тих випадках, коли в слизовій оболонці утворюється демаркаційний бар’єр, що
перешкоджає дальшому просуванню інфекції, запальний процес локалізується і на-
стає поступове одужання.
Цей самий процес часто поширюється вглиб м’язового шару матки. В таких ви-
падках виникає спочатку місцеве дифтеритичне запалення матки, яке при поширенні
на всю м’язову тканину переходить у загальний дифгеритичний метрит.
Запальним ексудатом матки при дифтеритичному метриті є червонувато-коричне-
ва рідина, що містить фібрин у вигляді крупинок.
Симптоми і діагноз. Клінічними ознаками цього ураження матки є підвищення
загальної температури тіла, зменшення апетиту, припинення жуйки, часті й трива-
лі натужування. З статевої щілини виділяється червонувато-коричнева рідина, в якій
плавають крихтоподібні згустки фібрину. При дослідженні рукою виявляють шорстку
поверхню слизової оболонки матки.
Прогноз у корів обережний, у кобил і м’ясоїдних – несприятливий.
Лікування. Насамперед треба тварині призначити належну дієту. Місцеве ліку-
вання обмежується асептичним видаленням ексудату, що затримався у матці, чого
досягають проведенням сифонного промивання матки розчином Люголя на слизово-
му відварі, та вливанням у матку комбінованих антимікробних емульсій. Враховуючи
шкідливий вплив промивань на слизову оболонку матки (позбавлення її муцину), таке
промивання застосовується, як виняток. З цієї точки зору кращого ефекту досягають
застосуванням піноутворюючих препаратів та болюсів.
Далі застосовують патогенетичну та неспецифічну терапію для підвищення за-
гальної резистентності організму.
Гангренозний метрит. Ця форма захворювання є найтяжчим запаленням матки,
яке розвивається звичайно скоро після родів, переважно при затриманні посліду.
Післяродові ускладнення
417
Слизова оболонка матки просочується серозно-геморагічним ексудатом. На ній
бувають глибокі ерозії. У порожнині матки скупчується рідина шоколадного кольору,
змішана з частинками тканин плодових оболонок та решток плаценти, що відокре-
милися і гниють. Іноді порожнина матки буває заповнена кашкоподібною масою, що
складається з тканин слизової оболонки та плодових оболонок у стані гнильного роз-
паду. Таке тяжке запалення слизової оболонки приводить завжди спочатку до запаль-
ної інфільтрації м’язової, а незабаром і серозної оболонок, а коли мікроорганізми по-
падають у лімфатичні і кровоносні судини – до розвитку гострої форми післяродової
септицемії.
Симптоми і діагноз. Загальний стан тварини значно порушений: висока загальна
температура тіла, пригнічений вигляд, втрата апетиту і т. д. Із статевої щілини виді-
ляється бруднувато-червоний смердючий ексудат. Статеві губи бувають здебільшого
припухлі, слизова оболонка піхви – темно-червоного кольору, причому часто на ній
спостерігаються червоні плями. Шийка матки переважно буває відкритою.
При введенні руки знаходять матку розтягнутою і заповненою кашоподібною ма-
сою, неприємного запаху.
Прогноз – несприятливий.
Лікування. У свіжих випадках проводять лікування так само, як і при післяродовій
септицемії (див. нижче). У запущених випадках лікування не дає результатів.
Периметрит. Цим терміном позначають запалення серозного шару матки, яке має
фібринозний або гнійний характер. Периметрит частіше буває як дальший розвиток
хронічного інфекційного ендометриту, коли запальний процес захоплює м’язову й се-
розну оболонки. Іноді ж периметрит виникає при зовсім поверхневому ураженні ен-
дометрію. У таких випадках інфекція заноситься до місця ураження через лімфатичні
шляхи або з боку черевної порожнини.
На початку серозна оболонка набрякає, потовщується, потім вона вкривається су-
хим шаром фібрину; в інших випадках швидко накопичується фібринозно-гнійний
ексудат. Потім запалення може поширюватися на очеревину і приводити до розвитку
перитоніту. Цим зумовлюється скупчення фібринозно-гнійного ексудату у черевній
порожнині.
Симптоми і діагноз. Загальна температура тіла буває значно підвищеною, пульс –
прискорений, апетит відсутній, живіт підтягнутий, тварина лежить і стогне. Виді-
лення калу й сечі сповільнюється і буває болючим. При пальпації черевної стінки в
ділянці пахвини хворої тварини, особливо справа, виявляють виражену болючість.
Особливо різку болючість проявляють тварини при введенні руки у статеві органи,
тому потрібно бути обережним при їх внутрішньому дослідженні.
Перебіг. Тільки обмежений фібринозний периметрит може закінчуватися одужан-
ням тварини, запущені ж гнійно-фібринозні і поширені запалення звичайно завершу-
ються загибеллю тварини. Кобили, як правило, від цієї хвороби гинуть за 3–6 днів, бо
запальний процес у них швидко поширюється на очеревину і переходить у загальний
перитоніт.
418
Розділ 13
Лікування. Насамперед треба застосовувати загально-тонізуючу і патогенетичну
терапію для посилення загальної опірності організму. Одночасно вводять великі дози
(3–5 млн ОД) антибіотиків широкого спектра дії та створюють тваринам належні умо-
ви утримання, годівлі та догляду, слідкуючи постійно за загальним станом тварини.
Параметрит. Під параметритом розуміють запалення широких зв’язок матки і
тієї частини тканин тазової порожнини, що її оточують.
