ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.02.2019
Просмотров: 14906
Скачиваний: 16
Неонатальна патологія
425
З наведених даних видно, що в останні два місяці вагітності маса плода збільшу-
ється у 2–3 рази, середньодобовий приріст становить 350–650 г.
Про зрілість і розвиток новонародженого судять за його довжиною та масою, хоча
ці показники можуть значно відрізнятися у окремих порід худоби.
Так, маса нормально розвиненого теляти повинна становити 7 % від маси тіла
корови і складати від 25 до 45 кг, лошати – 26–50 кг, ягняти та козеняти – 2–4 кг, по-
росяти – 1–1,5 кг, цуценяти – 0,1–0,5 кг.
Окремі автори вважають, що тривалість вагітності також впливає на розвиток пло-
да, оскільки телята народжені коровами з продовженим строком тільності переважно
є більш стійкими до захворювань ніж ті, які народилися при скороченому терміну
вагітності.
Особливо великий вплив на ріст і розвиток плода корови має тривалість сухостій-
ного періоду. Чим коротший сухостійний період, тим менша маса народженого плода.
Про зрілість народженого плоду роблять заключення за розвитком у них молочних
зубів. Телята при народженні повинні мати 4–6 молочних різців. У лошат, крім різців,
повинно бути по три молочних премоляри на кожній щелепі, у ягнят прорізаються
різці та премоляри, а у поросят – різці, окрайки та ікла. Все тіло покрите шерстю.
Серце у новонароджених телят має значно більшу товщину правого шлуночка від
лівого. Боталова протока та овальний отвір у новонароджених телят заростає через
15–20 днів після народження, а у лошат ще пізніше.
При появі функції легень – дихання присмоктуюча функція правого передсердя
попереджує кровотечу із судин пуповини.
Печінка новонароджених вміщує більше глікогену, як печінка дорослих тварин.
Вітаміну А в печінці новонароджених дуже мало і він зростає після випоювання мо-
лозива, але печінка добре розвинена. У телят добре розвинутий сичуг в якому знахо-
диться від 120 до 350 мл слизу нейтральної реакції. Сичужний сік у перші дні життя
виділяється у незначній кількості і не вміщує вільної соляної кислоти тому фермента-
тивна активність його понижена.
У нормально розвинених телят через 30–60 хв. після народження появляється апе-
тит, вони встають і шукають вим’я.
Своєчасно нагодовані телята у перші 3–4 дні після народження сплять від годівлі
до годівлі. Після прийому молозива телята відчувають спрагу, тому їм необхідно ви-
поювати теплу воду або фізіологічний розчин. С. І. Афонський вважає, що потреба
води в телят у два рази більша, як в дорослої худоби.
З першими ковтками слини і молозива у травний канал новонароджених попадає
мікрофлора, тому дотримання ветеринарно-санітарних правил має велике значення.
Попадання патогенної мікрофлори може призвести до захворювання новонародже-
них. В нормі у травному каналі поступово розвивається переважно молочнокисла мі-
крофлора.
Характерною і фізіологічною дуже важливою особливістю слизової оболонки ки-
шечника у новонароджених є те, що протягом 1-го–2-х днів поживні речовини моло-
426
Розділ 14
зива всмоктуються без попереднього їх перетравлювання, переважно це пов’язано
із низькою здатністю кишечних залоз виділяти слиз. Як тільки слизова кишечника
покривається шаром слизу проникність її для антитіл та глобулінів втрачається. Тому
для сформування захисних механізмів у новонародженого теляти йому необхідно
своєчасно, не пізніше 1 години після народження, випоїти молозиво.
У новонароджених телят молозиво попадає в сичуг, минаючи передшлунки, за-
вдяки утворенню стравохідного жолоба. Як тільки телята починають їсти грубі корми
потреба стравохідного жолоба відпадає. Поступово до 3-місячного віку величина руб-
ця зростає і він у декілька разів стає більшим за сичуг.
Частота пульсу і дихання у новонароджених має значні видові коливання, очевид-
но це пов’язано із особливостями функціонального стану симпатичного і парасимпа-
тичного відділів вегетативної нервової системи.
Таблиця 21
Показники пульсу і дихання у новонароджених тварин за 1 хвилину
№
п/п
Вид тварини
Частота
пульсових ударів
Частота
дихальних рухів
1
2
3
4
5
6
7
Телята
Лошата
Ягнята, козенята
Поросята
Цуценята
Котенята
Кроленята
120–160
80–120
145–240
205–250
180–200
230–260
280–300
30–70
70–84
70–90
70–90
40–50
70–90
80–100
Після народження у молодняка поступово сповільнюється ритм серцевих скоро-
чень і дихальних рухів внаслідок того, що вагус поступово посилює свою функціо-
нальну діяльність. З 19-денного віку у телят частота пульсу і дихальних рухів стає
стабільною і становить в середньому 23 дихальних рухів, а підвищена частота пульсу
поступово зменшується до місячного віку.
