Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

156

Перед родами жовте тіло продукує релаксин, який сприяє 

розслабленню зв’язок і з’єднань тазу під час родів чим полегшує 
виведення плода. 

Під  час  вагітності  сенсорні,  хемо‐,  баро‐,  механо‐,  осморе‐

цептори  матки  починають  реагувати  на  імпульси  ембріону  і 
плоду,  що  веде  до  зміни  діяльності  центральної  та 
вегетативної нервової системи самки. Зміни нервової регуляції 
в  організмі  вагітної  тварини  пов’язані  з  встановленням,  так 
званої,  домінанти  вагітності.  Вона  супроводжується  утворенням 
відповідного джерела збудження в центральній нервовій системі 
й  виникає  після  дії  прогестерону  та  еферентних  нервових 
імпульсів з вагітної матки під час імплантації ембріона. 

Збудливість  центральної  нервової  системи  під  час 

вагітності  знижена,  що  забезпечує  розслаблення  матки  та 
нормальний перебіг вагітності, а перед родами збільшується для 
забезпечення родової діяльності. 

У  другій  половині  вагітності  самка  стає  спокійнішою, 

швидко втомлюється і потіє. У неї спостерігається обережність у 
рухах, покращується апетит, підвищується перетравність кормів 
і  вгодованість.  Хоча  перистальтичні  рухи  шлунково‐кишкового 
каналу  і  секреція  соків  знижена,  що  обумовлено  топографією 
внутрішніх  органів  через  збільшення  вагітної  матки  та  дією 
прогестерону на гладенькі м’язи. 

Зміни  серцево‐судинної  системи  самок  необхідні  для 

забезпечення  плода  киснем  і  поживними  речовинами  та  для 
видалення  продуктів  обміну.  Вони  характеризуються  збільшен‐
ням  частоти  серцебиття,  об’єму  циркулюючої  крові  на  20–25  % 
за  рахунок  плазми  і  еритроцитів  та  розвитком  плацентарного 
кола кровообігу. Такі зміни ведуть до підсилення обміну речовин 
та збільшення маси вагітної самки. Серце змінюється за рахунок 
деякого збільшення маси м’язових елементів. Кількість кальцію в 
крові  звичайно  зменшена,  тому  що  на  початку  вагітності  він 
накопичується в органах і в плаценті, а в другій половині йде на 
побудову скелета плода. Лужність крові знижується. 

157

В  останню  чверть  вагітності  матка  дуже  тисне  на  великі 

венозні  стовбури,  які  відводять  кров  від  задніх  кінцівок  і  з 
черевної  порожнини.  Посилений  приплив  крові  до  судин 
тазової  порожнини  спричиняє  розтягнення  стінок  капілярів, 
через  що  рідка  частина  крові  виходить  з  них  і  просочує 
навколишні  тканини.  Це  в  певній  мірі  сприяє  розм’якшенню 
крижово‐сідничних 

зв’язок, 

а 

потім 

крижі 

западають. 

Розслаблення  зв’язок  та  інших  тканин  готує  родові  шляхи  до 
наступного процесу родів. 

Зміни  дихальної  системи  створюють  оптимальні  умови 

для  забезпечення  організму  матері  і  плода  киснем.  Дихання 
прискорюється  (збільшується  потреба  в  кисні)  та  утруднюється 
(вагітна матка тисне на діафрагму за рахунок збільшення вмісту 
черевної  порожнини,  і  тому  дихання  з  грудо‐черевного 
змінюється на  грудний) і  збільшується  дихальний  об’єм  легень. 
Зустрічаються  навіть  випадки  задишки,  які  зумовлюються 
наявністю в матці надмірної кількості плодів. 

Зміни,  які  відбуваються  і  в  системі  виділення,  особливо  в 

другій  половині  вагітності,  пов’язані  з  тим,  що  матка, 
збільшуючись  в  об’ємі,  посилює  тиск  на  внутрішні  органи 
черевної  порожнини  (сечовий  міхур,  сечопроводи,  кишечник), 
тому сеча і кал виділяються невеликими порціями. В свою чергу, 
внутрішні  органи  тиснуть  на  черевну  стінку,  внаслідок  чого 
об’єм черева збільшується. 

