Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

141

гормон,  серогонадотропін,  графолон,  фолігон,  інтергонан, 
маретропін,  фолітропін,  пергонал.  Оптимальним  терміном 
введення гонадотропних гормонів є 10−12‐й дні статевого циклу. 
Гормональну  обробку  донорів  проводять  за  наявності  в  їхніх 
яєчниках  добре  розвинених  жовтих  тіл.  Простагландин  F

2α

(естрофан,  ремофан,  ензапрост,  люталіз,  еструмат,  прозольвін, 
клатрапростин,  суперфан)  на  12  добу  вводять  з  метою 
розсмоктування жовтого тіла статевого циклу. 

У  практиці  трансплантації  частіше  використовують 

препарат  ФСГ‐п  у  загальній  дозі  50  мг.  Його  вводять 
внутрішньом’язово протягом 4‐х днів, 2 рази на добу – вранці та 
ввечері  з  інтервалом  12  год.  ФСГ‐п  має  коротший  період  дії  
(5  годин),  тому  препарат  вводять  кілька  разів.  Перевагою 
препарату ФСГ‐п над іншими є те, що при численних обробках 
корів‐донорів  кількість  овуляцій  не  зменшується  (в  середньому 
складає 

9,8), 

а 

кількість 

нормальних 

ембріонів 

може 

збільшуватись в середньому від 5,8 до 6,9.  

Незалежно  від  застосованої  схеми  підготовки  донорів,  у 

ній  також  визначають  і  терміни  обробки  реципієнтів,  оскільки 
на практиці їх готують паралельно з донорами. 

Якщо використовують ембріони, що зберігалися в рідкому 

азоті  за  температури  −196°  С,  то  проводять    лише  стимуляцію 
настання  стадії  збудження  статевого  циклу  у  реципієнта.  Для 
цього  використовують  один  з  препаратів  простагландину  F

2α 

дворазово, з інтервалом 11 днів у дозі 500 мкг. Дворазове введен‐
ня  простагландину  F

2α 

  проводиться  тому,  що  після  другої  його 

ін’єкції  85  %  телиць  проявляють  статеву  охоту  через  48  годин  і 
лише 5 % – через 72 год. 10 % реципієнтів не реагують на препарат. 

Під  час  одноразового  використання  простагландину  F

2α

враховують день статевого циклу реципієнта. 

Якщо  ембріони  не  зберігаються  у  глибоко  замороженому 

стані у посудині Дюара, а планується їх вимивання та пересадка, 
то  схеми  синхронізації  реципієнтів  передбачають  застосування 

142

простагландину F

2α

, що призводить до збігання в часі охоти реци‐

пієнтів і донора, у якого водночас провокують суперовуляцію. 

Осіменіння донорів може проводитись як природно, так і 

штучно.  Використовують  плідників,  які  перевірені  за  якістю 
нащадків та визнані поліпшувачами за селекційними ознаками. 
Природне  осіменіння  проводиться  до  припинення  статевої 
охоти  відповідно  до  загальних  правил.  Під  час  штучного 
осіменіння, яке проводять цервікальним способом з ректальною 
фіксацією  шийки  матки,  використовують  2−3  дози  сперми  за 
кожним введенням з активністю не нижче  4‐х балів. У загальній 
дозі повинно бути не менше 50 млн активних сперміїв. Повторно 
сперму  вводять  через  кожні  10−12  годин,  протягом  статевої 
охоти,  тривалість  якої  подовжена,  що  зумовлено  наявністю 
великої  кількості  граафових  міхурців.  Кратність  введення 
сперми може бути від 2‐х до 4‐х. 

Вимивання  ембріонів  здійснюють,  як  правило,  нехірур‐

гічним методом. 

Під час нехірургічного методу вимивання використовують 

таку  послідовність  маніпуляцій  –  корів  фіксують  у  станку, 
роблять низьку сакральну анестезію 2 %‐м розчином новокаїну в 
дозі  5  мл,  а  потім  трансректально,  контролюючи  положення 
інструментів,  вводять  стилет  з  катетером  Фолі  (рис.  16)  і  ман‐
дреном, через канал шийки матки у верхівку рога матки. 

Мандрен  витягують,  а  в  балон  катетера  за  допомогою 

шприца накачують 10−15 мл повітря. Завдяки цьому катетер об‐
турує ріг матки і промивальна рідина не витікає поза катетером. 
До задньої частини катетера приєднують поліетиленові трубки з 
затискувачами  та  посудину  з  промивальною  рідиною,  яку 
закріплюють  на  підставці  вище  тварини,  і  порожні  посудини 
для  збирання  рідини  з  ембріонами.  Промивальну  рідину 
вводять у верхівку рога і перекривають затискачем трубку. Після 
масажу  і  піднімання  верхівки  рога  матки  рукою,  знімають 
затискач і випускають рідину з ембріонами в посудину. 

143

Рис. 16. Модифікації катетера Фолі 

 
Для  промивання  кожного  рога  матки  витрачають  500  мл 

середовища, яке вводять порціями по 50−60 мл. Потім з катетера 
випускають повітря і витягнувши катетер, один раз промивають 
систему,  щоб  змити  ембріони  зі  стінок.  Аналогічно  вимивають 
ембріони з іншого рога матки. 

Після  цього  на  етикетку  посудини  з  промивальною  ріди‐

ною наносять інформацію (лівий чи правий ріг, кількість жовтих 
тіл у правому чи лівому яєчнику, час закінчення вимивання). 