Температура тіла у новонароджених тварин приблизно така, як верхня фізіоло-
гічна межа у дорослих тварин. У телят при народженні вона становить 38,8–39,6 °С
і через декілька годин температура понижується на 0,5–0,6 °С, а з п’ятиденного віку
після народження теляти, вона стає стабільною і утримується в межах 38,5–39,5 °С.
У телят-гіпотрофіків, що народилися від корів у яких порушений нормальний об-
мін речовин в організмі, температурний режим понижений на 1–2,5 °С.
Порушена терморегуляція сприяє виникненню простудних захворювань.
Однією з особливостей організму новонароджених є понижений вміст у плазмі
крові білків, зокрема окремих фракцій гамаглобулінів, які є захисними тілами орга-
нізму. Згідно даних ряду дослідників у нормально розвинутих новонароджених те-
Неонатальна патологія
427
лят у сироватці крові вміщується загального білка – 46,5–58,9 г/л, альбумінів – 3,47–
3,99 %, глобулінів – всього 1,01–1,9 %.
У телят, що народилися від корів з порушеним обміном внаслідок неповноцінної
годівлі вміст загального білка крові понижується до 40,1 г/л, альбумінів – до 2,9 %,
глобулінів – до 0,56 %. Встановлено, що в період внутрішньоутробного розвитку в
крові телят накопичується більше альбумінів, як глобулінів. Вміст глобулінів інтен-
сивно зростає в крові телят після випоювання молозива.
14.2. Хвороби новонароджених тварин
Пупковий сепсис та омфаліт (sepsis umbilicalis)
Пупковий сепсис – гостре інфекційне захворювання переважно новонароджених
телят і пов’язано із недотриманням ветеринарно-санітарних правил при проведенні
родів та антисептичної обробки пуповини.
У телят та ягнят часто розвивається гнійний процес, який носить назву омфаліт.
Тривалий період розвитку захворювання пояснюється тим, що в багатьох випадках
приблизно бувають рівні сили мікробної агресії та захисту організму теляти і процес
супроводжується значним виснаженням організму теляти. Не дивлячись на задовільні
умови утримання та годівлі хворі телята не поправляються, відстають в рості і такий
стан називають хроніосепсисом – хронічний септичний стан теляти.
У випадку септицемії вхідними воротами інфекції є пупкові судини, а пізніше
розвиваються у паренхіматозних органах теляти дистрофічні процеси, геморагічний
синдром на всіх серозних оболонках з розвитком гемолітичної жовтяниці.
Загибель телят при пупковому сепсисі дуже висока і становить 75–90 % від захво-
рівших. При гострій чи блискавичній формі сепсису телята гинуть через 4–8 годин піс-
ля народження, при цьому місцевий гнійний запальний процес не встигає розвинутися
і загибель телят відносять за рахунок інших хвороб – так званої токсичної диспепсії.
Хронічна форма сепсису з розвитком омфаліту зустрічається у 25–37 % телят. Низь-
кий рівень загальної резистентності організму телят, недостатність колострального
імунітету прямо корелює з низьким рівнем імунного статусу глибокотільних корів.
Симптоми. Перші клінічні ознаки захворювання виявляються через 8–20 годин
після народження. У телят проявляється пригнічення загального стану, відмова від
ссання, підвищення температури тіла на 0,5–1,5 °С, розлади з боку шлунково-кишко-
вого тракту. Основа пуповини тістуватої консистенції, пупковий канатик потовщений,
болючий, при пальпації черевної стінки теля відчуває біль.
В нормі у пуповині розвивається сухий некроз і на 5–8-му добу вона відпадає.
При груповому утриманні телят, коли вони ссуть один одного, тканини пуповини роз-
мокають, інфікуються і розвивається в них гнійний процес. Пупок стає набряклим,
болючим, запальний процес поширюється на навколишні тканини. В місці пуповини
формується гнильна маса темно-бурого кольору.
428
Розділ 14
Пізніше з рани пуповини починає виділятися ексудат серозно-гнійного характеру
і процес може переходити у хронічну форму. У телят розвивається гнійний омфаліт,
розвиваються артрити переважно карпальних та скакових суглобів, ознаки бронхо-
катаральної та гнійно-катаральної пневмонії. Загальна температура тіла досягає до
40–41 °С, м’язовий тремор, пронос.
Лікування. Застосовують місцеве та загальне. Хірургічне оперативне втручання
складається із хірургічної обробки рани, застосування місцево антисептичних мазей
та емульсій йодоформу, ксероформу, фурациліну розчинених у 50 % димексиді. Вну-
трішньом’язово антибіотики широкого спектра дії (окситетрациклін, еритроміцин,
цефлоспорини).
При наявності абсцесів їх розрізають, видаляють некротизовані тканини. Проводять
загальне протисептичне лікування титрованими антибіотиками у вищих терапевтичних
дозах, з введенням жиророзчинних вітамінів та вітамінів групи В (В
1
, В
2
, В
6
, В
12
).