Ниркова фільтрація і кровообіг у першу третину вагітності 

збільшуються  і  поступово  до  родів  знижуються,  що  сприяє 
затримці  рідини  в  організмі  самки  та  веде  до  появи  набряків  у 
кінці вагітності. 

Під  час  вагітності  підсилюється  діяльність  органів 

кровотворення  за  рахунок  збільшення  секреції  еритропоетину 
під  впливом  лактогену  плаценти.  Спостерігається  збільшення 
кількості  та  об’єму  еритроцитів  і  лейкоцитів.  Однак,  об’єм 
плазми збільшується на 35 %, а кількість еритроцитів – на 25 %, 

158

тому,  під  кінець  вагітності,  може  зменшуватися  вміст  гемогло‐
біну та гематокритна величина. 

Зміни в імунній системі самки під час вагітності пов’язані 

з  тим,  що  50  %  генетичної  інформації,  яку  отримує  ембріон  чи 
плід,  є  чужорідною.  Важливим  фактором  захисту  плода  є 
імунна  толерантність  організму  самки,  обумовлена  різними 
механізмами (гормони і специфічні білки плаценти). 

Імунодепресивною  дією  володіють  гормони:  хоріогоніч‐

ний  гонадотропін,  плацентарний  лактоген,  глюкокортикоїди, 
прогестерон. Серед білків, які викликають імунну толерантність 
організму  самки  під  час  вагітності  виділяють:  α‐фетопротеїн, 
який  продукує  печінка  плода,  та  α

1

‐глікопротеїн  і  трофо‐

бластичний β

2

‐глікопротеїд, що утворюються у плаценті. 

Статевий  цикл,  роди,  післяродовий  період  супроводжу‐

ються  змінами  епітелію  ендометрію  (деструкція,  епітелізація, 
проліферація  та  регенерація),  скеровані  на  обмеження 
проникнення  сперміїв  у  кров’яне  русло  та  обмеження  виходу 
макрофагів.  Введені  в  геніталії  самки спермії  під час  осіменіння 
мають  ліпопротеїдну  оболонку,  оточені  плазмою  та  секретом 
матки,  що  обмежує  контакт  антигену  з  імунокомпетентними 
клітинами. 

У  випадку  запліднення  відбувається  об’єднання  генетич‐

ного  матеріалу  самця  і  самки,  формується  нова  антигенна 
структура  –  зигота,  яка  маскує  цей  антигенний  матеріал 
прозорою оболонкою.  

Після  розриву  прозорої  оболонки  зростає  імуногенність 

ембріона.  Роль  імунологічного  фільтра  тепер  виконує  трофо‐
бласт,  що  вступає  в  безпосередній  контакт  зі  слизовою 
оболонкою матки. Він виділяє супресорний фактор, що захищає 
ембріон  від  відторгнення.  Розміщені  на  поверхні  трофобласта 
антигени  утворюють  комплекси  з  антитілами,  за  якими 
материнський організм розпізнає сумісність ембріона.  

Ембріони  також  продукують  гормони,  які  сигналізують 

про настання вагітності  (ранній фактор вагітності) і проявляють 

159

вплив  на  перебіг  ембріогенезу.  Саме  ці  гормони  пригнічують 
синтез  у  матці  простагландинів  F2α.  Продукований  жовтим 
тілом  прогестерон  підсилює  імуносупресивну  дію  ендометрію  і 
пригнічує продукцію інтерлейкіну. 

Імунний  захист  плода  здійснюється  змінами  в  організмі 

самки  і  в  плаценті.  Тому  вирішальну  роль  у  збереженні 
вагітності відіграють плодово‐материнські відносини. Плацента і 
плодові  води  виконують  тепер  роль  масивного  тканинного 
бар’єра між плодом і материнським організмом. 

Амніотична  та  алантоїсна  рідини  відзначаються  антиген‐

ною  подібністю  з  ембріоном,  тому  вони  зв’язують  скеровані 
проти  нього  антитіла.  З  появою  плаценти  встановлюється 
імунна  рівновага  між  ембріоном  (плодом)  та  материнським 
організмом.  

