Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

136

спайки,  що не  дає  можливості  використовувати  донорів  більше 
трьох  разів.  Тому  в  практиці  трансплантації  частіше 
застосовують  нехірургічний  метод  вимивання  ембріонів. 
Головною  перевагою  нехірургічного  отримання  ембріонів  є 
відсутність ризику порушення відтворної здатності у тварин. 

Пошук  ембріонів  проводиться  візуально  за  допомогою 

бінокулярної  лупи  за  15−20‐кратного  збільшення.  Після 
нехірургічного  вимивання  промивальну  рідину  збирають  в 
ембріоприймачі  −  скляні  циліндри  або  флакони,  які 
витримують  у  термостаті  20  хвилин  за  +37°С.  Протягом  цього 
часу  ембріони  осідають  на  дно.  Потім  верхню  частину  рідини 
відкачують  за  допомогою  стерильного  сифона  та  шприца  з 
довгою  голкою,  залишаючи  60−100  мл.  Залишок  переносять  у 
чашки  Петрі,  дно  яких  розкреслене  на  рівні  квадрати  1  ×  1  см. 
Пошук проводять у квадратах, накреслених на дні чашки Петрі. 

Якщо  в  промивальній  рідині  багато  слизу,  то  її 

розбавляють 

середовищем 

для 

вимивання 

ембріонів 

і 

досліджують  слиз,  маніпулюючи  голкою;  за  великої  кількості 
крові 

додають 

середовище 

і 

центрифугують 

протягом  

3−5 хвилин за 3−5 тис. обертів/хв. У цьому випадку осад гомогені‐
зується. Після дослідження рідини на наявність ембріонів чашки 
Петрі  кілька  разів  коливають,  щоб  виявити  ембріони,  які 
прилипли до стінок. 

Виявлені  ембріони  піпеткою  Пастера  переносять  на 

годинникові скельця з поживним середовищем для тимчасового 
зберігання (середовище + 20 % фетальної сироватки крові теляти 
або сироватки крові вівці чи оленя) і зберігають в термостаті при 
+37°  С  у  чашках  Петрі,  дно  яких  вкрите  зволоженим  фільтру‐
вальним  папером.  За  хірургічного  методу  трансплантації 
промивальну рідину зразу ж збирають у чашки Петрі. 

Якість ембріонів визначають методами: візуальної морфо‐

логічної оцінки, фарбуванням з використанням люмінесцентних 
фарбників,  культивуванням  за  межами  організму  протягом  
24 − 48 год. 

137

Морфологічну  якість  ембріонів  визначають  під  мікро‐

скопом  при  100−160‐кратному  збільшенні.  Встановлюють  стадії 
їхнього розвитку (ранні та пізні морули і бластоцисти), а також 
оцінюють  якість  (відмінну,  добру,  задовільну).  Розрізняють 
умовно  придатні  та  непридатні  до  трансплантації  ембріони.  У 
промивальній  рідині  можуть  виявитися  і  яйцеклітини,  що 
свідчить про відсутність запліднення. 

Морула  −  це  специфічне  скупчення  бластомерів,  які  не 

завжди  однакові  за  розмірами  через  асинхронність  дроблення. 
Цитоплазма  бластоцитів  гомогенна,  вони  мають  полігональний 
зв’язок.  Перивітелліновий  простір  морули  вільний  від  гранул  і 
включень, а товщина прозорої оболонки має 15 мк (рис. 14). 

Рис. 14. Морула відмінної якості 

 
У  ранньої  бластоцисти  добре  видно  бластопорожнину, 

реєструється  диференціювання  клітин  на  трофобластичні  та 
ембріобластичні.  Перивітелліновий  простір  вузький,  а  прозора 
оболонка має товщину 15 мк. 

Пізня  бластоциста  відрізняється  від  ранньої  тим,  що  вона 

має  суцільні  клітини  трофобласта  і  велику  порожнину,  яка 

138

займає  майже  всю  площу  перивітелінового  простору.  Прозора 
оболонка витончена і розтягнута. 

Ембріони  з  частковою  дегенерацією  характеризуються 

несиметричним розміщенням і різними розмірами бластомерів. 
У  бластомерів  може  виявитися  частковий  розпад,  порушення 
зв’язку, несиметричність або відсутність поділу (рис. 15). 

Рис. 15. Дегенерований амбріон, непридатний  

до використання 

 
У  бластоцист  часто  реєструється  збільшення  об’єму 

перивітеллінового  простору,  стискання  бластопорожнини, 
частковий  розпад  клітин  трофобласта  і  ембріобласта.  Прозора 
оболонка має невеликі тріщини. Такі ембріони умовно придатні 
до трансплантації. 