Профілактика. Попередження захворювання полягає у дотриманні ветеринарно-
санітарних правил в родильному відділенні, при наданні акушерської допомоги, ста-
ранної антисептичної обробки пуповини, а при необхідності – при наявності ензоотії
накладають на основу пупкового канатика лігатуру, яка ізолює судини черевної порож-
нини, артерію і пупкову вену, від зовнішнього середовища. Великий вплив на підвищен-
ня резистентності організму телят має повноцінна годівля корів у сухостійний період,
створення їм належного догляду, моціону та своєчасне випоювання телятам молозива.
Асфіксія новонароджених телят (asphyxia neonatorum)
Асфіксія новонароджених – порушення чи припинення дихання у новонароджено-
го в момент виходу його з родових шляхів при важких родах, коли плід защімлюється
і затримується у тазовій порожнині роділлі. Часто асфіксія буває при народженні пло-
да у тазовому передлежанні, коли пуповина защімлюється плодом до кісток тазу.
Однією з причин асфіксії плода може бути недостатній вміст кисню у крові ма-
тері, яке буває при лихоманці, крововтратах, інтоксикаціях, порушенні кровообігу
між плодом і матір’ю. Внаслідок недостатності кисню у плода ще в порожнині матки
рефлекторно виникають дихальні рухи і це сприяє попаданню навколоплідних вод у
дихальні шляхи.
Клініка. Клінічно розрізняють дві форми асфіксії плода синюшну і білу. Синюшна
форма вважається більш легкою. Вона характеризується посинінням слизових оболо-
нок, важким диханням із хрипами, частим і слабким пульсом. Біла асфіксія характе-
ризується блідістю слизових оболонок, відсутністю дихання, слабими тонами серця,
кровотечею із судин пуповини. При синюшній асфіксії телята інколи видужують, а
при білій – переважно гинуть.
Лікування. Після народження теляти необхідно негайно звільнити носову та ро-
тову порожнини від слизу за допомогою марлевої чи паперової серветки. Під час цієї
Неонатальна патологія
429
маніпуляції голову теляти необхідно опустити, при наявності спринцівки чи шприца
Жане доцільно використати їх для відсмоктування рідини з носових ходів. Одночасно
новонародженого обприскують холодною водою і старанно розтирають тіло, роблячи
при цьому штучне дихання з опусканням голови та передньої частини тіла теляти
нижче тазової. Обов’язково роблять штучне дихання теляті.
Для збудження центру дихання, теляті підшкірно вводять 1 мл 1 %-го розчину ло-
беліну, а для стимуляції роботи серця – кофеїн. Через пупкову вену за допомогою мо-
лочного катетера шприцом Жане вводять до 50 мл 40 %-го розчину глюкози. Можна
застосувати інтракардіальну ін’єкцію адреналіну.
Гіпотрофія новонароджених телят (hypotrophia neonatorum)
Буває наслідком неповноцінної годівлі вагітних корів і порушення на цій осно-
ві процесу росту і розвитку плодів у внутрішньоутробний період; гіпотрофія також
буває результатом недостатньої годівлі новонароджених після родів, тому гіпотрофію
розділяють на вроджену і набуту.
Вроджена гіпотрофія буває внаслідок недостатньої і неповноцінної годівлі тіль-
них корів, близькородинного розведення і порушення плацентарного кровообігу пло-
да. Набута гіпотрофія виникає при недостатньому згодовуванні молозива і молока,
утримання телят в антисанітарних умовах, холодних приміщеннях, а також причи-
ною гіпотрофії можуть бути незаразні та інфекційні захворювання.
Клініка. Телята-гіпотрофіки мають нижче середню вгодованість. Їх маса при на-
родженні на 40–50 % менша за середню масу телят даної породи. Такі телята широко
розставляють передні кінцівки, не міцно стоять на ногах, голова у них опущена, дри-
жання м’язів, малорухливість, слизові оболонки бліді, шерсть рідка, суха, підшкірна
клітковина мало розвинена. Очі запавші. Температура тіла на 1–2 °C нижче норми.
Серцева діяльність і перистальтика сповільнені, спостерігаються запори, молочні
зуби недорозвинені. В крові відмічають понижений вміст еритроцитів, гемоглобіну,
лейкоцитів. Вміст загального білка у сироватці крові понижений.
Характерною ознакою гіпотрофіків є наявність дрібних кровоточивих виразок на
носо-губному дзеркалі.
При розтині загиблих телят виявляють ателектаз легень, зменшені в об’ємі па-
ренхіматозні органи (легені, серце, печінка, нирки) недостатній розвиток м’язової та
пухкої підшкірної тканини.
Профілактика. Для попередження гіпотрофії слід слідкувати за повноцінністю
годівлі тільних корів, особливо у сухостійний період, а також створювати нормальні
санітарно-гігієнічні умови утримання новонароджених телят. Новонародженим те-
лятам-гіпотрофікам роблять внутрішньом’язову гемотерапію (гомо чи гетеро) в дозі
0,3 мл на 1 кг маси теляти. Внутрішньо з 5-го дня після народження задають натураль-
ний шлунковий сік два рази на день перед випоюванням молозива та молока, вводять
гаммаглобуліни, розчини глюкози, вітамінів жиророзчинних та водорозчинних.