Під  час  вагітності  зростає  продукція  Т‐лімфоцитів 

(супресорів),  що  пригнічують  синтез  В‐клітинами  антитіл, 
збільшується  в  крові  вміст  кортикостероїдів  (інгібують  синтез 
антитіл)  і  встановлюється  рівновага  між  факторами  стиму‐
лювання та пригнічення синтезу антитіл.  

З наближенням родів порушується імунологічна рівновага 

і замість толерантності розвиваються реакції відторгнення. 

Зміни  системи  згортання  крові  спрямовані  на  зниження 

активності фібринолітичної активності та підвищенні коагуляції 
крові.  Вони  мають  адаптаційний  характер  і  направлені  на 
зниження крововтрати під час родів. 

Зміни обміну речовин забезпечують правильний розвиток 

ембріону і плода. У тварини після запліднення змінюється обмін 
речовин  і  з’являється  добрий  апетит,  що  сприяє  кращій  їх 
вгодованості.  Шерстний  покрив  стає  гладеньким  і  блискучим, 
форми  тіла  округляються  і  повніють.  У  другій  половині 
вагітності,  незважаючи  на  те,  що  апетит  зберігається,  тварина 
витрачає резерви пластичних речовин для розвитку плода. Такі 
зміни  відображаються  на  стані  рогів,  копит  і  шерсті. 
Потовщення  на  рогах  (“кільце”)  з’являється  у  вагітних  тварин  у 

160

першій  половині  вагітності,  а  поява  кільцевих  жолобків  –  у 
другій половині вагітності. 

Зростають  і  переважають  процеси  синтезу  і  відносно 

знижуються  окислювальні  процеси.  Загальний  обмін  речовин  і 
енергії,  а  також  мінеральний  обмін  зростають  за  рахунок 
посилення цих процесів в організмі самок і плодах. 

Зміни  білкового,  вуглеводного  і  ліпідного  обміну  характе‐

ризуються  накопиченням  білків,  глікогену  та  збільшенням 
концентрації  нейтрального  жиру,  холістерину  і  ліпідів.  Значна 
частина білків витрачається на побудову тканин і органів плодів, 
на  ріст  матки,  плаценти  та  молочних  залоз,  родовий  процес  і 
лактацію. Запаси вуглеводів у вигляді глікогену відкладаються у 
печінці, м’язах, матці, плаценті і плодах.  

Важливу  роль  в  організмі  вагітних  тварин  відіграють 

вітаміни,  які  входять  до  складу  більшості  ферментативних 
систем  (ферментів)  і  без  яких  нормальний  обмін  речовин 
практично  не  можливий.  Вітаміни  надходять  до  плодів  через 
фетоплацентарну  систему.  За  нестачі  вітамінів  в  організмі 
вагітної  самки  розвиваються  гіповітамінози  і  навіть авітамінози, 
наслідком  яких  можуть  бути  токсикози  вагітних,  аборти  та 
слабка родова діяльність.  

Різко  змінюється  необхідність  вагітної  самки  в  кисні.  У 

зв’язку  з  чим  поглинання  його  збільшується  на  30  –  35  %.  Плід 
досить  чутливий  до  нестачі  кисню  тому  вагітних  тварин 
утримують  у  добре  вентильованих  приміщеннях  та  забезпе‐
чують моціоном на свіжому повітрі. 

Вагітність  впливає  на  ріст  молочної  залози.  Особливо  це 

помітно у молодих тварин (нетелей і кіз), у яких уже в середині 
вагітності спостерігається збільшення залозистої тканини вим’я. 
У  дійних  корів  і  кіз  внаслідок  здоювання  не  помічається 
збільшення  залозистої  тканини,  під  час  сухостійного  періоду 
вим’я  протягом  тривалого  часу  відзначається  своїм  малим 
розміром  і  в’ялістю.  Тільки  за  кілька  тижнів  чи  навіть  днів  до 
родів помічається збільшення залозистої тканини вим’я.