При важкому перебігу інфекційного запалення піхви й матки запальний процес
часто поширюється на тазову клітковину і на широкі маткові зв’язки, де скупчення
ексудату може призвести до утворення абсцесу.
Симптоми і діагноз. Ознаки цього захворювання дуже подібні на симптоми пе-
риметриту, тільки при параметриті спостерігаються обмежені ураження між тазовою
стінкою і піхвою.
Лікування. При виявленні обмежених абсцесоподібних утворень в промежині або
піхві роблять їх пункцію, або розрізають, видаляють запальний ексудат і далі прово-
дять симптоматичне лікування.
Патогенез акушерського сепсису.
Механізм розвитку акушерського сепсису можна собі уявити таким чином: мікро-
організми, викликаючи розвиток гнійного процесу в геніталіях, викликають інтокси-
кацію організму. І якщо реактивність організму ослаблена, а вірулентність мікроорга-
нізмів висока, то вони проникають у глибші шари та кров, розмножуються тут, розно-
сяться в інші органи і можуть викликати розвиток додаткових метастазів. Це посилює
інтоксикацію організму. Як наслідок – порушується функція інших органів і погіршу-
ється загальний стан тварини з розвитком дегенеративних процесів у печінці, селезін-
ці, нирках, міокарді, легенях, органах кровотворення. Врешті порушується функція і
центральної нервової системи, яка є найбільш чутливою до розладів обміну речовин.
Якщо ж реактивність організму та його імунобіологічні властивості виявилися
високими, то мікроорганізми, що проникають у кров з первинного вогнища інфекції,
гинуть і хвороба не набуває загального характеру.
В окремих випадках мікроорганізми, що проникли в організм, можуть залишатися
у латентному стані.
Отже, перебіг хвороби залежить, з одного боку, від вірулентності мікроорганізмів,
а з іншого – від опірності організму тварини.
Загальна післяродова інфекція може перебігати, залежно від характеру патологіч-
ного процесу та фізіологічного стану організму, у вигляді септицемії, піемії чи сеп-
тикопіемії.
Післяродова септицемія.
Післяродова септицемія – важке загальне захворювання організму, що виникає
внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ен-
дометриту, метриту та ін.), що характеризується поступленням у кров мікроорганіз-
мів та їх токсинів. Збудником післяродової септицемії частіше бувають: гемолітичний
стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьогнійна паличка та ін.
Післяродові ускладнення
419
Післяродова септицемія найчастіше спостерігається у жуйних і м’ясоїдних, рідше
у інших тварин.
Симптоми. Клінічні ознаки післяродової септицемії різні і залежать від характеру
розвитку інфекції в організмі, але звичайно вона супроводжується явищами загальної
інтоксикації та перитоніту.
Першим симптомом початку хвороби є підвищення загальної температури тіла.
Вона підвищується так швидко, що протягом 24-х годин може піднятися більше як на
2 °С порівняно з нормою. Пульс стає слабшим, частим і доходить у великих тварин
до 100 ударів за хвилину. Разом з пульсом прискорюється і дихання; воно стає поверх-
невим. Апетит поступово зникає, у корів, овець та кіз припиняється жуйка, а у м’ясо-
їдних спостерігається блювота. Шкіра стає холодною на дотик, особливо в ділянці
вух, вим’я і біля основи рогів. Слизові оболонки рота й носа сухі. Виділення молока
спочатку різко знижується, а через 2–3 дні захворювання зовсім припиняється.
Кобили звичайно протягом усієї хвороби стоять, причому кінцівки в них бувають
широко розставлені; лягають кобили тільки незадовго перед смертю або коли настає
покращення. Корови й дрібні тварини лежать протягом усієї хвороби, при цьому вони
зовсім байдужі до навколишньої обстановки. Піднімаються вони з великими труд-
нощами, якщо ще не почався парез таза. Крім цих загальних ознак проявляються і
місцеві. Внутрішнім дослідженням через піхву і пряму кишку виявляють звичайно
поширений запальний процес усієї статевої сфери. Із статевих шляхів виділяється
рідина шоколадного кольору, неприємного запаху.
До цих ознак приєднуються і симптоми перитоніту, підтягнутість живота й болючі
виділення калу та сечі невеликими порціями. При пальпації черевної стінки виникає
сильна болючість.
Патологічна анатомія. Крім змін статевої системи, звичайно виявляють зміни
і у внутрішніх органах. Слизова оболонка родових шляхів буває темно-вишневого
кольору, іноді дифтеритично інфільтрована, подекуди вкрита крупозними нашару-
ваннями. Матка виявляється дуже розтягненою, наповненою рідиною шоколадного
кольору, неприємного запаху, особливо ріг, що був вагітним. М’язові волокна мат-
ки – в стані набухання і жирового переродження. У хронічних випадках матка буває
усіяна сироподібними плямами. Слизова оболонка – інфільтрована, у черевній по-
рожнині є ексудат. У внутрішніх паренхіматозних органах звичайно можна вияви-
ти крапкові і смугасті крововиливи та місцеву інфільтрацію. Кров буває лаковою,
нескипілою, з легким гнильним запахом. Труп гниє надзвичайно швидко і дуже
здувається газами.
Перебіг хвороби різний і залежить від виду тварин та від вірулентності мікроор-
ганізмів.
У кобил це захворювання проходить у переважній більшості випадків гостро і
закінчується за 2–3 дні летально. Тільки лікування в ранньому періоді захворювання
іноді може привести до одужання.