Дегенеровані  ембріони  на  3−4  ділення‐дроблення  від‐

стають  від  нормального  розвитку.  Вони  характеризуються 
розпадом  бластомерів,  зміщенням  і  фрагментацією  цито‐
плазми, яка виявляється у перивітелліновому просторі. Прозора 
оболонка має значні дефекти: тріщини, розшарування, розриви. 
Такі ембріони вибраковують. 

139

Незапліднені яйцеклітини мають форму сфери, прозорий 

перевітеліновий  простір;  гомогенне  розміщення  цитоплазма‐
тичних тілець. 

Оцінка  ембріонів  з  використанням  люмінесцентних 

фарбників  ґрунтується  на  різному  ступені  проникнення 
фарбників через прозору оболонку живих і мертвих ембріонів.  

Оцінка  ембріонів  методом  культивування  у  поживних 

середовищах  базується  на  здатності  повноцінних  ембріонів  в 
оптимальних  умовах  продовжувати  розвиток.  Вона  також 
дозволяє  зберегти  їхню  життєздатність  до  пересаджування 
протягом  24−48  годин  і  дає  можливість  додатково  визначати 
непридатність ембріонів до трансплантації.  

Розроблено метод довготривалого зберігання ембріонів із 

застосуванням  глибокого  заморожування  у  рідкому  азоті 
(кріоконсервування)  за  температури  –196  °С.  Перевагою  цього 
методу є:  

• тривале зберігання ембріонів; 
• можливість їхнього транспортування; 
• використання ембріонів за наявності реципієнта. 
Для заморожування беруть лише свіжоотримані ембріони 

відмінної та доброї якості. 

Пересадка  і  підсадка  ембріонів  відрізняються  тим,  що  в 

першому випадку одержані ембріони вводять синхронізованому 
реципієнту,  який  не  осіменявся  одночасно  з  донором.  Якщо  ж 
реципієнта  осіменяли  водночас  з  донором,  то  йому  ембріони 
підсаджують.  Незалежно  від  методу  трансплантації  (хірургіч‐
ного  або  нехірургічного)  пересадка  або  підсадка  ембріонів 
проводиться ближче до верхівок рогів матки. 

Лізис  (розсмоктування,  інволюція)  жовтих  тіл  у  донорів 

проводять  внутрішньом’язовим  введенням  препаратів  проста‐
гландину − F

2α

. 

Контроль  результатів  трансплантації  ембріонів  проводять 

за вагітністю реципієнтів. 

140

Трансплантація  ембріонів  у  великої  рогатої  худоби.  Під 

час  відбору  донорів  перевага  надається  середньовіковим 
коровам  (після  третіх  родів)  з  ритмічними  та  повноцінними 
статевими  циклами.  У  донорів  не  повинні  реєструватися 
патології  вагітності,  родів,  післяродового  періоду  та  низька 
заплідненість.  Остаточний  відбір  проводять  після  встановлення 
реакції  тварин  на  введення  гонадотропних  гормонів  з  метою 
викликання  суперовуляції.  У  донорську  групу  корів  переводять 
лише тоді, коли після першої гормональної обробки вимили не 
менше  чотирьох  повноцінних  ембріонів  і  утворилось  не  менше 
п’яти жовтих тіл. 

За  технологією  на  кожного  донора  готують  3−5  реци‐

пієнтів  −  фізіологічно  зрілих  телиць  віком  16−18  міс.  з  масою 
350−380 кг. 

Під час синхронізації у “0”‐й день циклу − день спонтанної 

повноцінної  охоти  з  метою  покращання  якості  та  збільшення 
кількості  ембріонів  донорам  вводять  вітаміни  А  і  Є,  а  також 
проводять  санацію  матки.  Застосування  вітамінів  підвищує 
чутливість  організму  корів‐донорів  до  гонадотропних  препа‐
ратів.  Санацію  матки  проводять  для  зниження  активності 
мікрофлори,  що  профілактує  ембріональну  смертність  і 
підвищує якість ембріонів. 

Для санації матки у її порожнину вводять такі препарати: 

5  мл  біосану  (бактеріальний  препарат  вагінальної  палички 
Дезерлейна); 4–5 мл розчину спермосану‐3 або спермосан ППК – 
500  –  600  тис.  од.  (антибіотики  розчиняють  у  4–5  мл  2,9  %‐ого 
розчину  цитрату  натрію  при  +38  °С);  пеніцилін  (700  тис.  од), 
стрептоміцин  (200–300  тис.  од),  стрептоцид  або  норсульфазол 
натрію  0,3–0,5  г  (суміш  розчиняють  у  10–30  мл  стерильного 
розчину  1  %‐го  розчину  кухонної  солі);  йодоксид  (попередньо 
розчиняють  дистильованою  водою  в  4  рази)  в  дозі  10–15  мл, 
люголівський розчин в дозі 100 – 150 мл та ін.  

Для  викликання  суперовуляції  у  корів‐донорів  застосо‐

вують  гонадотропні  препарати:  ГСЖК,  ФСГ,  ФСГ‐супер,  граво‐