Кількість  отриманих  ембріонів  повинна  дорівнювати 

кількості жовтих тіл в яєчниках. 

Після вимивання ембріонів проводять санацію матки – це 

попереджує  запальний  процес,  який  може  виникнути  після 
маніпуляцій інструментами. 

Ембріони  вводять  у  верхівки  рогів  матки  через  канал 

шийки  або  шляхом  дорсопіхвого  і  маткового  проколу  стінок. 
Реципієнту  роблять  низьку  сакральну  анестезію  2  %‐ним 
розчином новокаїну у дозі 5 мл. Потім трансректально фіксують 
матку  і  підводять  до  шийки  катетер  з  ембріонами,  який 
знаходиться в захисному чохлі. Після цього перфорують чохол і 

144

проводять  катетер  через  шийку  до  верхівки  рогів  матки,  куди  і 
вводять ембріони. 

Після  пошуку  і  оцінки  ембріонів  їх  пересаджують  чи 

підсаджують реципієнтам або ж розміщують на зберігання. 

Для розсмоктування жовтих тіл донору вводять препарати 

простагландину F

2α.

. 

Повторне  використання  донорів  можливе  після  2−3‐х 

повноцінних статевих циклів. 

Діагностику  тільності  проводять  трансректальним  мето‐

дом  з  60‐го  дня  після  пересадки  чи  підсадки  ембріонів,  або  з  
31–77 днів сонографією. 

Ветеринарно‐санітарні  правила  роботи  за  трансплан‐

тації  ембріонів.  Дотримання  ветеринарно‐санітарних  правил 
роботи в умовах центрів і пунктів з трансплантації ембріонів дає 
змогу  забезпечити  профілактику  інфекційних  хвороб  і  високий 
рівень  відтворення.  До  них  застосовуються  правила  щодо 
підприємств закритого типу.  

Загальні  ветеринарно‐санітарні  правила.  На  території 

можуть  перебувати  лише  співробітники  і  транспорт,  який 
обслуговує підприємство. 

Під  час  входу  на  підприємство  повинен  бути  обладнаний 

дезкилимок  і  санпропускник,  в  якому  є  кімнати  з  шафами  для 
зберігання особистого і спеціального одягу. 

Комплектують центри і пункти лише клінічно здоровими 

тваринами  –  донорами  і  реципієнтами  із  господарств,  благо‐
получних щодо інфекційних хвороб. 

Тварини  обов’язково  проходять  30‐денний  карантин,  про‐

тягом  якого  їх  досліджують  на  бруцельоз,  туберкульоз, 
паратуберкульоз, хламідіоз, лептоспіроз, лейкоз, ІРТ, пустульозний 
вульвовагініт, вірусну діарею, тріхомоноз і кампілобактеріоз. 

Санітарні  заходи  повинні  проводитись  за  дотримання 

календарного  плану  (щоденно  −  ретельне  чищення  виробничих 
приміщень,  щомісячно  −  санітарний  день;  за  потреби  –  роз‐
чистка  і  обрізування  копит  у  тварин,  взяття  проб  слизу  з  піхви 

145

для  визначення  ступеня  мікробної  контамінації,  дезінфекція 
приміщень  та  інвентарю).  Ветеринарне  обстеження  донорів  і 
реципієнтів проводять щоденно вранці). 

Ветеринарно‐санітарні  правила  роботи  в  лабораторії 

та  боксі,  де  працюють  з  ембріонами,  а  також  у  приміщеннях 
для кріоконсервації та зберігання ембріонів. Бокси для роботи з 
ембріонами  повинні  знезаражуватись  бактерицидними  лампа‐
ми  протягом  30  хвилин,  з  розрахунку  2−3  хвилини  на  1  м

3

об’єму.  Приміщення  боксу  не  рідше  одного  разу  на  тиждень 
ретельно  вимивають  і  протирають  розчином  3  %‐го  перекису 
водню з миючими засобами “Прогрес” або “Сульфанол”. 

У  день  роботи  з  ембріонами  столи  протирають  ватно‐

марлевими тампонами, які змочені в 96° етанолі. 

Інструменти і посуд ретельно миють за допомогою щіток, 

йоршиків  порошком  для  чищення,  промивають  проточною  і 
тричі дистильованою водою, висушують і стерилізують. 

Стерилізація  кип’ятінням  проводиться  протягом  30‐ти 

хвилин після закипання води за закритої кришки стерилізатора. 

Стерилізація  сухим  жаром  проводиться  в  сушильних 

шафах.  У  шафі  розміщують  сухі  чисті  скляні  інструменти,  які 
згорнуті  у  пергаментний  папір  або  алюмінієву  фольгу. 
Температуру  доводять  до  140−170°  С  і  витримують  1−2  год,  а 
потім  дають  охолонути.  Пластмасові  та  гумові  інструменти 
сухим жаром не стерилізуються. 

Стерилізація в автоклаві (скляний посуд, металічні інстру‐

менти  та  ін.)  проводиться  за  1,5  атм.  протягом  30  хв.  Скляні  та 
металеві інструменти закривають пергаментним папером. 

Халати, рушники, фартухи також стерилізують в автоклаві 

або прасують перед використанням. 

Стерилізація хімічними речовинами (вироби з пластмаси, 

гуми)  проводиться  з  використанням  70°  спирту,  5  %‐го  розчину 
хлораміну протягом 24 годин. Перед застосуванням інструменти 
обполіскують дистильованою водою і ФБС 2−3 рази.